Ухвала

від 03.05.2024 по справі 295/1661/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 травня 2024 року

м. Київ

справа № 295/1661/24

провадження № 61-5486ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 01 лютого 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про захист порушених цивільних прав та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому просила стягнути з Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради 150 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 01 лютого 2024 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 19 березня 2024 року, відмовлено у відкритті провадження у цій справі.

Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився апеляційний суд, мотивована тим, що спір у вказаній справі є публічно-правовим та підпадає під юрисдикцію адміністративного суду, оскільки стосується спору фізичної особи з органом місцевого самоврядування, предметом якого є перевірка законності дій та рішень чи бездіяльності такого органу, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

16 квітня 2024 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційні скарги на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 01 лютого 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 березня 2024 року у зазначеній справі разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивовано тим, що повний текст постанови Житомирського апеляційного суду від 19 березня 2024 рокунадіслано їй 28 березня 2024 року, відповідно до супровідного листа суду апеляційної інстанції, надавши цьому відповідні докази.

Відповідно до частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

З урахуванням вказаних обставин заявник має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, як такого, що пропущений з поважних причин відповідно до статті 390 ЦПК України.

Касаційні скарги мотивовано тим, що суди дійшли помилкового висновку про те, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому необґрунтовано відмовили у відкритті провадження у справі.

Перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Колегія суддів встановила, що касаційні скарги є необґрунтованими, а правильне застосування судами норм процесуального права при вирішенні питання про відкриття провадження у цивільній справі є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення.

Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що зміст позовної заяви ОСОБА_1 свідчить про те, що, на як на думку заявника, при розгляді заяви від 08 травня 2021 року, в якій вона просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, відповідач порушив вимоги законодавства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (частина перша статті 19 ЦПК України).

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).

Пунктом 2 частини першої 4 КАС України передбачено, що публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі й на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України зазначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України, статтями 26, 33, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцева рада та її виконавчий комітет в межах своєї компетенції приймають рішення.

Положеннями статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

У частині першій статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до делегованих повноважень виконавчих органів місцевих рад належить підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, організація і здійснення землеустрою, погодження проєктів землеустрою.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 820/4149/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 820/4439/17 виснувала про те, що якщо особа звертається до відповідних органів місцевого самоврядування з заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких ці органи приймають відповідні рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Вимога про відшкодування моральної шкоди підлягає розгляду адміністративним судом за правилами частини п`ятої статті 21 КАС України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 180/1560/16 (провадження №11-1123апп19) сформульований висновок про те, що вимоги про відшкодування моральної шкоди розглядаються за правилами адміністративного судочинства, якщо такі вимоги стосуються шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що при вирішенні судом позовних вимог у цій справі, передусім підлягає дослідженню правомірність дій відповідача при розгляді заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що охоплює собою встановлення судом обставин дотримання процедури розгляду клопотання, та надання оцінки правомірності прийнятого за її результатами рішення про відмову у задоволенні клопотання позивача. При цьому, такі обставини не пов`язані з визнанням права власності на земельну ділянку та оспорюванням права власності інших осіб.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що спір у даній справі є публічно-правовим та підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Верховний Суд погоджується з відповідними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони відповідають нормам чинного законодавства, якими регулюються спірні правовідносини та усталеній судовій практиці.

Права заявника на доступ до правосуддя не порушені, оскільки судами попередніх інстанцій заявнику роз`яснено до юрисдикції якого суду належить вирішення ініційованої ним скарги.

Доводи касаційних скарг зводяться до власного тлумачення норм процесуального права та незгоди з судовими рішеннями.

Таким чином, зі змісту касаційних скарг, оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарги є необґрунтованими, правильне застосування судами пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, наслідки розгляду такої скарги не мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені в них доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, тому є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за цими касаційними скаргами.

Керуючись статтею 390, пунктом 1 частини другої, частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 01 лютого 2024 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 19 березня 2024 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 01 лютого 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про захист порушених цивільних прав та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара