Постанова

від 01.05.2024 по справі 337/6268/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 01.05.2024 Справа № 337/6268/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 337/6268/21 Головуючий у 1 інстанції: Бредун Д.С.

№ 22-ц/807/763/24 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.,

суддів: Бєлки В.Ю.

Подліянової Г.С.

секретар: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ КОЛЕКТ» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ КОЛЕКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАБУЛОС», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, про визнання договору іпотеки припиненим, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування нерухомого майна з незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ

В листопаді 2021рокуОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «КЕЙ КОЛЕКТ», ТОВ «ФАБУЛОС», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Д.В., про визнання договору іпотеки припиненим, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування нерухомого майна з незаконного володіння.

В обґрунтування заяви зазначала, що ТОВ «КЕЙ КОЛЕКТ», як іпотекодержатель, продав ТОВ «ФАБУЛОС» належну позивачці квартиру. Такий правочин вважає незаконним і недійсним. Посилаються, що зобов`язання за кредитним договором погашені за рахунок ліквідації поручителя ТОВ «ВКФ «Укрхімсінетез». При продажі майна, вважає порушеним ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» оскільки це майно не перевищує 140кв.м. (дорівнює 86,45кв.м.) і використовувалось як постійне та єдине місце проживання майнового поручителя ОСОБА_1 , та її сина і батька. Крім того продаж квартиру вчинено за значно заниженою, не ринковою вартістю 481413 гривень, що еквівалентно 18000 доларів США, при мінімальній вартості аналогічних квартир від 30000 доларів США, а реальній вартості конкретної квартири 35000-40000 доларів США. Також посилаються на порушення процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачену ч.1 ст. 35 КУ «Про іпотеку» щодо повідомлення боржника про необхідність усунення порушення зобов`язання.

Посилаючись на вищезазначене просила суд, визнати договір іпотеки №11064729000/З від 27.10.2006 року, укладений між ОСОБА_2 та АК інноваційний банк «УкрСиббанк», припиненим; визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 20 вересня 2021 року між ТОВ «КЕЙ КОЛЕКТ» та ТОВ «ФАБУЛОС», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., за р№2174; застосувати наслідки недійсності правочину двосторонню реституцію, скасувавши реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ТОВ «ФАБУЛОС», та повернути реєстрацію права власності позивачки ОСОБА_1 .

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 січня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано припиненим іпотеку за іпотечним договором №11064729000/З від 27 жовтня 2006 року, укладений між ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (ЄДРПОУ 09807750, адреса: м.Харків, пр. Московський, буд.60).

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна укладений 20 вересня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ КОЛЕКТ» (ЄДРПОУ 37825968, адреса: м.Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд.4/6, корп.4, каб.402) та товариством з обмеженою відповідальністю «ФАБУЛОС» (ЄДРПОУ 39729915, адреса: м.Київ, вул. В`ячеслава Чорновола, буд.41, оф.201) посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстрований в реєстрі за №2174, щодо нерухомого майна квартири АДРЕСА_2 .

Витребувано з незаконного володіння за товариством з обмеженою відповідальністю «ФАБУЛОС» (ЄДРПОУ 39729915, адреса: м.Київ, вул. В`ячеслава Чорновола, буд.41, оф.201) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) нерухоме майно квартиру АДРЕСА_2 .

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ КОЛЕКТ» (ЄДРПОУ 37825968, адреса: м.Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд.4/6, корп.4, каб.402), товариства з обмеженою відповідальністю «ФАБУЛОС» (ЄДРПОУ 39729915, адреса: м.Київ, вул. В`ячеслава Чорновола, буд.41, оф.201) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 2724 гривні в рівних частинах по 1362 (одній тисячі триста шістдесят дві) гривні з кожного.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ТОВ «КЕЙ КОЛЕКТ», подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5ст. 263 ЦПК України,судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Судом першої інстанції було встановлено, що 27 жовтня 2006 року укладено Договір про надання споживчого кредиту №11064729000, згідно умов якого Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» надав ОСОБА_3 кредит в іноземній валюті в сумі 36000 доларів США (на той час еквівалентно 181800 гривень) на строк до 26 жовтня 2017 року, зі сплатою процентів, а також комісії, пені, штрафу та інших платежів, за неналежне виконання зобов`язань.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 27 жовтня 2006 року укладено договір іпотеки №11064729000/З, за яким ОСОБА_4 поручилась перед Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» належною їй квартирою АДРЕСА_2 щодо сплати боржником ОСОБА_3 всіх платіжних зобов`язань за кредитним договором №11064729000.

Крім того, на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 27 жовтня 2006 року укладено договір поруки №11064729000/П, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Укрхімсінетез» поручилась перед Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» щодо сплати боржником ОСОБА_3 всіх платіжних зобов`язань за кредитним договором №11064729000.

Після розірвання шлюбу 21 серпня 2008 року і реєстрацією нового шлюбу 30 листопада 2013 року прізвище ОСОБА_4 змінено на « ОСОБА_5 ».

На підставі договору Факторингу №1 від 12 грудня 2011 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» право вимоги до ряду боржників, в тому числі і до ОСОБА_3 (п.665 Додатку №1).

Крім того, 12 грудня 2011 року на підставі Договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» право вимоги за договорами іпотеки, в тому числі і до ОСОБА_4 та поручителя ТОВ «ВКФ «Укрхімсінетез» (п.665 Додатку №1).

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2015 року у справі ЄУН № 335/15406/14-ц Провадження №2/335/512/2015, яке набрало законної сили 02 березня 2015 року:

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Укрхімсінтез» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» суму заборгованості за кредитним договором № 11064729000 від 27.10.2006 року, яка складає 54965,76 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 15.12.2014 року становить 866 260 гривень 38 коп., а саме: заборгованість по основній сумі кредиту 29181,75 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 15.12.2014 року складає - 459904,38 грн., заборгованість за процентами - 25784,01 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 15.12.2014 року складає 406 356,00 грн., заборгованість за нарахованою комісією - 0,00 грн.;

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» судовий збір у розмірі 1827,00 грн.;

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Укрхімсінтез» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 12 червня 2012 року у справі ЄУН №12/5009/903/11 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Укрхімсінтез» банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22 лютого 2016 року у справі ЄУН №12/5009/903/11 замінено кредитора ПАТ УкрСиббанк» на правонаступника ТОВ «Кей-Колект» у справі про банкрутство ТОВ «ВКФ «Укрхімсінтез» щодо вимог, які виникли в тому числі на підставі кредитного договору №11064729000 від 27 жовтня 2006 року.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22 лютого 2016 року у справі ЄУН №12/5009/903/11 ліквідовано банкрута Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Укрхімсінтез». Провадження у справі припинено. Вимоги, що не задоволені за недостатністю майна, ухвалено вважати погашеними.

19 серпня 2019 року ОСОБА_2 отримала поштою від ТОВ «Кей-Колект» вимогу про усунення порушень основного зобов`язання сплати боргу за Договором про надання споживчого кредиту №11064729000 від 27 жовтня 2006 року, який станом на 12 серпня 2019 року становив 43317,93 Долари США. Також вимога містила попередження, що в разі її невиконання , протягом 30 днів, ТОВ «Кей-Колект» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 38 ЗУ «Про іпотеку».

Аналогічну вимогу 26 серпня 2019 року вручено ОСОБА_3

Договором купівлі-продажу нерухомого майна в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку» від 20 вересня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» продало Товариству з обмеженою відповідальністю «ФАБУЛОС» нерухоме майно квартиру АДРЕСА_2 за 481413 гривень.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Приписами статті 589 ЦК України, встановлено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Якщо предметом застави є нерухоме майно, то спірні правовідносини регулюються Законом України «Про іпотеку», згідно ст. 33 якого вказано, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Договором іпотеки №11064729000/З від 27 жовтня 2006 року погоджено застереження на добровільну передачу предмету іпотеки у власність іпотекодержателя і можливість звернення стягнення на предмет іпотеки без укладення окремої угоди.

Позивачем не оскаржене судове рішення, хоча суд першої інстанції визнав неспроможними доводи позивачки про порушення відповідачем Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки ОСОБА_1 з 06 липня 2017 року належить також й інша квартира АДРЕСА_3 .

Крім того, також не оскаржувана частина судового рішення місить висновок суду першої інстанції, що ліквідація поручителя ТОВ «ВКФ «Укрхімсінетез» жодним чином не вплинула на погашення обов`язків ОСОБА_1 перед ТОВ «Кей-Колект».

Так, укладені у справі договори створювали окремі солідарні зобов`язання між ОСОБА_3 і ТОВ «ВКФ «Укрхімсінетез», а також, між ОСОБА_3 і ОСОБА_6 .

Ліквідація ТОВ «ВКФ «Укрхімсінетез» припинила існування боргу у ТОВ «ВКФ «Укрхімсінетез» і наявність цього солідарного обов`язку лише разом з ОСОБА_3 , однак за відсутності реального відшкодування, не погасило заборгованість ОСОБА_3 і не вплинула на солідарне зобов`язання останнього з ОСОБА_6 .

При цьому суд першої інстанції зазначив, що, заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2015 року у справі ЄУН № 335/15406/14-ц Провадження №2/335/512/2015, яке набрало законної сили, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ТОВ «ВКФ «Укрхімсінтез» на користь ТОВ «Кей-Колект» суму заборгованості за кредитним договором №11064729000 від 27.10.2006 року, яка складає 54965,76 доларів США.

Частиною 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань (частина 4 статті 631 Цивільного кодексу України).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на час звернення з позовом про дострокове стягнення кредитної заборгованості вважається, що настав строк виконання зобов`язання у повному обсязі.

З цього він зробив висновок, що право на звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: належну ОСОБА_6 квартиру, у ТОВ «Кей-Колект» виникло з моменту невиконання основного зобов`язання за зміненим строком виконанням основного зобов`язання на підставі ч.2 ст. 1050 ЦК України, а саме: з 02 березня 2015 року.

Такий висновок суду не є переконливими.

Так, у частині першій статті 598 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Лише у разі належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідним від основного зобов`язання.

Разом з тим, суд першої інстанції вважав, що у даному випадку позивачем пропущено строк позовної давності, позаяк після зміни строку виконання основного зобов`язання, який настав 02 березня 2015 року, ТОВ «Кей-Колект» 19 серпня 2019 року повідомило ОСОБА_6 про усунення порушень основного зобов`язання і намір звернути стягнення на предмет іпотеки, і 20 вересня 2021 року ТОВ «Кей-Колект» реалізував іпотечне майно.

Суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний договір іпотеки №11064729000/З від 27 жовтня 2006 року не передбачав умов про збільшення строку позовної давності, таким чином підлягає до застосування загальний строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України.

Натомість ТОВ «Кей-Колект» звернув стягнення на іпотечне майно з порушенням строку позовної давності, через шість років після настання строку виконання зобов`язання, не довівши в процесі судового розгляду обставин, для визнання поважності причин пропуску позовної давності.

За таких обставин, суд першої інстанції вважав іпотеку припиненою з 03 березня 2018 року, а подальше реалізацію майна недійсною.

Судова колегія не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, позаяк позовна давність являє собою строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України).

Відтак позовна даність може бути застосована лише при судовому розгляді справи.

Тлумачення частини першої статті 267 ЦК України дозволяє зробити висновок, що оскільки сплив позовної давності не призводить до припинення суб`єктивного права або інтересу, не припиняється і кореспондуючий обов`язок особи.

Верховний Суд вказав, що виходячи зі ст. 267 Цивільного кодексу сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.

Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку (ч. 3 ст. 267 ЦК). Суд може визнати причини пропущення строку позовної давності поважними і також задовольнити такий позов.

Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним (здійсненим за наявності достатньої правової підстави), установлюючи для такої особи заборону вимагати повернення виконаного.

Цивільний кодекс не визначає сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання. Пропущення позовної давності не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (ч. 2 ст. 598 ЦК), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

Верховний Суд зазначає, що за загальним правилом зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється. (Постанова по справі № 757/32377/15-ц ВС від 6.03.2019).

За таких обставин визнання договору поруки припиненим у зв`язку зі спливом позовної давності не є правомірним.

Позивач також посилалася на те, що договір купівлі-продажу нерухомого майна в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку» від 20 вересня 2021 року укладений з суттєвим заниженням ціни договору, а відтак укладений з порушенням закону.

Як убачається з Договору іпотеки №11064729000/З від 27 жовтня 2006 року сторонами погоджено за взаємною згодою, що вартість предмету Іпотеки на момент укладення договору чотирьохкімнатної квартири, загальною площею 86,45 кв.м., становить 246240 гривень, що на той час було еквівалентно 48760 доларів США.

А звідси, при здійсненні Іпотекодержателем продажу предмету Іпотеки будь-якій особі, останній повинен був виходити із ціни, що відповідає реальній ринковій вартістю, і наближеній до погодженої сторонами Іпотечного договору 1304096 гривень (48760 доларів США, за курсом 26,7452 грн.за 1 долар, станом на 09.09.2021 року).

Проте, 20 вересня 2021 року ТОВ «Кей-Колект» продало ТОВ «ФАБУЛОС» предмет іпотеки за 481413 гривень, що на дату продажу за офіційним курсом НБУ відповідало 18000 доларів США, що майже в три рази менше від оціненої сторонами Іпотечного договору вартості предмета іпотеки.

За таких обставин суд першої інстанції зробив висновок про те, що суб`єкт оціночної діяльності ТОВ «Експертна оцінка майнових прав» в особі оцінювача Пархоменко О.В. визначив ціну предметів іпотеки для цілей, що стосувались відчуження таких, на рівні значно нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, що свідчить про те, що така ціна предмета іпотеки не відповідала волі сторін Договору іпотеки, що вказує на невідповідність такої ціни як матеріалам справи так і вимогам чинного законодавства. Відтак, доводи сторони позивача щодо радикального заниження реальної вартості нерухомого майна переданого в іпотеку при здійсненні продажу такого є доведеними, оскільки не спростовані відповідачами.

Відтак суд першої інстанції зазначив, що заниження ціни у договорі порівняно з визначеною у іпотечному договорі і порівняно з ринковими цінами, свідчить про порушення закону при укладенні договору.

За ст. 38 Закону «Про іпотеку» іпотекодержатель без отримання уповноваження іпотекодавця вчиняє продаж предмета іпотеки та укладає договір від свого імені, якщо таке право передбачене іпотечним договором. При нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу правовстановлюючий документ на предмет іпотеки не подається.

Відповідно до ст. 38 Закону якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

У відповідності до вимог статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У даній справі позивачем не доведено заниження ринкової вартості спірної квартири.

Об`єкт нерухомого майна був відчужений за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності, а, отже, доводи позивача про відчуження об`єкта нерухомого майна за заниженою ціною є необґрунтованими з огляду на відсутність експертного висновку з цього питання.

Тож судова колегія вважає, що відсутні підстави для визнання договору купівлі-продажу недійсним, однак у разі доведення іпотекодателем заниження вартості іпотечного майна, може бути підставою для відшкодування іпотекодавцю завданих збитків в іншому провадженні.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ КОЛЕКТ» задовольнити.

Рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 11 січня 2024 року у цій справі скасувати в оскаржуваній частині.

Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ КОЛЕКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАБУЛОС», про визнання договору іпотеки припиненим, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування нерухомого майна з незаконного володіння, - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 8 травня 2024 р.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: В.Ю. Бєлка

Г.С. Подліянова