Рішення

від 06.12.2007 по справі 25/240-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/240-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.11.07р.

Справа № 25/240-07

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю Ріелтерська компанія "Дом",м. Дніпропетровськ 

до  Приватного підприємства "Студіо", м. Дніпропетровськ 

про стягнення 135 291,70 грн.

Суддя  Чередко А.Є.

Представники:

  від позивача: Непорада А.Г. - дов. № б/н від 20.09.07р.

від відповідача: не з'явився 

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача просить господарський суд стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі у сумі 134714,82грн. та відсотки у сумі 576,88грн.

Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на невиконання відповідачем своїх обов'язків по договору оренди  від 19.12.2001р. № 171 щодо сплати орендних платежів, а також посиланням на ст.ст. 16, 526, 530, 625, 627,  759, 764 ЦК України, ст.ст. 179, 193, 198, 231, 286 ГК України.   

Відповідач не забезпечив явку представника в судове засідання та не надав витребувані судом матеріали. Враховуючи закінчення встановленого законом строку на вирішення спору у справі, належне повідомлення судом відповідача про час та місце судового засідання у справі за своїм зареєстрованим місцезнаходженням, докази про, що знаходяться в матеріалах справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами (ст. 75 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

                                                                ВСТАНОВИВ:          

19 грудня 2001 р. між Орендодавцем - ТзОВ Ріелтерська компанія «Дом»та Орендарем -Приватним підприємством «Студіо»був укладений Договір оренди нежитлових приміщень № 171 від 19.12.2001 р., за яким Орендарю надавалися у тимчасове користування нежитлові приміщення № 49 поз. 1-36 загальною площею - 491,5 кв.м., які розташовані на першому (цокольному) поверсі житлового будинку А-9 за адресою: місто Дніпропетровськ, просп. Карла Маркса,70-а.

27 червня 2003 р. між Орендодавцем та Орендарем була укладена додаткова угода б/н від 27 червня 2003 р. до Договору оренди нежитлових приміщень № 171 від 19.12.2001 р., якою строк дії цього правочину був встановлений із 02 лютого 2002 р. до 31 серпня 2007 р.

Орендодавець у відповідності до приписів статті 764 Цивільного кодексу України листом за вихід. №121 від 11.09.2007 р. повідомив Орендаря про своє заперечення поновлювати вказаний договір оренди на строк, який був раніше встановлений цим договором і сповістив Відповідача про його обов'язок звільнити займані приміщення у строк встановлений пунктом 6.4. вказаного Договору оренди майна.

В свою чергу Орендар 11.09.2007 р. звільнив займані приміщення та передав їх Орендодавцю, що підтверджується актом повернення нерухомого майна № 1 від 11.09.2007 р. та свідчить про прийняття останнім нерухомого майна із оплатного користування саме 11 вересня 2007 р.

Відповідно до умов пункту 3.1. Договору оренди нежитлових приміщень № 171 від 19.12.2001 р. та Договору про внесення змін в цей Договір оренди від 30 червня 2006 р. орендна плата за користування майном з 01 вересня 2006 р. визначалася сторонами у відповідності до умов Договору про внесення змін № б/н від 28 квітня 2006 р.

Умовами Договору про внесення змін до Договору № 171 від 28 квітня 2006 р. було визначено, що орендна плата за користування майном, яке є предметом цієї угоди, складає 78124,91 гривень в місяць, тобто була визначена у твердій сумі відповідно до розрахунку, наведеному у цьому Договорі.

Відповідно до умов пункту 3.3. Договору оренди №171 від 19.12.2001 р. Орендар був зобов'язаний вносити орендну плату за користування орендованим майном незалежно від результатів своєї господарської діяльності на рахунок Орендодавця не пізніше 5-го (п'ятого) числа поточного місяця.

Стаття 286 ГК України передбачає, що орендна плата - це-фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, своєчасне виконання грошового зобов'язання Орендаря зі сплати Орендодавцю плати за користування орендованим майном ніяким чином не залежало від того чи мав Орендар грошові кошти на своєму рахунку, які він мав одержувати від своєї підприємницької діяльності чи від своїх контрагентів, які з будь-яких причин не виконали своє господарське зобов'язання перед Орендарем.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема довідки № 294 від 18 вересня 2007 р. Орендар за період з 01 квітня 2007 р. до 31 серпня 2007 р. мав сплачувати Орендодавцю орендну плату з розрахунку 78124,91 гривень в місяць та плату з відшкодування витрат за надані комунальні послуги, яка визначалась щомісячно та зазначена у вказаній довідці.

Загальний розмір нарахованої орендної плати та розмір плати з відшкодування витрат за надані комунальні послуги станом на 18 вересня 2007 р. склав - 323 701,45 гривень.

Орендар за період з 10 квітня 2007 р. до 12 вересня 2007 р. сплатив на рахунок Орендодавця орендну плату та плату з відшкодування витрат за надані комунальні послуги в загальному розмірі -188 986,63 гривень., що підтверджується відповідними банківськими виписками з рахунку наданими позивачем.

Таким чином грошовий борг Орендаря перед Орендодавцем станом на час розгляду справи становить -134 714,82 гривень (доказів сплати не надано). .

Частина 1 стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За неналежне виконання Орендарем своїх господарських зобов'язань частина 1 статті 216 ГК України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання настає для правопорушника незалежно від того, чи були його дії обумовлені, зокрема, порушенням зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутністю на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутністю у боржника необхідних коштів і таке інше про, що наголошує частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України.

Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу Кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з довідки № 294 від 18 вересня 2007 р. грошовий борг Орендаря станом на 31 липня 2007 р. складав - (323 701,45 грн. - 186 080,54 грн.) = 137 620,91 гривень.

Позивач у відповідності до приписів статті 625 ЦК України нарахував на суму боргу Відповідача три проценти річних від простроченої суми, що складає - (137 620,91 грн. х 3%.): 365 календ. днів х 51 календ. днів = 576,88 гривень.

Таким чином, грошовий борг Відповідача, який Позивач просить стягнути на його користь складає - (134 714,82 грн. + 576,88 грн.) -135 291,70 гривень.

За ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або  інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи усе вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати за розгляд справи, сплачені позивачем, слід віднести на відповідача.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 509, 525, 526, 611, 625, 629, 762, 763, 774 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 175, 193 ГК України, ст.ст.  49,  82-85 ГПК України, господарський суд,-                                                                               

                                                                              ВИРІШИВ:

Стягнути з Приватного підприємства „Студіо” (м. Дніпропетровськ, м. Дніпропетровськ, вул. Миронова, буд. 13/29, р/рахунок №26000301784401 в АБ «Кредит-Дніпро»МФО 305749 ідентифікаційний код: 31705530) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ріелтерська компанія „Дом” (м. Дніпропетровськ, пл. Леніна, буд. 1 р/рахунок № 26009060096144 в ЗАО КБ «ПриватБанк», МФО 305299, ідентифікаційний код: 24248615) заборгованість у сумі 134 714,82грн. та відсотки у сумі 576,88грн., а також витрати по сплаті держмита у сумі 1352,92грн. та сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 118,00грн., видати наказ.

Суддя

 А.Є. Чередко

Рішення підписано