Ухвала

від 08.05.2024 по справі 367/3723/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року

м. Київ

справа № 367/3723/23

провадження № 61-6558ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Естіма Резіденс» на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Естіма Резіденс», ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Селівестров Владислав Олегович, приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Нельзін Максим Сергійович, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває вказана цивільна справа.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Естіма Резіденс» (далі - ТОВ «Естіма Резіденс») звернулося до суду з клопотанням про застосування зустрічного забезпечення у справі.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 19 лютого 2024 року у задоволенні клопотання ТОВ «Естіма Резіденс» про застосування зустрічного забезпечення відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ТОВ «Естіма Резіденс» оскаржило її в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 березня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Естіма Резіденс» на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 19 лютого 2024 року повернуто.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ухвала про відмову у застосуванні зустрічного забезпечення у справі не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.

02 травня 2024 року ТОВ «Естіма Резіденс»через засоби поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 березня 2024 року.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд при ухваленні оскаржуваного судового рішення порушив норми процесуального права

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення у справі «Дія 97» проти України», заява № 19164/04, від 21 жовтня 2010 року).

У постанові від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17 (провадження № 14-190цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною. Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 (провадження № 61-19138сво18) зроблено висновок, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.

Ухвали суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, зазначені у частині першій статті 353 ЦПК України.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо зустрічного забезпечення або зміни чи скасування зустрічного забезпечення.

Разом із тим, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про зустрічне забезпечення у переліку ухвал, які зазначені у частині першій статті 353 ЦПК України, відсутня.

Таким чином, оскаржувана ТОВ «Естіма Резіденс» ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про зустрічне забезпечення у цій справі не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення, тобто, оскарження такої ухвали у апеляційному порядку можливе разом з рішенням суду по суті спору.

Аналогічні правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду по суті спору ухвал суду першої інстанції висловлено Верховним Судом в постановах від 31 жовтня 2019 року у справі № 521/18597/18 (провадження № 61-10196св19), від 20 грудня 2019 року у справі № 306/513/16-ц (провадження № 61-15454св18), від 19 листопада 2020 року у справі №520/14591/18 (провадження №61-17758св19) та ухвалі від 21 вересня 2020 року у справі № 761/3933/19 (провадження № 61-13051ск20).

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Встановивши, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про зустрічне забезпечення відсутня у переліку, визначеному частиною першою статті 353 ЦПК України, тому оскарженню окремо від рішення суду не підлягає, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги.

Ухвала суду апеляційної інстанцій є достатньо мотивованою та такою, що відповідає нормам закону.

Наведенні в касаційній скарзі доводи Верховним Судом відхиляються, оскільки апеляційним судом не порушено норми процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги не є процесуальним рішенням, яким закінчено розгляд справи.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ТОВ «Естіма Резіденс»на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 березня 2024 року є необґрунтованою.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання ТОВ «Естіма Резіденс» про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Естіма Резіденс», ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Селівестров Владислав Олегович, приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Нельзін Максим Сергійович, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про поділ майна подружжя за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Естіма Резіденс» на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 березня 2024 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов