Рішення

від 08.05.2024 по справі 159/7452/23

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/7452/23

Провадження № 2/159/294/24

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

в складі головуючого - судді Панасюка С.Л.,

розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ЮАІНЕТ» про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивачки.

Позивачка стверджує, що 28.08.2023 року, о 12 год. 40 хв., працівник Приватного підприємства «ЮАІНЕТ» під час виконання робіт у будинку АДРЕСА_1 пошкодив вхідні двері належної їй на праві власності квартири АДРЕСА_2 . А саме, використовуючи драбину, залазив на дах будинку через отвір поблизу вхідних дверей у її квартиру, будучи наверху драбини, не дотримавшись техніки безпеки, впав разом з драбиною. Падаючи, драбина пошкодила вхідні двері квартири. Вхідні двері повело зверху, відхилення від осі замка близько 1,2 см., двері перестали нормально зачинятися, ремонт їх неможливий. Відповідно до оцінки, яку вона замовила, вартість заміни дверей складає 42012 грн., які позивачка просить стягнути з відповідача. Також просить стягнути моральну шкоду, завдану переживаннями внаслідок пошкодження дверей, витрати на оцінку в сумі 2000 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 20000 грн.

Заперечення відповідача.

Відповідач зазначив, що позивачка не довела факт заподіяння його працівником шкоди, те, що шкода взагалі завдана, розмір шкоди. Просить в позові відмовити.

Мотивувальна частина рішення.

Згідно ч.1, 2 ст.1166 ЦК України:

«1. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

2. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.»

Згідно ч.1 ст.1172 ЦК України,

«1. Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.»

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачка зобов`язана була довести факт заподіяння їй шкоди діями працівника відповідача під час виконання ним роботи, обумовленої трудовими обов`язками, а також розмір заподіяних їй збитків.

Позивачка не довела цього.

Наданий позивачкою відеозапис фіксує чоловіка, який піднімається по драбині до отвору на горище будинку. Низ драбини ковзає по поверхні, чоловік падає, втримавшись проте на драбині. Відеозапис не доводить, що чоловік має відношення до Приватного підприємства «ЮАІНЕТ», проводить роботи для нього. На таке відношення не вказують ні одяг чоловіка, ні предмети, які потрапили в поле зору камери. Зокрема, чоловік не має інструменту, примітних ознак найманого працівника, а не звичайної приватної особи. Відповідач не визнає у вказаному чоловікові свого працівника, як і того, що чоловік, зображений на відео, виконує роботу для нього, а не для себе, чи будь-кого іншого.

Свідок ОСОБА_2 підтвердив інцидент з драбиною. Свідок пояснив, що людина, яка впала разом з драбиною, назвалася працівником Приватного підприємства «ЮАІНЕТ» і пообіцяла відшкодувати збитки. Свідок бачив, що наличники на дверях були подряпані драбиною і, як він думає, драбина вперлася в двері. Свідок пояснив, що інцидент з драбиною стався не вперше. На цю частину показань свідка слід звернути увагу, оскільки вони означають, що драбина зсувалася не раз. З огляду на такі обставини, позивачці для задоволення її вимог необхідно було довести, що двері були пошкоджені саме під час інциденту, зафіксованого на наданому нею відео. Свідок не зміг з необхідною точністю пригадати час події, пояснивши, що вона відбувалася десь восени. Отже, двері могли бути пошкоджені і раніше, і пізніше часу, зафіксованого на відео. Свідок пояснив, що площадка вкрита плиткою, а драбина належить будинку, тобто не принесена людиною, яка назвалася працівником Приватного підприємства «ЮАІНЕТ», з собою. За таких обставин, людина, яка назвалася працівником Приватного підприємства «ЮАІНЕТ», мала підстави розраховувати, що драбина, яка знаходиться в під`їзді спеціально для того, щоб залазити на горище, відповідає вимогам безпеки і не буде ковзати по поверхні під час звичайного використання. За безпечність використання драбини у цьому випадку відповідає також особа, яка поставила драбину спеціально для відвідування горища, так само як і виробник драбини. Особа, яка поставила драбину спеціально для відвідування горища, виробник драбини мали подбати про те, щоб драбина не ковзала, попередити споживачів про те, що таке ковзання може статися, до того ж, воно, за твердженням свідка, вже ставалося. Зазначене ставить під сумнів посилання позивачки на порушення людиною, яка назвалася працівником Приватного підприємства «ЮАІНЕТ», про яку розповів свідок, правил техніки безпеки. З відео видно, що ні сама драбина, ні спосіб її використання, не можуть дати підставу для висновку, що людина, яка назвалася працівником Приватного підприємства «ЮАІНЕТ», про яку розповів свідок, допустила очевидну для неї необачність, чи, тим більше, порушення правил техніки безпеки при користуванні драбиною. У всякому випадку, позивачка лише твердить у позовній заяві, що людина, яка назвалася працівником Приватного підприємства «ЮАІНЕТ», порушила правила техніки безпеки і не доводить цього, попри зобов`язання це зробити. За відсутності такого доведення, неможливо також виключити варіант, що зафіксований відеокамерою інцидент є наслідком випадку, коли немає ні вини людини, яка назвалася працівником Приватного підприємства «ЮАІНЕТ», ні вини особи, яка поставила драбину спеціально для відвідування горища, ні вини виробника драбини. Від таких випадків позивачка мала можливість застрахувати своє майно, з тим щоб потім відшкодувати збитки.

Щодо акту № 1/10-23 про обстеження житлового приміщення від 10.10.2023 року, то цей акт також не доводить факт заподіяння шкоди позивачці працівником Приватного підприємства «ЮАІНЕТ». По-перше, акт складений через півтора місяці після події, за цей тривалий час двері могли бути пошкоджені за інших обставин: під час тих самих інцидентів з ненадійною драбиною, про що йшлося вище, в результаті невірного користування дверима самою позивачкою, в результаті неякісного виготовлення самих дверей, які, як видно з наданих позивачкою доказів, мають складний внутрішній механізм, який навіть не підлягає ремонту. По-друге, особи, які склали акт, як видно з наданого позивачкою відео, її пояснень, показань свідка ОСОБА_2 не були свідками інциденту з драбиною, а отже, описали цей інцидент зі слів позивачки. Тому, ці особи не могли стверджувати, що шкоду заподіяв саме працівник Приватного підприємства «ЮАІНЕТ». До того ж, один із підписантів акту надав представнику відповідача довідку № 1/2024 від 03.01.2024 року про те, що телекомунікаційні послуги мешканцям будинку надає не лише Приватне підприємство «ЮАІНЕТ» і обладнання постачальників послуг (не лише Приватного підприємства «ЮАІНЕТ») розміщене, зокрема, на горищі будинку.

Представник позивачки відмовився від допиту як свідка гаданої особи, яка назвалася працівником Приватного підприємства «ЮАІНЕТ», ОСОБА_3 , про яку йшлося в позовній заяві, про що заявляв клопотання, в тому числі і тому, що згадана особа звільнилася з підприємства. Надана позивачкою переписка з особою з назвою « ОСОБА_4 » в вайбері ніяким чином не прив`язує « ОСОБА_5 » до Приватного підприємства «ЮАІНЕТ». Той самий « ОСОБА_4 » висловлює у переписці сумніви, що двері могли бути пошкоджені драбиною, хоча і намагається залагодити ситуацію. Згадана переписка не доводить факту заподіяння працівником відповідача під час виконання ним роботи, обумовленої трудовими обов`язками, шкоди позивачці. Ця переписка є спробою залагодити справу без з`ясування, хто винен і незалежно від того, доведена вина, чи ні. Вона не здатна підкріпити позицію позивачки.

Наданого позивачкою товарного чеку від 15.09.2019 року недостатньо для доведення вартості вхідних дверей квартири. З нього не видно, що йдеться саме за її двері, а не за якісь інші. У чекові не названі ні двері, ні їх виробник.

Звіт про оцінку вартості збитків від 27.10.2023 року має в основі твердження, що складна технологія виробництва не дає можливості довести стан пошкоджених дверей до попереднього стану. Оцінювачем не знайдено жодної інформації щодо можливості відновного ремонту дверей, тож прораховано вартість заміни пошкоджених дверей на нові двері ідентичної моделі.

В той же час, у звіті не описані самі пошкодження дверей, немає обґрунтування, чому оцінювач вважає їх невиправними і критичними, такими, що вимагають заміни дверей. Невідомо, на основі чого оцінювач зробив висновок, що складна технологія виробництва не дає можливості довести стан пошкоджених дверей до попереднього стану. Ні позивачка, ні оцінювач не зверталися до виробника дверей, не знайомилися з технічною документацією до них, що видно, зокрема, з переліку використаних оцінювачем джерел. Оцінювач не описав як він оглядав двері і що при цьому встановив. За таких обставин, наданий позивачкою звіт про оцінку неспроможний довести розмір заподіяної шкоди і взагалі її наявність.

Позивачка нічим не довела свого твердження в позовній заяві, що двері «повело зверху (відхилення від замочної осі - біля 1,2 см.)». В позовній заяві стверджується, що двері «перестали зачинятися без фізичного поштовху на них середньої сили», тоді коли в акті № 1/10-23 йдеться, що «при закритті дверей верхній замок не замикається, тобто є перекос дверей - пошкодження механізму, оцінювач, про якого йшлося вище, взагалі не описує, закриваються двері, чи ні. Отже, не доведений ні сам факт проблем з механізмами дверей, ні їх причини.

Таким чином, позивачка не довела, що двері пошкоджені до ступеня, що їх необхідно міняти, а не ремонтувати, не довела, що двері пошкоджені драбиною під час падіння працівника Приватного підприємства «ЮАІНЕТ», а не внаслідок інших причин і обставин, не довела, що особа, зображена на відео і особа, про яку розповідав свідок ОСОБА_2 , виконувала свої трудові обов`язки, зумовлені трудовим договором з Приватним підприємством «ЮАІНЕТ», а не займалась іншими справами, які не мають відношення до цих обов`язків.

Позов до Приватного підприємства «ЮАІНЕТ» необґрунтований і у його задоволенні слід відмовити.

Зокрема, суд з наведених вище підстав відмовляє у задоволенні вимог позивачки у відшкодуванні моральної шкоди і стягненні в її користь судових витрат.

Відповідач просить стягнути з позивачки на його користь витрати на правничу допомогу в сумі 15000 грн.

Заяву слід задовольнити.

Згідно ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, з поміж іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

На підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу подано договір про надання правничої допомоги від 26.12.2023, розрахунок наданої правничої допомоги (юридичних послуг) від 21.02.2024, акт наданої правничої допомоги від 21.02.2024, платіжну інструкцію № 3907 про оплату за юридичні послуги згідно договору від 26.12.2023 в сумі 15000 грн. від 11.01.2024.

Оскільки спір вирішений на користь відповідача, тому на позивачку покладаються витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема, на правничу допомогу.

Суд погоджується з розміром витрат на правничу допомогу, оскільки ця сума підтверджується належними доказами про надання адвокатом правничих послуг у справі, а заява про їх відшкодування і розрахунок були надані у строк, визначений ч.8 ст.141 ЦПК України. До того ж, сама позивачка оцінила свої витрати на правову допомогу у 20000 грн., а отже сума у 15000 грн. не є надмірною.

Керуючись ст.12, 81, 82, 133, 259, 263, 264, 265, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ЮАІНЕТ» про відшкодування шкоди відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Приватного підприємства «ЮАІНЕТ» понесені останнім витрати професійну правничу допомогу в сумі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

Повне найменування учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Приватне підприємство «ЮАІНЕТ», ЄДРПОУ 36523021, адреса: м. Ковель, вул. Косачів, 8.

Головуючий:С. Л. ПАНАСЮК