Постанова

від 07.05.2024 по справі 300/3511/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/3511/23 пров. № А/857/208/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддівСеника Р.П., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року, прийняте суддею Чуприною О.В., м. Івано-Франківськ у справі № 300/3511/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліпс» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліпс» (надалі ТОВ «Еліпс», позивач) звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області (далі Укртрансбезпека, відповідач), в якому просить визнати протиправною і скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №349892 від 23.05.2023.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову №349892 від 23.05.2023 Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування до ТОВ «Еліпс» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 гривень.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ТОВ «Еліпс» сплачений судовий збір в розмірі 2684,00 грн.

Суд виходив з того, що доводи відповідача про те, що водій у спірному випадку зобов`язаний надати заповнені тахокарти або бланк підтвердження діяльності за 23.03.2023 є безпідставними.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів фактично не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності в тому числі інших документів, передбачених законодавством.

Вказує, що пунктом 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв визначено, що автобуси, які використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км., вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Зазначає, що 20.12.2010 набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо екіпажів транспортних засобів (ЄУТР), підписаної в Женеві 01.07.1970, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограмі за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Звертає увагу, що під час перевірки виявлено порушення: водій здійснював перевезення вантажів з м. Рогатин до Лука-Мелешківська згідно ТТН № Р1148 від 23.03.2023. На час перевірки виявлено порушення, що у водія транспортного засобу була відсутня тахокарта за 23.03.2023 або бланк підтвердження діяльності водія ОСОБА_1 за 23.03.2023. Автомобільним перевізником було порушено вимоги статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Також зазначено, що 23.03.2023 водій перевізника ОСОБА_1 керував транспортним засобом ІVЕСО державний номерний знак НОМЕР_1 , (повна маса 3500 т), повертаючись з відрядження, то що в такому разі перешкоджало позивачу як автомобільному перевізнику заповнити бланк підтвердження діяльності водія за 23.03.2023 (взамін відсутності тахокарти за це число), та дати його водію в рейс 24.03.2023, та відповідно виконати вимоги статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 3.3 Інструкції № 585, оскільки повернення водія з рейсу (відрядження) 23.03.2023, після доставки вантажу та розвантаження його 22.03.2023 в с. Лука-Мелешівська Вінницької області (як з тим погодився суд першої інстанції) підпадає під графу «Бланку підтвердження діяльності водія» «не здійснював перевезення вантажів», оскільки ця графа не означає що водій не керував транспортним засобом, а свідчить про не перевезення вантажу.

Зазначає, що водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Відповідно до пункту 6.3 Положення № 340, водій, що керує транспортним засобом (ТЗ), який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв. Позивачем жодним документом не підтверджено режим праці та відпочинку водія ОСОБА_1 за 23.03.2023, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує щодо її доводів та просить залишити рішення суду без змін.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, відповідно до щотижневого графіку проведення рейдових перевірок в період з 20.03.2023 по 26.03.2023, затвердженого 17.03.2023 і на підставі направлення на рейдову перевірку від 17.03.2023 за №004372, здійснено 24.03.2023 на автодорозі М-30 320 км Хмельницька область, рейдову перевірку транспортного засобу марки МАN-8.150 державний номерний знак НОМЕР_2 , на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень вантажів (а.с. 41, 42, 43).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки МАN-8.150 державний номерний знак НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 , пред`явленого водієм в ході здійснення перевірки, такий автомобіль належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с.41).

Відповідно до договору найму (оренди) транспортного засобу від 14.01.2016 серії НМХ 874702, транспортний засіб марки МАN-8.150 державний номерний знак НОМЕР_2 переданий в оренду ТОВ «Еліпс» (а.с. 50).

Під час рейдової перевірки посадовими особами контролюючого органу із представлених водієм документів, зокрема, товарно-транспортної накладної №Р1148 від 23.03.2023 (а.с. 53) встановлено, що перевезення вантажу (банка 0,2 л), вартістю 71040,00 гривень, здійснювалось за допомогою транспортного засобу марки МАN-8.150 державний номерний знак НОМЕР_2 . Вантажовідправником виступає ТОВ «Еліпс», а вантажоодержувачем визначено ОСОБА_3 . Пункт навантаження: м. Рогатин, вул. Галицька, 126, пункт розвантаження с. Лука-Мелешівська. Автомобільний перевізник ТОВ «Еліпс». Водій ОСОБА_1

Транспортним засобом марки МАN-8.150 державний номерний знак НОМЕР_2 керував водій ОСОБА_1 , на підставі посвідченням водія серії НОМЕР_4 від 16.02.2022 (а.с. 22).

За результатами перевірки складено акт №354885 від 24.03.2023, в якому зафіксовано порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутність у водія тахокарти за 23.03.2023 та бланку підтвердження діяльності водія ОСОБА_1 за 23.03.2023, чим порушено вимоги частини 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с. 69). Дане порушення встановлено у відношенні до ТОВ «Еліпс», як перевізника.

Зі змістом акту №354885 від 24.03.2023 водій ознайомлений та копію такого акту отримав (а.с. 43).

Відповідач листом від 05.04.2023 за №22355/27/24-23 повідомив ТОВ «Еліпс» про дату розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що призначена до розгляду на 02.05.2023 (а.с. 44).

Повідомлення отримане уповноваженою особою ТОВ «Еліпс» 21.04.2023, свідченням чого є наявне в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №76492 0004814 0 (а.с. 44).

Представник ТОВ «Еліпс» подав до відповідача заперечення від 26.04.2023 з обґрунтуванням відсутності підстав притягнення його до відповідальності (а.с. 46-47).

Втім, відповідачем, за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №349892 від 23.05.2023, згідно якої постановлено стягнути з ТОВ «Еліпс» адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 гривень (а.с. 48). Вказана постанова направлена відповідачем на адресу ТОВ листом від 23.05.2023 за №37207/27/24-23, та отримана уповноваженою особою 07.06.2023, про що вказує наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №7649200071796 (а.с. 49).

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 6 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III) передбачає, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, вимоги до облаштування та технічного оснащення яких затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту (частина 7).

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України (частина 12).

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (частина 14).

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 № 1567, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 1567).

За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється зокрема: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Згідно з пунктом 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Як передбачено пунктами 25, 26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Відповідно до пунктів 27, 29 Порядку № 1567 у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5. Копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб`єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі Положення №103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до пп. 2, 11 пункту 5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань:

- здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті;

- здійснює передбачений законодавством контроль за міжнародними перевезеннями пасажирів і вантажів автомобільним транспортом на території України.

Як передбачено п. 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 № 1579-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком, в т.ч. Відділ державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області.

Закон № 2344-ІІІ визначає автомобільного перевізника як фізичну або юридичну особу, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11.02.2020 у справі №820/4624/17.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, нормами Закону №2344-III визначено обов`язок для автомобільних перевізників та водіїв мати і пред`являти саме в момент проведення перевірки контролюючому органу, визначені законодавством документи.

Відповідно до пунктів 1.2-1.3. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Мінстерства траснпорту та зв`язку України від 07.06.2010 за №340, це положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно вимог пункту 7.1 Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Як передбачено пунктами 6.1.-6.3. Положення №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

З урахуванням наведеного вірним є висновок суду, що Положення №340 на вантажні автомобілі повною масою 3,5 тон і менше не поширюється, обладнання їх тахографом не обов`язкове.

Облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.

Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Відповідно до пункту 1.5 цього Положення графік змінності - документ, який визначає початок та кінець робочої зміни на кожний день календарного місяця, а також вихідні дні.

Як передбачено пунктом 2.4. Положення №340 при підсумованому обліку робочого часу праця водіїв регулюється графіками змінності водіїв колісних транспортних засобів (додаток 1), які складаються на весь обліковий період і якими визначаються тривалість щоденної роботи (зміни), робочих днів (зміни) та вихідних днів, при цьому забезпечується наявність не менше ніж одного вихідного дня протягом тижня.

В силу вимог пункту 6.4. Положення №340 графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.

У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 за №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (надалі - Інструкція №385).

Як зазначено у пункті 3.3., 3.5. і 3.6 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом.

Перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий).

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Відтак, вірним є висновок суду, що лише вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами, а перевізники повинні забезпечувати водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт.

У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності згідно додатку 4 до Положення №340.

При цьому, водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3 до Положення №340) або повинен мати копію графіка змінності водіїв (додаток 1 до Положення №340).

З урахуванням вказаних положень вірним є висновок суду про те, що законодавець чітко розмежовує порядок ведення обліку робочого часу і відпочинку у водіїв колісних транспортних засобів повною масою понад 3,5 тон і транспортних засобів, повна маса яких становить 3,5 тон і менше.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, наказом ТОВ «Еліпс» від 20.03.2023 за №32 відряджено ОСОБА_1 , водія транспортних засобів. Пункт призначення: м. Вінниця. Організація: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та інші. Строк відрядження: 2 дні, з 22 по 23 березня 2023. Транспорт: ІВЕКО АТ 6830 ВА (а.с.8).

Згідно товарно-транспортної накладної №Р1090 від 21.03.2023 (а.с.10) перевезення вантажу (відро 3л (круг) звич. кришка), вартістю 68 400,00 гривень, здійснювалось за допомогою транспортного засобу марки ІVЕСО державний номерний знак НОМЕР_1 . Вантажовідправником виступає ТОВ «Еліпс», а вантажоодержувачем визначено ОСОБА_5 . Пункт навантаження: м. Рогатин, вул. Галицька, 126, пункт розвантаження с. Лука-Мелешівська. Автомобільний перевізник ТОВ «Еліпс». Водій ОСОБА_1 .

Також в матеріалах справи міститься подорожній лист вантажного автомобіля марки ІVЕСО державний номерний знак НОМЕР_1 від 22.03.2023 (а.с.9).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки ІVЕСО державний номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_5 , повна маса даного автомобіля становить 3500 кг. В розділі «Організація С.1.1» визначено ТОВ «Еліпс» (а.с.7).

Повна маса автомобіля марки ІVЕСО державний номерний знак НОМЕР_1 , на якому був відряджений водій ОСОБА_1 в період з 22.03.2023 по 23.03.2023 до с. Лука-Мелешівська, становить 3,5 тон. Відповідно, в силу вимог пункту 6.1 Положення №340, позивач не мав обов`язку щодо обладнання даного транспортного засобу діючим та повіреним тахографом, в тому числі забезпечення водія тахокартами за 23.03.2023.

А тому висновки контролюючого органу про необхідність пред`явлення водієм при проведенні перевірки 24.03.2023, заповненої тахокарти за 23.03.2023, суд вірно вважав помилковими, так як повна маса вище вказаного автомобіля марки ІVЕСО державний номерний знак НОМЕР_1 становить 3,5 тон.

Разом з тим, згідно Додатку 4 до Положення №340, пункт 14 бланку підтвердження діяльності містить виключний перелік підстав для його заповнення, а саме: перебував у стані тимчасової непрацездатності; перебував у відпустці; не здійснював перевезення пасажирів та/або вантажів; виконував іншу роботу, відмінну від керування транспортним засобом.

Згідно примітки до Бланку підтвердження діяльності, у пункті 14 вибирається тільки одна позиція.

Проте, як вірно зазначено судом, у даній справі жодна із позицій не стосується водія ОСОБА_1 , оскільки останній з 22.03.2023 по 23.03.2023 наказом підприємства відряджений автомобілем марки ІVЕСО державний номерний знак НОМЕР_1 по маршруту Рогатин-Вінниця. Згідно технічних характеристик вказаного транспортного засобу даний автомобіль має повну масу, яка не перевищує 3 500 кг.

Також, як вірно зазначено судом, зміст Бланку підтвердження діяльності встановленого зразка, затвердженого Додатком 4 до Положення №340, містить уточнення, а саме «Бланк підтвердження діяльності* (додається до тахографа)».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у випадку керування транспортного засобу марки ІVЕСО державний номерний знак НОМЕР_1 з повною масою 3500 кг, чинним законодавством України не передбачено заповнення бланку підтвердження діяльності водія.

Бланк підтвердження діяльності водія додається до тахографа, яким обладнаний автомобіль, повна маса якого понад 3,5 тон, що не стосується спірного випадку.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вірно наголосив, що облік робочого часу і відпочинку у водіїв колісних транспортних засобів, повна маса яких становить 3,5 тон і менше, здійснюється шляхом ведення індивідуальної контрольної книжки водія згідно додатку 3 або складення перевізником графіку змінності водіїв згідно додатку 1 до Положення №340.

Такі документи, під час проведення перевірки 24.03.2023 посадовими особами відповідача, в тому числі за 23.03.2023, у водія не вимагались до пред`явлення.

Разом з тим, відповідачем не надано суду доказів того, що у водія під час перевірки були відсутні індивідуальна контрольна книжка водія чи копія графіка змінності водіїв.

А відтак, суд вірно вважав безпідставним посилання відповідача на необхідність пред`явлення водієм ОСОБА_1 при проведенні перевірки встановленого режиму праці та відпочинку водіїв, заповнених тахокарт та бланку підтвердження діяльності за 23.03.2023, оскільки повна маса автомобіля марки ІVЕСО державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував водій 23.03.2023 не перевищував 3,5 тон, не був обладнаний тахографом, що виключає необхідність заповнення бланку підтвердження діяльності водія.

А тому, вірним є висновок суду, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а, відтак, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на вимоги ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області залишити без задоволення, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року у справі №300/3511/23, - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Р. П. Сеник Т. І. Шинкар