Рішення

від 07.05.2024 по справі 921/66/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 травня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/66/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Охотницької Н.В.

за участі секретаря судового засідання Петрик І.В.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ", вул. Шевченка, 111А, м. Львів, 79039

до відповідача Збаразького міського комунального підприємства "ЗБАРАЖ", вул. Д.Галицького, 91, м. Збараж, Тернопільська область, 47302

про стягнення 330 880,36 грн

за участі представників від:

позивача: Шевчика О. І., довіреність №ДР-3-0124 від 02.01.2014;

відповідача: не прибув

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівгаз Збут" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою до відповідача - Збаразького міського комунального підприємства "Збараж", про стягнення 330 880,36 грн, з яких: 256059,43 грн вартість безпідставно набутого майна (спожитої електричної енергії), 60679,87 грн інфляційних втрат та 14 141,06 грн 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно, за відсутності укладеного договору на постачання електричної енергії, у період з 01.02.2022 по 15.03.2022 спожив електричну енергію з ресурсу ТОВ "Львівгаз Збут", вартість якої в сумі 256 059,43 грн, з урахуванням нарахованих інфляційних втрат та 3% річних, позивач просить стягнути з відповідача відповідно до ст.ст. 625, 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 12 лютого 2024 року позовну заяву ТОВ "Львівгаз Збут" №б/н від 02.02.2024 (вх. №79 від 08.02.2024) залишено без руху та встановлено заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом 10-ти днів з дня одержання цієї ухвали.

27 лютого 2024 року на адресу суду від позивача надійшла заява №б/н від 20.02.2024 (вх.№1631 від 27.02.2024) про усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі від 12 лютого 2024 року у цій справі.

Ухвалою суду від 28 лютого 2024 року суд прийняв позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівгаз Збут" до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 25 березня 2024 року о 09:30 год.; запропоновано відповідачу у 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 18 березня 2024 року задоволено заяву представника ТОВ "Львівгаз Збут" адвоката Шевчика Олега Івановича (вх. №2205 від 18.03.2024) про його участь у судовому засіданні, призначеному на 25 березня 2024 року о 09:30 год., та всіх наступних засіданнях у справі №921/66/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У підготовчому засіданні 25 березня 2024 року, враховуючи неявку представника відповідача, суд відклав підготовче засідання без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, на 11 квітня 2024 року о 09:30 год., про що присутній представник позивача повідомлений у судовому засіданні в режимі відеоконференції, відповідача повідомлено ухвалою суду.

Враховуючи відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, визначених ч.2 ст. 183 ГПК України, належне повідомлення учасників справи про дату та час його проведення, відсутність заяв по суті справи, що визначені ст. 161 ГПК України, які сторони мали можливість подати суду, а також з метою дотримання строків проведення підготовчого провадження, передбачених ч.3 ст. 177 ГПК України, у підготовчому засіданні 11 квітня 2024 року у відповідності до ст. 185 ГПК України суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 07 травня 2024 року о 10:00 год. без постановлення окремого процесуального документа з зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, про що представник позивача повідомлений у судовому засіданні в режимі відеоконференції, відповідача повідомлено ухвалою суду.

03 травня 2024 року від позивача, в порядку ст. 42 ГПК України, надійшли письмові пояснення по справі (вх.№3580 від 03.05.2024), у яких позивач додатково просить суд врахувати, що за результатами попередніх переговорів між сторонами щодо постачання електричної енергії, Збаразьким міським комунальним підприємством "ЗБАРАЖ" надано ТОВ "ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ" підписану споживачем заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії від 31.01.2022, у якій зазначено початок постачання з 01 лютого 2022 року. Проте, укладення договору постачання електричної енергії не відбулось, а відтак постачання електричної енергії в період з 01 лютого 2022 року по 15 березня 2022 року здійснювалось без оформлення договірних відносин.

В судовому засіданні 07 травня 2024 року взяв участь представник позивача адвокат Шевчик Олег Іванович, в режимі відеоконференції та підтримав заявлені вимоги в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, письмових поясненнях (вх.№3580 від 03.05.2024), та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази.

Додатково, в судовому засіданні представник позивача зазначив про те, що відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України докази в підтвердження фактичного розміру понесених судових витрат, у зв`язку з розглядом цієї справи, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Жодних заяв, клопотань, відзиву на позов від відповідача не надходило.

Слід зазначити, що усі процесуальні документи у цій справі (ухвали суду від 28.02.2024, від 25.03.2024 та від 11.04.2024) направлені на адресу (місцезнаходження) відповідача, зазначену як у відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманої на запит суду від 28.02.2024 за №468669, так і в позовній заяві, а саме: 47302, вул. Данила Галицького, буд. 91, м. Збараж, Тернопільська область, та були отримані представником відповідача відповідно 05.03.2024, 28.03.2024 та 16.04.2024 (рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень знаходяться в матеріалах справи).

Частинами 2, 3 ст.120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Судом виконано процесуальні вимоги щодо повідомлення відповідача належним чином про час та місце розгляду справи. При цьому явка представників сторін в судове засідання не визнавалася судом обов`язковою, відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Частинами 1, 8 ст.165 ГПК України передбачено, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України).

Беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути спір у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, що містяться в матеріалах справи.

07 травня 2024 року справу розглянуто по суті та, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 233 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив наступне.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

В розумінні статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відносини пов`язані із поставкою електричної енергії є відносинами у сфері електроенергетики та регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та нормативно-правовими актами у сфері електроенергетики.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються різні види договорів, зокрема про постачання електричної енергії споживачу.

Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу (ч.7 ст.56 Закону).

За приписами частин 1, 2 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Як свідчать матеріали справи, у відповідь на адвокатський запит представника ТОВ "Львівгаз Збут" від 08.01.2024 за вих. №6, Відкритим акціонерним товариством "Тернопільобленерго" надіслано звіт про фактичні дані комерційного обліку споживача - Збаразьке міське комунальне підприємство "Збараж" (код ЄДРПОУ 31973452) за період з 01 лютого 2022 року по 15 березня 2022 року по постачальнику ТОВ "ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ", згідно якого фактичний обсяг спожитої підприємством електричної енергії становить 52 021 кВт*год, в тому числі за лютий 2022 року 31208 кВт*год та за березень 2022 року 20813 кВт*год.

Також у листі ВАТ "Тернопільобленерго" підтвердило, що в період з 01 лютого 2022 року по 15 березня 2022 року постачальником вищевказаного споживача було ТОВ "Львівгаз Збут".

Як вказує позивач, про вказану обставину товариству стало відомо саме із листа Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго" №192/40 від 18.01.2024, яке також виконує функції постачальника послуг комерційного обліку (в силу постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018) та адміністратора комерційного обліку (в силу п. 10 Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018).

Відповідно до підпункту 1 пункту 5.5.5 глави 5.5 розділу V Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (надалі - Правила), споживач електричної енергії зобов`язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів).

На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами (підпункт 1.2.15. Правил).

Отже, для споживання електричної енергії у період з 01 лютого 2022 року по 15 березня 2022 року з ресурсу ТОВ "Львівгаз Збут" через систему розподілу електричної енергії, оператором якої є ВАТ "Тернопільобленерго", відповідач повинен був мати укладений договір на постачання електричної енергії із позивачем.

Проте, оскільки між позивачем та відповідачем не було жодних договірних відносин щодо постачання електричної енергії у вказаному періоді, відповідач не мав підстав здійснювати споживання електричної енергії та зобов`язаний був самостійно обмежити (припинити) власне електроспоживання на виконання підпункту 1 пункту 5.5.5 глави 5.5 розділу V Правил.

Відтак, у період з 01 лютого 2022 року по 15 березня 2022 року відповідач спожив електричну енергію позивача в обсязі 52 021 кВт*год, що підтверджується даними ВАТ "Тернопільобленерго", без будь-якої правової підстави.

Згідно наведеного позивачем розрахунку, вартість спожитої електричної енергії у період з 01 лютого 2022 року по 15 березня 2022 року складає 256 059,43 грн, яку з урахуванням нарахованих інфляційних втрат та 3% річних, позивач просить стягнути з відповідача відповідно до ст.ст. 625, 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; інші юридичні факти.

Згідно із частинами першою, другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З наведених норм убачається, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому.

Означене недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.

Статтею 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Положення статті 1212 ЦК України визначають загальні умови існування цивільно-правових зобов`язань, що виникають у зв`язку із так званим "безпідставним збагаченням", тобто з набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави. Норми вказаної статті мають застосовуються для вирішення спорів, пов`язаних із відновленням майнового стану, оскільки зобов`язання із безпідставного збагачення є загальною підставою для відновлення майнового стану осіб (відновлення справедливості) в разі відсутності інших підстав для цього, якщо захист прав особи не може бути здійснений на підставі договору, делікту, закону тощо.

Як вже зазначалось вище, листом Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго" підтверджено факт поставки Збаразькому міському комунальному підприємству "Збараж" (код ЄДРПОУ 31973452), як споживачу, за період з 01 лютого 2022 року по 15 березня 2022 року електричної енергії; фактичний обсяг спожитої електричної енергії становить 52 021 кВт*год, в тому числі за лютий 2022 року 31208 кВт*год та за березень 2022 року 20813 кВт*год. з ресурсу ТОВ "Львівгаз Збут".

При цьому, таке споживання відбувалося за відсутності укладеного з позивачем договору постачання електричної енергії, що вказує на відсутність правової підстави для цього.

Факт споживання електричної енергії в спірний період та у зазначеному позивачем обсязі відповідачем не заперечувався.

Жодних належних та допустимих документальних доказів на підтвердження існування між сторонами певних договірних відносин матеріали справи не містять.

Таким чином, спожита відповідачем електрична енергія в загальному обсязі 52 021 кВт*год за період з 01 лютого 2022 року по 15 березня 2022 року за відсутності між сторонами договірних господарських правовідносин у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України вважається таким майном, що безпідставно набуте відповідачем.

Згідно із частиною другою статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Норма вказаної статті регулює відносини, коли у боржника існує обов`язок, але строк його виконання не встановлений, тоді такий обов`язок боржник має виконати у семиденний строк від дня пред`явлення кредитором йому вимоги. Ця норма зазвичай застосовується у договірних відносинах, коли сторони в договорі встановлюють певний обов`язок, але не визначають строк його виконання. У такому випадку кредитор, направляючи вимогу боржнику, повідомляє про готовність прийняти виконання від боржника.

Проте у статті 1212 ЦК України врегульовані недоговірні відносини, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). З моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним. Тому зобов`язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна. Норма частини другої статті 530 ЦК України до недоговірних зобов`язань з повернення безпідставно набутого майна згідно зі статтею 1212 ЦК України не застосовується (відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22).

Поряд з цим, оскільки відповідачем спожиту електричну енергію не може бути повернуто, позивач просить відповідно до ст.1213 ЦК України відшкодувати йому вартість електричної енергії, спожитої Збаразьким міським комунальним підприємством "Збараж" у період з 01.02.2022 по 15.03.2022.

Так, згідно долученої позивачем Цінової довідки №19-09/6 від 04.01.2024, наданої Львівською торгово-промисловою палатою на запит ТОВ "Львівгаз збут", середньозважена ціна електричної енергії на ринку України за грудень 2023 року за результатами даних офіційного сайту ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" складає 4101,86 грн без ПДВ МВт*год.

Також позивач зазначає, що на виконання вимог ст. 180 Податкового кодексу України, ТОВ "Львівгаз Збут" зареєстровано платником податку на додану вартість, що підтверджується долученим витягом з реєстру платників податку на додану вартість №1513074500188, відповідно останній здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії з врахуванням ПДВ.

У зв`язку із наведеним, згідно наданого позивачем обґрунтованого розрахунку суми позову, при визначенні вартості безпідставно спожитої відповідачем електричної енергії, товариством визначено вартість електричної енергії 256 059,43 грн з урахуванням ПДВ.

Відповідачем у відповідності до приписів чинного процесуального законодавства не спростовано належними та допустимими доказами викладені позивачем у позові обставини щодо відсутності правових підстав для споживання електричної енергії у період з 01.02.2022 по 15.03.2022, розмір заявленої до стягнення суми не заперечено.

Зважаючи на вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт споживання відповідачем електричної енергії у період з 01 лютого 2022 по 15 березня 2022 року за відсутності відповідного укладеного на постачання договору, тобто безпідставного споживання, яке тягне передбачені статтями 1212, 1213 Цивільного кодексу України наслідки, та з огляду на те, що на момент прийняття рішення будь-яких доказів повернення позивачу вартості безпідставно набутого майна на загальну суму 256 059,43 грн відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню як обґрунтовано заявлені та у встановленому порядку не оспорені відповідачем.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 13 469,43 грн 3% річних та 60679,87 грн інфляційних втрат (за період з 01.04.2022 до 01.02.2024).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Отже, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.

Як вже зазначалось вище, зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22).

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що останні розраховано арифметично вірно, обґрунтовано у відповідності до приписів чинного законодавства, а відтак позовні вимоги про стягнення 14 141,06 грн 3% річних та 60 679,87 грн інфляційних втрат, підлягають задоволенню.

Відповідачем обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог належними засобами доказування не спростовано, контррозрахунку заявлених до стягнення з нього сум суду не надано, заперечень щодо нарахованих сум 3% річних та інфляційних нарахувань не заявлено.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 256 059,43 грн вартості безпідставно спожитої електричної енергії; 14 141,06 грн 3% річних та 60 679,87 грн інфляційних втрат є законними, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4 963,21 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 7, 13, 73, 74, 79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути зі Збаразького міського комунального підприємства "ЗБАРАЖ" (вул. Д.Галицького, 91, м. Збараж, Тернопільська область, 47302, код ЄДРПОУ 31973452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ" (вул. Шевченка, 111А, м. Львів, 79039, код ЄДРПОУ 39594527):

- 256 059 (двісті п`ятдесят шість тисяч п`ятдесят дев`ять) грн 43 коп. вартості спожитої електричної енергії;

- 14 141 (чотирнадцять тисяч сто сорок одну) грн 06 коп. 3% річних;

- 60 679 (шістдесят тисяч шістсот сімдесят дев`ять) грн 87 коп. інфляційних втрат;

- 4 963 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят три) грн 21 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати: Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ" відповідно до положень ч.5 ст. 6 ГПК України до електронного кабінету; Збаразькому міському комунальному підприємству "ЗБАРАЖ", вул. Д.Галицького, 91, м. Збараж, Тернопільська область, 47302 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 08 травня 2024 року.

Суддя Н.В. Охотницька