Постанова

від 25.02.2008 по справі 25/240-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

25/240-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2008                                                                                   Справа № 25/240-07  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:   Павловського П.П. (доповідача)

суддів: Швеця В.В., Чус О.В.

при секретарі судового засідання Мацекос І.М.

За участю представників сторін:

від позивача:  Непорада А.Г. нач. юр. відділу, довіреність №5/07  від 12.09.07;

від  відповідача:  Цибульник О.В. представник, довіреність № б/н  від 29.10.07;

від відповідача:  Єсаулов В.О. представник, довіреність № б/н  від 29.10.07;

розглянувши матеріали апеляційної скарги  приватного підприємства “Студіо”, м. Дніпропетровськ  на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2007 року   у справі   № 25/240-07

за позовом   товариства з обмеженою відповідальністю Ріелтерська  компанія “Дом”,                  м. Дніпропетровськ

до  приватного підприємства “Студіо”, м. Дніпропетровськ  

про  стягнення 135 291,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

            В вересні  2007 року товариства з обмеженою відповідальністю Ріелтерська  компанія “Дом”  звернулось в господарський суд Дніпропетровської області з позовом до приватного підприємства “Студіо” про стягнення 135 291,70 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2007 р. по справі (Суддя –Чередко А.Є.) -  позовні вимоги задоволено повністю.  

Приймаючи оскаржуване рішення господарський суд виходив з того, що відповідач не знаходився в орендованих приміщеннях та не використовував ці приміщення  за їх прямим призначенням для здійснення діяльності з надання послуг громадського харчування як того вимагають умови договору.

            Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся  до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що господарським судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовні обставини справи. Просить  суд  скасувати прийняте господарським судом рішення  та  прийняти постанову, якою повністю відмовити в позовних  вимогах позивачу.

           Позивач надав  відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що прийнятне господарським судом рішення відповідає нормам закону. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення - без змін.

           Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, вивчивши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення скасуванню  з наступних підстав.

            Як видно із матеріалів справи, 19 грудня 2001 р. між Орендодавцем - ТОВ Ріелтерська компанія «Дом»та Орендарем - приватним підприємством «Студіо»був укладений Договір оренди нежитлових приміщень № 171 від 19.12.2001 р., за яким Орендарю надавалися у тимчасове користування нежитлові приміщення № 49 поз. 1-36 загальною площею - 491,5 кв.м., які розташовані на першому (цокольному) поверсі житлового будинку А-9 за адресою: місто Дніпропетровськ, просп. Карла Маркса,70-а.

27 червня 2003 р. між Орендодавцем та Орендарем була укладена додаткова угода б/н від 27 червня 2003 р. до Договору оренди нежитлових приміщень № 171 від 19.12.2001 р., якою строк дії цього правочину був встановлений із 02 лютого 2002 р. до 31 серпня 2007 р. (а.с. 10-11)

             Орендодавець листом за вихід. № 121 від 11.09.2007 р. повідомив Орендаря про своє заперечення поновлювати вказаний договір оренди на строк, який був раніше встановлений цим договором і сповістив Відповідача про його обов'язок звільнити займані приміщення у строк встановлений пунктом 6.4. вказаного Договору оренди майна, як того вимагає ст. 764 Цивільного кодексу України.

             В свою чергу Орендар 11.09.2007 р. звільнив займані приміщення та передав їх Орендодавцю, що підтверджується актом повернення нерухомого майна № 1 від 11.09.2007 р. та свідчить про прийняття останнім нерухомого майна із сплатного користування саме 11 вересня 2007 р.

            Відповідно до умов пункту 3.1. Договору оренди нежитлових приміщень № 171 від 19.12.2001 р. та Договору про внесення змін в цей Договір оренди від 30 червня 2006 р. орендна плата за користування майном з 01 вересня 2006 р. визначалася сторонами у відповідності до умов Договору про внесення змін № б/н від 28 квітня 2006 р.

            Умовами Договору про внесення змін до Договору № 171 від 28 квітня 2006 р. було визначено, що орендна плата за користування майном, яке є предметом цієї угоди, складає 78124,91 гривень в місяць, тобто була визначена у твердій сумі відповідно до розрахунку, наведеному у цьому Договорі.

           Згідно умов пункту 3.3. Договору оренди №171 від 19.12.2001 р. Орендар був зобов'язаний вносити орендну плату за користування орендованим майном незалежно від результатів своєї господарської діяльності на рахунок Орендодавця не пізніше 5-го (п'ятого) числа поточного місяця.

           Відповідно до ст. 286 ГК України, орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.    Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

           Отже, своєчасне виконання грошового зобов'язання Орендаря зі сплати Орендодавцю плати за користування орендованим майном ніяким чином не залежало від того, чи мав Орендар грошові кошти на своєму рахунку, які він мав одержувати від своєї підприємницької діяльності чи від своїх контрагентів, які з будь-яких причин не виконали своє господарське зобов'язання перед Орендарем.

          Як вбачається з матеріалів справи, зокрема довідки № 294 від 18 вересня 2007 р. орендар за період з 01 квітня 2007 р. до 31 серпня 2007 р. мав сплачувати орендодавцю орендну плату з розрахунку 78124,91 гривень в місяць та плату з відшкодування витрат за надані комунальні послуги, яка визначалась щомісячно та зазначена у вказаній довідці. (а.с. 18-19)

           Загальний розмір нарахованої орендної плати та розмір плати з відшкодування витрат за надані комунальні послуги станом на 18 вересня 2007 р. склав - 323 701,45 гривень.

           Орендар за період з 10 квітня 2007 р. до 12 вересня 2007 р. сплатив на рахунок Орендодавця орендну плату та плату з відшкодування витрат за надані комунальні послуги в загальному розмірі -188 986,63 гривень., що підтверджується відповідними банківськими виписками з рахунку наданими позивачем.

           Колегія суддів згодна з судом першої інстанції, що грошовий борг Орендаря перед Орендодавцем станом на час розгляду справи становить -134 714,82 гривень.

           До судів першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано доказів сплати боргу.

            Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (ч. 1 ст.  193 Господарського кодексу України).

             До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

             За неналежне виконання Орендарем своїх господарських зобов'язань частина 1 статті 216 ГК України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

             Відповідальність за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання настає для правопорушника незалежно від того, чи були його дії обумовлені, зокрема, порушенням зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутністю на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутністю у боржника необхідних коштів і таке інше про що наголошує частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України.

              Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу Кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

              Господарський суд правильно дійшов висновку, що  грошовий борг Відповідача, який Позивач просить стягнути на його користь складає - (134 714,82 грн. + 576,88 грн.) -135 291,70 гривень.

             Відповідно до  ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

             Згідно  ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

            З огляду на вищевикладене, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що правові підстави для скасування рішення  господарського суду відсутні. Рішення суду першої інстанції   відповідає обставинам справи і при його  прийнятті  судом не порушено норми матеріального та процесуального права.

             Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

             Апеляційну скаргу  приватного підприємства “Студіо”, м. Дніпропетровськ  на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2007 року   у справі   № 25/240-07–залишити без задоволення.

             Рішення господарського суду Дніпропетровської області  від 20.11.07 р. у справі № 25/240-07 -  залишити без змін.

           Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.    

           Головуючий суддя                                                                         П.П. Павловський

           Суддя                                                                                      В.В.Швець

           Суддя                                                                                                О.В.Чус