Рішення

від 02.05.2024 по справі 204/2584/23

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/2584/23

Провадження № 2/204/145/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Карнаух В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представник позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача

ОК «Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9» Олешко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9», треті особи: Дніпровська міська рада, Виконавчий комітет Новоолександрівської сільської ради, Третя дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про скасування реєстрації права власності на майно, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, витребування майна, -

В С Т А Н О В И В:

23 лютого 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9», треті особи: Дніпровська міська рада, Виконавчий комітет Новоолександрівської сільської ради, Третя дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, яку уточнила 18 липня 2023 року, в якій остаточно просила: визнати незаконною довідку б/н від 20.08.2019 року, видану Обслуговуючим кооперативом «Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9», як правовий документ та підставу виникнення у ОСОБА_3 права власності на гараж № НОМЕР_1 в Обслуговуючому кооперативі «Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9» за адресою: АДРЕСА_24, номер запису про право власності 33687279, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1937754812101; визнати незаконним та скасувати право власності ОСОБА_3 на гараж № НОМЕР_1 в Обслуговуючому кооперативі «Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9» за адресою: вул. Арбатська, буд.32-Г, м. Дніпро, номер запису про право власності 33687279, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1937754812101; визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на гараж № НОМЕР_1 в Обслуговуючому кооперативі «Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9» за адресою: АДРЕСА_24; витребувати від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 гараж № НОМЕР_1 в Обслуговуючому кооперативі «Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9» за адресою: АДРЕСА_24; стягнути з відповідачів судові витрати. В обґрунтування позову вказувала на те, що позивач ОСОБА_1 з 1993 року фактично є титульним власником гаража № НОМЕР_1 , площею 18,2 кв.м. у гаражному кооперативі «ІНФОРМАЦІЯ_9» в м. Дніпрі, який був переданий у власність ОСОБА_1 , але відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстровано за іншою особою. Відповідно інформації КП ДМБТІ ДОР за вих. № 7698 від 20.07.2020 р. до списку членів гаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_9», та власників гаражів за п.20 власником гаражу № НОМЕР_1 значиться позивач ОСОБА_1 . Гараж на неї був переоформлений за життя її дідусем ОСОБА_4 , який в свою чергу отримав цей гараж від ВО ЮМЗ під забудову після знесення належного йому гаражу в його садибі по АДРЕСА_1 . Знесено гараж з домоволодінням по АДРЕСА_1 та виділено гараж на території Аптекарської балки під забудову відповідно до листа ЮМЗ від 08.12.1966 р., на підставі рішення міськради від 07.02.1967 р. № 91, акту ВО ЮМЗ від 20.10.1967 р. В подальшому, цей гараж було ОСОБА_4 відбудовано та згодом передано у власність ОСОБА_1 . Саме вона за даними списку КП ДМБТІ ДОР є титульним володільцем цього гаражу. Відбудова на виділеному органом місцевої влади місці гаражу після знесення попереднього гаражу не передбачала сплату пайового внеску та право на гараж виникло після забудови на підставі зазначеного рішення № 91. Пізніше даний гараж, як гараж № НОМЕР_1 увійшов до складу гаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_9» по АДРЕСА_24. На той час право власності на гараж не реєструвалося, гараж був побудований УКБ ПМЗ в 1967 році та переданий взамін зруйнованого діду позивача ОСОБА_5 , який помер у ІНФОРМАЦІЯ_10. Фактично у ОСОБА_5 та його дружини (бабусі позивача) ОСОБА_6 виникло право спільної власності на цей гараж. Після смерті дідуся ніхто заяв до нотаріуса про спадкування не подавав та до бабусі ОСОБА_6 перейшло право на цей гараж, так як вона фактично прийняла спадщину. Разом з тим, за родинною домовленістю між дідом позивача ОСОБА_5 та дядею ОСОБА_7 за заявою було переоформлено гараж на ОСОБА_1 , хоча право власності в БТІ і не реєструвалося, але всі в родині вважали що гараж належить позивачу. Надалі ОСОБА_6 написала на позивача заповіт, до складу спадщини за яким увійшов і зазначений гараж № НОМЕР_1 . ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті за заявою ОСОБА_1 у Третій дніпровській державній нотаріальній конторі 21 квітня 1993 року відкрито спадкову справу № 204/1993, за якою позивач ОСОБА_1 23 грудня 1993 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно. Разом з тим, через відсутність реєстрації права власності на гараж в державному реєстрі, у видачі свідоцтва про право на спадщину на гараж № НОМЕР_1 було відмовлено постановою від 30 липня 2020 року. Незважаючи, що позивач ОСОБА_1 за родинною домовленістю разом з бабою ОСОБА_6 прийняла у володіння гараж, але так як позивач є онукою та не входить до кола спадкоємців першої черги за законом, після померлого діда ОСОБА_5 , майно перейшло до бабусі - ОСОБА_6 , яка була дружиною померлого у ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_5 . Незважаючи, що гараж, як майно у державному реєстрі не реєструвався, але він був у законний спосіб побудований та переданий дідусю позивача у 1967 році (з подальшим спадковим переходом до ОСОБА_6 ). Право власності на гараж № НОМЕР_1 виникло до 05.08.1992 року, є фактично речовим правом, яке входить до загальної спадкової маси, яку відповідно до ст. 534 ЦК УРСР (1963 р.) прийняла позивач ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після померлої бабусі ОСОБА_6 (яка в свою чергу прийняла після померлого у ІНФОРМАЦІЯ_10 чоловіка ОСОБА_5 ). Однак, це право вибуло з незалежної від позивача волі через протиправні дії відповідачів ОСОБА_3 та ОК «ГК «ІНФОРМАЦІЯ_9». Так, відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності (запис № 33687279) на гараж № НОМЕР_1 зареєстровано в цілому за ОСОБА_3 відповідно до довідки про членство особи в кооперативі та внесення пайового внеску в повному обсязі б/н від 20.08.2019 р., та рішення Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради від 20.09.2013 р. № 176, що порушило права позивача, як титульного володільця. За наявною інформацією Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9» створено у 1995 році, та списки членів кооперативу формувалися вже після побудови гаражу № НОМЕР_1 у 1966 році на законних підставах. Вважаючи себе володільцем, але враховуючи, що гараж № НОМЕР_1 набутий у власність спільно бабусею та дідусем ОСОБА_6 та ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 позивач звернулася до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину на це майно (гараж № НОМЕР_1 ), яке за заповітом спадкувала разом з іншим майном. Але, 30 липня 2020 року позивач отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій з посиланням на те, що за інформацією інвентаризаційної справи КП ДМБТІ гараж № 203 числиться за ОСОБА_1 , але за інформацією з Державного реєстру речових прав гараж № НОМЕР_1 в ГК «ІНФОРМАЦІЯ_9» зареєстровано за іншою особою - ОСОБА_3 , що порушило майнові та спадкові права позивача. При цьому, ОСОБА_3 ніколи цим гаражем не користувався та не був його власником. Наполягала на тому, що права на гараж № НОМЕР_1 у кооперативі у ОСОБА_3 у законний спосіб виникнути не могли, будь-які довідки для реєстрації його права на гараж № НОМЕР_1 видані незаконно, по ним проведена незаконна реєстрація права власності, що суттєво порушило первинні титульні майнові права позивача ОСОБА_1 на даний гараж як титульного володільця. Кооперативом «ІНФОРМАЦІЯ_9» системний облік членів гаражного кооперативу не вівся, або вівся неправильно, не повно, та хаотично. На баланс кооперативу гаражі не ставилися. До органів державної влади та місцевого самоврядування, архівних установ, комунальних підприємств, в тому числі КП ДМБТІ ДМР надавалися різні відомості щодо членства в кооперативі. Всі списки в різних установах відрізняються. Рішення органів державної влади та місцевого самоврядування виносилися на підставі поданих кооперативом «ІНФОРМАЦІЯ_9» хаотичних, рандомних невірних списків, тобто не вірної інформації, та не відображають правильної системної інформації щодо обліку всіх членів кооперативу та всіх власників гаражів, в тому числі щодо підстав виникнення такого права власності. Право позивача ОСОБА_1 на гараж № НОМЕР_1 витікає із спадкових прав після смерті бабусі ОСОБА_6 та діда ОСОБА_5 , рішень № 431 (), № 91 (1967), акту від 20.10.1967 УКБ ПМЗ, підтверджується інформацією КП ДМБТІ від 20.07.2020, 11.08.2020. Це право виникло раніше до створення гаражного кооперативу, гараж включено до ОК «ГК «Автолювитель-5», членство в кооперативі передано до неї за родинними домовленостями, та прийнято кооперативом, який це відобразив у списку, наданого до КП ДМБТІ, але надалі облік не вів. Тобто, ОСОБА_1 отримала титульне право на гараж, який не був побудований кооперативом, але був включений до нього після його створення. Гараж було побудовано та передано родині позивача УКБ ПМЗ у 1967 році як компенсацію за знесений інший гараж. Вважає, що право власності на спірний гараж у ОСОБА_3 виникло незаконно. Право володіння гаражем вибуло від позивача не з її волі через незаконні дії та незаконно видані документи відповідачем Обслуговуючим кооперативом «Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9». У зв`язку з викладеним позивач звернулась до суду з даним позовом.

01 травня 2023 року від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_10 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнає з огляду на наступне. ОСОБА_3 у 2013 році придбав вказаний гараж у ОСОБА_11 та сплатив за нього грошові кошти. Водночас, членство у вказаному кооперативі ОСОБА_3 набув у 2013 році на підставі його заяви, рішення загальних зборів кооперативу та рішення Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради від 20.09.2013 р. №76. Так, вказаним рішенням ОСОБА_3 було включено до списку членів кооперативу у зв`язку з відповідним рішенням загальних зборів. З 16 жовтня 2019 року за ним зареєстровано право власності на вказаний гараж № НОМЕР_1 у Гаражному кооперативі «ІНФОРМАЦІЯ_9», що підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Саме відповідач як член кооперативу та власник гаражу з осені 2013 року виконує свої зобов`язання перед кооперативом, у тому числі шляхом сплати внесків на утримання і охорону гаражів у розмірі, встановленому загальними зборами. Водночас, саме відповідачем цей гараж використовується за цільовим призначенням та саме відповідач несе тягар утримання гаражу. Таким чином, вже десять років ОСОБА_3 добросовісно, відкрито володіє і користується вказаним гаражем, і за весь цей час позивача як «титульного власника», яка нібито понад 30 років володіє гаражем, відповідач ніколи не бачив, на момент придбання ним гаражу та увесь цей час вона жодних вимог щодо гаражу не висувала, не має до нього доступу. Відповідач набув право власності на гараж на законних підставах, а обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги, відповідач вважає надуманими. Крім того, згідно акту від 20.10.1967 року ОСОБА_4 передано в особисте користування гараж (без жодних ідентифікуючих ознак - площі, номера тощо) замість знесеного по АДРЕСА_1 . Однак, наявні документи у жодний спосіб не дають змоги ототожнити побудований ПМЗ та переданий у користування ОСОБА_4 . гараж із тим гаражем, що наразі перебуває у власності ОСОБА_3 . Натомість, згідно технічного паспорту на гараж № НОМЕР_1 в Гаражному кооперативі «ІНФОРМАЦІЯ_9», виготовленого станом на 02.09.2019 року, роком побудови гаража є 1976 рік. У своєму позові позивач вказує, що її дідусь помер у ІНФОРМАЦІЯ_10. У сукупності наведене свідчить про те, що належний відповідачу наразі на праві власності гараж не міг передаватися у 1967 році у користування ОСОБА_5 . При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що після смерті у 1976 року ОСОБА_5 , жоден з його спадкоємців взагалі не цікавився долею виділеного померлому родичу гаража, не користувався ним та про жодне фактичне прийняття спадщини не може йти й мови. Цілком можливо, що такий гараж, побудований ще 1967 року, за цей період був зруйнований та/або знесений. За життя ОСОБА_5 кооперативу ще не існувало. Баба позивача - ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в свою чергу Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9» як юридична особа створений та зареєстрований 24.09.1993 року, тобто після смерті ОСОБА_6 . Цілком очевидним є те, що ОСОБА_6 не могла охопити своїм заповітом майно, розташоване в ще не існуючому на той час гаражному кооперативі. При цьому, згідно відповіді на адвокатський запит з Управління архівної справи ДМР від 26.08.2022 року, в управлінні зберігається рішення виконавчого комітету Красногвардійської районної Ради народних депутатів м. Дніпропетровська № 370 від 24.09.1993 року, але відомості стосовно ОСОБА_1 або ОСОБА_4 у ньому відсутні. Долучений до позовної заяви «Список владельцев гаражей ГК «ІНФОРМАЦІЯ_9», за яким у п.20 ОСОБА_1 значиться володільцем гаража 203, не дає змоги ідентифікувати джерело походження цього «Списку», він не містить відомостей про те, ким і коли він був складений та наданий до КП «ДМБТІ», і наявна у ньому інформація не узгоджується із рештою наявних у матеріалах справи документів. Вважає, що ОСОБА_6 фактично не прийняла спадщину у вигляді будь-якого гаражу після смерті чоловіка. Посилаючись одночасно на приписи ст.ст 203, 215, ст.ст. 1212, 1213 ЦК України та ст. 387 ЦК України, позивач просить суд витребувати у відповідача на її користь гараж № НОМЕР_1 у гаражному кооперативі «ІНФОРМАЦІЯ_9», але така невизначеність позивачем підстави даної позовної вимоги свідчить про те, що вона сама не може чітко сформулювати суть свого «порушеного» права та ймовірно очікує від суду самостійної оцінки «спірних» правовідносини і обрання способу захисту її права. Враховуючи, що виключно власник наділений правом, передбаченим ст. 387 ЦК України, то саме на позивача покладається обов`язок доведення володіння цим титулом до вибуття майна. Крім того, особливістю віндикаційного позову є відсутність спору з приводу належності позивачеві майна (майнових прав) на праві власності чи іншому титулі за наявності відповідного спору право позивача не може бути захищено шляхом задоволення віндикаційного позову. Звертатися із захистом права власності може лише особа, яка раніше набула права власності на спірне майно. Беручи до уваги відсутність у позові змістовних доводів щодо недійсності будь-якого конкретного правочину, твердження позивача носять абстрактний характер та не дозволяють змістовно викласти свої заперечення. Порушуючи питання перед судом про скасування права відповідача на гараж, позивач ставить під сумнів дії щодо внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису 3687279, тобто фактично оспорює реєстрацію за відповідачем права власності на гараж. В даному випадку рішення державного реєстратора про реєстрацію за відповідачем права власності на гараж мало місце 16 жовтня 2019 року (одночасно із реєстраційними діями), і по теперішній час є чинним. Вимога про визнання незаконним та скасування права власності не узгоджується з нормою ст. 16 ЦК України. Крім того вважає, що позивач пропустила строк звернення до суду з даним позовом. У зв`язку з викладеним, просив відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

10 травня 2023 року від представника позивача - ОСОБА_2 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено наступне. У відзиві відповідач ОСОБА_3 не надав жодного підтвердження набуття ним у законний спосіб гаражу № НОМЕР_1 у ГК «ІНФОРМАЦІЯ_9». ОСОБА_3 зазначає що набув право власності на гараж за правочином - придбав гараж у ОСОБА_11 , надав розписку від 10.09.2013 року. Разом з тим, не надано договору та підтвердження того, що ОСОБА_11 був первинним власником гаражу. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначено, що право власності на гараж зареєстровано первинно за ОСОБА_3 на підставі довідки про членство в кооперативі б/н від 20.08.2019 року, виданої ОК «ГК «ІНФОРМАЦІЯ_9». Але, зазначене суперечить твердженню ОСОБА_3 про набуття права власності у сторонньої особи ОСОБА_11 . Відповідно до відповіді ГК «ІНФОРМАЦІЯ_9» від 02.09.2022 у кооперативі відсутні документи щодо гаражів, які побудовані до створення та реєстрації гаражного кооперативу, та відсутня інформація щодо власника ОСОБА_1 , її включення та виключення з кооперативу. Разом з тим це суперечить інформації, яка наявна в інвентаризаційній справі КП ДМБТІ, зі попереднім списком власників гаражів, поданим до ДМБТІ раніше самим же ГК «ІНФОРМАЦІЯ_9», за яким у № 20 списку власником гаражу № НОМЕР_1 числиться ОСОБА_1 . Відповідачами не надано будь-яких документів щодо сплати ОСОБА_3 пайового внеску щодо участі в ОК «ГК «ІНФОРМАЦІЯ_9» та набуття (побудови чи придбання у законний спосіб у законного володільця) гаражу № НОМЕР_1 . Долучена до матеріалів справи розписка про придбання гаражу у ОСОБА_11 не містить інформації щодо придбання саме гаражу № НОМЕР_1 та придбання гаражу у законного власника. При цьому, правочин, який вчинений особою в порушення вимог ст.ст. 182, 203 ЦК України, тягне за собою правові наслідки, передбачені ст.ст. 215, 216 ЦК України. Право власності на гараж № НОМЕР_1 виникло до 05.08.1992 року, є фактично речовим правом, яке входить до загальної спадкової маси, яку відповідно до ст. 534 ЦК УРСР (1963 р.) прийняла позивач ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після померлої бабусі ОСОБА_6 (яка в свою чергу прийняла після померлого у ІНФОРМАЦІЯ_10 чоловіка ОСОБА_5 ), але не могла зареєструвати це право (це право не обмежено у часі) через протиправні дії відповідачів ОСОБА_3 та ОК «ГК «ІНФОРМАЦІЯ_9». Вважає, що викладені у відзиві на позовну заяву доводи відповідача ОСОБА_3 є невірними, в достатній мірі необґрунтованими, такими що суперечать цивільному законодавству, не підтверджують підстав виникнення у відповідача первинного права на гараж, не містять доказів на спростування наданого позивачем позову та поданих нею документів, та не надано документів на підтвердження законності виникнення у ОСОБА_3 первинного права на гараж.

24 жовтня 2023 року від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_10 до суду надійшли письмові пояснення, в яких зазначено наступне. Позивач ОСОБА_1 стверджує, що саме вона є власницею належного ОСОБА_3 гаражу № НОМЕР_1 у гаражному кооперативі «ІНФОРМАЦІЯ_9», адже фактично цей гараж залишено їй у спадок дідусем, ОСОБА_5 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Між тим, згідно наявної у матеріалах справи копії рішення виконавчого комітету Красногвардійської районної Ради народних депутатів м. Дніпропетровська № 370 від 24.09.1993 року, що приймалося при створенні кооперативу та затвердженні списочного складу його членів, прізвище « ОСОБА_12 » відсутнє. Таким чином, надана позивачем копія документу «Список владельцев гаражей ГК «ІНФОРМАЦІЯ_9», згідно якого у п. 20 ОСОБА_1 значиться володільцем гаражу 203, протирічить відомостям, офіційно наявним в архіві як самого кооперативу, так і виконавчого комітету Красногвардійської районної Ради народних депутатів м. Дніпропетровська. Надана позивачем копія вищезазначеного документу не містить відомостей про те, ким і коли він був складений, перша сторінка «Списку», де вказано прізвище « ОСОБА_12 », взагалі не містить ані підпису, ані печатки, що викликає сумніви у походженні цієї сторінки «Списку», її приналежності до решти сторінок, оригіналу цього документу суду не надано, а відтак відповідач вважає, що такий документ не є належним та допустимим доказом у справі. Згідно офіційної відповіді кооперативу, наданий ОСОБА_1 «Список» у кооперативі відсутній та ніколи не затверджувався. Сама ОСОБА_1 членом кооперативу не була, членські внески не сплачувала. З листопада 2004 року по вересень 2013 року членські внески сплачував ОСОБА_11 (саме він і продав ОСОБА_3 гараж). Водночас і згідно наявних на зберіганні у Центральній адміністрації Дніпровської міської ради рішень виконавчого комітету Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради ОСОБА_1 ніколи не значилась володільцем гаража № НОМЕР_1 , до членів кооперативу не приймалась. На зберіганні перебуває список членів кооперативу, за яким на момент створення кооперативу вказана особа у переліку власників відсутня, так само як і у подальшому будь-які рішення зборів кооперативу про зміну списку членів відносно ОСОБА_1 не приймалися. У зв`язку з викладеним наполягала на тому, що позовні вимоги є надуманими та безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Позивач та її представник - ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали і просили суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Позивач додатково пояснила, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Її баба - ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та на момент відкриття спадщини проживала по АДРЕСА_1 . На момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 разом зі спадкодавцем проживали вона, її батько - ОСОБА_13 та її дядько - ОСОБА_14 . Ще у її бтьк була сестра, однак вона проживала в іншому місці та померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Її батько помер ІНФОРМАЦІЯ_6 та на момент смерті проживав по вул. Кленовій у м. Дніпрі, а дядько помер у травні 2004 року та на момент смерті проживав по АДРЕСА_2 .

Представник відповідача Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9» - Олешко О.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначила, що у вересні 1993 року згідно рішення виконавчого комітету Красногвардійської районної ради народних депутатів було затверджено склад гаражного кооперативу, в списках якого ОСОБА_1 не значиться. Позивач ОСОБА_1 або члени її родини не є та ніколи не були членами Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9», внесків на утримання гаражу також не вносили. Кооператив був створений вже після дати побудови гаражу, про який зазначає позивач, та вже після смерті баби позивача - ОСОБА_6 . Відповідач ОСОБА_3 є членом кооперативу з 2013 року, згідно з рішенням виконавчого комітету Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_10 в судове засідання не з`явилась, надала до суду клопотання, в якому просила проводити судове засідання без її участі та без участі відповідача.

Представник третьої особи - Дніпровської міської ради в судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання, в якому просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи - Виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі.

Представник третьої особи - Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Допитана в судовому засіданні 09 квітня 2024 року в якості свідка позивач ОСОБА_1 суду повідомила, що її дідусь побудував гараж ще до її народження. У 1966 році міською радою було прийнято рішення про відчуження земель, в тому числі частини земельної ділянки по АДРЕСА_1 , на якій був побудований гараж діда. Потім було прийнято рішення про те, що ЮМЗ, взамін гаражу діда по вул. Кленовій, за власний рахунок побудує для нього новий гараж в Аптекарській балці. Гараж був побудований, у неї наявний акт від 1967 року прийому-передачі даного гаражу, підписаний дідусем, та діду було видано ключі від гаражу. Гаражу тривалий час не був присвоєний номер. Її дід помер у 1977 році та після смерті діда гаражем користувався її батько та дядько. У списках був зазначений автомобіль її дядька, але прізвище було спотворено. Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9» був заснований за три місяці до смерті бабусі, баба померла у 1993 році. Її баба успадкувала майно після смерті діда, звернувшись після його смерті до нотаріальної контори. До кооперативу ходив її батько та вступив у члени кооперативу, але власником гаражу у списки вписав саме її. В архівах БТІ станом на 30 грудня 2012 року у списках вона зазначена як власник гаражу. Її батьки займались бізнесом та активно користувались гаражем. Її батько постійно користувався гаражем та сплачував членські внески в кооператив. Після смерті у 2011 році її батька гаражем користується вона, систематично, приблизно раз на місяць, вона з`являлась до гаражу. Вона також сплачувала членські внески за гараж. Крім того, гаражем користувався хрещений батько її дочки. Вона користувалась гаражем систематично до 2018 року, а після перенесеної операції за станом здоров`я гараж приблизно півтора роки не відвідувала. Потім їй подзвонила жінка, яка виявила бажання придбати автомобіль її батька ОСОБА_15 . Коли вона прийшла до гаражу з покупцем для показу автомобіля, то побачила, що ворота на гаражі були зрізані, а замки замінені. Вона пішла до сторожки кооперативу, там як раз була бухгалтер, яка повідомила, що вона не має ніякого права на гараж. З цього приводу вона викликала поліцію, але результатів це не дало. Після цього вона звернулась до БТІ з метою отримання підтверджень її права на гараж. З цим підтвердженням вона пішла до кооперативу, але її ніхто не хотів слухати. Членську книжку вони загубили. Вважає, що ОСОБА_3 зробили фальшиву довідку. Ті особи, які зрізали ворота на її гаражі, також вкрали автомобіль її батьків.

Допитаний в судовому засіданні 09 квітня 2024 року в якості свідка ОСОБА_16 суду пояснив, що позивач ОСОБА_1 є його кумою. Коли батько позивача був живий, вони часто користувались гаражем. Перший раз у гаражі він був приблизно о 2000 році, гараж десь другий або третій від заїзду, ворота на гаражі були синього кольору, номер гаражу 202 або 203. У батьків позивача був свій бізнес, він часто допомагав батьку позивача розвантажувати коробки, гараж використовували як склад. Також, коли він спілкувався з позивачем, допомагав їй відносити в гараж консервацію. Потім в гаражі він бував рідко, приблизно раз на пів року, а іноді рідше. Після смерті батька позивача він в гаражі бував рідко, у 2015 році або у 2016 році. Після операції позивача, приблизно у 2018 році позивач повідомила йому, що гараж у неї незаконно відібрали, зрізали ворота та змінили замки.

Допитана в судовому засіданні 09 квітня 2024 року в якості свідка ОСОБА_17 суду повідомила, що позивач ОСОБА_1 є її дочкою. У 1968 році вона вийшла заміж за ОСОБА_13 , а у 1967 році вони ще зустрічались та в той час у них на земельній ділянці по вул. Кленовій був гараж. Після того, як частину земельної ділянки по АДРЕСА_1 було вилучено у сім`ї ОСОБА_12 , то батьку її чоловіка було видано новий гараж в іншому місці, тоді там було два ряди гаражів. В 90-х роках було створено гаражний кооператив. Вони з чоловіком завжди ставили в тому гаражі машину. Після смерті батька чоловіка право власності перейшло до матері чоловіка - ОСОБА_6 . У 1993 році ОСОБА_6 померла, залишивши заповіт на позивача ОСОБА_1 . Гаражем вони з чоловіком користувались постійно до 2011 року, тобто до смерті останнього, чоловік вносив членські внески за гараж. Після смерті чоловіка вони продовжували користуватись гаражем, ключі від гаражу були у неї. Також, гаражем користувалась і двоюрідна сестра її чоловіка - ОСОБА_18 . Гаражем вона користувалась до 2018 року, в період хвороби позивача, приблизно рік вони гаражем взагалі не користувались. Сестра її чоловіка гаражем користувалась частіше. Після смерті чоловіка вона оформила на себе документи на автомобіль, який належав чоловіку. Потім знайшовся покупець на даний автомобіль та вони разом з дочкою - позивачем по справі пішли до гаражу. Однак, прийшовши до гаражу вони зрозуміли, що ключі до гаражу не підходять, а гараж зачинений, це було у 2019 році. Позивач сплачувала членські внески за гараж.

Допитана в судовому засіданні 09 квітня 2024 року в якості свідка ОСОБА_19 суду повідомила, що позивач ОСОБА_1 є дочкою її двоюрідного брата. Вони проживали поруч та добре спілкувались родинами. Їй відомо, що у ОСОБА_4 - її дядька по вул. Кленовій було конфісковано частину земельної ділянки, на якій був розташований гараж. Замість цього гаражу останньому було виділено новий гараж від ЮМЗ та її дядько був першим власником цього гаражу. Після смерті її дядька гаражем користувався її двоюрідний брат, який дозволяв і їй користуватись цим гаражем. Гараж розташований з номером 203 в другому ряду третім, з синіми воротами, в гаражі також була оглядова яма. Вона користувалась цим гаражем, як кладовою. До операції гаражем користувалась позивач ОСОБА_1 . Після смерті двоюрідного брата та до операції позивача вона також користувалась гаражем. Однак, потім ОСОБА_1 повідомила, що в неї гараж відібрали.

Допитаний в судовому засіданні 09 квітня 2024 року в якості свідка ОСОБА_20 суду повідомив, що у нього є гараж № НОМЕР_3 в Обслуговуючому кооперативі «Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9». Вказаний гараж належить йому з 1984 року, цей гараж він купив у іншої людини та оформив на себе через виконавчий комітет районної ради. Поряд з його гаражем розташовані гаражі НОМЕР_2 НОМЕР_4 , НОМЕР_5 . Приблизно у 2013 році він вперше побачив власника гаражу № НОМЕР_1 - ОСОБА_3 , який повідомив йому, що є його новим сусідом по гаражу. До ОСОБА_3 власником гаражу був ОСОБА_11 . В гаражі він бував до 2005 року приблизно раз на місяць, а з 2010 року рідко став ходити до гаражу. Хто був власником гаражу до ОСОБА_11 йому не відомо, сім`ю ОСОБА_12 він не знає.

Допитаний в судовому засіданні 09 квітня 2024 року в якості свідка ОСОБА_11 суду повідомив, що у 2004 році він купив гараж № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі, що розташований в районі вул. Криворізької. Гараж йому продавав чоловік похилого віку, ім`я якого він вже не пам`ятає, оскільки це було давно. Угоду по придбанню гаражу вони уклали усно, ціна становила 2 000,00 доларів США. Гараж був розташований в гаражному кооперативі третім зліва, ворота на гаражі були зеленого кольору, колір воріт він не перефарбовував. На підставі написаної ним заяви його прийняли у члени кооперативу та видали членську книжку. Також, він сплачував членські внески за гараж та розписувався у відповідній книзі про внесення грошових коштів. До 2013 року він користувався цим гаражем, а потім вирішив його продати. В період володіння гаражем він користувався ним рідко, один-два рази на місяць. Через адміністрацію кооперативу до нього звернувся покупець на гараж, ім`я у зв`язку з плином часу він вже не пам`ятає, якому у 2013 році, в холодну пору року, він продав гараж приблизно за 3 000,00 доларів США. На підтвердження отримання коштів за гараж він написав для покупця розписку.

Вислухавши учасників справи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справ та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 перебували в зареєстрованому шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_7 у ОСОБА_4 та ОСОБА_6 народився син - ОСОБА_13 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого Жовтневим райбюро РАЦС м. Дніпропетровська 16 липня 1955 року, актовий запис № 734 від 06 березня 1942 року (т. 2 а.с. 62).

При цьому, ОСОБА_13 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , виданого 28 червня 1969 року Жовтневим будинком щастя м. Дніпропетровська, актовий запис № 2415 від 28 червня 1969 року, в якому батьком ОСОБА_1 зазначений ОСОБА_13 , а матір`ю - ОСОБА_21 (т. 2 а.с. 63).

Отже, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого в Дніпропетровській обласній нотаріальній конторі 25 лютого 1940 року за № 5566-1/Л, зареєстрованого в Дніпропетровському інвентарбюро 13 липня 1953 року за реєстровим № 38-140, було набуто у власність частину домоволодіння АДРЕСА_1 ). Вказана частина нерухомого майна була спільним майном подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради депутатів трудящих № 91 від 07 лютого 1967 току «Про виділення ділянки землі Дніпропетровському південному машинобудівному заводу по вул. Кленовій № 5-20 для будівництва 3-х житлових будинків та торгово-побутової вставки» було вирішено для будівництва одного 70-квартирного, двох 100-квартирних житлових будинків та окремо стоячої торгово-побутової вставки виділити Дніпропетровському південному машинобудівному заводу ділянку землі по вул. Кленовій відповідно до наданої схеми забудови за рахунок часткового відчуження садиб приватного користування по АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 . Крім того, серед іншого, зобов`язано директора Південному машинобудівному заводу Макарова проектно-кошторисною документацією передбачити перенесення гаражів автомашин особистого користування співробітників Південного машинобудівного заводу з території житлової забудови на колишнє звалище Аптекарської балки (т. 1 а.с. 20-21).

20 жовтня 1967 року заступником директора Південного машинобудівного заводу Красниковим В.А. та ОСОБА_4 , який проживає по АДРЕСА_1 , було складено Акт, затверджений директором Південного машинобудівного заводу, про те, що у зв`язку з необхідністю будівництва житлових будинків по АДРЕСА_1 , існуючий приватний гараж на території домоволодіння по АДРЕСА_1 , підлягає знесенню. У зв`язку з цим, на підставі рішення Міської ради депутатів трудящих за № 91 від 07 лютого 1967 року, Південний машинобудівний завод побудував гараж замість гаражу, що зноситься, та передає в особисте користування власнику гаражу (на території дров`яного складу) (т. 1 а.с. 19).

Отже, суд вважає встановленим, що у 1967 році Дніпропетровський південний машинобудівний завод побудував для ОСОБА_4 гараж (на території дров`яного складу).

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 помер.

За змістом статті 524 ЦК Української РСР у редакції 1963 року, який був чинним на час смерті ОСОБА_4 , спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Отже, спадкоємством вважається перехід майна померлого (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) у порядку, передбаченому статтями 529 - 535 ЦК Української РСР.

Відповідно до статті 527 ЦК Української РСР у редакції 1963 року, спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 529 ЦК Української РСР у редакції 1963 року, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Для спадкоємця, що прийняв спадщину, виникають як майнові права, так і обов`язки. До майнових прав належить, зокрема, право власності.

Відповідно до частин 1, 2 статті 549 ЦК Української РСР у редакції 1963 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР у редакції 1963 року, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини (ст.ст. 560, 561 ст. 548 ЦК УРСР у редакції 1963 року).

Крім того, у частині 1 статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України в редакції 1969 року, було закріплено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

18 березня 1975 року державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Саплахіді К.Г. на ім`я ОСОБА_6 було видано свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, зареєстроване в реєстрі за № 1-996, в якому зазначено, що ОСОБА_6 , яка за свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_8 , виданим Красногвардійським РАЦС м. Дніпропетровська 24 липня 1950 року, є дружиною ОСОБА_4 , належить у спільному майні цього подружжя частка в розмірі частина житлового будинку з господарчими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та частина автомашини «Москвич 408», державний номерний знак НОМЕР_9 , шасі № НОМЕР_10 , двигун № НОМЕР_11 і яке записано на ім`я її чоловіка (т. 2 а.с. 65).

Також, 18 березня 1975 року державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Саплахіді К.Г. на ім`я ОСОБА_6 , як єдиної спадкоємиці після померлого чоловіка, було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 1-994 (т. 2 а.с. 66), на частину житлового будинку, зазначеного на плані літерою А-1 з житловою прибудовою А1-1 з господарчими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та частину автомашини «Москвич 408», державний номерний знак НОМЕР_9 , шасі № НОМЕР_10 , двигун № НОМЕР_11 , що належало померлому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого в Дніпропетровській обласній нотаріальній конторі 25 лютого 1940 року за № 5566-1/Л, зареєстрованого в Дніпропетровському інвентарбюро 13 липня 1953 року за реєстровим № 38-140, та технічного паспорту БЦ № 723595, виданого ДАІ УМ м. Дніпропетровська 11 квітня 1966 року, автомашина зареєстрована в ДАІ м. Дніпропетровська з 11 квітня 1966 року (т. 2 а.с. 66).

Отже, судом встановлено, що станом на 18 березня 1975 року ОСОБА_6 на праві власності належала частина домоволодіння АДРЕСА_1 та автомобіль «Москвич 408», державний номерний знак НОМЕР_9 .

При цьому суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів того, що станом на момент смерті ОСОБА_4 , тобто станом на 03 травня 1974 року, у його власності перебував гараж.

Тобто, недоведеним перед судом є той факт, що після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , серед іншого, відкрилась спадщина і на гараж.

Відповідно до статті 534 ЦК УРСР у редакції 1963 року, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

03 грудня 1992 року ОСОБА_6 було складено заповіт, посвідчений державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Хилько Л.А., зареєстрований в реєстрі за № 2-5926, яким на випадок своєї смерті вона зробила таке розпорядження: належну їй частину житлового будинку АДРЕСА_1 , вона заповіла ОСОБА_1 (позивачу по справі) (т. 2 а.с. 61).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_12 , виданим 11 лютого 1993 року Красногвардійським РАЦС м. Дніпропетровська, актовий запис № 235 (т. 2 а.с. 60).

Після смерті ОСОБА_6 у передбачений законом строк, а саме 21 квітня 1993 року ОСОБА_1 звернулась до Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом, посвідченим Третьою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 03 грудня 1992 року, зареєстрованим в реєстрі за № 2-5926 , посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , яка проживала у АДРЕСА_17 , та на день її смерті залишилось спадкове майно - частина житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_17 (т. 2 а.с. 59). У зв`язку з цим 21 квітня 1993 року Третьою дніпропетровською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 204/93 щодо майна померлої ОСОБА_6 , копія якої міститься в матеріалах справи (т. 2 а.с. 58-75).

Місце відкриття спадщини було перевірено нотаріусом по домовій книзі, де мається відмітка про реєстрацію спадкодавця у спадковому будинку з 10 листопада 1955 року до дня смерті (а.с. 60 (зворотній бік)).

З Довідки-характеристики № 6134 від 25 серпня 1993 року, виданої Міжміським бюро технічної інвентаризації Дніпропетровського обласного управління комунального господарства вбачається, що на момент видачі вказаної довідки-характеристики, тобто станом на 25 серпня 1993 року, домоволодіння АДРЕСА_1 було зареєстровано в бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі під реєстровим № 314-67 за: ОСОБА_6 - 1/2 частина (на підставі свідоцтва про право власності та свідоцтва про право на спадщину від 18.03.1975 року) та ОСОБА_22 - частина (на підставі свідоцтва про право на спадщину від 12.07.1988 року) (т. 2 а.с. 64).

23 грудня 1993 року державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Хилько Л.А. на ім`я ОСОБА_1 як спадкоємця ОСОБА_6 за заповітом від 03 грудня 1992 року, посвідченим державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори, зареєстрованим в реєстрі за № 2-5926, було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 2-5117, на частину житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 67).

ОСОБА_1 зареєструвала своє право власності на частину вищезазначеного домоволодіння АДРЕСА_1 в Дніпропетровському міжміському бюро технічної інвентаризації, записано в реєстрову книгу № 314 за реєстровим № 67, що підтверджується реєстраційним посвідченням від 24 січня 1994 року (т. 1 а.с. 14).

У позовній заяві та під час розгляду справи позивач ОСОБА_1 наполягала на тому, що після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона в порядку спадкування за заповітом прийняла також спадщину у вигляді гаражу № НОМЕР_1 , який був розташований за адресою: АДРЕСА_18 .

Однак, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що в заповіті від 03 грудня 1992 року, посвідченому державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Хилько Л.А., зареєстрованому в реєстрі за № 2-5926, ОСОБА_6 заповіла позивачу ОСОБА_1 лише належну їй частину житлового будинку АДРЕСА_1 . Жодного іншого майна, окрім частини домоволодіння, спадкодавець ОСОБА_6 позивачу ОСОБА_1 за заповітом не заповідала, а тому суд визнає абсолютно безпідставними та недоведеними твердження позивача про те, що ОСОБА_1 прийняла в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 гараж.

Слід зазначити, що у статті 537 ЦК УРСР в редакції 1963 року було закріплено, що частина майна, що залишилась незаповіданою, розподіляється між спадкоємцями за законом, закликаними до спадкоємства в порядку статей 529-533 цього Кодексу. До числа цих спадкоємців входять і ті спадкоємці за законом, яким інша частина майна була залишена за заповітом, якщо в заповіті не передбачено інше.

Таким чином, все інше майно спадкодавця, яке не охоплено заповітом, має бути розподілено між спадкоємцями за законом.

В свою чергу, відповідно до статті 529 ЦК УРСР в редакції 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Судом встановлено, що на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 , тобто станом на 09 лютого 1993 року, живими були сини спадкодавця - ОСОБА_13 (батько позивача) та ОСОБА_14 (дядько позивача), які проживали разом зі спадкодавцем. Також, як пояснювала ОСОБА_1 , у спадкодавця ОСОБА_6 була і дочка, яка на момент відкриття спадщини також була живою.

Отже, суд вважає встановленим, що спадкоємцями першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 були її троє дітей, які в свою чергу мали право після смерті матері прийняти не заповідану спадщину.

Зі змісту статті 529 ЦК УРСР в редакції 1963 року вбачається, що онуки спадкоємця можуть бути спадкоємцями за законом виключно у разі, якщо на час відкриття спадщини вже немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем.

При цьому, батько позивача - ОСОБА_13 на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 , тобто станом на 09 лютого 1993 року, був живий та помер лише ІНФОРМАЦІЯ_6 . Таким чином, оскільки батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_13 , який належить до спадкоємців за законом першої черги, на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 був живий, то очевидним є висновок про те, що позивач ОСОБА_1 взагалі не входила до кола спадкоємців ОСОБА_6 за законом першої черги, та відповідно не могла набути в порядку спадкування за законом незаповідану спадщину спадкодавця.

Враховуючи викладене суд вважає встановленим, що позивач ОСОБА_1 , будучи спадкоємцем ОСОБА_6 за заповітом, мала право лише на спадщину за заповітом у вигляді частини житлового будинку АДРЕСА_1 , та не могла набути у спадщину після смерті ОСОБА_6 жодного іншого спадкового майна, як в порядку спадкування за заповітом, так і в порядку спадкування за законом, оскільки на момент смерті спадкодавця були живими її діти, які належать до першої черги спадкування за законом.

При цьому, одним з основних принципів цивільного судочинства є принцип диспозитивності, згідно якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених випадках.

Цей принцип знайшов своє відображення у частині 1 статті 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Підсумовуючи наведене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, беручи до уваги всі встановлені судом обставини, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що на момент смерті ОСОБА_4 , тобто станом на 03 травня 1974 року, у його власності або володінні перебував гараж, з урахуванням того, позивач ОСОБА_1 , будучи спадкоємцем ОСОБА_6 за заповітом, мала право лише на спадщину за заповітом у вигляді частини житлового будинку АДРЕСА_1 , та не входила до кола спадкоємців за законом, а також враховуючи, що суд розглядає справу виключно в межах заявлених позивачем позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання за нею права власності в порядку спадкування за заповітом на гараж № НОМЕР_1 , який розташований в Обслуговуючому кооперативі «Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9» за адресою: АДРЕСА_24, не підлягають задоволенню у зв`язку з їх безпідставністю та недоведеністю.

Вирішуючи інші позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання незаконною довідки б/н від 20 серпня 2019 року, виданої Обслуговуючим кооперативом «Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9», визнання незаконним та скасування права власності ОСОБА_3 на гараж № НОМЕР_1 , який розташований в Обслуговуючому кооперативі «Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9» за адресою: АДРЕСА_24, номер запису про право власності 33687279, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1937754812101, а також витребування від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 зазначеного гаражу , суд виходить з наступного.

30 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Третьої дніпровської нотаріальної контори з заявою (т. 2 а.с. 69), в якій зазначила, що на день смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та яка залишила на її ім`я заповіт, залишилась спадщина - гараж АДРЕСА_19 , яку вона прийняла. У зв`язку з цим, посилаючись на те, що спадкоємців, передбачених ст. 1241 ЦК України, що прийняли спадщину, у спадкодавця немає, просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом на її ім`я, а в разі неможливості - постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Постановою державного нотаріуса Третьої дніпровської нотаріальної контори Янкової І.В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30 липня 2020 року (т. 2 а.с. 75) було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться в гаражному кооперативі «ІНФОРМАЦІЯ_9» по АДРЕСА_24, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 . Підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії у вказаній постанові зазначено наступне. Згідно листа КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» ДМР № 7698 від 20.07.2020 року станом на 31.12.2012 року в інвентаризаційній справі за адресою: АДРЕСА_20 , відомості щодо реєстрації права власності на гараж № НОМЕР_1 відсутні. В матеріалах інвентаризаційної справи міститься список членів гаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_9», згідно якого гараж № НОМЕР_1 значиться за ОСОБА_1 . Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 218341201, сформованого Третьою дніпровською державною нотаріальною конторою 30 липня 2020 року, право власності на гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться в гаражному кооперативі «ІНФОРМАЦІЯ_9» по АДРЕСА_24, зареєстровано не за спадкодавцем, а за іншою особою.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Відповідно до статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

При цьому, застосовуючи положення статті 387 ЦК України слід виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Предметом індикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, що незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Однією з обов`язкових умов для задоволення індикаційного позову є встановлення під час розгляду справи, зокрема, тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, і який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким.

Оскільки під час розгляду справи суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 не приймала у спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 будь-який гараж та взагалі не входила до кола спадкоємців ОСОБА_6 за законом, тобто не доведено перед судом факту порушення спадкових прав позивача, то позовні вимоги про визнання незаконною довідки, визнання незаконним та скасування права власності ОСОБА_3 на гараж № НОМЕР_1 , який розташований в Обслуговуючому кооперативі «Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9» за адресою: АДРЕСА_18 , а також витребування від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 зазначеного гаражу, є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню у зв`язку з безпідставністю.

Суд виходить з того, що надання оцінки доводам позивача щодо законності набуття відповідачем ОСОБА_3 права власності на спірний гараж, можливе лише після доведенням перед судом факту спадкування позивачем спірного гаражу за законом після смерті спадкодавця.

Разом з цим, суд також вважає за необхідне зазначити наступне.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_1 наполягала на тому, що гараж № НОМЕР_1 , який розташований в гаражному кооперативі «ІНФОРМАЦІЯ_9» по АДРЕСА_24, насправді є тим самим гаражем, який у 1967 році побудував для її діда - ОСОБА_4 Дніпропетровський південний машинобудівний завод.

В свою чергу, відповідачами такі обставини під час розгляду справи повністю заперечувались.

Оскільки вказаний факт заперечується та не визнається відповідачами, то саме на позивача покладений тягар доведення перед судом даного факту, та надання суду належних та допустимих доказів в обґрунтування його переконливості.

Однак, стороною позивача під час розгляду справи не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження того, що гараж № НОМЕР_1 , який розташований в гаражному кооперативі «ІНФОРМАЦІЯ_9» по АДРЕСА_24, насправді є тим самим гаражем, який у 1967 році побудував для її діда - ОСОБА_4 Дніпропетровський південний машинобудівний завод.

Предметом доказування, відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 1175 від 17 грудня 1992 року «Про закріплення за автогаражним кооперативом «ІНФОРМАЦІЯ_9» земельної ділянки по вул. Криворізькій, на якій розташовані гаражі», відповідно до листа-замовлення виробничого об`єднання «Південний машинобудівний завод» від 10.06.1992 року № 1135 виконком міської Ради народних депутатів вирішив закріпити за автогаражним кооперативом «ІНФОРМАЦІЯ_9» земельну ділянку площею 1,5 га по вул. Криворізькій, на якій розташовані гаражі (т. 1 а.с. 35).

Протоколом № 1 загальних зборів власників автогаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_9» від 06 лютого 1993 року було вирішено організувати кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9», затверджено наданий зборам «Статут автогаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_9», обрано правління кооперативу, а також обрано ревізійну комісію (т. 1 а.с. 173-174).

Державну реєстрацію Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9» (місцезнаходження: м. Дніпропетровськ, вул. Арбатська, 32-Г) було проведено 24 вересня 1993 року, ідентифікаційний код юридичної особи - 21902600, місце проведення державної реєстрації - Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради, що підтверджується: копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 765441, посвідченою приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу 20 червня 2012 року, зареєстровано в реєстрі за № 1933 (т. 1 а.с. 31); випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 201076, виданою 01 листопада 2012 року (т. 1 а.с. 32); довідкою АА № 695461 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданою 26 листопада 2012 року (т. 1 а.с. 33).

Таким чином, суд вважає встановленим, що на момент смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також на момент смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , Обслуговуючий кооператив «Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9» як юридична особа взагалі ще навіть не був зареєстрований, а тому ні ОСОБА_4 , ні ОСОБА_6 не були та не могли бути членами даного кооперативу.

З довідки № 06/07 від 31 серпня 2007 року, виданої Обслуговуючим кооперативом «Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9», вбачається, що даний кооператив був створений на місці колишнього звалища Південного машинобудівного заводу у зв`язку проведенням у період з 1970-1975 року з масштабним житловим будівництвом, при якому здійснювалося знесення гаражів в приватному житловому секторі з наданням місця під будівництво капітальних гаражів. Об`єкт завершений будівництвом у 1980 році, після чого була виконана геодезична зйомка території кооперативу в натурі та складений генеральний план. На балансі кооперативу, серед іншого, перебуває 344 капітальних гаражі (т. 1 а.с. 48).

Обслуговуючим кооперативом «Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9» було подано до виконавчого комітету Красногвардійської районної ради народних депутатів списки членів авто гаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_9», статут та протокол загальних зборів, у зв`язку з чим рішенням виконавчого комітету Красногвардійської районної ради народних депутатів № 370 від 24 вересня 1993 року «Про затвердження списочного складу автогаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_9»» було затверджено списочний склад автогаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_9» згідно з додатком, а також статут автогаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_9» (т. 1 а.с. 158).

Зі Списку членів гаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_9», який є додатком до вищевказаного рішення виконавчого комітету Красногвардійської районної ради народних депутатів, та який згідно наявної на ньому відмітки перебуває на зберіганні в Архівному управлінні Дніпропетровської міської ради (т. 1 а.с. 159-172), вбачається, що станом на 24 вересня 1993 року, тобто станом на дату реєстрації Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9», до виконавчого комітету Красногвардійської районної ради народних депутатів було подано первісний список з 319 членів цього гаражного кооперативу із зазначенням прізвищ, імен, по батькові його членів, їх місця проживання, місця роботи, посади та транспорту. Проаналізувавши вказаний Список членів гаражного кооперативу, суд зазначає, що у вказаному Списку членів кооперативу відсутні відомості про позивача ОСОБА_1 , та відсутні відомості про членів її родини (діда - ОСОБА_4 , баби - ОСОБА_6 , батька - ОСОБА_13 , дядька - ОСОБА_14 тощо).

Єдиний запис з прізвищем « ОСОБА_12 » міститься у вказаному Списку під номером 302, де зазначено: ОСОБА_23 , АДРЕСА_21 , А 02-86 ДП. Однак, з пояснень позивача судом встановлено, що такої особи як ОСОБА_23 вона не знає та по АДРЕСА_22 ніхто з її родичів не проживав. Але, разом з цим, в свою чергу наполягала на тому, що транспортний засіб ЗАЗ 968, з номерним знаком НОМЕР_13 , належав її дядькові - ОСОБА_14 , який проживав по АДРЕСА_2 . Однак, такі твердження не підтверджені жодними доказами, а тому суд їх до уваги не приймає та відхиляє.

Викладене додатково підтверджується наданою Управлінням архівної справи Дніпровської міської ради на запит представника позивача - ОСОБА_2 відповіддю № 3/3-59 від 26 серпня 2022 року, в якій зазначено, що в управлінні архівної справи Дніпровської міської ради зберігається рішення виконавчого комітету Красногвардійської районної Ради народних депутатів м. Дніпропетровська № 370 від 24.09.1993, але відомості стосовно ОСОБА_1 або ОСОБА_4 в ньому відсутні (т. 1 а.с. 34).

Рішенням Виконавчого комітету Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради № 176 від 20 вересня 2013 року «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Красногвардійської районної Ради народних депутатів від 24.09.1993 № 370 «Про затвердження спис очного складу автогаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_9»» було внесено зміни до списку членів кооперативу, затвердженого рішенням виконавчого комітету Красногвардійської районної Ради народних депутатів від 24.09.1993 № 370 «Про затвердження списочного складу автогаражного кооператива «ІНФОРМАЦІЯ_9», згідно з рішенням, прийнятим загальними зборами, а саме: включено до списку членів Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9» згідно з рішенням загальних зборів, зокрема, ОСОБА_3 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_23 , та виключено зі списків членів цього кооперативу, зокрема, ОСОБА_11 (т. 1 а.с. 175-176).

Також, в матеріалах справи міститься копія паспорта на гараж № НОМЕР_1 в Обслуговуючому кооперативі «Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9», виданого на ім`я ОСОБА_3 10 грудня 2013 року (т. 1 а.с. 238-240).

На підтвердження сплати ОСОБА_3 членських внесків за вищевказаний гараж № НОМЕР_1 надано копії з журналів сплати членських внесків ОК «Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9» (т. 1 а.с. 177-189).

ОСОБА_3 під час розгляду справи наполягав на тому, що купив гараж № НОМЕР_1 в Обслуговуючому кооперативі «Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9» у ОСОБА_11 , що не заперечував і допитаний під час розгляду справи в якості свідка ОСОБА_11 , який підтвердив, що з 2004 року до 2013 року він був членом даного гаражного кооперативу, володів гаражем № НОМЕР_1 та у 2013 році продав цей гараж.

При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_11 дійсно був членом Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9», що підтверджується рішенням Виконавчого комітету Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради № 265/1 від 26 листопада 2004 року «Про внесення змін до списку забудовників автогаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_9» (т. 2 а.с. 100).

Отже, твердження сторони позивача про те, що ОСОБА_11 ніколи не був членом ОК «Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9» та був лише підставною особою при реєстрації права власності на спірний гараж за ОСОБА_3 , спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а також показаннями свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_11 .

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 218341201 від 30 липня 2020 року вбачається, що 09 вересня 2020 року державним реєстратором Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Бідкова В.О. на підставі рішення органу місцевого самоврядування - Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради № 176 від 20 вересня 2013 року (т. 1 а.с. 175-176) та довідки про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі, виданої 20 серпня 2019 року Обслуговуючим кооперативом «Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9» (т. 1 а.с. 242), за ОСОБА_3 було зареєстровано право приватної власності на гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 18,2 кв.м., в гаражному кооперативі «ІНФОРМАЦІЯ_9», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1937754812101, номер запису про право власності - 33687279 (т. 2 а.с. 74).

При вирішенні даного позову підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист її порушеного цивільного права.

Частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

ОСОБА_1 просила суд визнати незаконною довідку б/н від 20 серпня 2019 року, видану Обслуговуючим кооперативом «Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9», а також визнати незаконним та скасувати право власності ОСОБА_3 на гараж № НОМЕР_1 , який розташований в гаражному кооперативі «ІНФОРМАЦІЯ_9» по АДРЕСА_24, оскільки це порушує майнові права позивача ОСОБА_1 як спадкоємця даного гаражу.

Однак, позивачем не доведено перед судом належними та допустимими доказами, що відповідачами по справі - ОСОБА_3 та Обслуговуючим кооперативом «Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9» були порушені майнові права позивача на гараж № НОМЕР_1 , який розташований в гаражному кооперативі «ІНФОРМАЦІЯ_9» по АДРЕСА_24, оскільки:

- матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що на момент смерті ОСОБА_4 , тобто станом на 03 травня 1974 року, у його власності або володінні перебував гараж;

- позивачем під час розгляду справи не доведено, що спірний гараж № НОМЕР_1 є тим самим гаражем, який у 1967 році побудував для її діда - ОСОБА_4 Дніпропетровський південний машинобудівний завод;

- позивач, будучи спадкоємцем ОСОБА_6 за заповітом, мала право лише на спадщину за заповітом у вигляді частини житлового будинку АДРЕСА_1 , та не входила до кола спадкоємців за законом першої черги, а тому відповідно і не має спадкових прав на будь-який гараж після смерті ОСОБА_6 .

Крім того, суд також не приймає до уваги як недоведені твердження позивача про те, що вона є титульним володільцем спірного гаражу, оскільки такі твердження не підтверджені належними та достатніми доказами.

Титульними володільцями вважаються особи, які володіють майном за цивільно-правовими договорами, особи, які володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом.

Так, наполягаючи на тому, що позивач є титульним власником спірного гаражу № НОМЕР_1 в Обслуговуючому кооперативі «Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9» вона посилалась на відповіді Комунального підприємства «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради № 7698 від 20 липня 2020 року (т. 1 а.с. 26), № 8923 від 11 серпня 2020 року (т. 1 а.с. 27) та № 13307 від 18.09.2019 року, в яких зазначено, що станом на 31 грудня 2012 року в інвентаризаційній справі за адресою: АДРЕСА_20 , відомості щодо реєстрації права власності на гараж № НОМЕР_1 відсутні, в матеріалах інвентаризаційної справи міститься список членів гаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_9», згідно якого гараж № НОМЕР_1 значиться за ОСОБА_1 , а також посилалась на наданий Комунальним підприємством «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради «Список власників гаражів ГК «ІНФОРМАЦІЯ_9», наполягаючи на тому, що даний Список є первинним списком власників гаражів та під номером 20 власником гаражу № НОМЕР_1 зазначено ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що дійсно, в Комунальному підприємстві «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради № 7698 від 20 липня 2020 року зберігається «Список власників гаражів ГК «ІНФОРМАЦІЯ_9» (т. 2 а.с. 92-95), в якому під номером 20 власником гаражу № НОМЕР_1 зазначено ОСОБА_1 .

Однак, оцінивши вказаний Список суд звертає увагу на наступне. Усі іншій власники гаражів в даному Списку вказані із зазначенням повних прізвищ, імен та по батькові, в той час як під номером 20 зазначено лише прізвище та ініціали - ОСОБА_1 , що дає підстави для обґрунтованих сумнівів про те, що мова йде саме про позивача - ОСОБА_1 .

Крім того, з даного Списку та з наданої Комунальним підприємством «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради інвентаризаційної справи № 62965-ю на гараж № НОМЕР_1 в ОК «Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9» (т. 1 а.с. 209-233) не можливо встановити правові підстави внесення ОСОБА_1 до вказаного списку та згідно якого рішення ОСОБА_1 було включено до членів кооперативу.

У відповіді Комунального підприємства «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради № 7904 від 03 серпня 2023 року зазначено, що станом на 31 грудня 2012 року в матеріалах інвентаризаційної справи на Обслуговуючий кооператив «Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9», розташований за адресою: АДРЕСА_24, міститься список членів ГК «ІНФОРМАЦІЯ_9», завірений 20 вересня 2005 року підписом голови КГ Шапошниковим В.А. та печаткою гаражного кооперативу. Зазначений список членів ГК «ІНФОРМАЦІЯ_9» був долучений до матеріалів інвентаризаційної справи на весь гаражний кооператив при проведенні КП «ДМБТІ» первинної технічної інвентаризації, відповідно до замовлення № 6524/08 від 18 липня 2006 року (т. 2 а.с. 91).

Отже, суд вважає встановленим, що вищезазначений Список не є первинним списком власників гаражів, як зазначала позивач, оскільки на ньому вказано дату його складення - 20 вересня 2006 року, в той час як первинний списочний склад автогаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_9» був поданий до виконавчого комітету Красногвардійської районної ради народних депутатів та затверджений ще у вересні 1993 року.

Крім того, інформація про ОСОБА_1 , яка зазначена у «Списку власників гаражів ГК «ІНФОРМАЦІЯ_9 від 20 вересня 2006 року, який наявний в КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради, суперечить іншим наявним в матеріалах справи доказам та документам, які наявні в Управлінні архівної справи Дніпровської міської ради, оскільки на адвокатський запит представника ОК «Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9» - Олешко О.М. від 15 вересня 2023 року Управлінням архівної справи Дніпровської міської ради листом № 3/3-740 від 20 липня 2023 року (т. 2 а.с. 105) були надані архівні копії рішень виконавчого комітету Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради (а.с. т. 2 а.с. 106-105) та повідомлено, що при поаркушному перегляді документів архівного фонду «Виконавчий комітет Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради» з 01.12.2004 по 01.01.2006 року додаткових відомостей стосовно автогаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_9», у тому числі щодо внесення до списку забудовників зазначеного автогаражного кооператива ОСОБА_1 не виявлено.

Представник відповідача Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9» під час розгляду справи також заперечувала факт того, що кооперативом такий список затверджувався та подавався.

Крім того, список на який посилається позивач не затверджений рішенням місцевої ради, а тому не може слугувати допустимим доказом щодо складу членів кооперативу.

Отже, суд констатує, що наявний в КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради «Список власників гаражів ГК «ІНФОРМАЦІЯ_9» переконливо не доводить та не свідчить про те, що позивач є титульним володільцем спірного гаражу № НОМЕР_1 .

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем може бути особа, яка вважає, що її право, свободу чи інтерес порушено та створені перешкоди для реалізації її прав, що зумовило її звернення до суду. При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права або виникнення додаткового обов`язку.

Але, позивачем не доведено перед судом, що її право було порушено зазначеними нею відповідачами, а судовому захисту підлягають лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи законні інтереси осіб, при доведеності того, що саме визначені позивачем відповідачі порушили ці права.

Крім того, статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З огляду на наведене можна дійти висновку, що обов`язковою умовою для судового захисту будь-якого права, є наявність достовірних даних про те, що право особи порушено, не визнане, або оспорене іншою особою, і цією особою має бути саме той суб`єкт, який вказаний у позовній заяві відповідачем.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши та проаналізувавши всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до переконливого висновку, що позивачем ОСОБА_1 не доведено на теперішній час факту порушення її прав, а також не доведено, що відповідачі ОСОБА_3 та ОК «Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9» порушили будь-які законні права, свободи та інтереси позивача чи вчинили протиправні дії або бездіяльність у відношенні неї.

Показання допитаних в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_19 та ОСОБА_16 в частині того, що позивач ОСОБА_1 та члени її родини користувались гаражем № НОМЕР_1 в ОК «Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9» постійно до 2018 року, можуть свідчити лише про те, що у користуванні родини ОСОБА_12 справді був гараж у зазначеному кооперативі. Однак, такі покази не доводять, що гараж, який на теперішній час належить ОСОБА_3 та гараж, яким користувалась родина ОСОБА_1 є одним й тим самим гаражем. Суд також враховує, що вказані свідки є близькими особами позивача, що дає суду достатньо підстав вважати надані ними свідчення необ`єктивними та упередженими.

Також, суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_17 , яка повідомляла про те, що її чоловік - ОСОБА_13 та дочка ОСОБА_1 постійно вносили членські внески за гараж в ОК «Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9», оскільки на підтвердження таких обставин будь-які інші докази відсутні та з долучених до матеріалів справи копій з журналів сплати членських внесків ОК «Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9» вбачається, що у період з 2013 року по 2023 рік членські внески за гараж № НОМЕР_1 вносив саме ОСОБА_3 .

Таким чином, наведені обставини у сукупності з іншими доказами свідчать про відсутність передбачених законом підстав для визнання незаконною довідки б/н від 20 серпня 2019 року, виданої Обслуговуючим кооперативом «Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9», скасування права власності ОСОБА_3 на гараж № НОМЕР_1 , який розташований в гаражному кооператив сері «ІНФОРМАЦІЯ_9» по АДРЕСА_24 (номер запису про право власності 33687279), а також для витребування даного гаражу у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , у зв`язку з їх передчасністю та недоведеністю перед судом факту спадкування позивачем спірного гаражу а отже і відсутністю порушення її прав відповідачами, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо наведених у відзиві на позовну заяву тверджень представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_10 про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За приписами ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним із способів захисту якого є припинення правовідношення.

Виходячи з правового аналізу наведених норм суд зазначає, що строк позовної давності може бути застосований до виниклих між сторонами правовідносин лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення, виключно у тому випадку, коли судом буде встановлено, що було порушено право позивача та воно підлягає судовому захисту, але у зв`язку з пропуском ним строку позовної давності, суд дійде висновку про наявність підстав для відмови у позові.

Враховуючи, що під час розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у зв`язку з їх недоведеністю та безпідставністю, підстав для застосування строку позовної давності не має.

Оцінюючи у сукупності усі інші аргументи сторін, наведені ними в обґрунтування своїх вимог або заперечень, суд до уваги їх не бере, оскільки вони не відносяться до предмета спору та є явно необґрунтованими.

Підсумовуючи наведене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі у зв`язку з безпідставністю та недоведеністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки під час розгляду справи суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , то судові витрати позивача по даній справі підлягають віднесенню за його рахунок.

На підставі ст.ст. 524, 527, 529, 534, 537, 548, 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року, ст.ст. 15, 16, 321, 387, 392 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 4, 13, 76-82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_9», треті особи: Дніпровська міська рада, Виконавчий комітет Новоолександрівської сільської ради, Третя дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про скасування реєстрації права власності на майно, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, витребування майна - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.Л. Черкез