Постанова

від 30.11.2007 по справі 40/83

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

40/83

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.11.2007 р.                                                                           справа №40/83

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Діброви  Г.І.

суддів Гези  Т.Д. , Шевкової  Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача:Жигулін В.Д. – за дов. № 09-2498 від 12.10.06 р.,

від відповідача-1:від відповідача-2:Хомицький В.В. – за дов. б/н від 20.06.07 р., Гугніна М.С. –за дов. № 2508 від 26.12.06 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скаргиВідкритого акціонерного товариства «Машинобудівний завод «Буран», м. Донецьк та Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз», м. Донецьк

на рішення господарського суду

Донецької області

від04.09.2007 року

по справі№40/83 (Підченко Ю.О.)

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Сніжнянський завод хімічного машинобудування», м. Сніжне Донецької області

до1. Відкритого акціонерного товариства «Машинобудівний завод «Буран», м. Донецьк;2. Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз», м. Донецьк

простягнення 50000 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

У 2007 році позивач, Відкрите акціонерне товариство «Сніжнянський завод хімічного машинобудування», м. Сніжне Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідачів Відкритого акціонерного товариства «Машинобудівний завод «Буран»,                         м. Донецьк та Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз», м. Донецьк про стягнення з відповідачів солідарно                    50000 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.09.2007р. позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Сніжнянський завод хімічного машинобудування», м. Сніжне Донецької області були задоволені в повному обсязі. Судове рішення мотивоване тим, що позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки позивач дізнався  про  порушене право лише 11.02.06 р., а саме на час порушення справи про банкрутство, що відповідає вимогам вексельного законодавства. У той же час цивільне законодавство, яке регулює питання строку позовної давності не підлягає застосуванню у вексельних правовідносинах.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.09.07 р. на підставі ст. 89 ГПК України виправлено технічну помилку та зазначено, що абзац 6 сторінки 3 рішення слід читати в наступній редакції: «Позов мотивовано тим, що позивач є законним держателем простого векселю № 66634271235072, емітованого 07.12.01 р. ТОВ НВП «Кварц», далі емітент, з строком платежу 27.12.02 р.», далі по тексту рішення.

Відповідач-1, Відкрите акціонерне товариство «Машинобудівний завод «Буран», м. Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим із порушенням норм матеріального та процесуального права України. Зазначає, що рішенням суду встановлено, що вексель був емітований 27.12.02 р., натомість із матеріалів справи вбачається, що вексель був емітований 07.12.01 р. зі строком платежу 27.12.02 р. Також стверджує, що суд дійшов висновку про те, що емітентом векселя є відповідач, не вказавши, який з двох відповідачів є емітентом векселя, натомість з матеріалів справи вбачається, що емітентом (векселедавцем, трасантом) векселя є ТОВ НВП «Кварц», а відповідачі є лише індосантами. Вважає, що до спірних правовідносин необхідно було застосовувати ст. 53  Уніфікованого закону, оскільки матеріали справи  свідчать, що держатель векселя втратив право регресу. Також стверджує, що ВАТ «Машинобудівний завод «Буран» є індосантом у  спірних правовідносинах, а не емітентом, як вказується судом першої інстанції, тому до спірних правовідносин  необхідно застосовувати ч. 2     ст. 70 Уніфікованого закону, згідно з якою позовні вимоги держателя до індосантів і до трасанту погашаються після закінчення одного року від дати протесту, здійсненого у встановлений строк або від дати настання строку платежу, якщо є застереження «обіг без витрат». Таким чином скаржник вважає, що строки для звернення з позовом держателя векселя (позивача) до індосанта (ВАТ «Машинобудівний завод «Буран») сплинули ще 27.12.03 р., що унеможливлює задоволення вимог позивача. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 04.09.2007р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу.

Відповідач-2, Дочірня компанія «Укртрансгаз»Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»в особі «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз», м. Донецьк, з прийнятим рішенням також не згоден, вважає його прийнятим із порушенням норм матеріального права України. Зазначає, що за умови настання строку платежу право регресу векселедержателем до всіх зобов»язаних осіб може бути здійснене відповідно до ст. 53 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі тільки при пред»явленні векселя до платежу та своєчасного здійснення протесту в неплатежі. Оскільки векселедержателем не були здійснені вказані дії він втратив право регресу проти індосантів за векселем. Звертає увагу суду, що згідно ст. 70 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі, векселедержатель зберігав право вимоги в межах 3-річного строку вексельної давності лише до векселедавця цього векселя. Наполягає, що приймаючи зазначене рішення суд невірно використував норми вексельного законодавства щодо обчислення строку позовної давності для стягнення суми за векселем. Вексельне законодавство встановлює спеціальні строки позовної давності, тобто строки, протягом яких особа, що має право вимагати за векселем, це право може реалізувати. Зазначає, що позовна давність, в межах якої позивач мав право пред»являти вимоги до індосантів, в тому числі і до ДК «Укртрансгаз», мала починатися (в разі здійснення протесту) 01.01.03 р. і закінчитись 01.01.04 р. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 04.09.2007р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу щодо стягнення окремо з кожного відповідача по 25000 грн. 00 коп.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 01.10.07 р. апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз», м. Донецьк було об»єднано з апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Машинобудівний завод «Буран», м. Донецьк та розглянуто в одному апеляційному провадженні.

На адресу Донецького апеляційного господарського суду від позивача, Відкритого акціонерного товариства «Сніжнянський завод хімічного машинобудування», м. Сніжне Донецької області, надійшли відзиви на апеляційні скарги, якими позивач вважає, що судове рішення прийнято із повним з»ясуванням всіх обставин справи та з додержанням норм матеріального і процесуального права України, а тому просить суд апеляційної інстанції залишити рішення господарського суду Донецької області від 04.09.07р. без змін, а апеляційні скарги відповідачів - без задоволення. Зазначає, що апеляційна скарга  Відкритого акціонерного товариства «Машинобудівний завод «Буран», м. Донецьк підписана директором Рябоволом А.А. і в порушення ст. 57 ГПК України не додано доказів, що підтверджують його повноваження на підпис документів, раніше документи від імені відповідача-1 підписував  Чубарьов О.А. Стверджує, що відповідач-2 в порушення вимог ст. 95 ГПК України не направив на адресу позивача копій доданих до скарги документів, у зв»язку з чим не можна встановити законність підписання апеляційної скарги заступником директора відповідача-2. Крім того, зазначає, що в резолютивній частині скарги відсутнє клопотання щодо продовження строків оскарження, що є підставою для повернення скарги апелянту.

На вимогу ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.07 р. відповідачем-1, ВАТ «Машинобудівний завод «Буран», м. Донецьк,  були надані заперечення на відзив позивача, якими він зазначив, що між позивачем та відповідачами у справі склалися правовідносини щодо обігу та погашення векселя    № 66334271235072, зазначені правовідносини регулюються Уніфікованим законом про переказні та прості векселі. Щодо посилання позивача на справи № 1/442пд та             № 1/46-63, у яких ВАТ «Сніжнянськхіммаш»виступав позивачем, то відповідач-1 зазначає, що в зазначених справах був зовсім інший предмет позову і ці справи не можуть бути обставиною, яка перериває строк давності.

Стосовно повноважень директора ВАТ «Машинобудівний завод «Буран»,             м. Донецьк Рябовола А.А. на підписання апеляційної скарги відповідач-1 надав суду апеляційної інстанції належним чином завірену копію Статуту і копію довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, з яких вбачається, що зазначена особа має повноваження на підписання документів, що подаються до суду.

Щодо вимоги суду апеляційної інстанції надати договір купівлі-продажу № 64-у від 29.11.01 р. відповідач-1 повідомив, що оригінали документів, які підтверджують відносини між ВАТ «Машинобудівний завод «Буран»,   м. Донецьк та ТОВ «Кварц», в тому числі і зазначений договір, у нього відсутні, що підтверджується матеріалами судової справи № 1/46-63.

В судовому засіданні, яке відкладалося, представник відповідача-2 усно висловив свої заперечення  на відзив позивача відносно апеляційної скарги; представники інших сторін підтримали свої позиції щодо апеляційних скарг.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційні скарги, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи №40/83, та наданих сторонами пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону Україну “Про судоустрій” та ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скаргах доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційних скарг і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності  - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи,  висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до пп. 2,3,4 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у  доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду не відповідає вищевказаним вимогам і підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

На думку позивача та суду першої інстанції, ВАТ «Сніжнянський завод хімічного машинобудування», м. Сніжне Донецької області є законним держателем простого векселю № 66634271235072 (663427123072), емітованого 07.12.01 р.  ТОВ НВП «Кварц»зі строком погашення  27.12.02 р.

З матеріалів справи вбачається, що спірний вексель насправді має номер  66334271235072 та був використаний у розрахунках за договором купівлі-продажу № 64-у від 29.11.01 р., укладеного між  ТОВ НВП «Кварц»та ВАТ «Машинобудівний завод «Буран».

Пунктом  4.3 вищезазначеного договору передбачено застосування векселя у розрахунках.

З акту прийому-передачі векселів від 07.12.01 р. вбачається, що вексель саме з цим номером був переданий ТОВ НВП «Кварц»ВАТ «Машинобудівний завод «Буран»без застережень та посилання на зобов»язання.

Відповідно до акту прийому-передачі від 10.12.01 р. вищезазначений вексель був отриманий позивачем від ДК «Укртрансгаз»УМГ «Донбастрансгаз»в рахунок погашення заборгованості останнього згідно п. 5.1 договору поставки № 2461 від 29.03.99 р.

Позивач одержав від Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз», м. Донецьк вексель в оплату за поставлену продукцію, тобто  вексель виконував функцію розрахункового документа.

У відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»та згідно вимог чинного цивільного законодавства України, у разі видачі (передачі) векселя відповідно до Договору припиняються грошові зобов»язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов»язання щодо платежу за векселем.

11.02.05 р. ухвалою господарського  суду Донецької області порушено провадження у справі про банкрутство  ТОВ НВП «Кварц»і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Донецької області  від 23.03.06 р. ТОВ НВП «Кварц»визнано банкрутом і 04.09.06 р. винесено ухвалу про ліквідацію підприємства боржника.

Позивач наполягав в суді першої інстанції, що він не мав можливості стягнути заборгованість за векселем з прямого боржника, через визнання його банкрутом, тому він намагався стягнути заборгованість (вартість) за  векселем в сумі 25000 грн. 00 коп. з кожного з відповідачів окремо, як осіб, зобов»язаних перед ним за вексельним обігом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, вислухавши пояснення сторін, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На простий вексель розповсюджуються норми Уніфікованого Закону, що стосуються переказного векселю. У відповідності до ч. 1 ст. 17 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, будь-який переказний вексель,  навіть  виданий   без  прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Спірний вексель № 66334271235072 ВАТ «Машинобудівний завод «Буран»передав шляхом бланкового індосаменту  орендному підприємству «Донецькміськтепломережа», а позивач отримав вексель від Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз», м. Донецьк, строк погашення якого –27.12.02 р.

В порушення приписів ст. ст. 33, 34 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, позивачем не було пред»явлено вексель                                                № 66334271235072  ТОВ НВП «Кварц»для платежу і не було вчинено протест нотаріуса щодо його неплатежу. На вимогу суду надати для огляду оригінал векселю, позивач в судовому засідання усно пояснив, що оригіналу векселю на підприємстві немає, оскільки він вилучений правоохоронними органами. В підтвердження цього надав апеляційній інстанції «протокол выемки»ст. слідчим СВ Київського РВ ДМУ МУ МВС України в Донецькій області Дядюн В.А. від  27.09.07 р., який судовою колегією не може бути прийнято в якості належного доказу поважності причини відсутності у позивача, як законного векселедержателя, оригіналу векселю, копія якого є в матеріалах справи (арк. справи 9). На цій копії є відмітка «злічено зі оригіналом у судовому засіданні» без зазначення конкретної дати на якому ж судовому засіданні суд першої інстанції злічив оригінал векселю з копією, наявною в матеріалах справи, в протоколах судових засідань  не зазначено про огляд судом оригіналу векселя. По тексту наданого позивачем протоколу зазначено, що перед початком «выемки»Жигуліну В.Д. було пред»явлено постанову про «выемку»простого векселю № 6663421235072 від 27.09.06 р. тоді, як «выемка»зроблена 27.09.07 р. і в даній справі підставою заявленого позивачем позову є простий вексель № 66334271235072. Тобто, зазначено зовсім інший номер векселю. Тому судова колегія вважає, що позивач  в порушення вимог                                          ст. 33 ГПК України не довів поважність причин невиконання ним вимог суду про надання для огляду в судовому засіданні оригіналу спірного векселю в зв»язку з виникненням питання, який саме вексель розглядав суд першої інстанції при прийнятті рішення, враховуючи, що ухвалою суду від 04.07.07 р. позивач був зобов»язаний довести суду першої інстанції, що він є законним векселедержателем, на що позивач, крім інших підстав зазначив про безспірний факт знаходження векселя № 663427123072 на правах приватної власності (арк. справи 105), тобто позивачем також зазначено інший, вже третій номер векселя, враховуючи, що по тексту рішення суду, яке оскаржується,  зазначено номер векселя –66634271235072. Судова колегія вважає на підставі вищевикладеного, що судом першої інстанції   не перевірено  належним чином наявність у позивача, як законного векселедержателя, оригіналу саме спірного векселя і позивач не довів в апеляційній інстанції існування поважних причин його відсутності, що є обов»язковою умовою при вирішення таких спорів за вексельним законодавством.

Статтею 53 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі зазначено, що після закінчення строку, встановленого для пред'явлення векселя зі  строком  платежу  за пред'явленням або у визначений строк від пред'явлення або  для здійснення протесту у неакцепті або у неплатежі, держатель втрачає свої права регресу  проти  індосантів, проти  трасанта  і  проти  інших  зобов'язаних  осіб,  за винятком акцептанта.

Відповідно до ч. 2 ст. 70 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, позовні вимоги  держателя  до  індосантів   і   до   трассанта погашаються   після   закінчення  одного  року від дати  протесту, здійсненого у встановлений  строк,  або від дати  настання  строку платежу, якщо є застереження "обіг без витрат". Але, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було вчинено ані дій по пред»явленню векселя до платежу векселедателю, ані здійснення протесту щодо спірного  векселю у встановлений чинним законодавством строк.

Встановлені ст. 70 Уніфікованого закону строки для пред»явлення позовних вимог за векселем є присікальними, вони не можуть бути змінені за угодою сторін і не підлягають зупиненню ( як помилково вважає  і суд першої інстанції, і позивач) або відновленню. Суд першої інстанції повинен був застосувати ці строки незалежно від заяви сторони. Після їх закінчення припиняється дія матеріального права вимоги платежу від зобов»язаних за векселем осіб, крім векселедателя.

Крім того, зобов»язання сплатити по векселю виникло у ТОВ НВП «Кварц» в момент видачі векселя № 66334271235072 –07.12.01 р., тобто до порушення провадження по справі про банкрутство.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлено, що кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, є конкурсними.

Враховуючи вищевикладене,  позовні вимоги ВАТ «Сніжнянськхіммаш»,             м. Сніжне по сплаті емітованого боржником векселя є конкурсними, і позивач мав право надати заяву про визнання його конкурсним кредитором у справі про банкрутство ТОВ НВП «Кварц».

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, позивач не звертався як конкурсний кредитор у справі про банкрутство векселедателя спірного векселю, тоді як його вимоги за спірним векселем виникли до дати порушення справи про банкрутство емітента.

Простий  або акцептований переказний вексель строком платежу «за пред»явленням»підлягає оплаті в день його належного пред»явлення до платежу. Держатель такого векселя повинен пред»явити його до платежу протягом одного року від дати складання, якщо векселедавець не скоротив або не встановив більш тривалий строк, зазначені строки можуть бути скорочені індосантами. Строк для пред»явлення відраховується з дати складання векселя. Якщо у векселі строком «за пред»явленням»вказано, що він не може бути пред»явлений до платежу раніше визначеної дати, строк для його пред»явлення до платежу відраховується з цієї дати.  У разі непред»явлення до платежу переказного векселя в установлені строки його держатель втрачає право за ним стосовно індосантів, векселедавця, а також інших зобов»язаних за векселем осіб, за винятком акцептанта, а при непред»явлені до платежу простого векселя –за  винятком векселедавця. Такі самі  наслідки настають, якщо зі строком платежу на визначений день або у визначений строк  від дати складання чи пред»явлення вексель не пред»явлено до платежу в день, коли він мав бути оплачений, або протягом двох наступних робочих днів (ст. ст. 38, 53, 78 Уніфікованого закону про прості та переказні векселі). Судова колегія вважає, що в даному випадку неможливе застосування  ст. 43 Уніфікованого закону до спірних правовідносин, оскільки згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 08.06.07 р. «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів», її застосування можливе за умови банкрутства векселедавця до настання строку платежу.  В даному випадку як порушення справи про банкрутство векселедавця (11.02.05 р.), так і банкрутство останнього відбулися після настання строку платежу, що унеможливлює звернення векселедержателя з вимогами про сплату за векселем до індосантів за межами встановленого Уніфікованим Законом строку.

Отже, відповідно до вимог ст. 70 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, позивачем пропущено строк позовної давності відносно вимог про погашення  зобов»язання за векселем, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів солідарно 50000 грн. 00 коп. за векселем №  66334271235072.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком господарського суду Донецької області щодо наявності в спірних відносинах права у позивача в межах трирічного строку позовної давності заявляти вимоги за спірним векселем до індосантів. Цей строк позовної давності, встановлений як вексельним, так і цивільним законодавством,  існував для позивача у разі пред»явлення ним вимог до векселедателя спірного простого векселю.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, судом неправильно застосовані норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення.

Крім того, судом першої інстанції при розгляді справи № 40/83 були допущені порушення процесуального права України, а саме:

- як вбачається з  ухвали від 04.07.07 р. в порушення ч. 4 ст. 69 ГПК України судом продовжено строк розгляду справи без участі представника другого відповідача;

- у вступній частині рішення зазначено: «…строк вирішення спору було продовжено на один місяць за приписами частини третьої ст. 69 ГПК України», тоді як з матеріалів справи вбачається, що строк розгляду справи було продовжено ухвалами суду від 31.05.07 р. та 04.07.07 р. і в обох випадках за клопотанням сторін у відповідності до вимог ч. 4 ст. 69 ГПК України.

Доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, стосовно того, що  апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Машинобудівний завод «Буран», м. Донецьк підписана Рябоволом А.А. та в порушення вимог ст. 57 ГПК України не додано доказів, що підтверджують його повноваження на підпис документу, оскільки раніше документи від імені відповідача підписував Чубарев О.А., не приймаються апеляційною інстанцією до уваги, оскільки як вбачається з матеріалів справи,  Чубарев О.А. є головою правління відповідача-1, а Рябовол А.А. –директором, що є різними посадами і не виключає можливості підпису документів як однією посадовою особою, так і іншою.

Стосовно доводів  позивача, викладених в запереченнях на апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз», м. Донецьк, про те, що відповідач-2 в порушення вимог                ст. 95 ГПК України не направив на адресу позивача копій доданих до скарги документів, у зв»язку з чим не можна встановити законність підписання апеляційної скарги заступником директора відповідача-2 та того, що в резолютивній частині скарги відсутнє клопотання щодо продовження строків оскарження, що є підставою для повернення скарги апелянту, судова колегія не приймає їх до уваги, оскільки:

- по-перше, на адресу суду надійшла апеляційна скарга Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз», м. Донецьк з доданою до неї належним чином завіреною копією довіреності на  заступника директора відповідача-2 Гудзоватого В.І., і позивач при наявності сумнівів щодо повноважень особи, що підписала апеляційну скаргу мав змогу ознайомитися з матеріалами справи № 40/83 у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України;

- по-друге, рішення господарського суду Донецької області прийнято 04.09.07 р. та  підписане 07.09.07р., і як вбачається з поштового штампу на конверті, апеляційна скарга подана відповідачем-2 до відділу поштового зв»язку  17.09.07 р., тобто у межах десятиденного строку, передбаченого для подання  апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 93 ГПК України, що  виключає необхідність подавати клопотання про продовження строків оскарження рішення суду першої інстанції.

Твердження позивача стосовного того, що  строк позовної давності за спірним векселем призупиняється   та переривається, в зв»язку з наявністю інших справ, не приймається судовою колегією до уваги, оскільки предмет спору інших справ є іншим, і намагання позивача визнати недійсним факт передачі векселя або вексель не може бути підставою для переривання чи призупинення строків позовної давності, які встановлені законодавством для можливого звернення позивача до суду з позовом до індосантів про стягнення в порядку регресу суми вексельного зобов»язання.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 04.09.2007 року у справі № 40/83 підлягає скасуванню, апеляційні скарги –задоволенню, а у позовних вимогах позивача про стягнення з відповідачів солідарно  50000 грн. 00 коп. слід відмовити в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання апеляційних скарг відшкодовуються з позивача по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Машинобудівний завод «Буран», м. Донецьк та Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 04.09.2007 року у справі  № 40/83 –задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 04.09.2007 року у справі         № 40/83 –скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Сніжнянський завод хімічного машинобудування», м. Сніжне Донецької області до Відкритого акціонерного товариства «Машинобудівний завод «Буран», м. Донецьк та Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз»,              м. Донецьк про стягнення з відповідачів солідарно  50000 грн. 00 коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сніжнянський завод хімічного  машинобудування», 86510,  м. Сніжне, Донецької області,                            вул. Радянська, 101, ід. код 00217662  на користь:

- Відкритого акціонерного товариства «Машинобудівний завод «Буран», 83011,  м. Донецьк, вул. Кірова, 1 «а», ід. код 13510783 витрати по сплаті державного мита в сумі 125 грн. 00 коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сніжнянський завод хімічного  машинобудування», 86510,  м. Сніжне, Донецької області,                          вул. Радянська, 101, ід. код 00217662  на користь:

- Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз», 83052,  м. Донецьк, проспект Ілліча, 100 «а», ід. код 00153169  витрати по сплаті державного мита в сумі 125 грн. 00 коп.

Зобов»язати господарський суд Донецької області видати накази.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в п'ятиденний строк  та може бути оскаржена  до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у місячний строк.

Головуючий          Г.І.  Діброва

Судді:          Т.Д.  Геза

          Т.А.  Шевкова

Надр. 6 прим:

1 –у справу;

2 –позивачу;

3,4 –відповідачам;

5 - ДАГС;

6 –ГС Дон. обл.;

Ложка Н.Л.