Рішення

від 01.05.2024 по справі 275/247/24

БРУСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 275/247/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2024 року смт. Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Данилюк О. С.

за участю секретаря с/з Марієвської Н.А.,

розглянувши розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с. Брусилів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендагроінвест» про стягнення заборгованості з орендної плати, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який мотивує тим, що вона є власником земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 3,8805 га, що розташована на території колишньої Ставищенської сільської ради колишнього Брусилівського району Житомирської області, кадастровий номер 1820986000:10:000:0038. 21.11.2016 році між позивачем та ТОВ «Лендагроінвест» (далі - відповідач) було укладено договір оренди землі щодо вказаної вище ділянки, договір зареєстрований 21.12.2016. Відповідно умов Договору позивач передала у строкове платне користування свою земельну ділянку, а відповідач зобов`язався сплачувати орендну плату та використовувати земельну ділянку виключно у порядку та на у мовах, визначених договором оренди землі. Згідно Договору строк оренди становив 7 років, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та складає 4 370, 73 грн., тобто 5, 5 % нормативної грошової оцінки, вказаної в п. 5 Договору в розмірі 79 467, 88 грн. та вноситься до 31 грудня кожного року. Станом на дату подання позову відповідач не виконав свого обов`язку зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за 2023 рік. Тому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по сплаті орендної плати за 2023 рік в сумі 4 370, 73 грн., стягнути судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 26.02.2024 року у вказаній цивільній справі відкрито спрощене позовне провадження.

20.03.2024 до суду надійшов відзив ТОВ «Лендагроінвест» на позовну заяву ОСОБА_1 , у якому відповідач проти позову заперечував. Вказав, що договір завершив свою дію 21.12.2023 року. При цьому зазначив, що в минулі роки позивачу було сплачено кошти в розмірі, які є більші від вказаної в договорі орендної плати, та сумарно переплата більша, ніж орендна плата за 2023 рік, а тому за 2023 рік підстав сплачувати орендну плату не було. Крім того, з суми орендної плати підлягає виключенню суми податків та зборів, які зобов`язаний сплатити орендар.

05.04.2024 від ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив ТОВ «Лендагроінвест», у якій позивач вказував, що факт сплати коштів в завищеному розмірі за попередні роки не позбавляють обов`язку відповідача сплатити орендну плату за 2023 рік, а податки має оплачувати саме орендар, а не орендодавець з розміру орендної плати.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 , а також представник відповідача ТОВ «Лендагроінвест» не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені судом належним чином, надіслали заяви про проведення судового розгляду в їх відсутність на підставі поданих ними доказів.

Суд, вивчивши подані сторонами письмові докази, прийшов до наступних висновків.

Так, встановлено, що 21.11.2016 між ОСОБА_1 та ТОВ «Лендагроінвест» укладено договір оренди земельної ділянки площею 3, 8805 га, що розташована на території Ставищенської сільської ради Брусилівського району Житомирської області, кадастровий номер 1820986000:10:000:0038, строком на 7 років (а.с. 10-11).

Відповідно до п. 5 вказаного договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що надається в оренду, становить 79 467, 88 грн. (а.с.10).

Відповідно до п. 9 вказаного договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та складає 4 370, 73 грн. за 1 рік оренди. Пунктом 11 договору передбачено, що орендна плата вноситься щорічно до 31 грудня поточного року.

Право власності на вказану земельну ділянку належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 786209 від 13.04.2007 (а.с. 9).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав № 76460036 від 21.12.2016 земельна ділянка площею 3, 8805 га, що розташована на території Ставищенської сільської ради колишнього Брусилівського району Житомирської області, кадастровий номер 1820986000:10:000:0038 на праві власності належить ОСОБА_1 та згідно договору від 21.11.2016 рішенням про Державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33058244 від 21.12.2016 зареєстровано право оренди за ТОВ «Лендагроінвест» на строк 7 років з правом пролонгації (а.с. 12).

Згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку від 09.02.2024 земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 3, 8805 га, що розташована на території Ставищенської сільської ради колишнього Брусилівського району Житомирської області, кадастровий номер 1820986000:10:000:0038, на праві власності належить ОСОБА_1 і нормативно грошова оцінка її становить 53 621, 86 грн. (а.с. 16).

Інформацією з Держгеокадастру повідомлено про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік, яка становить 1, 051 % (а.с. 31).

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки нормативна грошова оцінка земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 3,8805 га, що розташована на території Ставищенської сільської ради колишнього Брусилівського району Житомирської області, кадастровий номер 1820986000:10:000:0038 станом на 07.02.2019 становила 53 621, 86 грн.

Заявою від 09.06.2023 ОСОБА_1 було повідомлено ТОВ «Лендагроінвест» про намір припинення договору оренди землі (а.с. 13).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України та ч. 1, ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно пункту 1 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України).

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору є також орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, що узгоджується з принципом свободи договору, встановленим статтями 3, 6, 627 ЦК України, та обов`язковості договору, встановленим ст. 626 ЦК України.

Приписами ст. 24 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Підставою звернення до суду з даним позовом позивач зазначив несплату орендарем орендної плати за 2023 рік.

Під час розгляду справи було встановлено, що відповідач дійсно не сплачував орендну плату за 2023 рік, але мотивував це тим, що за минулі роки така плата була сплачена позивачу в завищеному розмірі, а тому фактично за 2023 рік борг відсутній і без сплати оренди за цей рік.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності обов`язку сплати орендної плати, оскільки умови договору оренди (п.п. 9-14) та норми законодавства не містять положень щодо того, що орендар звільняється від обов`язку сплатити орендну плату за черговий рік у випадку наявності переплат по ній за попередні роки. Суд вважає, що така переплата може вважатися безпідставно набутими орендодавцем коштами, і питання їх повернення може бути предметом окремого спору, але в жодному випадку така обставина не позбавляє орендаря обов`язку сплатити оренду плату у встановленому розмірі та встановлені строки.

Тому суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо наявності заборгованості по орендній платі за 2023 рік.

Щодо розміру орендної плати, то суд враховує, що її розмір в сумі 4 370, 73 грн. в п. 9 Договору від 21.11.2016 вказаний як 5, 5 % нормативної грошової оцінки ділянки, яка станом на 2016 становила 79 467, 88 грн. (п. 5 Договору).

Водночас, в частині визначення розміру орендної плати за 2023 рік суд також не погоджується з доводами відповідача щодо автоматичної зміни орендної плати в зв`язку зі зменшенням нормативної грошової оцінки.

За змістом статті 1 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Водночас, суд звертає увагу, що з аналізу нормативно-правових норм ПК України, Закону № 1378-IV, Закону № 161-XIV можна зробити висновок, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, незалежно від того, чи сторони договору оренди визначили безпосередньо в самому договорі таку підставу для перегляду розміру орендної плати.

Відповідно до пункту 36 Договору зміна умов договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Проте, матеріали справи не містять доказів того, що сторони після вчиняли дії, направлені на внесення змін до укладеного договору з приводу зміни нормативно-грошової оцінки земельних ділянок, виходячи з якої здійснюється нарахування та сплата орендної плати, а тому сторони не можуть самостійно змінити орендну плату без змін Договору.

Аналогічні висновки неодноразово робив Верховний Суд у справах з подібними правовідносинами, зокрема, у постановах від 30 січня 2020 року у справі № 640/15419/15-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 644/9862/14-ц, від 09 жовтня 2019 року у справі № 645/1972/16-ц та інших.

Тому суд вважає обґрунтованим розмір орендної плати за 2023 рік саме в сумі 4 370, 73 грн., як і вказано в п. 9 Договору.

Також, оцінюючи відповідні доводи відповідача, суд враховує, що відповідно до п. п. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об`єкт оподаткування визначається, виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПКУ (п. п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України). Таким чином, саме відповідач зобов`язаний з дотриманням норм Податкового кодексу України, сплатити податки з нарахованого або нарахованого та виплаченого на користь позивача розміру орендної плати.

Водночас, Договір від 19.12.2016 не містить положень про виключення розміру податків і зборів з узгодженої суми орендної плати, а тому обов`язки орендаря за Податковим законодавством не впливають на розмір орендної плати, який був узгоджений сторонами.

В зв`язку з наведеним, заборгованість по орендній платі за 2023 рік з боку відповідача перед позивачем становить 4 370, 73 грн.

Враховуючи наведене, давши мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному позивачем в позовній заяві, дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за 2023 рік в сумі 4 370, 73 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України в зв`язку з задоволенням позову в повному обсязі з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору.

Щодо відшкодування витрат позивача на правничу допомогу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, на підтвердження такого виду судових витрат позивачем долучено до позовної заяви договір про надання правової допомоги № 06/02/2022 від 16.02.2024, додаткову угоду № 1 до договору № 06/02/2022 від 16.02.2024, Акт № 01/04/02/2024 приймання-передачі наданої правової допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЖТ № 001028. З вказаних доказів встановлено, що адвокатом Кушніренком А.В. надано послуги по оформленню позовної заяви позивачу, вартість цих послуг складає 1 500 гривень, вказані роботи прийняті позивачем.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.

Враховуючи викладене, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, які поніс позивач, підтверджений, вказана сума є обґрунтованою та такою, що відповідає обсягу та виду наданих адвокатом послуг та відповідає попередньому розрахунку цих витрат, вказаних в позові, а відповідач не заявляв про зменшення даного розміру судових витрат.

Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати останнього на правничу допомогу в повному обсязі.

В свою чергу, витрати відповідача на правничу допомогу покладаються на відповідача в зв`язку з задоволенням позову в повному обсязі.

На підставі ст.ст. 4, 15, 16, 203, 210, 526, 610, 629, 651 ЦК України, ст.ст. 1, 13, 21, 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі», керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 206, 209, 263, 264, 284, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендагроінвест» про стягнення заборгованості з орендної плати, - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендагроінвест» заборгованість з орендної плати за договором оренди земельної ділянки, кадастровий номер № 1820986000:10:000:0038, за 2023 рік на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої АДРЕСА_1 ) в розмірі 4 370 (чотири тисячі триста сімдесят) гривень 73 копійки, судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ О.С. Данилюк