Постанова

від 08.05.2024 по справі 120/19330/21-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/19330/21-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернюк Алла Юріївна

Суддя-доповідач - Мойсюк М.І

08 травня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мойсюка М.І

суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Липовецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28.03.2022 року адміністративний позов задоволено, зобов`язано Липовецьку міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2.00 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту с. Вербівка Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області.

У лютому 2024 року Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області подала заяву про відстрочення виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/19330/21-а до закінчення воєнного стану на території України.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року у задоволенні заяви Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про відстрочення виконання судового рішення відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву та відстрочити виконання судового рішення.

В обґрунтування поданої скарги скаржник зазначив, що виконання рішення у даній справі неможливе через встановлену законодавчу заборону.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що згідно з положеннями пп.5 п.27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України передбачена заборона надання дозволів на розроблення та затвердження технічної документації із землеустрою.

Окрім цього, строки надання відстрочки виконання судового рішення обмежені нормами КАС України. Оскільки граничний строк розстрочення вказаного рішення сплив 28.03.2023, то суд позбавлений права відстрочувати виконання рішення суду незалежно від наявності поважних причин.

Дійсно, згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/202, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався. Зокрема, Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №451/2023 від 26.07.2023 року дію воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 18.08.2023 року строком на 90 діб.

Таким чином, в Україні діє правовий режим воєнного стану, визначений Законом України "Про правовий режим воєнного стану" №389-VIII від 12.05.2015 року.

Водночас, Законом України від 24.03.2022 року №2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07.04.2022 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.

Так, вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: 5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

Незважаючи на те, що Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28.03.2022 року зобов`язано Липовецьку міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2.00 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту с. Вербівка Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області, виконання цього рішення відповідачем є неможливим через встановлену законодавчу заборону щодо передачі земель у приватну власність.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення спричиняє відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Отже, відстрочення виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.

Крім того, згідно з частиною третьою статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 статті 378 КАС України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Наведені норми не містять конкретного переліку обставин для відстрочення виконання судового рішення, а лише встановлюють критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Колегія суддів звертає увагу, що відстрочення виконання судового рішення це процесуальний засіб, який адміністративні суди застосовують у виключних випадках, зокрема, якщо сторона доведе наявність обставин, що суттєво ускладнюють або унеможливлюють виконання судового рішення; застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення в подальшому стане взагалі неможливим.

В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 22 листопада 2023 року (справа № 160/9291/18) звернув увагу, що процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення виникає за наявності виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення.

Отже, підставами для відстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Тобто, такими підставами є явища, події, факти, сукупність умов, які виникли у боржника та ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Разом з цим, законодавча заборона безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації, передбачена пп.5 п.27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, за своїм змістом є загальнообов`язковим нормативним правилом, а не обставиною, яка виникла у боржника та ускладнює виконання рішення суду або робить його неможливим.

Положення пп.5 п.27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України передбачають заборону надання дозволів на розроблення та затвердження технічної документації із землеустрою, однак не свідчать про наявність підстав для відстрочення виконання судового рішення на час дії такої заборони.

Таким чином, вказана законодавча заборона не може розглядатись як обставина, у тому числі й така, що істотно ускладнює виконання рішення або робить його неможливим, й, відповідно, не може слугувати підставою для відстрочення виконання судового рішення. Одночасно з цим, законодавчий припис на заборону вчинення певних дій не наділяє відповідача правом і повноваженнями виконати дане рішення всупереч прямій забороні Закону.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відстроченні виконання рішення суду.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки питання законодавчої заборони на вчинення питань із землеустрою було предметом дослідження і аналізу.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Європейський суд з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для відстрочення виконання рішення суду.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції встановив дійсні обставини справи, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно з п. 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Мойсюк М.І Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.