Постанова

від 01.10.2024 по справі 320/7748/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/7748/24 Суддя (судді) першої інстанції: Скрипка І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Бєлової Л.В., Костюк Л.О.

за участю секретаря Мельник К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 травня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернолія" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И Л А

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Зернолія» до Головного управління ДПС у м. Києві з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 06.07.2023 № 00467970704 форми «В4».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у спірному випадку допущено технічну помилку при заповненні додатку 2 до декларації з податку на додану вартість за березень 2023 року, в рядку №4 зазначено рік 2023, замість 2022. Вказали, що єдиним шляхом відновлення справедливості для платника податку є оскарження відповідного повідомлення-рішення, оскільки подання уточнюючого розрахунку є неможливим. Звертали увагу, що допущена не є методологічною або ж арифметичною, а є простою технічною опискою внаслідок неуважності бухгалтера позивача.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 травня 2024 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Зернолія» є юридичною особою, місцезнаходження якої: 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 2-А. офіс 510; на обліку у контролюючих органах перебуває з 14.09.1998. Основним видом економічної діяльності товариства є 01.63 Післяурожайна діяльність.

У період з 29.05.2023 по 09.06.2023 посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Зернолія» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за березень 2023 року.

За результатами перевірки складено акт №44631/26-15-07-04-05/00688798 від 16.06.2023 (а.с.25-28).

За висновками названого акту:

- встановлено порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від`ємного значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 декларації) за березень 2023 року у розмірі 1 862 479 грн.;

- підтверджено відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за березень 2023 року у розмірі 14 315 290 грн.

На підставі названого акту прийнято податкове повідомлення - рішення від 06.07.2023 № 00467970704, яким визначено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 1 862 479 грн. (а.с.28зв.-29).

Судом досліджено податкову декларацію з податку на додану вартість товариства «Зернолія» за березень 2023 року із додатками (а.с.30-35), яка була подана 17.04.2023.

У додатку №2 «Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду» у рядку 21 вказані такі показники:

«місяць - 3, рік - 2023, усього - 603 468;

місяць - 1, рік - 2023, усього - 2 774 963;

місяць - 2, рік - 2023, усього - 1 345 771;

місяць - 12, рік - 2023, усього - 1 862 479».

У зв`язку із ситуацією, яка склалася через названу помилку, товариство «Зернолія» звернулося до Державної податкової служби України із заявою про отримання індивідуальної податкової консультації.

26.10.2023 ДПС України надало індивідуальну податкову консультацію позивачу, де вказала, що після відображення в декларації узгодженої суми зменшеного від`ємного значення відповідно до ППР за формою «В4» в рядку 16.3 зі знаком «-», збільшити зменшену суму платник має право у випадку скасування такого ППР за рішенням суду, шляхом відображення такої суми у рядку 16.3 декларації зі знаком «+», з обов`язковим заповненням таблиці, у звітному періоді, в якому відповідне рішення суду набере законної сили (а.с.37зв.-38).

Судом досліджені податкові декларації з податку на додану вартість позивача з додатками за грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року із доказами подання до ДПС України (а.с.107-133), які дають змогу перевірити період виникнення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

На підтвердження наявності податкового кредиту з податку на додану вартість, який виник у грудні 2022 року та відображений у додатку 2 декларації з такого податку за березень 2023 року у сумі 1862 479 грн., товариством «Зернолія» подано, а судом досліджено, такі документи:

- договір транспортного експедирування №01-05/2021 від 05.05.2021 з додатками (а.с.144-151);

- акт надання послуг №757 від 05.12.22 р (а.с.154);

- податкова накладна №1 від 05.12.22 р на суму 4453390,44 грн., в т.ч. ПДВ 742231,74 грн. (а.с.134-135);

- договір постачання 06/11-2022 від 25.11.22 (а.с.152-153);

- специфікація №1 від 09.12.22 (а.с.166);

- видаткова накладна №1186 від 01.12.22 на суму 3763390,80 грн., в т.ч. ПДВ 462170,8 грн. (а.с.161);

- податкова накладна №7 від 01.12.22 на суму 3763390,80 грн., в т.ч. ПДВ 462170,8 грн. (а.с.138-139);

- видаткова накладна №1191 від 01.12.22 на суму 235519,44 грн., в т.ч. ПДВ 28923,44 грн. (а.с.162);

- податкова накладна №6 від 01.12.22 на суму 235519,44 грн., в т.ч. ПДВ 28923,44 грн. (а.с.136-137);

- видаткова накладна №1198 від 07.12.22 на суму 2616322,80 грн., в т.ч. ПДВ 321302,8 грн. (а.с.163);

- податкова накладна №16 від 07.12.22 на суму 2616322,80 грн., в т.ч. ПДВ 321302,8 грн. (а.с.140-141);

-видаткова накладна №1210 від 09.12.22 на суму 2602392 грн., в т.ч. ПДВ 319592 грн. (а.с.164);

- податкова накладна №28 від 09.12.22 на суму 2602392 грн., в т.ч. ПДВ 319592 грн. (а.с.142);

- вантажна накладна із відомостями вагонів (а.с.156-160).

Також суд враховує висновки у акті перевірки про те, що порушень товариством «Зернолія» у частині виникнення права на податковий кредит, визначенні податкових зобов`язань, а також у частині правильності визначення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, який підлягає перевірці, - не встановлено (а.с.26зв.-28).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що допущена позивачем технічна помилка не потягла за собою помилкового визначення суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітних періодах; помилка не є методологічною або арифметичною, а є простою технічною опискою внаслідок неуважності бухгалтера позивача. Тому відповідна технічна помилка не може бути єдиною підставою для настання для позивача таких негативних наслідків як зменшення відповідної суми від`ємного значення податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

За приписами пункту 50.2 статті 50 Податкового кодексу платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок (з урахуванням термінів продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення) не має права подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом.

Як передбачено пунктом 87.1 статті 87 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

За нормами пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Згідно із пунктом 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу).

Як зазначено в пункті 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (пункт 200.9 статті 200 ПК України).

Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 затверджено форми та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (Порядок №21).

За нормами пункту 6 розділу 3 Порядку №21 платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов`язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

За положеннями пункту 5 розділу 5 Порядку №21, якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації.У рядку 18 вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та сплачується до загального фонду державного бюджету у порядку, визначеному у статті 200 Кодексу; якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано від`ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації. Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3), відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду.

За правилами пунктів 9, 10, 11 розділу 3 Порядку №21 декларація подається платником за звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу. У складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки. Додатками до декларації є: 1) відомості про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних / розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням його коригування (Д1) (додаток 1); 2) довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) (додаток 2); 3) розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) (додаток 3); 4) заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4) (додаток 4); 5) розрахунок сум податку на додану вартість, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, та/або показників, відповідно до яких підприємства (організації) належать до підприємства (організації) осіб з інвалідністю, та окремих показників, визначених пунктом 68 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (Д5) (додаток 5); 6) розрахунок (перерахунок) частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях (Д6) (додаток 6); заява про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування (Д7) (додаток 7). Додатки додаються до декларацій за наявності подій, які підлягають відображенню у таких додатках.

За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За результатом аналізу наведених правових норм та з`ясованих у справі обставин, суд приходить до таких висновків.

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів, вважає, що в поданій декларації мала місце технічна помилка - у додатку 2 до декларації з податку на додану вартість за березень 2023 року у таблиці 1 (рядок 21) зроблено помилку в одній цифрі - замість «місяць - 12, рік - 2022, усього - 1 862 479» зазначено «місяць - 12, рік - 2023, усього - 1 862 479». При цьому, декларація подавалася у квітні 2023 року, тобто, виходячи із формальної логіки, ніяким чином не могли подаватися показники за грудень 2023 року.

Колегія суддів, зазначає, що коли позивачу стало відомо про допущену технічну помилку, товариство зверталося для надання індивідуальної податкової консультації до ДПС України, у консультації отримано відповідь про можливість виправити помилкові дані (рік) тільки після скасування податкового повідомлення-рішення у судовому порядку.

Також, будь-які докази впливу допущеної помилки на розрахунки товариства з бюджетом - відсутні.

Позивачем подано, а судом досліджено, і первинні документи на підтвердження формування від`ємного значення у декларації з податку на додану вартість за березень 2023 року в додатку 2 у сумі 1 862 479 грн., яке виникло в грудні 2022 року.

Крім того, колегія суддів враховує, що у ході перевірки податковим органом встановлено відсутність порушень позивачем у частині виникнення права на податковий кредит, визначенні податкових зобов`язань, а також у частині правильності визначення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду.

Суд звертає увагу і на те, що за відсутності можливості виправлення помилки і скасування оскаржуваного повідомлення-рішення, це призведе до збільшення у майбутньому податкових зобов`язань товариства. При цьому, єдиною підставою такого збільшення є помилка у зазначенні року (замість 2022 вказано 2023), жодних інших зауважень стосовно порушень податкового законодавства позивачем або ж відсутності права на зарахування відповідних сум до складу податкового кредиту - податковим органом не висловлено, навпаки, підтверджено прийняття відповідного повідомлення-рішення виключно у зв`язку із зазначеною вище помилкою.

Колегія суддів погоджується і з доводами позивача про те, що допущена позивачем технічна помилка не потягла за собою помилкового визначення суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітних періодах; помилка не є методологічною або арифметичною, а є простою технічною опискою внаслідок неуважності бухгалтера позивача. Тому відповідна технічна помилка не може бути єдиною підставою для настання для позивача таких негативних наслідків як зменшення відповідної суми від`ємного значення податку на додану вартість.

За наведеного, колегія суддів зазначає, що зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у 1 862 479 грн. у цьому випадку є несправедливим і неспівмірним із допущеною технічною помилкою, а оскаржуване повідомлення-рішення не відповідає вимогам до рішення суб`єкта владних повноважень, які закріплені у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 травня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Л.В. Бєлова

Л.О. Костюк

Повний текст постанови складено « 02» жовтня 2024 року.