Рішення

від 10.04.2024 по справі 454/3815/23

СОКАЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 454/3815/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2024 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,

за участю секретаря Кочмар Н.-Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокалі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПП "Агрофірма імені Б.Хмельницького" про визнання договору оренди землі недійсними та їх розірвання,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом та просить визнати недійсними та розірвати договори оренди землі від 03.05.2018р. кадастровий номер 4624887800:03:000:0295 площею 1,2781га та кадастровий номер 4624887800:03:000:0117 площею 1,2317га укладених між ПП "Агрофірма імені Б.Хмельницького" та ОСОБА_1 та стягнути з відповідача судові витрати.

Свої вимоги обгрунтовує наступним.

Йому на праві приватної власності належать вищевказані земельні ділянки, що розташовані за межами населеного пункту с.Пісочне Сокальської ОТГ. На початку літа він отримав пропозицію від знайомого щодо оренди земельних ділянок, однак від своєї матері дізнався про те, що вказані земельні ділянки вже знаходяться в оренді у ПП "Агрофірма імені Б.Хмельницького". Звернувшись до відповідача за відповідними роз`ясненнями він отримав договори оренди на земельні ділянки від 03.05.2018р. які укладено терміном на 17 років та зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень. Вважає дані договори недійсними оскільки такі ним не підписувалися, доручення третій особі на підписання договорі він не надавав. Більше того позивач використовує земельні ділянки за нецільовим призначенням оскільки категорія даних земель сільськогосподарського призначення а склад угідь сіножать, а відповідач на власний розсуд розорав земельні ділянки та засіяв там культури. Посилаючись на норми ЦК України та ЗК України позивач вважає договори оренди землі нікчемними а тому просить визнати їх судом недійсними.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Бакун О.С. позовні вимоги підтримав повністю, надав клопотання про допит свідка та клопотання про долучення доказів факт перебування за кордоном позивача в період за який за спірними договорами оренди землі нараховувалися та виплачувалися кошти позивачу. Додатково пояснив, що підпис на договорах оренди є нікчемним, позивач не надавав згоди на підписання договорів.

Представник відповідача адвокат Бордюк М.Й. в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити у такому, пояснив, що позивач знав, що такі договори укладені протягом багатьох років, землі передані в оренду з його дозволу, отримував орендну плату.

Надав письмові пояснення у яких вказує, що позовні вимоги між собою є суперечливі оскільки в разі визнання договорів оренди недійсними то немає підстав для їх розірвання а тому спосіб захисту свого надуманого права є неналежним. Окрім того, по вимозі визнати договір недійсним пройшли строки давності 3 роки. Також попередньо до матеріалів справи долучено клопотання про долучення доказів про виплату позивачу коштів протягом 2018-2022 років за договором оренди.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні показала, що є матір`ю позивача. Її син успадкував земельні паї від її батьків, але оскільки в той час перебував за кордоном, надав їй доручення на оформлення спадщини. На той час майже всі пайовики їхнього села передали свої земельні паї в оренду відповідачу. Вона дійсно підписувала спірні договори оренди, оскільки мала на це довіреність. Своєчасно щороку отримувала орендну плату. Проте останній рік орендну плату отримав її син ОСОБА_3 . Вона не знає чому син вирішив розірвати ці договори оренди.

Дослідивши докази по справі та заслухавши думку учасників суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З досліджених Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності встановлено, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка кадастровий номер 4624887800:03:000:0295 площею 1,2781га та земельна ділянка кадастровий номер 4624887800:03:000:0117 площею 1,2317га із цільовим призначенням ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Тудорковицької сільської ради Сокальського району Львівської області.

03.05.2018 року між ОСОБА_1 та ПП "Агрофірма імені Б.Хмельницького" укладено договори оренди земельних ділянок, відповідно до якого орендодавець ОСОБА_1 надає, а орендар ПП "Агрофірма імені Б.Хмельницького" приймає в строкове платне володіння та користування вищезазначені земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 1,2781га та 1,2317га . Договори укладено на 17 років.

Пунктом 15 вказаних договорів оренди визначено, що земельні ділянки передається в оренду для вирощування сільськогосподарських культур.

Згідно із частиною першою статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Частиною другою статті 4 Земельного кодексу України визначено, що завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідності до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно із частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України).

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із статтею 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно договору оренди.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (п. «ґ» ч.1 ст. 141 ЗК України).

Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_1 порушує питання щодо наявності підстав для розірвання договорів оренди землі з підстав їхнього використання орендарем не за цільовим призначенням.

Цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення; (стаття 1 Закону України «Про землеустрій).

Вид цільового призначення земельної ділянки - визначений відповідно до встановлених законом вимог конкретний напрям використання земельної ділянки та її правовий режим в межах відповідної категорії земель та функціонального призначення територій.

Статтею 19 Земельного кодексу України визначено категорії земель за цільовим призначенням, до яких належать, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

У постанові по справі №715/214/17 від 25 березня 2020 року Верховним Судом надано визначення «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням», що передбачає здійснення на земельній ділянці із певним цільовим призначенням діяльності, яка виходить за межі цього цільового призначення. Використання не за цільовим призначенням передбачає активну дію - використання.

Таким чином, нецільове використання земельної ділянки - це використання земельної ділянки, яка на відповідній правовій підставі належить на праві власності, користування, тощо, фізичній чи юридичні особі всупереч виду її цільового призначення, визначеного у відповідній земельній документації та/або договорі оренди такої земельної ділянки.

Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, земельні ділянки з кадастровим номером 4624887800:03:000:0295 площею 1,2781га та із кадастровим номер 4624887800:03:000:0117 площею 1,2317га , які передані відповідачу в оренду за договором від 03.05.2018 року, віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення з видом цільового використання - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На підтвердження факту нецільового використання вказаних земельних ділянок позивачем ОСОБА_1 не надано до суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували даний факт (наприклад Актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складених уповноваженими особами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України; висновки Державної установи з охорони ґрунтів за результатами проведених обстежень щодо порушень вимог земельного законодавства з боку відповідача при використанні ним спірної земельної ділянки, тощо).

У постанові Верховного Суду від 28 січня 2019 року при розгляді справи №473/4413/17 зазначено, що при істотному порушенні умов договору оренди землі (а саме нецільовому використанню земельної ділянки), для дострокового його розірвання за рішенням суду достатньо встановлення самого факту такого істотного порушення, а подальше його усунення не позбавляє орендодавця права вимагати розірвання договору у зв`язку із невиконанням його умов.

Відповідно до ст. 651 ЦК України істотним є таке порушення умов договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона позбавляється значною мірою того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином у матеріалах справи відсутні докази, що земельні ділянки, які були надані відповідачу в оренду використовувалася останнім як сіножать шляхом розорювання та засівання сільськогосподарськими культурами, тобто без зміни категорії цільового призначення земельних ділянок, однак, з порушенням (зміною) виду їх цільового використання в межах однієї категорії.

Отже в ході розгляду даної справи позивачем не доведено факт використання відповідачем орендованих ним земельних ділянок не за цільовим призначенням, чим істотно порушив умови укладених договорів оренди, не спростував наданих відповідачем доказів, а відтак підстав для розірвання договору оренди землі між сторонами від 03.05.2018р. судом не встановлено тому в цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Доводи ОСОБА_1 про визнання недійсним договорів оренди земельних ділянок в частині того, що він не укладав та не підписував договорів оренди не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи не містять доказів порушення відповідачем умов укладення договорів, а відтак ґрунтуються на припущеннях позивача та спростовані в ході розгляду дано справи.

Зокрема у матеріалах справи наявна копія довіреності ОСОБА_1 якою він уповноважив ОСОБА_2 від його імені виконувати всі дії правочинів щодо земельних ділянок. Довіреність засвідчена 14.08.2013р. та була чинною на момент укладення спірних договорів оренди землі.

Більше того, свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердила факт підписання нею договорів оренди земельних ділянок з відповідачем від імені позивача.

Представником відповідача долучено до матеріалів справи докази про виплату позивачу коштів за договорами оренди землі за 2018р.- 2022р., зокрема відомості про виплату грошей за земельні паї ПП "Агрофірма імені Б.Хмельницького" орендарям, в тому числі позивачу, із зазначенням суми грошових коштів та підпису про їх отримання.

Відповідно до загальних приписів законодавства, правочином є, перш за все, вольова дія його учасників, що характеризує їх внутрішнє суб`єктивне бажання досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. При цьому волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України). За загальним принципом, відсутність волевиявлення учасника правочину може бути правовою підставою для визнання його недійсним.

Аналіз положень ЦК України вказує, що може бути визнаний недійсним правочин, який хоча і був, наприклад, підписаний особою власноруч або через уповноваженого представника, але не відповідав її внутрішній волі. Правочин, який не був скріплений підписом одного з учасників або скріплений іншою особою, є неукладеним, тобто таким, що не був вчинений учасниками правочину.

Згідно Постанови ВП ВС від 16.06.2020 р. у справі №145/2047/16-ц зазначено, що правочин, який був укладений від імені його учасника, але підписаний іншою особою, є таким, що не був вчинений (договір, який не укладено), тому його не може бути визнано недійсним. При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині визнання недійсним договору оренди, ВП ВС визначила, що ефективним способом захисту прав у таких спорах є усунення перешкод у користуванні господаря належним йому майном, зокрема, шляхом пред`явлення вимоги про повернення таких ділянок (негаторний позов).

З викладеного випливає, що ВП ВС заборонила використовувати такий спосіб захисту порушених прав, як визнання недійсними договорів оренди землі з підстав підписання їх не учасником правочину, а іншою особою.

Враховуючи вищенаведене і те, що в ході розгляду даної справи було встановлено, що позивач уповноважив свою матір на укладання договорів земельних ділянок, впродовж 2018-2022 років вони отримували кошти за договором оренди землі, тобто виявили волю за підписаними договорами оренди тому суд не вбачає фатів порушення, невизнання або оспорення прав, свобод чи інтересів особи, яка звертається із позовом. Таким чином підстав для оспорювання правочину позивачем не доведено.

За таких обставин, суд вважає, що позовна вимога про визнання недійсним договору оренди землі не підлягає задоволенню.

Щодо клопотання представника відповідача ПП "Агрофірма імені Б.Хмельницького" про застосування строку позовної давності, суд виходить із наступного. Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Саме така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц тощо.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання представника відповідача ПП "Агрофірма імені Б.Хмельницького" про застосування строку позовної давності слід відмовити, оскільки право чи інтерес позивача у даному випадку не порушені, тому суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість.

Разом з цим, пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 200 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПП "Агрофірма імені Б.Хмельницького" про визнання договору оренди землі недійсними та їх розірвання відмовити.

Рішення може бути оскаржене учасниками розгляду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

У разі, якщо рішення не було вручено в день його проголошення, пропущений строк може бути поновлено, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення виготовлено 19.04.2024 року

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ПП "Агрофірма імені Б.Хмельницького" ЄДРПОУ 23961972, місце знаходження: с.Тудорковичі Червоноградського району Львівської області.

Головуючий: Л. Ю. Фарина