Ухвала

від 08.05.2024 по справі 522/17187/23

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

---

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

---

Справа №522/17187/23

Пр. №2-з/521/100/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі

головуючого судді Сегеди О.М.,

при секретарі Ткач А.О.

розглянувши упідготовчому судовомузасіданні взалі судув м.Одесі заявупредставника ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до голови правління Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків №№3,3А,3Б по провулку ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про покладення матеріальної відповідальності на керівника, винного в незаконному відстороненні від роботи працівників,

встановив:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до голови правління Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків №№3,3А,3Б по провулку ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків АДРЕСА_1 , про покладення матеріальної відповідальності на керівника, винного в незаконному відстороненні від роботи працівників.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2023 року вищевказану цивільну справу було передано до Малиновського районного суду м. Одеси за підсудністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Малиновського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2023 року, справу було передано на розгляд судді Сегеді О.М.

Справа отримана суддею 21 вересня 2023 року.

Ухвалою суду від 22 вересня 2023 року справу було прийнято до провадження, відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання (т. 1 а.с. 78).

Ухвалою суду від 04 квітня 2024 року залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 242-243).

06 травня 2024 року представником позивача, діючої на підставі ордеру від 31 травня 2021 року, було надано через канцелярію суду заяву про забезпечення позову, згідно якого остання просила суд накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 , яка належить по праву власності відповідачці ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності №3317128 від 13 травня 2013 року виданого державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Цапок І.В. в межах заявлених майнових вимог в сумі 978224, 90 грн.

В обґрунтування поданої заяви зазначила, що позивач просить покласти на Голову правління ОСББ «СІМЕКС» багатоквартирних будинків №№ НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ОСОБА_7 , яка винна у виданні незаконного Наказу «Про призупинення дію трудового договору (трудових відносин)» б/н від 28 березня 2022 року, обов?язок покрити шкоду, заподіяну ОСББ «СІМЕКС» багатоквартирних будинків №№ НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 (ідентифікаційний код юридичної особи - 25831535, місцезнаходження: АДРЕСА_6 ), у зв?язку з оплатою працівникам часу вимушеного прогулу та затриманням виконання рішення суду про поновлення на роботі, загалом шкоду в сумі 978224, 90 грн., яка складається з: матеріальної шкоди в розмірі 84200,00 грн., яка заподіяна невиконанням рішень Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2022 року у справі №522/4955/22 та від 30 листопада 2022 року у справі №522/4951/22 в частині поновлення на роботі ОСОБА_8 , сторожа, та ОСОБА_9 , юрисконсульта; матеріальної шкоди, яка складається із заробітної плати незаконно відстороненим від роботи працівникам ОСОБА_10 , сторожу, ОСОБА_11 , сторожу. ОСОБА_8 , сторожу, ОСОБА_12 , сторожу, ОСОБА_9 , юрисконсульту, за весь час вимушеного прогулу, тобто починаючи з 28 березня 2022 року до дня ухвалення рішення у даній справі, що на день звернення до суду 14 червня 2023 року, становить 894024,90 грн.

Вказувала, що на теперішній час, вказані позивачем суми збитків вже стягнуто та/або стягуються у примусовому порядку з ОСББ «СІМЕКС», бюджет якого формується виключно за рахунок внесків на управління, в тому числі за рахунок заявників, як співвласників багатоквартирного будинку. Тобто, збитки позивача є реальними. Саме тому, позивач вважає, що вказаний позов з вимогою майнового характеру про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 978224,90 грн. підлягає забезпеченню шляхом накладення арешту на майно відповідача в межах суми позову.

Зазначила, з метою штучного створення ознаків фінансової неспроможності та невиконання вірогідного судового рішення на користь позивача, ОСОБА_7 може здійснити відчуження власної квартири на користь третіх осіб та в подальшому у разі задоволення позову, виконання рішення суду, постановленого за даним позовом може бути істотно ускладнено чи неможливе, або ефективний захист і поновлення порушених прав позивача буде неможливим (т. 2 а.с. 23-30).

Представник відповідача, діючий на підставі ордеру від 20 листопада 2023 року, через систему «Електронний суд», надав заперечення на клопотання про забезпечення позову, в обгрунтування якого зазначив, що позивачка вводить суд в оману щодо дійсних обставин по вищевказаним справам, намагаючись покласти обов`язок відповідачки відшкодувати ОСББ «СІМЕКС» шкоду, яка не є реальною та не була понесена останньою.

Вказував, що позивачкою та її представником не надано жодних доказів того, що між сторонами виник спір та реально існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, адже ОСББ «СІМЕКС», на користь якого начебто позивачка просить суд покласти обов`язок на відповідача по відшкодуванню суми в розмірі 978224,90 грн., пов`язані з оплатою працівникам часу вимушеного прогулу та затриманням виконання рішення суду про поновлення на роботі в зв`язку з поновленням на роботі вищевказаних працівників, позов не підтримує та вважає його безпідставним.

Дослідивши матеріали заяви, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 3-7 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Згідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд на прохання осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтування його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно з ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання, зупиненням продажу описаного майна, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, при розгляді заяви про забезпечення позову, повинен з`ясувати характер спору, що виник між сторонами, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого королівства") положення статті 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.

У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, до яких, зокрема, належить накладення арешту на активи, які є предметом спору.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Між тим, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної заяви з огляду на те, що позивач просить забезпечити позов у визначений ним спосіб без надання жодних доказів того, що в разі невжиття заходів забезпечення може бути утрудненим та неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, зважаючи на зміст позовних вимог.

Заявником не надано доказів на підтвердження вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення позову до суду. Доказів вчинення відповідачами дій, спрямованих на відчуження спірного майна, а саме земельної ділянки за вказаною вище адресою, суду не надано, а тому самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Таким чином, заявником не наведено і судом не встановлено, що невжиття таких заходів забезпечення позову про які ним заявлено може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду у цій справі, тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Також зважаючи на наведені норми, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам. При цьому єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

За таких обставин, аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, яких заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку, що вказана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки на даний час судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, а також заявником належним чином не обґрунтовано свої вимоги щодо забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 149-154, 157, 260, 353 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву представника представника ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до голови правління Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків №№3,3А,3Б по провулку ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про покладення матеріальної відповідальності на керівника, винного в незаконному відстороненні від роботи працівників залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: О.М. Сегеда