Постанова

від 06.05.2024 по справі 500/6609/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/6609/23 пров. № А/857/2206/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року (судді Чепенюк О.В., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Тернопіль повний текст рішення складено 14.12.2023) у справі № 500/6609/23 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної державної адміністрації, Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 13.10.2023 звернувся в суд з позовом до Тернопільської обласної державної адміністрації, Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян при Тернопільській ОДА, оформлене протоколом №3 від 30.03.2023, про відмову позивачу у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та видачі відповідного посвідчення категорії 1, зобов`язати Тернопільську обласну державну адміністрацію прийняти рішення про видачу (заміну) ОСОБА_1 посвідчення нового зразка, а саме посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 1)» серії А синього кольору.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись з прийнятим рішенням ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов, апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права. Вказує серед іншого, що об`єктивно вважає себе особою, яка є саме учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а не потерпілим від Чорнобильської катастрофи, оскільки він був направлений (примусово згідно наказу, а не був постійним мешканцем на території забрудненої внаслідок Чорнобильської катастрофи) та тривалий час працював у зоні Чорнобильської катастрофи (смт. Народичі, Житомирської області віднесено до зони безумовного (обов`язкового) відселення, це територія, яка зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами). Крім того, на адміністративній території Народицького району Житомирської області знаходилися населені пункти, які згідно додатку № 1 до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 № 106 «Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, внаслідок Чорнобильської катастрофи» були віднесені до «Зони відчуження». Однак судом першої інстанції вказані факти залишені поза увагою та належної правової оцінки надано не було. Водночас, 23.02.2023 ним було подано заяву до Регіональної комісії з розгляду питань щодо визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, при Тернопільській обласній військовій адміністрації про розгляд особової справи щодо встановлення статусу особи «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС». У вказаній заяві апелянт просив прийняти рішення про видачу (зміну) посвідчення нового зразка, а саме посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 1)» серії А синього кольору. Однак, за наслідками розгляду вище поданої заяви, на засіданні регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян вирішили відмовити ОСОБА_1 у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та видачі відповідного посвідчення категорії 1 внаслідок ст. 15 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та п. 11 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, а також враховуючи нібито відсутність в представлених заявником документах інформації щодо участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, безпосередньо в зоні відчуження. Проте, з таким рішення апелянт категорично не погоджується, вважає, що відповідач необґрунтовано відмовив йому у встановленні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та видачі відповідного посвідчення. На думку апелянта, належним способом захисту порушеного права є скасування рішення відповідача про відмову у встановленні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та видачі відповідного посвідчення і зобов`язання відповідача вчинити ці дії. Відповідачем не взято до уваги наказ від 02.03.1989 № 56-л, відповідно до якого позивач примусово припинив навчання в інтернатурі в Бердичівській ЦМЛ Житомирської області за спеціальністю «Хірургія» та достроково був направлений на складання іспиту у Вінницький державний медичний інститут, та залишено поза увагою той факт, що в період з 06.03.1989 до 15.06.1992 ОСОБА_1 примусово працював в зоні з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Наказ від 02.03.1989 № 56-л було видано на виконання розпорядження МОЗ СРСР від 07.09.1988 № 07-6-168-6 «Про підготовку в інтернатурі випускників 1988 року медичних ВУЗів УРСР, що отримали розподіл на роботу в лікувально-профілактичні заклади Житомирської області, що прилягає до 30-ти км зони по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС по скороченій навчальній програмі (до 6-ти місяців)». Комісією не було враховано того факту, що позивачу встановлено причинний зв`язок інвалідності з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС на підставі довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією (далі МСЕК) про встановлення інвалідності. Позивач вважає, що звертаючись до Комісії були надані належні та достатні документи для встановлення йому статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. При цьому йому встановлено статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи та видано посвідчення (категорії 1), серія Б, прирівнявши до постійних мешканців, що проживали на постраждалих територіях, проте позивач вказує, що перебував на території, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи не добровільно, а був скерований в наказовому порядку для роботи на території, що прилягає до 30-ти кілометрової зори для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тобто вважає, що у період з 1988 по 1990 роки безпосередньо брав участь у роботах, пов`язаних з усуненням наслідків аварії у зоні відчуження більше 30 днів. Окремо звертає увагу, що у 1982 році ОСОБА_1 закінчив на навчання у Тернівській загальноосвітній школі, Тячівського району, Закарпатської області, що підтверджується інформацією із особистої картонки студента. Після закінчення навчання в школі, цього ж року останній вступив на навчання у вищий навчальний заклад Тернопільський державний медичний інститут. Навчання у вище вказаному учбовому закладі ОСОБА_1 закінчив у 1988 році. Закінчивши навчання у Вузі, ОСОБА_1 був направлений на роботу у Новоград-Волинську ЦРЛ Житомирської області. З 06.09.1988 проходив інтернатуру у Бердичівські центральній міські лікарні Житомирської області, де мав навчатися один календарний рік та після чого приступити до роботи у Новоград-Волинській ЦРЛ Житомирської області на посаді лікаря-хірурга. Однак, не завершивши навчання в інтернатурі, відповідно до Наказу від 02.03.1989 № 56-л, був достроково направлений на складання іспиту у Вінницький державний медичний інститут. Згідно п. 1 вищевказаного Наказу від 02.03.1989 № 56-л, лікаря-інтерна Бердичівської центральної міської лікарні, який закінчив інтернатуру за скороченою програмою і склав іспит, ОСОБА_1 звільнити із займаної посади з 06.03.1989 та направити на роботу в Народицьку ЦРЛ на посаду лікаря-хірурга. Відтак в період з 06.03.1989 до 15.06.1992 ОСОБА_1 примусово працював в зоні з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі наказу 02.03.1989 № 56-Л. Після повернення з зони ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з 01.09.1992 ОСОБА_1 був зарахований клінічним ординатором кафедри загальної хірургії Тернопільського державного медичного інституту. Окремо звертає увагу суду, що суд першої інстанції неправильно дійшов висновку щодо того, що довідка МСЕК по встановленню третьої групи інвалідності пов`язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи та експертного висновку Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії від 25.04.2018 не підтверджує участь у ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС. На противагу цього, Львівська регіональна міжвідомча експертна комісія по встановленню причинного зв`язку хвороб, що призвели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до наділених законом повноважень (навіть згідно назви вказаної комісії) не могла давати висновку, чи залучався ОСОБА_1 саме до ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Поряд з цим, в рішенні суду першої інстанції відсутні мотиви відхилення доводів апелянта в частині того, що лікар ОСОБА_1 , був примусово направлений та цілодобово надавав хірургічну допомогу жителям Народицького району Житомирської області та особам, які працювали і в зоні відчуження, так і в зоні обов`язкового безумовного відселення, а саме: війковим, які були залучені безпосередньо до виконання робіт з ліквідації забруднення від аварії на ЧАЕС, в тому числі - зняття, завантаження та вивезення забрудненого шару грунтів, заміна парканів, буріння артезіанських свердловин, а також цілодобова медична допомога працівникам батальйону міліції, який здійснював патрулювання закритої території радіоактивного забруднення для пересування цивільного населення. Надалі вище перелічені особи отримали статус ліквідаторів аварії на ЧАЕС, а лікар ОСОБА_1 , який був в безпосередньому контакті з вказаними особами при наданні медичної допомоги - на думку відповідача, не має права на отримання статусу ліквідатора. Лікар ОСОБА_1 , в ході виконання своїх професійних обов`язків систематично виїжджав в населені пункти, які були віднесенні до зони відчуження, де продовжували проживати люди, але згідно чинного на той час законодавства мали бути обов`язково відселені в примусовому порядку, тому будь-які записи в журналі реєстрації викликів щодо виїздів в такі населенні пункти апріорі відсутні (оскільки, де-юре - такі населенні пункти вже не існували). Крім того, після аварії на ЧАЕС, медичний персонал масово виїжджав з забруднених територій, як наслідок виник так званий «медичний кадровий голод», що є одним із наслідків аварії на ЧАЕС. І власне в ліквідації цього наслідку аварії і приймав участь лікар ОСОБА_1 , що в свою чергу спростовує твердження відповідача, про те що наказ № 56-л від 02.03.1989 не підтверджує факту роботи із шкідливими умовами праці (роботу в зоні відчуження), а також, даний наказ не підтверджує факту причетності ОСОБА_1 до процесу евакуації майна підприємства, чи будь-якої іншої роботи, пов`язаної з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. Поряд з цим, в тексті самого наказу № 56-л від 02.03.1989 зазначено, що ОСОБА_1 направлено для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС на територію, прилеглу в 30-ти кілометрову зону.

У відзивах на апеляційну скаргу відповідачі заперечують проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просять оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Згідно із частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 на підставі довідки № ВТ-50, виданої Житомирською обласною адміністрацією 17.12.1992, про проживання в зоні безумовного (обов`язкового) відселення станом на 01.01.1993 не менше двох років, а саме: у смт. Народичі, 15.12.1994 видано відповідне посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 2 НОМЕР_1 (а.с.39 зворот).

30.11.2005 ОСОБА_1 звернувся із заявою щодо видачі дублікату посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи замість загубленого посвідчення 2 категорії, серії НОМЕР_1 , виданого 15.04.1994. Позивачу видано дублікат посвідчення НОМЕР_2 (а.с.40).

07.05.2018 до Департаменту звернулося управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації з листом № 1/995/01/01-15 щодо розгляду документів ОСОБА_1 та видачі посвідчення постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи на підставі довідки МСЕК про встановлення 3 групи інвалідності (причиною інвалідності стало захворювання пов`язане з наслідками Чорнобильської катастрофи) та копії експертного висновку Львівської міжвідомчої експертної комісії від 25.04.2018 № 21711 (а.с.41-42).

Відповідно до експертного висновку Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії від 25.04.2018 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 на предмет встановлення причинного зв`язку хвороб, що призвели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, прийнято рішення, що захворювання пов`язане з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Позивач працював (проживав) у зоні безумовного (обов`язкового) відселення у смт Народичі Житомирської області (Народицькій ЦРЛ), а відповідно до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 № 106 «Про перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» смт. Народичі входить в зону безумовного (обов`язкового) відселення.

Комісією за результатами розгляду зазначених вище документів прийнято рішення про надання позивачу статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, 10.05.2018 ОСОБА_1 видано посвідчення серії НОМЕР_3 (а.с.11).

12.11.2020 позивачу видано посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, категорія 1, серії НОМЕР_4 (а.с.12).

23.02.2023 позивач звернувся до Регіональної комісії з розгляду питань щодо визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, при Тернопільській обласній військовій адміністрації про розгляд особової справи щодо встановлення статусу особи «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС». У цій заяві ОСОБА_1 просив прийняти рішення про видачу (зміну) ОСОБА_1 посвідчення нового зразка, а саме посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 1)» серії А синього кольору. До заяви додав наступні документи: - копія довідки до акту огляду МСЕК; - копія посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи; копія посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи; - копії особистої картки студента та облікової картки; - копія трудової книжки НОМЕР_5 ; - копія наказу від 02.03.1989 № 56-л.

Відповідно до рішення Комісії, оформленого протоколом № 3, від 30.03.2023 ОСОБА_1 відмовлено у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видачі відповідного посвідчення категорії 1 через відсутність у представлених заявником документах інформації щодо участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС безпосередньо в зоні відчуження.

Вважаючи протиправним таке рішення про відмову у видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - №796-XII) учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 14 Закону №796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:

1) особа з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1;

2) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: - з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів; - з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів; - у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи; - евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття); - особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2.

3) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали: - у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - від 1 до 5 календарних днів; - у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних днів; - у зоні відчуження в 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів; - на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році,

Статтею 15 Закону №796-XII передбачено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Визначення рівнів забруднення, доз опромінення, відновлення їх шляхом розрахунку здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідних державних органів та обласних державних адміністрацій.

Статтею 65 Закону №796-XII установлено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» (далі - Постанова №551) затверджений Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (Порядок №551, чинний з 25.07.2018), який визначає процедуру видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та передбачає видачу посвідчень громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадянам, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Пунктом 2 Постанови №551 затверджено нові зразки посвідчень, зокрема, що видаються особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 3 Порядку №551 визначено, що особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, видаються посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році» (категорія 1) серії А синього кольору.

Особам з інвалідністю з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, видаються посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (категорія 1) серії Б синього кольору.

Пунктом 6 Порядку №551 передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали в зоні відчуження з 1 липня 1986 р. по 31 грудня 1986 р. від одного до п`яти календарних днів, у 1987 році - від одного до 14, у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році» (категорія 3) серії А зеленого кольору.

Згідно з пунктом 11 Порядку №551 посвідчення видаються уповноваженими органами за зареєстрованим або фактичним місцем проживання особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).

Вказаним пунктом визначено перелік документів, за наявності одного з яких особам видаються посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Так посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів, зокрема: довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження; довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження.

Отже, з урахуванням наведеного нормативного регулювання колегія суддів вважає, що для отримання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме категорії 1 необхідні три умови: 1) інвалідність; 2) безпосередня участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, зокрема через тимчасово направлення або відрядження у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження; 3) причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою.

Розпорядженням голови Тернопільської ОДА від 22.08.2018 №640-од утворено Комісію, а розпорядженнями №477/01.02-01 від 30.08.2023 та №571/01.02-01 від 10.10.2023 визначено новий її склад та затверджено Положення про неї (а.с.43 зворот-48).

Відповідно до пунктів 1 розділу І та пункту 2 розділу ІІІ Положення про Комісію ця комісія є консультативно-дорадчим органом при Тернопільській обласній військовій адміністрації, основним завданням якої є: розгляд та аналіз документів, відповідно до законодавства України є підставою для визначення статусу та видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категорія громадян; прийняття рішень щодо визначення статусу та видачі (відмови у видачі, вилучення, заміни) відповідних посвідчень згідно з Порядком №551.

Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що 23.02.2023 позивач звернувся до Регіональної комісії з розгляду питань щодо визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, при Тернопільській обласній військовій адміністрації про розгляд особової справи щодо встановлення статусу особи «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та просив прийняти рішення про видачу (зміну) ОСОБА_1 посвідчення нового зразка, а саме посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 1)» серії А синього кольору. До заяви додав: - копію довідки до акту огляду МСЕК; - копію посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи; копія посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи; - копії особистої картки студента та облікової картки; - копію трудової книжки НОМЕР_5 ; - копію наказу від 02.03.1989 № 56-л.

Регіональною комісією з розгляду питань щодо визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, при Тернопільській обласній військовій адміністрації було розглянуто подану заяву ОСОБА_1 з документами щодо видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та відмовлено у видачі такого через відсутність у представлених заявником документах інформації щодо участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС безпосередньо в зоні відчуження.

Щодо доводів апелянта із посиланням на наказ від 02.03.1989 № 56-л, відповідно до якого він примусово припинив навчання в інтернатурі в Бердичівській ЦМЛ Житомирської області за спеціальністю «Хірургія» та достроково був направлений на складання іспиту у Вінницький державний медичний інститут, та в період з 06.03.1989 до 15.06.1992 примусово працював в зоні з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який виданий на виконання розпорядження МОЗ СРСР від 07.09.1988 № 07-6-168-6 «Про підготовку в інтернатурі випускників 1988 року медичних ВУЗів УРСР, що отримали розподіл на роботу в лікувально-профілактичні заклади Житомирської області, що прилягає до 30-ти км зони по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС по скороченій навчальній програмі (до 6-ти місяців)», то колегія суддів вважає що такі доводи не вказують про безпосередню роботу ОСОБА_1 у зоні відчуження.

Зі змісту наказу від 02.03.1989 № 56-л (аркуш справи 17) вбачається, що на виконання розпорядження МОЗ СРСР від 07.09.1988 № 07-6-168-6 «Про підготовку в інтернатурі випускників 1988 року медичних ВУЗів УРСР, що отримали розподіл на роботу в лікувально-профілактичні заклади Житомирської області, що прилягає до 30-ти км зони по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС по скороченій навчальній програмі (до 6-ти місяців)» лікаря-інтерна Бердичівської ЦМЛ, що закінчив інтернатуру по скороченій програмі і здав екзамен, ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади з 06.03.1989 і направлено на роботу у Народицьку ЦРЛ (смт. Народичі Житомирської області) на посаду лікаря-хірурга (а.с.39), також вказана робота позивача у період з 06.03.1989 по 15.06.1992 у Народицькій центральній районній лікарні підтверджується записами трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 (а.с.15).

Колегія суддів встановила, що смт. Народичі, Житомирської області відповідно до додатку №1 до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106, якою затверджено Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесено до зони безумовного (обов`язкового) відселення, а чотири села Народицького району Житомирської області віднесено до зони відчуження, але решта 35 сіл та смт. Народичі Житомирської області визначені як зона безумовного (обов`язкового) відселення. Отже, наданими позивачем доказами підтверджується той факт, що ОСОБА_1 у період з 06.03.1989 по 15.06.1992 працював на території, яка була віднесена до безумовного (обов`язкового) відселення, а не зони відчуження як він доводить в апеляційній скарзі.

Закон №796-XII, який визначає підстави та обставини для встановлення особі статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тобто пов`язує з роботою (у тому числі пов`язану з проведенням евакуації людей і майна) саме у зоні відчуження.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі довідки № ВТ-50, виданої Житомирською обласною адміністрацією 17.12.1992, про проживання в зоні безумовного (обов`язкового) відселення станом на 01.01.1993 не менше двох років, а саме: у смт. Народичі, 15.12.1994 видано відповідне посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 2 НОМЕР_1 (а.с.39 зворот).

30.11.2005 ОСОБА_1 звернувся із заявою щодо видачі дублікату посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи замість загубленого посвідчення 2 категорії, серії НОМЕР_1 , виданого 15.04.1994. Позивачу видано дублікат посвідчення НОМЕР_2 (а.с.40).

07.05.2018 до Департаменту звернулося управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації з листом № 1/995/01/01-15 щодо розгляду документів ОСОБА_1 та видачі посвідчення постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи на підставі довідки МСЕК про встановлення 3 групи інвалідності (причиною інвалідності стало захворювання пов`язане з наслідками Чорнобильської катастрофи) та копії експертного висновку Львівської міжвідомчої експертної комісії від 25.04.2018 № 21711на підставі, яких 10.05.2018 ОСОБА_1 видано посвідчення серії НОМЕР_3 з числа потерпілих, оскільки останній працював (проживав) у зоні безумовного (обов`язкового) відселення у смт Народичі, Житомирської області (Народицьку ЦРЛ) (а.с.11, 41-42).

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що Закон №796-XII не передбачає надання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС тим особам, які надавали допомогу особам, безпосередньо задіяним до ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, на що звертає увагу позивач, вказуючи, що ОСОБА_1 як лікар-хірург цілодобово надавав хірургічну допомогу жителям Народицького району Житомирської області та особам, які працювали і в зоні відчуження, так і в зоні обов`язкового безумовного відселення, а саме: військовим, які були залучені безпосередньо до виконання робіт з ліквідації забруднення від аварії на ЧАЕС, в тому числі зняття, завантаження та вивезення забрудненого шару грунтів, заміна парканів, буріння артезіанських свердловин, а також цілодобова медична допомога працівникам батальйону міліції, який здійснював патрулювання закритої території радіоактивного забруднення для пересування цивільного населення.

Щодо доводів апелянта із посиланням на довідки МСЕК по встановлення третьої групи інвалідності пов`язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи та експертного висновку Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії від 25.04.2018 по встановленню причинного зв`язку хвороб, що призвели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, про те, що захворювання ОСОБА_1 пов`язане з наслідками Чорнобильської катастрофи, то колегія суддів вважає, що такі документи надають право на отримання саме статусу особи з інвалідністю з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою та позивач на даний час має посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» категорії 1 Серія Б №008871 (аркуш справи 12) та користується статусом потерпілого від Чорнобильської катастрофи, відповідно довідка МСЕК та Експертний висновок не підтверджують участь у ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС.

Також колегія суддів аналізуючи подану позивачем довідку МСЕК Серія АВ №1065720 від 24.05.2018 по встановлення третьої групи інвалідності пов`язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи встановлено причину інвалідності пов`язану з наслідками аварії на ЧАЕС, а не з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (аркуш справи 10).

Закон №796-XII та Порядок №551 виокремлюють категорії осіб: особи з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, особи з інвалідністю з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Позивач є особою з інвалідністю з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо нього установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, і йому видано Тернопільською обласною державноною адміністрацією відповідне посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (категорія 1) серії НОМЕР_4 , дата видачі 12.11.2020 (а.с.12).

При цьому на думку суду відсутні обставини, що підтверджені належними доказами, того, що ОСОБА_1 є особою з числа ліквідаторів для видачі йому посвідчення категорії 1, серії А, а його інвалідність пов`язана з наслідками аварії на ЧАЕС, а не з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС.

Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини та докази зібрані у справі, на думку колегії суддів відповідачі діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, адже позивачем не надано належних доказів роботи у зоні відчуження, суд не може вважати доведеним факт участі позивача у безпосередній ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тому позивач відноситься до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується матеріалами справи, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, який ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга позивача не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, тому задоволенню не підлягає.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Крім цього, у контексті оцінки решти доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат у апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року у справі № 500/6609/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді Р.Й. Коваль

В.В. Гуляк

Повний текст постанови складено 06.05.2024