Постанова

від 28.08.2024 по справі 337/6268/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 337/6268/21

провадження № 61-8255св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Кей Колект», товариство з обмеженою відповідальністю «Фабулос»,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Земцова Вікторія Олександрівна, на постанову Запорізького апеляційного суду від 01 травня

2024 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Бєлки В. Ю., Подліянової Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до товариства

з обмеженою відповідальністю «Кей Колект» (далі - ТОВ «Кей Колект»), товариства з обмеженою відповідальністю «Фабулос» (далі - ТОВ «Фабулос») про визнання договору іпотеки припиненим, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування нерухомого майна з незаконного володіння.

Позовну заяву мотивовано тим, що 27 жовтня 2006 року між ОСОБА_2 та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»» (далі - АКІБ «УкрСиббанк») було укладено кредитний договір, за умовами якого

ОСОБА_2 одержав кредит на споживчі потреби у розмірі 36 000 доларів США, строком до 26 жовтня 2017 року. На забезпечення виконання умов кредитного договору, 27 жовтня 2006 року між ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк» укладено договір іпотеки, предметом якого є належна останній квартира АДРЕСА_1 . Крім того, на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором цього ж дня між банком,

ТОВ «ВКФ «Укрхімсінтез» укладено договір поруки.

12 грудня 2011 року на підставі відповідного договору АКІБ «УкрСиббанк» відступило право вимоги за кредитним та іпотечним договорами на користь

ТОВ «Кей Колект».

Зазначає, що 20 вересня 2021 року ТОВ «Кей Колект» звернуло стягнення на предмет іпотеки на підставі статті 38 Закону України «Про іпотеку» шляхом його продажу на користь ТОВ «Фабулос».

Позивач вважає, що зазначений договір є неправомірним, оскільки іпотека припинилася внаслідок ліквідації поручителя ТОВ «ВКФ «Укрхімсінтез» на підставі ухвали Господарського суду Запорізької області від 22 лютого 2016 року (справа №12/5009/903/11), відповідно до змісту резолютивної частини якої вимоги, що не задоволені за недостатністю майна, ухвалено вважати погашеними.

Також посилалася на те, що при продажі майна було порушено вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Вважала, що продаж квартири вчинено за значно заниженою, не ринковою вартістю. Крім того, посилалася на порушення процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, передбаченої частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо повідомлення боржника про необхідність усунення порушення зобов`язання.

Позивач просила визнати договір іпотеки припиненим, визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений 20 вересня 2021 року між ТОВ «Кей Колект» та ТОВ «Фабулос», застосувати наслідки недійсності правочину - двосторонню реституцію, скасувавши реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ «Фабулос», та повернути реєстрацію права власності позивачки на спірну квартиру.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя у складі судді

Бредуна Д. С. від 11 січня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано припиненим іпотеку за іпотечним договором від 27 жовтня 2006 року, укладеним між ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк».

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна укладений 20 вересня 2021 року між ТОВ «Кей Колект» та ТОВ «Фабулос», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Пономарьовою Д. В., зареєстрований в реєстрі за № 2174, щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .

Витребувано з незаконного володіння за ТОВ «Фабулос» на користь ОСОБА_1 нерухоме майно - квартиру

АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк звертався до позичальника із позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, який рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2015 року (справа № 335/15406/14-ц) задоволено. Таким чином банк змінив строк дії кредитного договору з 2017 року на 2015 рік, а тому новий кредитор ТОВ «Кей Колект» звернув стягнення на іпотечне майно з порушенням строку позовної давності - через шість років після настання строку виконання зобов`язання, не довівши в процесі судового розгляду обставин, для визнання поважності причин пропуску позовної давності. За таких обставин, суд вважав іпотеку припиненою з 03 березня 2018 року, а подальшу реалізацію майна - недійсною.

Суд також погодився із аргументами позивачки про продаж квартири за заниженою ціною, а також неповідомленням її про продаж майна такою ціною. При цьому суд відхилив доводи позивачки про те, що договір іпотеки є припиненим у звязку із ліквідацією поручителя ТОВ «ВКФ «Укрхімсінтез», оскільки така ліквідація юридичної особи припинила існування у неї боргу і наявність цього солідарного обов`язку лише разом з ОСОБА_2 , однак за відсутності реального відшкодування, не погасило заборгованість ОСОБА_2 і не вплинула на солідарне зобов`язання останнього з ОСОБА_4 .

Також суд вважав помилкові доводи позивача про порушення кредитором Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки у неї наявне інше житло - квартира АДРЕСА_2 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 01 травня 2024 року рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 січня 2024 року скасовано в оскаржуваній частині та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, відтак позовна даність може бути застосована лише при судовому розгляді справи, однак іпотекодержатель звернув стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, отже позовна давність у цьому випадку не застосовується. Таким чином апеляційний суд вважав помилковим висновок місцевого суду про припинення іпотеки у зв`язку зі спливом позовної давності.

Суд вважав, що позивачем не доведено заниження ринкової вартості спірної квартири. Об`єкт нерухомого майна був відчужений за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності, отже доводи позивача про відчуження об`єкта нерухомого майна за заниженою ціною визнав необґрунтованими з огляду на відсутність експертного висновку з цього питання.

Колегія суддів вважала, що відсутні підстави для визнання договору купівлі-продажу недійсним, оскільки у разі доведення іпотекодавцем заниження вартості іпотечного майна таке може бути підставою для відшкодування іпотекодавцю завданих збитків в іншому провадженні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначив застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 755/13805/16-ц, від 08 вересня 2021 року у справі № 750/10899/19, від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що іпотекодержатель звернув стягнення на предмет іпотеки поза межами позовної давності, яка почала свій перебіг

з 02 березня 2015 року (набрання чинності рішенням суду про дострокове стягнення з позичальника кредитної заборговано - зміна строку дії договору) та закінчилася 02 березня 2018 року. Позивачка вважає правильним висновок суду першої інстанції про припинення іпотеки з 03 березня 2018 року, а подальшу реалізацію майна - недійсною. ОСОБА_1 посилається на те, що спірне майно реалізовано за заниженою ціною, на підтвердження чого нею було долучено до справи оголошення на сайті «DOM.RIA», а також оголошення у системі електронних торгів СЕТАМ. Зазначає, що суб`єкт оціночної діяльності визначив вартість належної їй квартири без її огляду. Аргументує також касаційну скаргу тим, що договір іпотеки не містить застереження про можливість звернення стягнення шляхом продажу майна іншій особі на підставі статті 38 Закону України «Про іпотеку».

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 23 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами фактичні обставини справи

27 жовтня 2006 року між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_2 одержав кредит на споживчі потреби у розмірі 36 000 доларів США, строком до 26 жовтня 2017 року.

На забезпечення виконання умов кредитного договору, 27 жовтня 2006 року

між ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк» укладено договір іпотеки, предметом якого є належна останній квартира

АДРЕСА_1 .

Крім того, на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором цього ж дня між банком, ТОВ «ВКФ «Укрхімсінтез» укладено договір поруки.

12 грудня 2011 року на підставі відповідного договору АКІБ «УкрСиббанк» відступило право вимоги за кредитним та іпотечним договорами на користь

ТОВ «Кей Колект».

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя

від 17 лютого 2015 року, яке набрало законної сили 02 березня 2015 року (справа № 335/15406/14), стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ТОВ «ВКФ «Укрхімсінтез» на користь ТОВ «Кей Колект» суму заборгованості за кредитним договором, яка складає 54 965,76 доларів США, що еквівалентно 866 260, 38 грн.

Даних про виконання цього судового рішення матеріали справи не містять.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 12 червня 2012 року у справі № 12/5009/903/11 визнано ТОВ «ВКФ «Укрхімсінтез» банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22 лютого 2016 року ліквідовано банкрута ТОВ «ВКФ «Укрхімсінтез». Провадження у справі припинено. Вимоги, що не задоволені за недостатністю майна, ухвалено вважати погашеними.

19 серпня 2019 року ОСОБА_3 отримала поштою від ТОВ «Кей-Колект» вимогу про усунення порушень основного зобов`язання - сплати боргу за кредитним договором, який станом на 12 серпня 2019 року становив

43 317,93 доларів США. Також вимога містила попередження, що в разі її невиконання протягом 30 днів ТОВ «Кей-Колект» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку».

Аналогічну вимогу 26 серпня 2019 року вручено ОСОБА_2 .

Даних про виконання зобов`язань за кредитним договором ні позичальником ОСОБА_2 , ні майновим поручителем ОСОБА_3 матеріали справи не містять.

20 вересня 2021 року ТОВ «Кей Колект» у порядку звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі статті 38 Закону України «Про іпотеку» відчужило спірну квартиру за договором купівлі-продажу на користь ТОВ «Фабулос».

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Щодо припинення іпотеки

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За змістом частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України).

Відповідно до приписів статей 572, 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 цього Закону містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у статті 593 ЦК України.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі, зокрема, припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Таке передбачено й частиною першою статті 593 ЦК України.

У касаційній скарзі позивачка посилається на те, що іпотека припинилася у зв`язку зі спливом позовної давності до основного зобов`язання, перебіг якої почався 02 березня 2015 року (набрання чинності рішенням суду про дострокове стягнення з позичальника кредитної заборгованості - зміна строку дії договору) та закінчився 02 березня 2018 року.

Колегія суддів відхиляє такі доводи касаційної скарги, оскільки сплив позовної давності як підстави для припинення зобов`язання норми глави 50 «Припинення зобов`язання» ЦК України не передбачають.

Крім того, Законом України «Про іпотеку» також не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов`язанням.

Слід зазначити, що сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду

від 18 липня 2018 року у справі № 537/6072/16, провадження

№ 61-35327св18, від 28 січня 2019 року у справі № 639/7920/16-ц, провадження

№ 61-33814св18, від 01 липня 2020 року у справі № 727/11061/18, провадження

№ 61-9980св19.

Посилання у касаційній скарзі на неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 14 червня 2023 року у справі

№ 755/13805/16, щодо застосування позовної давності є помилковими. У цій справі, де предметом позову є звернення стягнення на предмет іпотеки, Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи виключну правову проблему, пов`язану із застосуванням позовної давності до основної та додаткової вимог, вважала, що переривання позовної давності за вимогою про стягнення боргу за основним зобов`язанням не перериває перебігу позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки. У справі, яка переглядається, предметом позову є визнання припиненою іпотеки та визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного в межах звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.Отже, у справі № 755/13805/16, на відміну від справи, яка переглядається, іпотекодержатель застосував судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, і до цих вимог застосовуються наслідки спливу позовної давності. Таким чином у цих справах є різними як предмети, підстави позовів, так і встановлені судами фактичні обставини, отже правовідносини не є подібними.

Щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Наведена норма спрямована на фактичне повідомлення іпотекодавця, аби надати йому можливість усунути порушення і цим запобігти зверненню стягнення на його майно. Тому повідомлення іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення, або особиста доставка на адресу іпотекодавця.

За змістом статті 38 Закону України «Про іпотеку» якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог.

Якщо особа, яка висловила намір придбати предмет іпотеки, ухиляється або з інших причин не вчиняє дій до укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки з іпотекодержателем протягом 5 днів після закінчення вказаного вище тридцятиденного строку, вона втрачає право на придбання предмета іпотеки. Це право переходить до інших осіб, які висловили намір придбати предмет іпотеки, відповідно до пріоритету їх прав і вимог.

Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд.

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. При нотаріальному посвідченні такого договору купівлі-продажу правовстановлюючий документ на предмет іпотеки не подається.

Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Іпотекодавець і боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця, мають право виконати основне зобов`язання протягом тридцятиденного строку, вказаного в частині першій цієї статті, згідно з умовами та з наслідками, встановленими статтею 42 цього Закону.

Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

Судами установлено, що 19 серпня 2019 року ОСОБА_3 отримала поштою від ТОВ «Кей-Колект» вимогу про усунення порушень основного зобов`язання - сплати боргу за кредитним договором, який станом на 12 серпня 2019 року становив 43 317,93 доларів США. Також вимога містила попередження, що в разі її невиконання протягом 30 днів ТОВ «Кей-Колект» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку» (а. с. 183-185, т. 2). Отже, іпотекодержатель виконав вимоги статті 35 Закону України «Про іпотеку».

У касаційній скарзі позивачка посилається на те, що спірне майно реалізовано за заниженою ціною. Такі доводи скарги не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки недодержання іпотекодержателем вимог статті 38 Закону України «Про іпотеку» щодо відчуження предмета іпотеки за заниженою ціною є підставою відповідальності іпотекодержателя перед іпотекодавцем за відшкодування завданих збитків, а не підставою для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним.

При цьому суд апеляційної інстанції правильно відхилив такі доводи, оскільки на спростування наданого відповідачем звіту про оцінку майна від 09 вересня

2021 року, відповідно до якого вартість квартири становить 481 413 грн, позивач не надала іншого звіту, який би спростовував таку вартість майна.

Посилання у касаційній скарзі на те, що договір іпотеки не містить застереження про можливість звернення стягнення шляхом продажу майна іншій особі на підставі статті 38 Закону України «Про іпотеку» не беруться судом касаційної інстанції до уваги.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (частиною шостою статті 367 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Із зазначеного слідує, що у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (постанова Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20).

З огляду на те, що позовну заяву відсутністю застереження у договорі іпотеки про можливість звернення стягнення шляхом продажу майна іншій особі на підставі статті 38 Закону України «Про іпотеку» позивачка не обґрунтовувала, колегія суддів не перевіряє правомірність звернення стягнення в цій частині, а тому відповідні доводи касаційної скарги є помилковими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Земцова Вікторія Олександрівна, залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 01 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович