Рішення

від 26.04.2024 по справі 584/545/22

ПУТИВЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 584/545/22

Провадження № 2/584/95/24

РІШЕННЯ

Іменем України

26.04.2024 Путивльський районний суд Сумської області

в складі: головуючого - судді Данік Я.І.,

за участі: секретаря - Худайкулової О.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2

(в режимі відеоконференції),

представника третьої особи Казака М.В.

(в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Путивль в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новослобідської сільської ради Конотопського району Сумської області,третя особа ОСОБА_3 , про визнання права власності за набувальною власністю,

встановив:

Позивач звернувся до суду з указаним позовом, який обґрунтовував тим, що він є власником виробничої будівлі комплексу зерносушильного (установка КЗС-20) по АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу №4 від 20 січня 2008 року укладеного між ним та ліквідаційною комісією КСП «Мирова революція». Вказаний договір державним реєстратором на реєстрацію не прийнято не було у зв`язку із порушенням його форми, однак рішенням Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» від 31 березня 2008 року вказаний договір купівлі-продажу визнано дійсним. Оскільки позивач з 20 січня 2008 року добросовісно, безперервно та відкрито володіє комплексом зерносушильним (установка КЗС-20), однак відповідач відмовляється видавати свідоцтво про право власності на вказане майно, що унеможливлює державну реєстрацію права власності у державному реєстрі на нерухоме майно, позивач просить визнати за ним право власності на нежиле приміщення комплекс зерносушильний (установка КЗС-20), що розташований АДРЕСА_1 у порядку набувальної давності.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилася, надала заяву в якому щодо позову покладалася на розсуд суду,просила справу розглянути за її відсутності (т.2 а.с.51).

Представник третьої особи подав письмові пояснення, в яких проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що позивачем надано суду договір купівлі-продажу №4 від 20 січня 2008 року укладений між ліквідаційною комісією КСП «Мирова революція» та ОСОБА_1 , а також рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» від 31 березня 2008 року, однак в них відсутня адреса місця знаходження цього майна, що унеможливлює встановлення дійсного суб`єктного складу учасників спірних правовідносин. Крім того, він зазначив, що нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю лише якщо воно є об`єктом нерухомості який прийнято в експлуатацію, але доказів цього позивачем не надано. Також зазначив, що позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хото є власником (т.1 а.с.137139).

Представник позивача подав заперечення на пояснення третьої особи в яких зазначив, що посилання представника третьої особи є необґрунтованими, оскільки згідно з договором купівлі-продажу №4 від 20 січня 2008 року укладеним між ліквідаційною комісією КСП «Мирова революція» та ОСОБА_1 , останній купив зерносушильний комплекс КЗС-20, розташований у с.Нова Слобода Путивльського району Сумської області. Також, зазначив, що позивачем відповідно до чинного законодавства було проведено технічну інвентаризацію об`єкту нерухомості і суду надано технічний паспорт, який ніким не оспорювався, і це підтверджує той факт, що КЗС-20 є нерухомим майном. Крім того, зазначив, що ОСОБА_1 добросовісно заволодів чужим майном,оскільки в момент його заволодіння не знав і не повинен був знати про неправомірність такого заволодіння (набуття майна за не нотаріально посвідченим договором) (т.1 а.с.143-147).

Заслухавши позивача та його представника, які позов підтримали, представника відповідача, який проти задоволення позову заперечував, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з копії договору купівлі-продажу №4 від 20 січня 2008 року, акту прийому-передачі до договору №4 від 20 січня 2008 року та рахунку №3 від 20 січня 2008 року ОСОБА_1 купив у КСП «Мирова революція» корівник 2-х рядний на території ЦМТФ Ново-Слобідського с/с Путивльського району, корівник 4-х рядний на території ЦМТФ Ново-Слобідського с/с Путивльського району, корівник 4-х рядний на території ЦМТФ Ново-Слобідського с/с Путивльського району, молочний блок на території ЦМТФ Ново-Слобідського с/с Путивльського району та установку КЗС 20 на території ЦМТФ Ново-Слобідського с/с Путивльського району (т.1 а.с.10-13).

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації «принцип» від 31 березня 2008 року вказаний договір купівлі-продажу визнано дійсним договір купівлі-продажу №4 від 20 січня 2008 року укладений між КСП «Мирова революція» та ОСОБА_1 та визнано за останнім право власності на корівник 4-х рядний, корівник 4-х рядний, корівник 2-х рядний та установку КЗС-20 та зобов`язано Путивльське БТІ зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на це майно (т.1 а.с.14-17).

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 17 січня 2011 року ліквідовано КСП «Мирова революція» як юридичну особу (т.1 а.с.18).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27 жовтня 2021 року відомості про право власності на об`єкти по АДРЕСА_1 відсутні (т.1 а.с.19).

На замовлення ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_4 виготовлено технічний паспорт на виробничі та складські будівлі (КЗС-20) (т.1 а.с.20-22).

12 серпня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Виконавчого комітету Новослобідської сільської ради Путивльського району Сумської області з вимогою видачі свідоцтва про право власності на установку КЗС-20, проте рішенням Виконавчого комітету Новослобідської сільської ради Путивльського району Сумської області №41 від 27 грудня 2010 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують право власності на об`єкти (т.1 а.с.23,24).

9 жовтня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Виконавчого комітету Новослобідської сільської ради Путивльського району Сумської області з вимогою видачі свідоцтва про право власності на установку КЗС-20, проте листом Новослобідської сільської ради Путивльського району Сумської області №198 від 30 листопада 2012 року ОСОБА_1 повідомлено, що рішення третейського суду є правовстановлюючим документом на підставі якого здійснюється реєстрація права власності в БТІ, та не потребує зміни його на відповідне свідоцтво про право власності (т.1 а.с.25,26).

11 грудня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Путивльського БТІ із заявою про реєстрацію за ним права власності на об`єкти (т.1 а.с.27).

Також, 29 липня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Виконавчого комітету Новослобідської сільської ради Путивльського району Сумської області з вимогою видачі свідоцтва про право власності, проте листом Новослобідської сільської ради Путивльського району Сумської області №170 від 8 серпня 2013 року ОСОБА_1 повідомлено, що реєстрацію речових прав на нерухоме майно здійснюють органи державної реєстраційної служби України (т.1 а.с.28,29).

Крім того, 2 червня 2015 року звернувся до Виконавчого комітету Новослобідської сільської ради Путивльського району Сумської області з вимогою видачі свідоцтва про право власності на установку КЗС-20, і рішенням Виконавчого комітету Новослобідської сільської ради Путивльського району Сумської області №26 від 22 липня 2015 року вирішено надати ОСОБА_1 свідоцтво на право приватної власності на будівлю КЗС-20, а ОСОБА_1 зобов`язано надати всі необхідні документи в Путивльську реєстраційну службу прав на нерухоме майно та Путивльське БТІ (т.1 а.с.30,31).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 4 липня 2018 року власником земельної ділянки площею 2 га кадастровий номер 5923886300:01:002:0029, розташованої на території Новослобідської сільської ради Путивльського району Сумської області є ОСОБА_3 , третя особа у справі (т.1 а.с.38).

Згідно з договором про постачання електричної енергії №414 від 1 серпня 2012 року та додатковими угодами до цього договору №1 від 21 листопада 2012 року, №2 від 10 червня 2015 року, №4 від 27 листопада 2015 року, №5 28 листопада 2016 року, договором про постачання електричної енергії №29100414 від 11 липня 2017 року та додатковими угодами до нього №2 від 27 грудня 2017 року, №3 від 27 березня 2018 року, укладених між ПАТ «Сумиобленерго» (постачальник) та ОСОБА_1 (споживач), постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, і до переліку комерційних засобів обліку встановлених на об`єктах споживача, по яких проводиться розрахунок за відпущену електроенергію споживачу внесені сушарка та ангар, розташована у с.Нова Слобода Путивльського району Сумської області (т.1 а.с.54-83).

Крім того, згідно з договором про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу АТ «Сумиобленерго» №47/2-497 від 22 вересня 2020 року та додатковою угодою №1 від 29 жовтня 2020 року, укладених між ПАТ «Сумиобленерго» (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник), до електричних мереж розподілу виконавця приєднується об`єкт замовника - ангар по АДРЕСА_2 (т1 а.с.84-87). В той же час, згідно з додатком до дотикової угоди №1 від 29 жовтня 2020 року у споживача ОСОБА_1 зазначено дві площадки вимірювання: ангар по АДРЕСА_1 та сушарка по АДРЕСА_2 (т.1 а.с.88).

На запит представника ОСОБА_1 адвоката Матішинця В.В. від 16 вересня 2022 року Новослобідською сільською радою Конотопського району Сумської області надано відповідь №02-16/1247 від 23 вересня 2022 року про те, що орієнтовний час з якого ФОП ОСОБА_1 користується виробничим нежитловим приміщенням будівлею зерносушильного комплексу (установка КЗС-20) з 2009 року, однак інформацією на якій підставі він користується вказаною будівлею сільська рада не володіє (т.1 а.с.93,94).

На запит представника ОСОБА_1 адвоката Матішинця В.В. від 16 вересня 2022 року Філія «Конотопський район електричних мереж» АТ «Сумиобленерго» надала відповідь №103.109-2/103.109.5/1896 від 22 вересня 2022 року про те, що споживання електроенергії, яка постачається у виробниче нежитлове приміщення будівлі зерносушильного комплексу «Сушарка (установка КЗС-20)» почалося з 1 серпня 2012 року (т.1 а.с.95,96).

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначили, що КЗС-20 була набута ОСОБА_1 під час розпродажу майна колишнього колгоспу «Мирова революція». При цьому свідок ОСОБА_5 зауважила, що решта споруд, які були так само розпродані, вже давно розібрані, а КЗС-20 ОСОБА_1 відремонтував. Крім того, свідки підтвердили, що ОСОБА_1 користується КЗС-20 з 2012 року, здійснює підприємницьку діяльність та сплачує за спожиту електроенергію.

Підстави ставити під сумнів такі показанням свідків у суду відсутні.

Набуття права власності за набувальною давністю ґрунтується на сукупності обставин, зазначених у ч.1 ст.344 Цивільного кодексу України, а саме:

- наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт;

- законність об`єкта володіння;

- добросовісність заволодіння чужим майном;

- відкритість володіння;

- безперервність володіння;

- сплив установлених строків володіння;

- відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.

У постанові від 14 травня 2019 року в справі №910/17274/17 Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності усіх вказаних умов у сукупності. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент заволодіння ним не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Водночас він повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Отже, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка надалі претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність.

Таким чином, Велика Палата ВС дійшла висновку, що після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Відповідач у даній категорії справ має не визнавати або оспорювати це право позивача, тобто між сторонами має існувати спір про право.

У постанові від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо право на будівлю чи споруду ще не зареєстровано за жодним суб`єктом в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то правильним способом захисту порушеного права буде подання позову про визнання права власності на підставіст.392 ЦК України. Відповідачем у такому позові слід зазначати власника земельної ділянки, на якій спірна будівля чи споруда розташована.

Таким чином, визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю можливе лише щодо майна, яке у встановленому законом порядку зареєстроване як нерухоме.

Судом встановлено, що КЗС-20 не зареєстровано як нерухоме майно, і власником цього майна є позивач ОСОБА_1 .

Право власності на майно позивача КЗС-20, відповідачем не оспорюється, проте, як вказує позивач, він не може зареєструвати це право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, отже фактично позивачем заявлено вимогу про визнання права власності за набувальною давністю саме на нерухоме майно.

Зважаючи на те, що зазначене майно як нерухоме у встановленому законом порядку не зареєстровано, власником цього майна згідно з договором купівлі-продажу є позивач, з огляду на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №916/1608/18, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.392 ЦК України,ст.142, ч.4 ст.206, ст.ст.259, 263-268 ЦПК України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , паспорт НОМЕР_1 ) до Новослобідської сільської ради Конотопського району Сумської області (місцезнаходження: вул.Центральна, 3, с.Нова Слобода, Конотопський район, Сумська область, код ЄДРПОУ 04388739), третя особа ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_4 ), про визнання права власності за набувальною власністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошенняапеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено в повному обсязі 6 травня 2024 року.

Суддя Я.І.Данік