Рішення

від 10.04.2024 по справі 344/1242/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/1242/23

Провадження № 2/344/327/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі судді Бородовського С.О.,

за участі секретаря судового засідання Бурянна Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства,-

ВСТАНОВИВ:

В позові вказано, що «… 22.11.2014 р. між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , було укладено шлюб, що зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 2116. ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, яке видано відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 759. Батьком дитини записаний Позивач. Однак наразі Позивач з цим не згоден з наступних підстав. Позивач та Відповідач досі перебувають у шлюбі, однак останні кілька років, а саме з травня 2018 року шлюбні відносини існують суто формально, сторони не підтримують стосунків як сім`я, не ведуть спільного побуту та кожен живе окремим життям. Це спричинено тим, що Відповідач зловживає алкоголем та веде неприйнятний для Позивача спосіб життя. Позивачем неодноразово подавались заяви на розлучення, так 12.08.2021 р було подано позов про розірвання шлюбу (справа № 344/12729/21), а 15.09.2021 р. у судовому засіданні Позивач дізнався, що Відповідач надала довідку про вагітність до якої Позивач не має жодного відношення, так як сторони тривалий час вже не підтримували стосунки як сім`я. З огляду на те, що Позивач не вважає себе біологічним батьком дитини 19.05.2022 р. Позивачем знову подано позовна заява про розірвання шлюбу, однак Відповідачка заперечувала та надала заяву про те, що дитині не виповнилося одного року та провадження по справі 08.08.2022 р. було закрито (справа 344/5636/22). До того ж неодноразово було зафіксовано факт вчинення домашнього насилля з боку Відповідача по відношенню до Позивача (справа № 344/13772/21) та складено низку протоколів про притягнення до адміністративної відповідальності Відповідача щодо власних дітей (справа № 344/16092/21, постанова від 02.11.2021 р. про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, справа № 344/5131/19). Тому ще з листопада 2022 р. з метою захисту дітей вони проживають з Позивачем…».

Тому позивач просив суд виключити з актового запису №759 про народження ОСОБА_4 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, відомості про батька ОСОБА_1 .

Стороною позивача подано заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач подала до суду заяву про розгляд клопотання без її участі за наявними матеріалами у справі, покладалась на розсуд суду при вирішенні спору.

Згідно ст. 136 Сімейного кодексу України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

Відповідно до висновку експерта від 23/11/2023, здійсненого за ухвалою суду та за клопотанням позивача позивач може бути батьком дитини з ймовірністю 99,9999%.

В ч. 1 ст. 12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

В ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже обов?язок надання суду доказів на спростування позову процесуальним законом покладено безпосередньо на відповідача.

В ч. 2 ст. 13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ч. 5 ст. 81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В ч. 7 ст. 81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов?язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов?язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.

Таким чином саме на позивача на підставі принципу змагальності цивільних процесуальних відносин покладено обов?язок на доведення правових підстав його позову.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

УХВАЛИВ:

в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства щодо ОСОБА_3 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Бородовський С.О.