Постанова

від 23.04.2024 по справі 307/1803/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 307/1803/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 квітня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Кожух О.А.,

суддів Джуги С.Д., Фазикош Г.В.,

за участі секретаря Гусонька З.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Карпатського біосферного заповідника на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 03 лютого 2020 року (суддя Чопик В.В.) усправі № 307/1803/18 за позовом Карпатського біосферного заповідника до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Великоуглянської сільської ради, треті особи Головне Управління Держгеокадастру в Закарпатській області, державний реєстратор речових прав Тячівської міської ради Довгуник В.М., Державне підприємство «Українське державне аерогеодезичне підприємство», яке є правонаступником Державного підприємства «Закарпатський геодезичний центр», фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про визнання незаконними набуття у приватну власність та припинення права власності на земельні ділянки, про скасування реєстрації земельних ділянок, про визнання протиправними дій сільського голови та часткове скасування рішення сільської ради,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року Карпатський біосферний заповідник (далі: Заповідник, КБЗ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Великоугольської сільської ради Тячівського району Закарпатської області (далі Великоугольська сільська рада), правонаступником якої є Углянська територіальна громада Тячівського району Закарпатської області (далі Углянська територіальна громада), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області, державний реєстратор речових прав Тячівської міської ради Довгуник В. М., Державне підприємство «Українське державне аерогеодезичне підприємство», яке є правонаступником Державного підприємства «Закарпатський геодезичний центр» (далі ДП «Закарпатгеодезцентр»), фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , про визнання незаконними набуття у приватну власність та припинення права власності на земельні ділянки, про скасування реєстрації земельних ділянок, визнання протиправними дій сільського голови та часткове скасування рішення сільської ради.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у постійному користуванні Карпатського біосферного заповідника перебуває земельна ділянка площею 2484,0 га, що посвідчується державним актом на право постійного користування землею від 10.07.2000 серії НОМЕР_1 , виданим на підставі рішення Великоугольської сільської ради від 24.12.1999.

На частину зазначеної земельної ділянки відповідачі оформили право приватної власності, чим порушено право позивача.

Згідно із витягами із рішень Великоугольської сільської ради від 24.05.2000 № 2 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам села Велика Уголька» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 передано у власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та для ведення особистого підсобного господарства без зазначення місця розташування та без актів встановлення меж в натурі чи абрис-схем, що до часу складання технічної документації відповідачів унеможливлювало виявлення та узгодження із заповідником спільних меж.

Відповідно до планово-картографічних матеріалів частина земельних ділянок відповідачів є землями природно-заповідного фонду, тобто ділянками державної власності, правом розпорядження якими мають органи державної влади, а тому орган місцевого самоврядування не був наділений такими повноваженнями і не мав права розпоряджатися зазначеними земельними ділянками за межами населеного пункту.

Згідно з укладеним договорами між відповідачами та ФОП ОСОБА_4 , остання провела геодезичні роботи та виготовила на земельні ділянки (межі та місце розташування яких зазначено відповідачами) технічні документації щодо встановлення (відновлення) меж в натурі земельних ділянок, розташованих на території Великоугольської сільської ради за межами населеного пункту.

Позивач зазначав, що Акт погодження меж із Карпатським біосферним заповідником у одній із зазначених технічних документацій від імені заповідника підписано неуповноваженою особою, яка не мала повноважень на погодження меж із суміжними землекористувачами та вчинила такі дії без відома керівництва заповідника.

Вказував, що при встановленні в натурі меж земельної ділянки, яка перебуває у користуванні Заповідника, працівники ДП«Закарпатгеодезцентр» допустилипомилку щодо встановлення межі ділянки Заповідника та не включили частину ділянки до загальної площі, яка перебуває у користуванні позивача (допустили помилку в конфігурації ділянки в районі будинку КПП Угольського ПНД відділення), внаслідок чого у публічній кадастровій карті було неточно відображено межі земельної ділянки, котра перебуває у користуванні Заповідника. Дана обставина вбачається з доданих до позовної заяви листів ДП «Закарпатгеодезцентр» від 28.02.2018 № 60, від 17.05.2018 № 134 з доданими до нього графічними матеріалами (а.с. 28 т. 1).

Цим скористалися відповідачі та сформували деякі свої земельні ділянки у системі Державного земельного кадастру без погоджень із суміжними землекористувачем (Заповідником), зареєстрували їх у Державному земельному кадастрі, а надалі зареєстрували право власності на ці земельні ділянки. Однак три земельні ділянки відповідачів частково накладаються на земельну ділянку, котра перебуває у постійному користуванні Заповідника.

Позивач посилався на те, що у силу пункту 2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр», земельні ділянки, право власності чи користування на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У цьому пункті зазначено, що у разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється, зокрема, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників.

Право користування земельною ділянкою площею 2484,0 га у Заповідника виникло у 2000 році, а наступне розроблення у 2018 році на його замовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки Заповідника в натурі (на місцевості) є формальною процедурою, яка є підставою для внесення відомостей про зазначену земельну ділянку до Державного земельного кадастру.

Про порушення свого права користування позивач довідався після виготовлення Заповіднику технічної документації у 2018 році та отримання ним листів ДП «Закарпатгеодезцентр» від 28.02.2018 № 60, від 17.05.2018 № 134 про допущення помилки в конфігурації його земельної ділянки (а.с. 32 і зворот т. 1).

Позивач посилався на те, що при виготовленні відповідачам технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у натурі, обов`язковим є складання Акту погодження меж із суміжними землекористувачами і таке погодження мало усунути розбіжності між суміжними землекористувачами та уникнути накладень.

Щодо відсутності такого погодження меж із суміжними землекористувачами вказував, що дві технічні документації відповідачів при винесенні меж у натуру сформовані так, що між землями заповідника та сформованими ділянками відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 існує вільна ділянка, тобто за такими графічними матеріалами землі Заповідника та земельні ділянки (належні ОСОБА_2 , кадастровий номер 2124480600:02:001:0041, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,2500 га; та кадастровий номер 2124480600:02:001:0042, для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2500 га) не єсуміжними із землями Заповідника, а тому у 2017 році Заповідник відмовив у погодженні меж, мотивуючи це тим, що за наданими відповідачами матеріалами їхні земельні ділянки не є суміжними з ділянкою Заповідника.

Щодо земельної ділянки ОСОБА_1 із кадастровим номером 2124480600:02:001:0039, для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2306 га, то межі погоджено Заповідником, але позивач вказує, що таке погодження вчинено неуповноваженою особою контрольно-пропускного пункту Угольського відділення Карпатського біосферного заповідника (10 м), котре за цими графічними матеріалами виявилось відокремленим від загальної території Заповідника вищезазначеними земельними ділянками.

У заяві про збільшення позовних вимог (а.с. 128-130 т. 1), позивач посилався на те, що погосподарськими книгами Великоугольської сільської ради за період з 1995 по 2000 роки за відповідачами було закріплено іншу (меншу) площу земельних ділянок, ніж зазначено в оскаржуваному рішенні Великоугольської сілької ради від 24.05.2000 №2. Зокрема, загалом у ОСОБА_2 облікувалося 0,85 га (з них 0,25 га для будівництва та обслуговування будинку та 0,60 га для особистого підсобного господарства; при цьому позивач оспорює оформлене право власності ОСОБА_2 на площу загалом на 0,5 га (меншу ніж передбачено рішенням), з яких: 0,25 га для будівництва та обслуговування будинку та 0,25 га для особистого селянського господарства), а у ОСОБА_1 облікувалося 0,20 га (з них 0,20 га для будівництва та обслуговування будинку; при цьому позивач оспорює оформлене право власності ОСОБА_1 площею 0,2306 га для ведення особистого селянського господарства).

У процесірозгляду справипозивач посилавсяна неправомірністьдій головиВеликоугольської сільськоїради БенциІ.І.(підробленняним архівнихвитягів Великоуглянськоїсільської радита виданихдовідок проте,що спірніземельні ділянкивідповідають рішенню№ 2від 24.05.2000),прийняття оспорюваногорішення Великоугольськоїсільської радина підставіоблікових матеріалівінвентаризації,яких неіснує.

Збільшивши позовні вимоги (а.с. 128-130 т. 1), позивач - Карпатський біосферний заповідник - остаточно просив:

1) припинити дії, які порушують право користування землями заповідного фонду та відновити становище, яке існувало до порушення права Карпатського біосферного заповідника на вільне володіння та користування землями заповідного фонду шляхом визнання незаконним набуття у приватну власність та припинення права власності: ОСОБА_1 на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124480600:02:001:0039, для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2306 га, номер запису про право власності 20584184 від 24.05.2017, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1257339221244; ОСОБА_2 на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124480600:02:001:0041, для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,2500 га, номер запису про право власності 20588419 від 24.05.2017, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1257576521244 та на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124480600:02:001:0042, для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2500 га, номер запису про право власності 20588690 від 24.05.2017, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1257590621244;

2) скасувати записи про право власності на зазначені об`єкти нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

3) визнати незаконним та скасувати в Державному земельному кадастрі реєстрацію земельних ділянок, розташованих за адресою: с. Велика Уголька, б/н, Тячівський район, а саме: кадастровий номер 2124480600:02:001:0039, для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2306 га; кадастровий номер 2124480600:02:001:0041, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,2500 га; кадастровий номер 2124480600:02:001:0042, для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2500 га.

4) визнати протиправним та скасувати рішення Великоугольської сільської ради від 24.05.2000 № 2 в частині передачі безоплатно у приватну власність присадибних земельних ділянок ОСОБА_2 загальною площею 0,85 га (у тому числі 0,25 га під будівництво житлового будинку та 0,60 га для підсобного господарства) (пункту 41 рішення) та ОСОБА_1 загальною площею 0,20 га під будівництво житлового будинку (пункт 42 рішення) та дії сільської ради щодо погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), розташованих за адресою: с. Велика Уголька, б/н, урочище «Кам`яний», а саме: кадастровий номер 2124480600:02:001:0039, для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2306 га; кадастровий номер 2124480600:02:001:0041, для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2500 га; кадастровий номер 2124480600:02:001:0042, для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2500 га, які слугували підставою для реєстрації цих земельних ділянок у Державному земельному кадастрі та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 03.02.2020 у задоволенні позову Карпатського біосферного заповідника відмовлено https://reyestr.court.gov.ua/Review/87454630.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

- технічні документації на підставі яких оформлено право власності відповідачів на спірні земельні ділянки, були розроблені без порушення норм чинного законодавства;

- твердження позивача проте, що землі Заповідника накладаються на земельні ділянки відповідачів належними доказами не підтверджено, оскільки саме по собі повідомлення ДП «Закарпатгеоцентр» щодо помилки при винесенні меж ділянки не є належним та допустимим доказом накладення. Графічні матеріали, які ніби підтверджують цей факт, що виготовлені ДП « Закарпатгеодезцентр», місцевий суд відхилив, оскільки при їх виготовленні межові знаки були встановлені самим представником заповідника без відповідачів. Цей факт в судовому засіданні у суді першої інстанції підтвердила сама представник ДП «Закарпагеодезцентр» Жиган М.В., яка пояснила, що при першому виконанні технічної документації на земельну ділянку Заповідника накладення на землі відповідачів не було, така з`явилася лише після того як представник заповідника показав інші межові точки;

- належних і допустимих доказів на підтвердження факту накладення між землями Заповідника та землями відповідачів, зокрема, земельно-технічної експерти, суду не надано;

- місцевим судом відхилено посилання позивача на те, що акт погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами (відповідачами), підписано від Заповідника неналежною особою, оскілки цей акт підписаний заступником начальника відділу державної охорони КБЗ Щербою В.М., який згідно його посадової інструкції виконує обов`язки начальника цього відділу у разі його відсутності; при цьому враховано, що з копії пояснюючої записки ОСОБА_5 та його посадової інструкції вбачається, що він внаслідок відсутності начальника відділу підписав акти погодження меж та завірив їх печаткою підприємства, що свідчить про наявність в нього таких повноважень, а також обізнаність інших посадових осіб КБЗ про проведення погодження меж суміжним землекористувачам;

- оскаржуваним рішенням Великоугольської сільської ради та діями голови Великоугольської сільської ради права Заповідника не порушено, відсутні правові підстави для задоволення даного позову.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

На рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 03.02.2020 подав апеляційну скаргу Карпатський біосферний заповідник, в інтересах якого діє адвокат Марич І.Ю.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 24.11.2021 рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 03.02.2020 залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції була мотивована тим, що:

- позивач не зазначив та не підтвердив підстав, передбачених статтею 140 ЗК України, з яких суд повинен припинити право власності на земельні ділянки відповідачів;

- посилання позивача на те, що землі Заповідника накладаються на земельні ділянки відповідачів не підтверджено належними доказами, оскільки саме повідомлення ДП«Закарпатгеоцент» щодо помилки при винесенні меж ділянки в натурі не є належним та допустимим доказом, а графічні матеріали, які ніби підтверджують цей факт помилки, що виготовлені ДП «Закарпатгеодезцентр» судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги, як доказ, оскільки при їх виготовленні межові знаки були встановлені. Такі межові знаки були встановлені самим представником заповідника без відповідачів.

- відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. ОСОБА_1 та ОСОБА_6 набули у власність земельні ділянки, якими правомірно користуються тривалий час за цільовим призначенням на підставі правовстановлюючих документів у статусі землекористувачів та власників земельних ділянок;

Апеляційний суд не прийняв та не давав оцінку новим доказам наданим представником Заповідника, котрі не були подані до суду першої інстанції: висновку експерта № 15/195 від 30.09.2020 (т. 2 а.с. 128-158) та ухвалі Тячівського районного суду Закарпатської області від 02.08.2021 у справі № 307/2059/21 про звільнення ОСОБА_7 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.03.2023 касаційну скаргу Карпатського біосферного заповідника задоволено. Постанову Закарпатського апеляційного суду від 24.11.2021 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції https://reyestr.court.gov.ua/Review/110054850

Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що заявляючи в суді апеляційної інстанції клопотання про приєднання до матеріалів справи висновку експерта Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 30.09.2020 № 15/195 та ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 02.08.2021 у справі № 307/2059/21, позивач посилався на те, що подані докази були складені уповноваженими особами після ухвалення судового рішення, проте вони підтверджують обґрунтованість заявлених позовних вимог та мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відмовляючи у задоволенні зазначеного клопотання, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення лише тим, що надані докази не були предметом дослідження в суді першої інстанції. Проте в порушення норм процесуального права суд не врахував, що такі докази у сукупності із раніше поданими доказами можуть мати значення для правильного вирішення справи. Суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про прийняття та дослідження нових доказів, не виконав вимоги процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи,не дослідив та не надав оцінки поданим позивачем доказам як у цілому, так і кожному доказу окремо, на які посилався позивач як на підтвердження порушення його прав, а тому постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості відповідно до статті 263 ЦПК України, що є підставою для її скасування.

Стосовно посилань на неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 370/999/16-ц, відповідно до яких суд у порушення статті 12 ЦПК України не роз`яснив позивачу його права на звернення до суду з клопотанням про призначення у справі відповідної судової експертизи, чим позбавив позивача процесуального права на судовий захист, суд касаційної інстанції зазначив, що зазначене стосується можливих процесуальних порушень суду першої інстанції, які можуть бути усунені під час перегляду судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції за доводами апеляційної скарги.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 03.02.2020 за апеляційною скаргою Карпатського біосферного заповідника.

Посилаючись на неправильне застосування норми матеріального права, невідповідність висновків обставинам справи, апелянт просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, а також стягнути судові витрати.

Зазначає, що судом першої інстанції не встановлено та не зазначено у рішенні, що відповідачі змінили архівні витяги архівного відділу Тячівського РДА на архівні витяги Великоуглянської сільської ради, у яких зазначили завідомо неправдиві відомості в розділі Інформація про хід приватизації земельних ділянок в селі В.Уголька станом на 01.01.2000, а саме - зазначили, що ОСОБА_2 має земельну ділянку для приватизації загальною площею 0,50 га, в тому числі 0,25 га для житлового будівництва та 0,25 га для підсобного господарства, а ОСОБА_1 має ділянку для приватизації площею 0,40 га, в тому числі площею 0,1694 га для житлового будівництва та 0,2306 га для підсобного господарства.

Зазначені підроблені архівні витяги були підписані сільським головою ОСОБА_7 і разом з виданими ним довідками про те, що зазначені земельні ділянки відповідають рішенню № 2 від 24.05.2000, ці підроблені документи громадянами Немешами були подані ФОП ОСОБА_4 . На підставі таких підроблених документів останньою було виготовлено технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) - чотирьох земельних ділянок, три з яких виявилися розташованими на землях Карпатського біосферного заповідника. Надалі сільським головою ОСОБА_7 погоджено ці технічні документації із землеустрою і відомості про них внесено до Державного кадастрового реєстру (сформованого як об`єкт права власності), присвоєно кадастрові номери.

Незаконні дії посадових осіб та підроблені ними документи призвели до незаконного виникнення права власності на земельні ділянки у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і як виявилось згодом, ці земельні ділянки накладаються на землі Карпатського біосферного заповідника, у районі КПП Угольського ПНД відділення. Таке накладення відображено у кольорових додатках до листа ДП «Закарпатгеодезцентр» із визначенням місця та площ накладень, однак місцевий суд їх не врахував. Маючи сумніви у достовірності та правильності цих графічних матеріалів ДП «Закарпатгеодезцентр», місцевий суд не призначив та не запропонував сторонам призначити земельно-технічну експертизу.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки рішенню 10-ї сесії 23-го скликання Великоугольської сільської ради №2 від 24.05.2000 «Про передачу земельних ділянок громадян с. В.Уголька», оскільки в ньому зазначено, що присадибні земельні ділянки передаються у приватну власність згідно облікових матеріалів (матеріалів інвентаризації). Однак, на думку скаржника, матеріалів інвентаризації немає ні в архіві, ні сільська рада їх не надала на виконання ухвали суду про витребування доказів. Крім того, у вищевказаному рішенні сільської ради не зазначено про передачу ділянок для ведення підсобного господарства та не додано списку осіб, яким передаються присадибні земельні ділянки.

Скаржник посилається також на обставини, про які не вказував як на підставу своїх позовних вимог, а саме на те, що приватизовані земельні ділянки відповідачами були землями радгоспу «Іскра». Зазначає, що відповідачі у даній справі не надали суду рішення сільської ради про вилучення земель із користування радгоспу «Іскра», на що місцевий суд не звертав уваги.

Посилається на зацікавленість та непрофесійність спеціалістів управління Держгеокадастру, які безпідставно надали висновок про законність приватизації відповідачами земельних ділянок.

Зазначає, що місцевий суд не взяв до уваги позиції у постановах Касаційного цивільного суду щодо необхідності врахування належності земельних ділянок до земель лісового фонду на підставі планово-картографічних матеріалів у земельних спорах за участі лісогосподарських підприємств і установ, їх достатності для висновку про порушення прав користування лісовими землями.

Позиція інших учасників справи

Третя особа - Головне Управління Держгеокадастру в Закарпатській області - подало письмові пояснення на апеляційну скаргу, у яких зазначало, що місцевий суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову. Зокрема зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт часткового накладення земельних ділянок відповідачів на землі Заповідника, його площу та проміри, зокрема - не надано висновку земельно-технічної експертизи. Вказує, що згідно з наявними технічними документаціями стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 2124480600:02:001:0039 ( ОСОБА_1 ) Заповідник є суміжним землекористувачем, акт погодження меж підписано відповідною особою від імені Заповідника, з кадастровим номером 2124480600:02:001:0041 ( ОСОБА_2 ) Заповідник не є суміжним землекористувачем, з кадастровим номером 2124480600:02:001:0042 ( ОСОБА_2 ) Заповідник є суміжним землекористувачем, акт погодження меж підписано відповідною особою від імені Заповідника. Як оскаржуваним рішенням Великоугольської сільської ради від 24.05.2000 № 2 так і діями сільського голови права Заповідника не порушено.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , в інтересах яких діє ОСОБА_8 , просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Зокрема зазначали, що зміст позовних вимог не є належним способом захисту прав та інтересів позивача, вважають неефективним обраний спосіб захисту про припинення права власності на земельну ділянку скасування записів про право власності та визнання незаконною і скасування реєстрації земельних ділянок. Вказують, що у даній справі суд має перевіряти не тільки обставини дотримання законодавства при відведенні земельних ділянок, а доведеність факту порушення права позивача. Із з земельною ділянкою ОСОБА_2 з кадастровим номером 2124480600:02:001:0041 Заповідник не є суміжним землекористувачем. Заповідник є суміжним землекористувачем із земельною ділянкою ОСОБА_2 з кадастровим номером 2124480600:02:001:0042 та із земельною ділянкою ОСОБА_1 з кадастровим номером 2124480600:02:001:0039, акти погодження меж в натурі цих двох земельних ділянок підписано відповідною особою від імені Заповідника та скріплено печаткою Заповідника. Звертає увагу на те, що непогодження меж земельної ділянки є формою реалізації прав суміжного землекористувача, а сама процедура погодження меж є виключно допоміжною стадією у процесі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути технічних помилок. Непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки не є само по собі підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та передачі земельної ділянки у власність. Чинне законодавство не обмежує право органу місцевого самоврядування на таку передачу через відсутність підпису суміжного землекористувача. Зазначають, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт часткового накладення земельних ділянок відповідачів на землі Заповідника, його площу та проміри. Місцевому суду було надано тільки лист ДП «Закарпатгеодезцентр» щодо помилки при винесенні в натурі меж земельної ділянки Заповідника. Позивачем не доведено наявності порушеного права чи інтересу. Посилання позивача на наявність підроблення рішення Великоугольської сільської ради та на зацікавленість та непрофесійність спеціалістів управління Держгеокадастру є бездоказовими та ґрунтуються на припущеннях позивача.

Углянська сільська рада об`єднаної територіальної громади подала письмові пояснення, в яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції та явки учасників справи

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 367 ЦПК України)..

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення осіб,які з`явилисьв судовезасідання,дослідивши матеріалисправи таматеріали кримінальногопровадження за№ 12020070160000296, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Фактичні обставини справи та застосовані норми права

Встановлено, що у постійному користуванні Карпатського біосферного заповідника перебуває земельна ділянка площею 2484,0 га, що посвідчується державним актом на право постійного користування землею від 10.07.2000 серії НОМЕР_1 , виданим на підставі рішення Великоугольської сільської ради від 24.12.1999 (а.с. 10-11 т.1).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 126295917 від 04.06.2018 ОСОБА_1 на праві приватної власності належать земельні ділянки (загалом площею 0,4 га):

1) кадастровий номер 2124480600:02:001:0039, площею 0,2306 га, для ведення особистого селянського господарства, за адресою: Тячівський р-н, с. Велика Уголька;

2) кадастровий номер 2124480600:02:001:0040, площею 0,1694 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 ;

Право власності ОСОБА_1 зареєстровано 24.05.2017, на підставі рішення Великоугольської сільської ради від 24.05.2000 № 2 та витягу з Державного земельного кадастру від 23.05.2017 № НВ-2101981862017 та № НВ- 2101981902017 (а.с. 34-35 т. 1).

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 04.06.2018 № 126295630 та № 126295719 ОСОБА_2 на праві приватної власності належать земельні ділянки (загалом площею 0,5 га):

1) кадастровий номер 2124480600:02:001:0041, площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) кадастровий номер 2124480600:02:001:0042, площею 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства, за адресою: Тячівський р-н, с. Велика Уголька.

Право власності ОСОБА_2 зареєстровано 24.05.2017, на підставі рішення Великоугольської сільської ради від 24.05.2000 № 2 та витягу з Державного земельного кадастру від 23.05.2017 № НВ-2101981942017 та № НВ-2101981962017 (а.с. 37-37 т. 1).

Рішенням Великоугольської сільської ради від 24.05.2000 № 2 передано у приватну власність присадибні земельні ділянки громадянам с. В.Уголька згідно облікових матеріалів (матеріалів інвентаризації), при цьому згідно з надісланими Великоугольською сільською радою копіями витягів із погосподарських книг та матеріалів інвентаризації «Про передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам в с. В.Уголька» (а.с. 187-196 т. 1), переліку громадян передано у приватну власність земельні ділянки, які за ними облікувалися, зокрема:

1)у ОСОБА_2 облікувалося 0,85 га (з них 0,25 га для будівництва та обслуговування будинку та 0,60 га для особистого підсобного господарства;

2)у ОСОБА_1 облікувалося 0,20 га (з них 0,20 га для будівництва та обслуговування будинку;

3)у ОСОБА_9 облікувалося 0,85 га (з них 0,25 га для будівництва та обслуговування будинку та 0,60 га для особистого підсобного господарства.

Згідно наданої до справи інформації, виконкомом Углянської сільської ради повідомлено, що згідно наявних погосподарських книг за ОСОБА_2 значиться дворогосподарство № 406 «а» з 1996 року (а.с. 236 т. 3, копії погосподарських книг 243-а, 243-б т. 3). За цим дворогосподарством закріплено земельні ділянки площею 1,26 га, землі перебували в користуванні з 60-х років (а.с. 236-243 т. 3). Вказано, що за поясненнями батька відповідачів ОСОБА_9 він будував будинок для свого сина на земельній ділянці, яка була в його користуванні більше 30 років, яку оформити на той час при радянській владі не мав можливості (а.с. 212 т. 3). Згідно наявних погосподарських книг за ОСОБА_1 значиться дворогосподарство № 314 «а» з 1996 року (копії погосподарських книг 243-в, 243-г т. 3). За цим дворогосподарством закріплено земельні ділянки площею 1,26 га. Додатково зазначено, що будинки збудовано у 1990 році батьком відповідачів ОСОБА_9 .

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року №112/5, а згодом аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за №5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Відомості про вчинення відповідних записів у погосподарських книгах свідчать про закріплення за дворогосподарствами № 406 «а» та 314 «а» відповідних прав на користування земельними ділянками раніше, ніж було прийнято рішення Великоугольської сільської ради від 24.12.1999 та видано Заповіднику державний акт на право постійного користування землею від 10.07.2000 серії І-ЗК № 001682.

Разом із зазначеною інформацією, наданою на виконання ухвали Закарпатського апеляційного суду від 27.09.2023, виконкомом Углянської сільської ради додано відомості з публічної кадастрової карти, відповідно до яких земельні ділянки ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не накладаються на землі Заповідника (а.с. 237 т.3).

Судова колегія зазначає, що на час розгляду справи вищевказана інформація з публічної кадастрової карти відповідає відкритим даним Державного земельного кадастру (https://kadastr.live), згідно з якими земельні ділянки ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ненакладаються на землі Заповідника.

Відповідно до вказаних відкритих даних, земельна ділянка Заповідника не має ту конфігурацію земельної ділянки, на яку вказував позивач, та яка вказувалася ДП «Закарпатгеодезцентр» у графічних матеріалах (а.с. 31, 32, зворот т. 1).

Головою Углянської сільської ради надано до справи письмові пояснення по суті апеляційної скарги (а.с. 240-244б т. 2), до яких додано заключення комісії Углянської сільської ради від 19.10.2021, котре складено уповноваженими особами після ухвалення судового рішення від 03.02.2020, тому він не мав можливості подати таке до місцевого суду з причин, що об`єктивно не залежали від нього, у зв`язку з чим таке приймається до уваги апеляційним судом.

Згідно з доданим до справи заключенням комісії Углянської сільської ради від 19.10.2021, ознайомившись з картографічними матеріалами та планшетними картами працівників Угольського відділення КБЗ, комісія вияснила, що загальна площа природно-заповідного фонду в с. Велика Уголька не змінена, вилучень земель заповідного фонду не відбулося. При цьому встановлено що 2016 року дирекцією Заповідника було укладено договір з ДП «Закарпатгеодезцентр», де було внесено зміни в конфігурацію земель КБЗ, що зазначено на графічних матеріалах меж КБЗ. Відповідно до внесених змін земельні ділянки землекористувачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не накладаються на землі заповідного фонду, які постійно знаходяться у користуванні даних громадян, що дало змогу на виготовлення правоустановчих документів на дані ділянки. При узгодженні меж між суміжними землекористувачами та дирекцією Заповідника межові знаки були узгоджені, де відповідальними працівниками Заповідника були поставлені підписи і гербова печатка заповідника. Провівши обстеження, комісією вияснено, що земельні ділянки в користуванні даних громадян більше 40 років, які використовуються за цільовим призначенням. Комісія Углянської сільської ради не виявила порушень з боку землекористувачів та просила Закарпатський апеляційний суд залишити рішення місцевого суду без змін (а.с. 244-244-б т. 2).

Встановлено, що на замовлення відповідачів на підставі договорів від 14.12.2016 №1753, № 1754, № 1756, ФОП ОСОБА_4 було розроблено технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), котрі стала підставою для формування земельних ділянок відповідачів у Державному земельному кадастрі.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд розроблена на підставі договору від 14.12.2016 № 1754, укладеного між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4 . Зазначена технічна документація містить витяг з рішення про передачу у приватну власність присадибної земельної ділянки від 24.05.2000 на підставі рішення Великоугольської сільської ради № 2.

Матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складені за результатами кадастрової зйомки (збірний кадастровий план суміжних землевласників та землекористувачів), містять опис меж від А до Б землі ОСОБА_2 , від Б до В землі ОСОБА_1 , від В до А землі загального користування (а.с. 58 т. 1). Згідно з кадастровим планом земельної ділянки за кадастровим номером 2124480600:02:001:0041 встановлено, що Карпатський біосферний заповідник не єсуміжним землекористувачем і відповідно до статті 198 ЗК України погодження не потребувало та не здійснювалось.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства розроблена на підставі договору від 14.12.2016 № 1756, укладеного між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4 . Зазначена технічна документація містить витяг з рішення про передачу у приватну власність присадибної земельної ділянки від 24.05.2000 на підставі рішення Великоугольської сільської ради № 2.

Матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складені за результатами кадастрової зйомки (збірний кадастровий план суміжних землевласників та землекористувачів), містять опис меж від А доБ землі Карпатського біосферного заповідника, від Б до В землі ОСОБА_10 , від В до Г землі загального користування, від Г доД землі Карпатського біосферного заповідника, від Д до А землі ОСОБА_1 .

Згідно з кадастровим планом земельної ділянки за кадастровим номером 2124480600:02:001:0042 встановлено, що Карпатський біосферний заповідник є суміжним землевласником та землекористувачем (від А до Б, від Г до Д).

В Акті погодження меж цієї земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами міститься відбиток печаткиКарпатського біосферногозаповідника та підпис відповідної особи (а.с. 65 т.1).

Згідно з Актом передачі межових знаків земельної ділянки, який є складовою технічної документації, виконавцем робіт із виготовлення технічної документації у присутності замовника та Калинівської сільської ради, здано на зберігання межові знаки у кількості 8 шт (а.с .65 т. 1 зворот).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства розроблена на підставі договору від 14.12.2016 № 1753 (а.с. 141 т. 1), укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 . Зазначена технічна документація містить витяг з рішення про передачу у приватну власність присадибної земельної ділянки від 24.05.2000 на підставі рішення Великоугольської сільської ради № 2.

Матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складені за результатами кадастрової зйомки (збірний кадастровий план суміжних землевласників та землекористувачів), містять опис меж від А до Б землі ОСОБА_2 , від Б до В землі ОСОБА_2 , від В до Г землі ОСОБА_1 , від Г до Д землі Карпатського біосферного заповідника, від Д до А землі загального користування.

Згідно з кадастровим планом земельної ділянки за кадастровим номером 2124480600:02:001:0039 Карпатський біосферний заповідник є суміжним землевласником та землекористувачем (від Г до Д).

В Акті погодження меж цієї земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами міститься відбиток печатки Карпатського біосферного заповідника та підпис відповідної особи (а.с. 50 зворот т. 1).

Колегія суддів погоджується із висновками місцевого суду про те, що необґрунтованими є посилання позивача на те, що акти погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами (відповідачами), підписано від Заповідника неналежною особою, оскілки цей акт підписаний заступником начальника відділу державної охорони КБЗ Щербою В.М., який згідно його посадової інструкції виконує обов`язки начальника цього відділу у разі його відсутності. При цьому судом враховано, що згідно з копією пояснюючої записки ОСОБА_5 та його посадової інструкції вбачається, що він внаслідок відсутності начальника відділу підписав акти погодження меж та завірив їх печаткою (а.с. 25, 26 т. 1).

Крім того непогодження меж земельної ділянки є формою реалізації прав суміжного землекористувача, а сама процедура погодження меж є виключно допоміжною стадією у процесі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути технічних помилок. Непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки не є само по собі підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та передачі земельної ділянки у власність. Чинне законодавство не обмежує право органу місцевого самоврядування на таку передачу через відсутність підпису суміжного землекористувача.

На момент виготовлення технічних документацій відповідачам було відсутнє накладення на земельну ділянку Заповідника, що слідує з конфігурації його земельної ділянки у технічній документації Заповідника (на північ від точки Ж до Є), в якій в описі меж зазначено, що від токи Є до Ж знаходяться землі Великоугольської сільської ради (а.с. 184 т. 1).

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі ст. 17 Земельного кодексу від 18 грудня 1990 року N 561-XII (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для:

ведення селянського (фермерського) господарства у розмірі згідно з статтею 52 цього Кодексу;

ведення особистого підсобного господарства у розмірі згідно з статтею 56 цього Кодексу;

будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 79-1 ЗК України (у редакції чиненій на момент формування спірних ділянок) формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України (далі ЗК України) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні (див. постанову Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 278/1191/18).

Звертаючись до суду з позовом, Заповідник посилався на те, що три земельні ділянки відповідачів накладаються на землі Заповідника, а також, що голова Великоугольської сільської ради Бенца І. І. підробив архівні витяги та довідки, на підставі яких відповідачі розробили технічну документацію на спірні земельні ділянки та незаконно оформили на них право власності.

До суду першої інстанції на підтвердження своїх позовних вимог, зокрема позивач надав листи від 28.02.2018 № 60 та від 17.05.2018 № 134 ДП «Закарпатгеодезцентр» (з доданими до них графічними матеріалами щодо виявленої помилки у конфігурації земельної ділянки Заповідника при винесенні меж ділянки в натурі із запропонованим можливим варіантом кінцевого узгодження проходження межі (а.с. 28-29, 31-33). Позивач вважав, що такі докази підтверджують накладення земельних ділянок відповідачів на землі Заповідника, його площу та конфігурацію.

Судова колегія, дослідивши точний зміст указаних листів та графічних матеріалів, вважає, що до суду першої інстанції позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що земельні ділянки відповідачів накладаються на землі Заповідника, оскільки листи від 28.02.2018 № 60 та від 17.05.2018 № 134 ДП «Закарпатгеодезцентр» (з графічними додатками) щодо помилки у конфігурації земельної ділянки при винесенні меж ділянки Заповідника в натурі із запропонованим можливим варіантом кінцевого узгодження проходження межі не є належним та допустимим доказом проведення змін у конфігурації земельної ділянки Заповідника після виявлення помилки та доказом накладення земельних ділянок відповідачів на землі Заповідника.

11.12.2020 до апеляційного суду надійшла заява від Заповідника, в інтересах якого діє ОСОБА_11 , в якій заявлено клопотання про приєднання до матеріалів справи висновку експерта Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 30.09.2020 № 15/195 та ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 02.08.2021 у справі № 307/2059/21. На обґрунтування причини їх неподання до суду першої інстанції Заповідник посилався на те, що подані докази були складені уповноваженими особами після ухвалення судового рішення, тому він не мав можливості подати їх до місцевого суду з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За змістом пункту 6 частини другої статті 356, частин першоїтретьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, наприклад, якщо новий доказ з`явився після розгляду справи судом першої інстанції або раніше був недоступний заявнику. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не були подані до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і про відмову в їх прийнятті,суд апеляційної інстанції зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні по суті спору (див. постанову Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/556/17 (провадження № 61-39317св18), на яку посилається заявник у касаційній скарзі).

Враховуючи висновки суду касаційної інстанції, що слугували підставою для скасування попереднього рішення суду апеляційної інстанції у даній справі, судова колегія враховує, що учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, оскільки такі докази були складені уповноваженими особами після ухвалення судового рішення. Тому апеляційний суд, з метою повного та всебічного з`ясування обставин справи, приймає та досліджує вказані нові докази.

Відповідно до висновку експерта від 30.09.2020 № 15/195, наданого судовим експертом Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, на підставі постанови від 22.08.2020 про призначення земельно-технічної експертизи, винесеної слідчим у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР 17.03.2020 за № 12020070160000296 (а.с. 128-158 т. 2):

Частина земельної ділянки за кадастровим номером 2124480600:02:001:0039, розташована за адресою: с. Велика Уголька, б/н, Тячівського району, призначена для ведення особистого селянського господарства, накладається на землі Карпатського біосферного заповідника, визначені державним актом, серія І ЗК № 001682.

Площа накладення земельної ділянки за кадастровим номером 2124480600:02:001:0039 на землі заповідного фонду, в тому числі землі лісового фонду, що перебувають у постійному користуванні Карпатського біосферного заповідника згідно з державним актом на право постійного користування землею серія І-ЗК № 001682, становить 0,1466 га.

Частина земельної ділянки за кадастровим номером 2124480600:02:001:0041, розташована за адресою: с. Велика Уголька, б/н, Тячівського району, призначена для ведення особистого селянського господарства, накладається на землі Карпатського біосферного заповідника, визначені державним актом, серія І ЗК № 001682. Площа накладення земельної ділянки за кадастровим номером 2124480600:02:001:0041 на землі заповідного фонду, в тому числі землі лісового фонду, що перебувають у постійному користуванні Карпатського біосферного заповідника згідно з державним актом на право постійного користування землею, серія І-ЗК № 001682, становить 0,2372 га.

Частина земельної ділянки за кадастровим номером 2124480600:02:001:0042, розташована за адресою: с. Велика Уголька, б/н, Тячівського району, призначена для ведення особистого селянського господарства, накладається на землі Карпатського біосферного заповідника, визначені державним актом, серія І ЗК № 001682. Площа накладення земельної ділянки за кадастровим номером 2124480600:02:001:0042 на землі заповідного фонду, в тому числі землі лісового фонду, що перебувають у постійному користуванні Карпатського біосферного заповідника згідно з державним актом на право постійного користування землею, серія І-ЗК № 001682, становить 0,0577 га.

Судова колегія відхиляє висновок експерта від 30.09.2020 № 15/195, оскільки здійснюючи дослідження судовий експерт виходив з тих параметрів та конфігурації земельної ділянки Заповідника, що вказані саме в листі ДП «Закарпатгеодезцентр» від 17.05.2018 № 134 з графічними додатками щодо помилки у конфігурації земельної ділянки при винесенні меж ділянки Заповідника в натурі.

Однак, як установлено вище, такий лист та додані графічні матеріали не є належним та допустимим доказом проведення змін у конфігурації земельної ділянки Заповідника після виявлення помилки.

Судовим експертом не було надано жодної оцінки та не враховано технічні документації щодо відведення земельних ділянок у власність відповідачам на момент їх розроблення, зокрема, не враховано матеріали топографо-геодезичних робіт, погодження меж земельних ділянок суміжними землекористувачами та, зокрема, Заповідником.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначає Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 N 1051 (далі - Порядок N 1051). Даним порядком передбачено виправлення помилок, допущених під час ведення Державного земельного кадастру (пункт 138), зокрема стосовно помилки, допущеної у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою.

Позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження звернення з повідомлення про виявлення технічної помилки до Державного кадастрового реєстратора та результат його розгляду.

Заповідник не надав доказів стосовно виправлення помилки у встановленому законом порядку, при цьому, як установлено вище, відповідно до відкритих даних земельного кадастру України, земельна ділянка Заповідника не має ту конфігурацію земельної ділянки, на яку вказував позивач та яка зазначена ДП «Закарпатгеодезцентр» у графічних матеріалах (а.с. 31, 32, зворот т. 1), відповідно до яких на земельну ділянку Заповіника значилося накладення.

При цьому колегія зазначає, що Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗК № 001682 було видано Заповіднику у 2000 році. Про цьому позивач вказує, що у 2018 році було виявлено помилку у конфігурації земельної ділянки.

Відповідно до ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 серпня 2021 у справі № 307/2059/21 звільнено ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020070160000296, закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. (а.с. 217-219 т. 2, https://reyestr.court.gov.ua/Review/98714906).

Цією ухвалою встановлено, що ОСОБА_7 19 грудня 2016 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, в приміщенні Великоугольської сільської ради, яка розташована в АДРЕСА_1 підписав особистим підписом та видав офіційний документ - Витяг з рішення №2 десятої сесії XXIII скликання Великоугольської сільської ради від 24 травня 2000 року, якому було присвоєно вихідний номер №02-04/128 від 19 грудня 2016 року, і в який було внесено завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_1 , мешканцю АДРЕСА_1 , було передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку для житлового будівництва та обслуговування будинку площею 0,1694 га та земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,2306 га, та на підставі якого (витягу) в подальшому ОСОБА_1 оформив право власності на вказані земельні ділянки, хоча фактично згідно рішення 10 сесії XXIII скликання Великоугольської сільської ради №2 від 24 травня 2000 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність гр. с. В. Уголька» ОСОБА_1 було передано одну земельну ділянку для житлового будівництва площею 0,20 га.

Таким чином у вказаній ухвалі встановлено, зокрема внесення завідомо неправдивих відомостей саме про земельні ділянки ОСОБА_1 :

1) площею 0,2306 га, для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 2124480600:02:001:0039);

2) площею 0,1694 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку (кадастровий номер 2124480600:02:001:0040).

Дана ухвала не містить жодних відомостей щодо земельних ділянок іншого відповідача ОСОБА_2 .

Колегія суддів зауважує, що у цивільній справі, яка розглядається, земельна ділянка ОСОБА_1 з кадастровим номером 2124480600:02:001:0040 не є предметом спору.

Апеляційний суд зазначає, що у разі посилань позивача як на підставу своїх вимог на порушення законодавства України посадовою особою органу місцевого самоврядування при передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_1 , позивач має довести наявність свого порушеного права, за захистом якого він звернувся до суду, внаслідок таких порушень посадовою особою органу місцевого самоврядування.

Позивачем не надано до справи належних і допустимих доказів на підтвердження накладення земельних ділянок відповідачів на земельну ділянку, яка перебуває у користування Заповідника, не надано планово-картографічних матеріалів про приналежність земельних ділянок до земель лісового фонду, не доведено наявність порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

При цьому, згідно з доводами апеляційної та касаційної скарг у даній справі, позивачу та його представнику ОСОБА_11 відомо про наявність у сторони права заявляти клопотання про проведення судової земельно-технічної експертизи для визначення накладення земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів на ці земельні ділянки. Проте відповідного клопотання позивачем при розгляді даної цивільної справи не заявлено, також позивачем не надано підготовлений на замовлення учасника справи висновок експерта на підтвердження накладення земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів.

Стосовно доводів апеляційної скарги Заповідника про те, що місцевий суд не взяв до уваги позиції у постановах Касаційного цивільного суду щодо необхідності врахування належності земельних ділянок до земель лісового фонду на підставі планово-картографічних матеріалів у земельних спорах за участі лісогосподарських підприємств і установ, їх достатності для висновку про порушення прав користування лісовими землями, слід зазначити наступне.

Згідно з пунктом 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу (в редакції Закону України N 3404-IV від 08.02.2006, яка діяла на час пред`явлення позову) до отримання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, являються планово-картографічні матеріали лісовпорядження.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядження складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт і камерального дешифрування аерофотознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту і оформлення, якості виготовлення і так далі регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкцій про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженою Державним комітетом СРСР з лісового господарства 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядження відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядження, а частина друга вказаній Інструкції регламентує процедуру їх виготовлення.

Вирішуючи питання про віднесення землі до категорії земель лісового фонду необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК, а висновок про приналежність певної земельної ділянки до вказаної категорії земель можливий за наявності планово-картографічних матеріалів лісовпорядження.

Однак у даній справі позивачем не було надано планово-картографічні матеріали лісовпорядження, приналежність земельних ділянок позивача до земель лісового фонду на підставі таких планово-картографічних матеріалів, не доведено, що земельні ділянки відповідачів накладаються на земельні ділянки лісового фонду, котрі перебувають у користуванні Заповідника.

Судова колегія відхиляє посилання в апеляційній скарзі на обставини, про які позивач не вказував як на підставу своїх позовних вимог, а саме на те, що приватизовані земельні ділянки відповідачами були землями радгоспу «Іскра», а відповідачі у даній справі не надали суду рішення сільської ради про вилучення земель із користування радгоспу «Іскра». Такі посилання є необґрунтованими, не підтверджують наявність порушеного права позивача на користування земельною, яка перебуває в його користуванні.

Щодо способу захисту обраного позивачем

Законодавство визначає певний перелік можливих способів захисту порушеного права, у тому числі у спосіб, визначений договором (стаття 16 Цивільного кодексу). Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновлює порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі N338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі N905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.201 у справі N569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі N487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі N145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі N 469/1044/17), від 26.01.2021 у справі N 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі N910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі N922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах N334/3161/17 (пункт 55) і N200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі N916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі N903/1030/19 (пункт 68), від 26.10.2021 у справі N766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі N 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі N 643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі N 143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі N 209/3085/20 (пункт 21), від 09.02.2022 у справі N 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22.02.2022 у справі N 761/36873/18 (пункт 9.21)).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі N 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі N 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі N 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі N 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі N 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі N 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі N 359/3373/16-ц (пункт 155)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2021 року у справі №466/8649/16-ц вказано, що: «відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див., зокрема, пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)».

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Колегія суддів зауважує, що тих випадках, коли має бути застосована вимога про повернення майна з чужого незаконного володіння за правилами негаторного позову, відповідне рішення суду про повернення нерухомого майна на користь власника та користувача, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Заявлення інших вимог (про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем) не є необхідним для ефективного відновлення його права, а вимоги спрямовані на уникнення застосування повернення нерухомого майна на користь власника чи користувача є неефективними.

Заявивши вимоги (а.с. 128-129 т. 1) про скасування рішення Великоугольської сільської ради від 24.05.2000 № 2 в частині передачі земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,85 га, з яких 0,25 га для будівництва та обслуговування будинку та 0,60 га для особистого підсобного господарства, Заповідник вказував, що на землі позивача накладається земельна ділянка ОСОБА_2 загалом площею на 0,5 га з яких: 0,25 га для будівництва та обслуговування будинку та 0,25 га для особистого селянського господарства,

Також, заявивши вимоги про скасування рішення Великоугольської сільської ради від 24.05.2000 № 2 в частині передачі земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,20 га для будівництва та обслуговування будинку, позивач посилався на те, що на землі Заповідника накладається земельна ділянка ОСОБА_1 площею 0,2306 га для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, заявлені вимоги про скасування рішення Великоугольської сільської ради від 24.05.2000 № 2 в частині передачі земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , не відповідають порушенню прав, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог.

Відтак, обрання позивачами неефективного способу захисту порушеного права є підставою для відмови в задоволенні позову.

Попри те, що позивач не довів наявності свого порушеного права, не надав належних і допустимих доказів накладення земельних ділянок відповідачів на земельну ділянку Заповідника, судова колегія вважає, що Заповідник, в інтересах якого діє адвокат Марич І.Ю., вказуючи у позовній заяві на спосіб захисту спрямований на відновлення становища, яке існувало до порушення права (який містить лише формальне посилання на правила негаторного позову), фактично сформулював та заявив позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельну ділянку було оформлено за відповідачами, скасування записів про право власності у Державному реєстрі речових прав, визнання незаконною і скасування реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, які є неефективними та не поновлюють прав Заповідника, на порушення яких посилався позивач, не призводить до відновлення права користування Заповідника та до відновлення права власності держави на земельні ділянки.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, переглянувши справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, встановлено, що позивач у даній справі не надав належних і допустимих доказів на підтвердження факту накладення між землями Заповідника та землями відповідачів, не довів наявність порушення прав Заповідника на користування земельною ділянкою внаслідок дій голови Великоугольської сільської ради та прийняття оскаржуваного рішення Великоугольської сільської ради. Попри обрання позивачем неналежного способу захисту, який є неефективним та не поновлює прав Заповідника, на порушення якого посилався позивач, не призводить до відновлення права користування Заповідника, визначальним у даній справі є саме те, що позивач не довів наявності свого порушеного права.

Встановивши, що Заповідник не надав належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх позовних вимог, що є його процесуальним обов`язком як позивача, визначеним статтями 12, 81 ЦПК України, не довів факту дійсного порушення його прав, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив :

Апеляційну скаргу Карпатського біосферного заповідника залишити без задоволення.

Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 03 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 травня 2024 року.

Головуюча:

Судді: