Рішення

від 07.05.2024 по справі 320/7748/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2024 року № 320/7748/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., за участю секретаря судового засідання Ягельської А.О.,

представника позивача:Куракіна Ю.В.,

представника відповідача:Гергало С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернолія» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

до Київського окружного адміністративного суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернолія» (ТОВ «Зернолія», товариство) до Головного управління ДПС у м. Києві (ГУ ДПС, податковий орган).

Просили суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 06.07.2023 № 00467970704 форми «В4».

Ухвалою суду від 19.02.2024 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 12.03.2024. У зв`язку з необхідністю витребування додаткових доказів у підготовчому засіданні оголошувалася перерва до 09.04.2024.

09.04.2024 судове засідання знято з розгляду через відсутність електропостачання.

02.05.2024 проведено підготовче засідання, протокольною ухвалою від 02.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.05.2024.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що у спірному випадку допущено технічну помилку при заповненні додатку 2 до декларації з податку на додану вартість за березень 2023 року, в рядку №4 зазначено рік 2023, замість 2022. Вказали, що єдиним шляхом відновлення справедливості для платника податку є оскарження відповідного повідомлення-рішення, оскільки подання уточнюючого розрахунку є неможливим. Звертали увагу, що допущена не є методологічною або ж арифметичною, а є простою технічною опискою внаслідок неуважності бухгалтера позивача.

У зв`язку із цим, просили задовольнити позов.

Відповідач у відзиві просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що у разі виявлення платником податку у майбутніх періодах помилок у раніше поданій декларації, він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, чинною на час подання розрахунку. Вказали, що заявлені суми мають не лише бути підтверджені первинними бухгалтерськими документами за наслідками вчинення господарських операцій у податковій звітності, а й мають відображати збіг зазначених вартісних показників основної декларації із результатами показників сум, вказаних у додатках. Стверджували правомірність дій податкового органу.

У відповіді на відзив представник позивача вказав, що оскільки помилкове зазначення позивачем звітного (податкового) періоду не вплинуло на розрахунки позивача з бюджетом, то зменшення суми від`ємного значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду є необґрунтованим. Наголошував, що застосування до товариства такої відповідальності у вигляді зменшення суми від`ємного значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, є неспівмірним до зробленої технічної помилки у заповненні декларації.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у позовному обсязі. Вказав, що єдиним можливим шляхом відновлення порушеного права на бюджетне відшкодування у спірних відносинах є скасування повідомлення-рішення. Пояснив, що оскільки про наявність технічної помилки товариству стало відомо під час проведення перевірки, то подати уточнюючу декларацію, у силу положень Податкового кодексу, уже було не можливо. Зазначив, що з системного аналізу поданої податкової звітності товариства «Зернолія» видно, що помилка була суто технічна.

Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову. Стверджувала, що товариство до кінця травня 2023 року мало час на виправлення помилки у податковій звітності. Також вказала, що оскаржуваним повідомленням-рішенням не нараховано штрафних санкцій, тому вважає, що права товариства не порушені.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зернолія» є юридичною особою, місцезнаходження якої: 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 2-А. офіс 510; на обліку у контролюючих органах перебуває з 14.09.1998. Основним видом економічної діяльності товариства є 01.63 Післяурожайна діяльність.

У період з 29.05.2023 по 09.06.2023 посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Зернолія» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за березень 2023 року.

За результатами перевірки складено акт №44631/26-15-07-04-05/00688798 від 16.06.2023 (а.с.25-28).

За висновками названого акту:

- встановлено порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від`ємного значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 декларації) за березень 2023 року у розмірі 1 862 479 грн.;

- підтверджено відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за березень 2023 року у розмірі 14 315 290 грн.

На підставі названого акту прийнято податкове повідомлення - рішення від 06.07.2023 № 00467970704, яким визначено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 1 862 479 грн. (а.с.28зв.-29).

Судом досліджено податкову декларацію з податку на додану вартість товариства «Зернолія» за березень 2023 року із додатками (а.с.30-35), яка була подана 17.04.2023.

У додатку №2 «Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду» у рядку 21 вказані такі показники:

«місяць 3, рік 2023, усього 603 468;

місяць 1, рік 2023, усього 2 774 963;

місяць 2, рік 2023, усього 1 345 771;

місяць 12, рік 2023, усього 1 862 479».

У зв`язку із ситуацією, яка склалася через названу помилку, товариство «Зернолія» звернулося до Державної податкової служби України із заявою про отримання індивідуальної податкової консультації.

26.10.2023 ДПС України надало індивідуальну податкову консультацію позивачу, де вказала, що після відображення в декларації узгодженої суми зменшеного від`ємного значення відповідно до ППР за формою «В4» в рядку 16.3 зі знаком «-», збільшити зменшену суму платник має право у випадку скасування такого ППР за рішенням суду, шляхом відображення такої суми у рядку 16.3 декларації зі знаком «+», з обов`язковим заповненням таблиці, у звітному періоді, в якому відповідне рішення суду набере законної сили (а.с.37зв.-38).

Судом досліджені податкові декларації з податку на додану вартість позивача з додатками за грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року із доказами подання до ДПС України (а.с.107-133), які дають змогу перевірити період виникнення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

На підтвердження наявності податкового кредиту з податку на додану вартість, який виник у грудні 2022 року та відображений у додатку 2 декларації з такого податку за березень 2023 року у сумі 1862 479 грн., товариством «Зернолія» подано, а судом досліджено, такі документи:

- договір транспортного експедирування №01-05/2021 від 05.05.2021 з додатками (а.с.144-151);

- акт внадання послуг №757 від 05.12.22 р (а.с.154);

- податкова накладна №1 від 05.12.22 р на суму 4453390,44 грн., в т.ч. ПДВ 742231,74 грн. (а.с.134-135);

- договір постачання 06/11-2022 від 25.11.22 (а.с.152-153);

- специфікація №1 від 09.12.22 (а.с.166);

- видаткова накладна №1186 від 01.12.22 на суму 3763390,80 грн., в т.ч. ПДВ 462170,8 грн. (а.с.161);

- податкова накладна №7 від 01.12.22 на суму 3763390,80 грн., в т.ч. ПДВ 462170,8 грн. (а.с.138-139);

- видаткова накладна №1191 від 01.12.22 на суму 235519,44 грн., в т.ч. ПДВ 28923,44 грн. (а.с.162);

- податкова накладна №6 від 01.12.22 на суму 235519,44 грн., в т.ч. ПДВ 28923,44 грн. (а.с.136-137);

- видаткова накладна №1198 від 07.12.22 на суму 2616322,80 грн., в т.ч. ПДВ 321302,8 грн. (а.с.163);

- податкова накладна №16 від 07.12.22 на суму 2616322,80 грн., в т.ч. ПДВ 321302,8 грн. (а.с.140-141);

-видаткова накладна №1210 від 09.12.22 на суму 2602392 грн., в т.ч. ПДВ 319592 грн. (а.с.164);

- податкова накладна №28 від 09.12.22 на суму 2602392 грн., в т.ч. ПДВ 319592 грн. (а.с.142);

- вантажна накладна із відомостями вагонів (а.с.156-160).

Також суд враховує висновки у акті перевірки про те, що порушень товариством «Зернолія» у частині виникнення права на податковий кредит, визначенні податкових зобов`язань, а також у частині правильності визначення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, який підлягає перевірці, - не встановлено (а.с.26зв.-28).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.

За нормами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (Податковий кодекс, ПК України) платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Як закріплено у пункті 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За положеннями пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

За приписами пункту 50.2 статті 50 Податкового кодексу платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок (з урахуванням термінів продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення) не має права подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом.

Як передбачено пунктом 87.1 статті 87 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

За нормами пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За положеннями пункту 200.2 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Згідно із пунктом 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу).

За нормами пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (пункт 200.9 статті 200 ПК України).

Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 затверджено форми та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (Порядок №21).

За нормами пункту 6 розділу 3 Порядку №21 платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов`язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

За положеннями пункту 5 розділу 5 Порядку №21, якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації.У рядку 18 вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та сплачується до загального фонду державного бюджету у порядку, визначеному у статті 200 Кодексу; якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано від`ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації. Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3), відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду.

За правилами пунктів 9, 10, 11 розділу 3 Порядку №21 декларація подається платником за звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу. У складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки. Додатками до декларації є: 1) відомості про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних / розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням його коригування (Д1) (додаток 1); 2) довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) (додаток 2); 3) розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) (додаток 3); 4) заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4) (додаток 4); 5) розрахунок сум податку на додану вартість, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, та/або показників, відповідно до яких підприємства (організації) належать до підприємства (організації) осіб з інвалідністю, та окремих показників, визначених пунктом 68 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (Д5) (додаток 5); 6) розрахунок (перерахунок) частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях (Д6) (додаток 6); заява про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування (Д7) (додаток 7). Додатки додаються до декларацій за наявності подій, які підлягають відображенню у таких додатках.

За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За результатом аналізу наведених правових норм та з`ясованих у справі обставин, суд приходить до таких висновків.

У випадку, який розглядається, мала місце технічна помилка - у додатку 2 до декларації з податку на додану вартість за березень 2023 року у таблиці 1 (рядок 21) зроблено помилку в одній цифрі - замість «місяць 12, рік 2022, усього 1 862 479» зазначено «місяць 12, рік 2023, усього 1 862 479». При цьому, декларація подавалася у квітні 2023 року, тобто, виходячи із формальної логіки, ніяким чином не могли подаватися показники за грудень 2023 року.

Як стверджує позивач, що не спростовано відповідачем, товариство дізналося про наявність технічної помилки бухгалтера під час проведення перевірки. Тому, оскільки положеннями статті 50 Податкового кодексу України заборонено під час проведення документальних планових та позапланових перевірок платнику податків подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій за період, який перевіряється контролюючим органом, ТОВ «Зернолія» і не могло подати відповідну уточнюючу звітність.

Суд враховує, що з метою вирішення ситуації, яка склалася, товариство зверталося для надання індивідуальної податкової консультації до ДПС України, у консультації отримано відповідь про можливість виправити помилкові дані (рік) тільки після скасування податкового повідомлення-рішення у судовому порядку.

Суд зважає і на ту обставину, що будь-які докази впливу допущеної помилки на розрахунки товариства з бюджетом відсутні.

Позивачем подано, а судом досліджено, і первинні документи на підтвердження формування від`ємного значення у декларації з податку на додану вартість за березень 2023 року в додатку 2 у сумі 1 862 479 грн., яке виникло в грудні 2022 року.

Крім того, суд враховує, що у ході перевірки податковим органом встановлено відсутність порушень позивачем у частині виникнення права на податковий кредит, визначенні податкових зобов`язань, а також у частині правильності визначення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду.

Суд звертає увагу і на те, що за відсутності можливості виправлення помилки і скасування оскаржуваного повідомлення-рішення, це призведе до збільшення у майбутньому податкових зобов`язань товариства. При цьому, єдиною підставою такого збільшення є помилка у зазначенні року (замість 2022 вказано 2023), жодних інших зауважень стосовно порушень податкового законодавства позивачем або ж відсутності права на зарахування відповідних сум до складу податкового кредиту податковим органом не висловлено, навпаки, підтверджено прийняття відповідного повідомлення-рішення виключно у зв`язку із зазначеною вище помилкою.

Суд погоджується і з доводами товариства про те, що допущена позивачем технічна помилка не потягла за собою помилкового визначення суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітних періодах; помилка не є методологічною або арифметичною, а є простою технічною опискою внаслідок неуважності бухгалтера позивача. Тому відповідна технічна помилка не може бути єдиною підставою для настання для позивача таких негативних наслідків як зменшення відповідної суми від`ємного значення податку на додану вартість.

За наведеного, суд констатує, що зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у 1 862 479 грн. у цьому випадку є несправедливим і неспівмірним із допущеною технічною помилкою, а оскаржуване повідомлення-рішення не відповідає вимогам до рішення суб`єкта владних повноважень, які закріплені у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

За змістом частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з платіжної інструкції №256 від 20.02.2024, позивачем сплачено судовий збір у сумі 27937,18 грн.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 27937,18 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб`єкта владних повноважень, який прийняв оскаржуване рішення.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернолія» - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 06.07.2023 № 00467970704 форми «В4».

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернолія» (код ЄДРПОУ: 00688798; місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 2-А. офіс 510) судовий збір у розмірі 27937, 18 грн. (двадцять сім тисяч дев`ятсот тридцять сім гривень 18 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 08 травня 2024 р.