Рішення

від 02.05.2024 по справі 213/3259/23

ІНГУЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/3259/23

Номер провадження 2/213/63/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2024 року Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Мазуренка В.В., за участі секретаря судового засідання Дударєвої В.С., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відокремленого структурного підрозділу «Політехнічний фаховий коледж Криворізького національного університету» про стягнення заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернуласьдо судуз вказанимпозовом,в якомузазначає,що вона обіймає посаду викладача в основному штаті Відокремленого структурного підрозділу «Політехнічний фаховий коледж Криворізького національного університету від 01 жовтня 1999 року. Має кваліфікацію «спеціаліст вищої категорії» з педагогічним званням «викладач-методист». 19 листопада 2021 року наказом № 152-к на підставі її особистої заяви, її було прийнято на посаду викладача за сумісництвом на курси підготовки до вступу (до ЗНО). 30.06.2022 її було звільнено з цієї посади. Тривалий час їй не було відомо розмір заробітної плати за сумісництвом, оскільки зарплата надходила в один день з основною і в банківський виписці позначалась як заробітна плата. Табуляграми за посадою за сумісництвом вона отримала лише в липні 2022 року. При відвідуванні бухгалтерії 29 липня 2022 року з`ясувалося, що нарахування заробітної плати за сумісництвом суттєво нижчі належних їй виплат відповідно до постанов КМУ № 22 від 11.01.2018 рокута№ 1391 від 28.12.2021 року, і надбавки, встановленіпостановами КМУ № 373 від 23.03.2011та№ 78 від 31.01.2001, п.24 Інструкції 102. Також на посаді за сумісництвом їй було відмовлено у праві на оплачувану тарифну відпустку. З даного приводу вона у вересні 2022 року зверталась до директора коледжу та просила виплатити відпускні, оскільки з наказом про звільнення з посади за сумісництвом вона ознайомлена не була. В попередні роки вона також працювала на курсах підготовки до вступу за сумісництвом проте всі належні оплати відпускних проводились належним чином. До листопада 2022 року вона була впевнена, що має право на виплату саме відпускних по аналогії з 2020 і 2021 роком, а не компенсації за невикористану відпустку. Про існування наказу про звільнення №70-к від 28.06.2022 вона дізналась лише в листопаді 2022 рокуз отриманого в ПФУ витягу з реєстру застрахованих осіб. Жодних розрахунків з нею ані виплати відпускних, ані компенсації за невикористану відпустку у день звільнення з посади за сумісництвом з нею проведено не було. Заборгованість по заробітній платі складає 25415,76 грн, заборгованість з компенсації за невикористану відпустку за 45 календарних дні -11521,80 грн. Фактичні відносини між нею та коледжем мали чіткі ознаки трудових, однак у відповіді за 05.10.2022 директор принесла вибачення за «некоректно складений наказ», а відсутність правильних нарахувань пояснювала відсутністю коштів на спецрахунку та повідомляла про оголошення догани помічнику директора з кадрової роботи та головному бухгалтеру. Також у відповіді директора було зазначено, що вона є фізичною особою, яка не є сумісником, а за тлумаченням директора, уклала з коледжем цивільно-правовий договір. Однак вказане не відповідає дійсності та спростовується наявними наказами №152-к, №70-к, повідомленням про прийняття працівника на роботу, Витягом з єдиного реєстру застрахованих осіб. При прийомі її на посаду за сумісництвом йшлося виключно про внутрішнє сумісництво, тому вона підписала лише заяву, жодних інших документів не надавала. Запропонований їй до підпису Договір про надання освітніх послуг є по суті Трудовим договором на сумісництво та не має згадок про його цивільно-правовий характер. Аналогічні договори укладались з нею в попередні роки. Неможливість укладення з викладачем цивільно-правових договорів чітко визначена статтями 18,27,52 ЗУ «Про фахову передвищу освіту». Не дійшовши згоди на перемовинах з директором коледжу, вона зверталась із заявами до комісії по трудових спорах, її заява була прийнятою, а отже визнано трудовий характер відносин між нею та адміністрацією коледжу. На засіданні від 03.11.2022 комісія підтримала її вимогу про перегляд розміру її заробітної плати на посаді викладача за сумісництвом для приведення виплат у відповідності нормативним документам та вимогу виплатити різницю між належною сумою та фактично виплаченою, включно з відпускними. Проте в резолютивній частині рішення комісії не вказано конкретно прізвище позивача, а зазначено узагальнено «викладачам- сумісникам» щоб унеможливити достеменно встановити обсяги та міру його виконання чи невиконання. Під час засідання комісії, на вимоги позивача, вівсі аудіо запис, проте отримати його позивачу не вдалось і не відомо, чи він знищений на даний час. Однак навіть таке рішення коледж не виконав, хоча й запевняли її про намір адміністрації вирішити в досудовому порядку. Крім того, з метою досудового врегулювання трудового спору вона надіслала директора претензію, в якій зазначила розрахунок виплат, що мала отримати та виклала обґрунтування таких виплат. Дану претензію було зареєстровано 28.10.2022, відповідь на яку вона не отримала. Просить стягнути з відповідача на її користь заробітну плату на посаді за сумісництвом на курсах підготовки до вступу з 22.11.2021 по 30.06.2022 у сумі 25415,76 грн, компенсацію за невикористану відпустку тривалістю 45 календарних днів щорічної тарифної відпустки за період 22.11.2021 30.06.2022 на посаді викладача за сумісництвом на курсах підготовки до вступу в сумі 11521,80 грн, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначає, що проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечує, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Вказує, що між позивачкою та відповідачем 15 листопада 2021 року укладено договір про надання освітніх послуг у порядку та спосіб, який не суперечить вимогам Положення про відокремлений структурний підрозділ «Політехнічний фаховий коледж Криворізького національного університету». Сторони досягли згоди щодо суттєвим умов та погодили визначені обсяги, строки та способи виконання своїх зобов`язань. Згідно договору оплата праці ОСОБА_1 є погодинна, в залежності від тарифної ставки викладача, але не більше 100,00 грн за годину, є незмінною на весь строк дії договору. Обов`язок замовника з оплати освітніх послуг виконано в повному обсязі. Відповідач у відзиві вказує, що позивач посилається на наказ №152-к від 19.11.2021, який було скасовано. Наказом №117-к від 05.10.2022 помічнику директора з кадрової роботи ОСОБА_2 оголошено догану за порушення трудової дисципліни (неякісну підготовку кадрової документації). Відповідач наголошує на тому, що не приймав позивача на роботу за сумісництвом. Вказані відносини врегульовані п.91 Наказу МОН України №102 від 15.04.1993 «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти`згідно якої працівники закладів освіти можуть вести викладацьку роботу або заняття з гуртківцями у цьому ж закладі освіти, але в середньому не більше 2 годин (12 годин на тиждень, 480 годин на рік), якщо вони по основній роботі отримують повний посадовий оклад (ставку). Середня кількість відпрацьованих позивачем годин на місяць відповідає визначеній Інструкцією. Відповідач вважає, що позивач не надала належних доказів невиконання відповідачем обов`язку застосування до неї іншого, ніж визначеного наказами відповідача, розміру оплати та існування між нею та відповідачем трудових відносин сумісництва. Просить суд відмовити у позові.

Позивачем подано відповідь на відзив, позовну заяву підтримує в повному обсязі. Відповідач перекручує дійсні факти. Актом перевірки за результатами позачергових контрольних заходів Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, укладений з позивачем договір визнаний трудовим та виявлено низку грубих порушень в оплаті праці позивача на посаді за сумісництвом та винесено припис про негайне усунення цих порушень. Відповідач уникає згадок про це у своєму відзиві. У відзиві відповідач велику увагу приділяє договору від 15.11.2021, який підписаний директором коледжу 19.11.2021, дата підписання позивачем взагалі відсутня, однак договір не є предметом даного позову. За умовами такого договору порядок прийому послуг складання щомісячного акту. Жоден такий акт протягом листопада 2021 року червня 2022 року відсутній, що на думку позивача є підтвердженням виключно трудового характеру відносин. Відповідач посилається на скасування наказу №152-к, проте жодним документом це не підтверджується.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату і час розгляду справи повідомлені своєчасно і належним чином.

Від позивача надійшла заява, відповідно до якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити.

Представник відповідача до суду не з,явився, надавши відзив та пояснення, відповідно до яких просив відмовити у позові.

Свідок ОСОБА_3 до суду не з,явилась, вирішено розглядати справу без повторного виклику.

Відповідно дост. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

08.08.2023р. відкрито провадження у справі, в порядку спрощеного позовного провадження.

12.10.2023р. витребувано докази за клопотанням позивача.

12.10.2023р. вирішено перейти до спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

12.03.2024р. надано письмові пояснення відповідача щодо виконання ухвали від 12.10.2023р., також надано письмові документи.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Статтею ст.43 Конституції України кожному громадянину гарантовано право на працю; на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч.1 ст.94 КЗпП України, статтею 1 Закону України «Про оплату праці»,заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею другою Закону України «Про оплату праці» визначена структура заробітної плати. За змістом цієї статті заробітна плата складається із основної і додаткової. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Відповідно до ст.21 цього Закону, працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Нормою ст.22 передбачено, що суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно зіст.115 КЗпП України,ст.24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлено колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництва трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представникам обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

За приписамист.97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Стаття 57 Закону України «Про освіту» передбачає державні гарантії педагогічним і науково-педагогічним працівникам, зокрема, диференціацію посадових окладів (ставок заробітної плати) відповідно до кваліфікаційних категорій, встановлення підвищених посадових окладів (ставок заробітної плати) за педагогічні звання, надбавок за почесні звання, доплат за наукові ступені та вчені звання. Статтею 61 вказаного Закону передбачено, що педагогічним і науково-педагогічним працівникам встановлюються щомісячні надбавки за вислугу років.

Порядок оплати праці засумісництвом передбачений статтею 106 КзпП України. Так, згідно з частиною першою цієї статті,працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.2 Постанови КМУ від 03.04.1993 № 245, яка була чинною на час виникнення між сторонами по справі спірних правовідносин,оплата праці сумісників провадиться за фактично виконану роботу.Відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з

відпусткою за основним місцем роботи (пункт 3).

Статтею 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

За змістом ч.1 ст.24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Обов`язок роботодавця провести розрахунок з працівником врегульованост.47 КЗпП України, частиною першою якоїпередбачено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні, та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно зіст.116 КЗпП України,в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніш наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у всякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 10Закону України № 2136 від 15 березня 2022 року «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено порядок оплати праці. Згідно з цієї нормою, заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати, і звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Згідно з частиною четвертою цієї статті, звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.

Пунктом2 ст.36 КЗпП України передбаченапідставаприпинення трудового договору: у зв`язку із закінченням строку (пункти 2і3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.Згідно з пунктами 2, 3 ст.23 цього Кодексу, трудовий договір може бутиукладеним на визначений строк, встановлений за погодженням сторін (п.2);або таким, що укладається на час виконання певної роботи (п.3).

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Як видно із трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач ОСОБА_1 , останняз 01.10.1999 року обіймає посаду викладача в штаті Відокремленого структурного підрозділу «Політехнічний фаховий коледж Криворізького національного університету, має вищу кваліфікаційну категорію та звання «старший викладач» /а.с.22-24,197-202/.

Відповідно до Положення про курси підготовки до вступу приВідокремленому структурному підрозділі «Політехнічний фаховий коледж Криворізького національного університету», затвердженого наказом від 16.10.2020 № 263, Коледж проводить курси підготовки до вступу абітурієнтів.

Згідно зПоложенням про надання платних послуг у ВСП«Політехнічний фаховий коледж Криворізького національного університету», затвердженого наказом від 18.03.2021 № 60, Коледж може надавати платні послуги, до яких серед інших відноситься підготовка до вступу до закладів освіти та до зовнішнього оцінювання.

Пунктом 4 цього Положення передбачені витрати на оплату праці працівників Коледжу. Так, згідно з п.4.2.1. до витрат на оплату праці працівників, які залучені до надання платної освітньої послуги, враховуються розміри посадових окладів, ставок заробітної плати (у тому числі погодинної оплати), підвищення, доплати, надбавки та інші виплати обов`язкового характеру, визначені відповідними нормативно-правовими актами.

Наказом по особовому складу Про прийом на посаду викладача за сумісництвом на курси підготовки до вступу № 152-к від 19.11.2021, ОСОБА_1 було прийнято на посаду української мови курсів підготовки до вступу, за сумісництвом, з 22 листопада 2021 року з оплатою згідно договору про надання освітніх послуг за фактично виконані години. Підставі прийняття в наказі зазначено - заява ОСОБА_1 від 17.11.2021 /а.с.25,26,104-105,118,203/.

Про прийняття Позивача на вказану посаду Коледж направив повідомлення до податкового органу про прийняття працівника на роботу /а.с.27/. Це підтверджено також з відповіддю ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 18.07.2023 на запит Позивача /а.с.93-94/.

Штатним розписом ВСП на 2021 рік передбачено фонд заробітної плати викладачів відділення курсівпідготовки до вступу, строком на 6 місяців (розділ 4). Згідно зіштатним розписом, фонд заробітної плати викладача за місяць становить 6436,26 грн., надбавка за вислугу років 222,26 грн., надбавка відповідно до постанови КМУ № 373 від 23.03.2011 321,82 грн. /а.с.59-61/.

Відповідно до наданої Позивачем інформації, станом на 01.10.2021 року тарифікаційна ставка ОСОБА_1 за 1 годину становить 113,52 грн., за 72 години 8173,17 грн., надбавка 20 %відповідно до постанови КМУ № 373 25 % - 3045,18 грн. Додаткова оплата за: класне керівництво у розмірі 20 % - 1634,63 грн.; перевірку письмових робіт 20 % 1176,07 грн.; завідування навчальним кабінетом, лабораторією 10 % - 817,32 грн. Крім того, викладачу передбачена надбавка за вислугу років 30 %, що становить 3654,21 грн.

Станом на 01.12.2021 року тарифікаційна ставка ОСОБА_1 за 1 годину становить 121,55 грн., за 72 години 8751,25 грн., надбавка 20 %відповідно до постанови КМУ № 373 25 % - 3256,83 грн. Додаткова оплата за: класне керівництво у розмірі 20 % - 1750,25 грн.; перевірку письмових робіт 20 % 1259,26 грн.; завідування навчальним кабінетом 10 % - 875,13 грн. Крім того, викладачу передбачена надбавка за вислугу років 30 %, що становить 3912,70 грн.

Станом на 01.01.2022 року тарифікаційна ставка ОСОБА_1 за 1 годину становить 121,55 грн., за 72 години 8751,25 грн., надбавка 20 %відповідно до постанови КМУ № 373 20 % - 2608,46 грн. Додаткова оплата за: класне керівництво у розмірі 20 % - 1750,25 грн.; перевірку письмових робіт 20 % 343,71 грн.; завідування навчальним кабінетом 10 % - 875,13 грн. Крім того, викладачу передбачена надбавка за вислугу років 30 %, що становить 3912,70 грн./а.с.85/.

Наказом по особовому складу Про звільнення з посади викладача за сумісництвом на курсах професійно-технічної підготовки № 70-к від 28.06.2022, викладача української мови ОСОБА_1 було звільнено з посади викладача курсів професійно-технічної підготовки та курсів підготовки до вступу, за сумісництвом, з 30 червня 2022 року у зв`язку з закінченням трудового договору, п.2 ст.36 КЗпП України /а.с.28,213-214/.

Згідно з наказом № 80 про надання відпустки від 15.06.2020 року ОСОБА_1 за період роботи з 01.09.2019 2020 рік була надана відпустка строком 8 календарних дні з 03 по 10 липня 2020р. включно, та 48 календарних днів з 22.07.2020р. по 08.09.2020р. включно включно /а.с.36/.

Згідно з наказом № 68 про надання відпустки від 09.06.2021 року ОСОБА_1 за період роботи з 01.09.2020 2021 рік була надана відпустка строком 09 календарних дні з 05 по 13 липня 2021р. включно, та 47 календарних днів з 26.07.2021р. по 11.09.2021р. включно включно /а.с.37/.

Згідно з наказом № 62 про надання відпустки від 23.06.2022 року ОСОБА_1 за період роботи з 01.09.2021 2022 рік було надано 10 календарних днів відпустки з 04 по 13 липня 2022 року включно, та 14 календарних днів відпустки з 22 липня по 04 серпня 2022 року включно /а.с.34/.

Наказом № 133 про надання відпустки від 20.07.2022 року ОСОБА_1 за період роботи з 01.09.2021 2022 рік була надана відпустка строком 32 календарних дні з 05 серпня по 05 вересня 2022р включно /а.с.35/.

Як видно із розрахунку оплати відпустки, та табуляграм позивачу в 2020 та 2021р. нараховані відпускні з бюджету та контракту, в 2022 році відсутні нарахування відпускних за позабюджетні кошти /а.с.38-41/.

З відповіді від 18.07.2023 ДПС у Дніпропетровській області на запит Позивача, вбачається, що за 4 квартал 2021 року та 1 і 2 квартали 2022 року Політехнічним фаховим коледжем нараховувались та виплачувались ОСОБА_1 доходи тільки у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (ознака доходу 101) /а.с.42-44/.

Позивачу відповідачем виплачувалась у спірний період виключно заробітна плата /а.с.62-67,117/.

Пояснювальною запискою від 21.09.2022 року на ім`я директора Коледжу помічник директора з кадрової роботи ОСОБА_4 визнала, що нею некоректно було підготовлено наказ по особовому складу № 152-к Про прийом на посаду викладача за сумісництвом на курси підготовки до вступу, у зв`язку з чим зміст наказу не відповідає змісту заяви викладача ОСОБА_1 , яка в заяві від 17.11.2021 просила прийняти її на посаду викладача української мови курсів підготовки до ЗНО за сумісництвом з 19.11.2021 року, а в наказі зазначено, що її прийнято на посаду викладача української мови курсів підготовки до вступу за сумісництвом з 22.11.2021 року з оплатою згідно договору про надання освітніх послуг за фактично виконані години /а.с.51/.

За вказане порушення ОСОБА_2 наказом директора Коледжу від 03.10.2022 № 117-к було оголошено догану /а.с.50/. Головному бухгалтеру відповідача також оголошено догану /а.с.52/.

Наданими Позивачем розрахунковими листками за грудень 2021 року, січень-червень 2022 року підтверджено, що нарахування заробітної плати викладачці курсів ОСОБА_1 здійснювалося, виходячи з кількості фактично відпрацьованих годин. Так, у грудні 2021 року за 64 години Позивачу було нараховано 6400,00 грн., в січні 2022 року за 24 години 2400 грн., в лютому 2022 року за 40 годин 4000 грн., в березні 2022 року за 22 години - 2200 грн., у квітні 2022 року за 64 години 6400,00 грн., у травні 2022 року за 72 години нараховано 7200,00 грн., у червні 2022 року за 16 годин 1600,00 грн. /а.с.62-67,117/. Вказана кількість фактично відпрацьованих годин також підтверджується відомостями та журналом навчальних занять (а.с.119-125, 204-212).

Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці проведено перевірку у ВСП«Політехнічний фаховий коледж КНУ»на підставі заяви позивача, та складено Припис про усуненнявиявлених порушеньзаконодавства про працю, з якого видно, що адміністрацією ВСП порушено у відношенні ОСОБА_1 . норми ст.ст.83, 116 КЗпП та ст.24 Закону України «Про відпустки», і зобов`язано усунути встановлені порушення /а.с.142-146,168-189/.

Відповідно до Договору від 15.11.2021р. про надання освітніх послуг між позивачем та відповідачем (а.с.114-115), положень та всіх документів коледжу, в сукупності вони вказують на укладені трудові відносини за сумісництвом, про що також дійшла висновку управління Держпраці у Акті від 18.09.2023р. (а.с. 168-189).

Позивач зверталась з заявою до Мінекономіки, на що отримала відповідь від 12.07.2023р., та в якому їй роз`яснено що для роботи за сумісництвом укладається новий трудовий договір. Розірвання трудового договору про роботу за сумісництвом відбувається у загальному порядку. Робота за цивільно-правовим договором не має містити ознак трудових відносин, в разі виявлення таких трудових відносин такі відносини мають бути перекваліфіковані у трудові (а.с.86-88).

ПостановоюІнгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської областівід 22.11.2023по справі № 213/4268/23директора Коледжу визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП, і накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 510,00 грн. /а.с.190-192/.

Позивач зверталась до КТС, та відповідно до Рішення КТС відповідача №2 від 03.11.2022р. було вирішено скасувати наказ №167 від 08.09.2022р., та було зобов`язано відповідача переглянути оплату праці на посадах викладачів- сумісників згідно нормативних документів.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, суд дійшов наступного висновку.

Між позивачем та відповідачем існують трудовіправовідносини, в тому числі в період з 22.11.2021 по 30.06.2022 Позивач працювала у ВСП«Політехнічний фаховий коледж КНУ»викладачем на курсах підготовки до вступу за сумісництвом.

Суд погоджується з Позивачем, що її заява про прийняття на посаду викладача за сумісництвом не містила умов щодо оплати по договору, що свідчить про відсутність між нею та роботодавцем іншого трудового договору, окрім трудової угоди, яка визначена наказом про прийом на посаду № 152-к від 19.11.2021, а тому Відповідач мав виплачувати Позивачу заробітну плату за роботу за сумісництвом, виходячи із розміру тарифної ставки викладача вищої категорії, з урахуванням підвищень і надбавок, передбачених штатним розписом ВСП «ПФК КНУ».

З наданих Позивачем розрахункових листків видно, що її робота за сумісництвом оплачувалася погодинно, з розрахунку 100,00 грн. за відпрацьовану годину, без надбавок і підвищень, передбачених для тарифної ставки викладача.

Втім, пояснювальною запискою відповідальна особа ВСП - помічник директора з кадрової роботи ОСОБА_2 визнала свою вину у допущеному порушенні при складані наказу про прийняття Позивача на посаду викладача на курсах підготовки до вступу за сумісництвом, зокрема в наказі № 152-к було зазначено умову оплати праці «відповідно до договору», що призвело до неправильного нарахування останній заробітної плати за період з 22.11.2021 по 30.06.2022. За вказане порушення наказом директора Коледжу ОСОБА_2 було оголошено догану, а отже, суд вважає доведеним порушення Відповідачем прав Позивача щодо оплати праці за сумісництвом.

Постановою судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.11.2023 по справі № 213/4268/23 встановлена винадиректора Коледжу в порушенні вимог законодавства про працю, зокрема:ст.29 КЗпП України - обов`язок роботодавця інформувати працівника до початку роботи про умови праці; 2) ч.1 ст.7 Закону України № 2136 - роботодавцем не забезпечено ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці; 3) ч.1 ст.10 Закону України № 2136 - відсутні нарахування відповідно до вимог ст.98 КЗпП України, ст.61 Закону України «Про освіту», Постанови КМУ від 28.12.2021 № 1391 «Деякі питання встановлення підвищень посадових окладів (ставок заробітної плати) та доплат за окремі види педагогічної діяльності у державних і комунальних закладах та установах освіти», Постанови КМУ від 23.03. 2011№ 373 «Про встановлення надбавки педагогічним працівникам закладів»; 4) абз.4 ч.1 ст.12 Закону України № 2136 - у разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому не виплачено грошову компенсацію відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки».

Таким чином, суд вважає, що право Позивача наоплату праці за сумісництвом на курсах підготовки до вступу за період з 22 листопада 2021 року по 30 червня 2022 року було порушено Відповідачем, а тому її право підлягає захисту судом.

Суд погоджується з наведеним Позивачем розрахункомневиплаченої їй заробітної плати за виконану роботу за сумісництвом, і вважає, що з урахуванням надбавок, за 304 відпрацьованих години її заробітна плата складала 55815, 76 грн., виплачено у грудні 2021 року, січні червні 2022 року 30400,00 грн., а тому заборгованість становить25415,76 грн.,яка підлягає стягненню з Відповідача (а.с.11 розрахунок).

Розглядаючи спір в частині невиплаченої компенсації за невикористану відпусткуна курсах за сумісництвом, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до п.7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 № 100, нарахування компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях,провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Суд вважає доведеним, що за невикористану відпустку перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі11521,80грн. (а.с.14 розрахунок).

Обгрунтовуючи рішення, суд керується правовими висновками, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», і зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст.ст.12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Підстави звільнення від доказування визначені статтею 82 цього Кодексу. Так, згідно з частиною четвертою цієї статті, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно дост.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в дохід держави, оскільки позивач від його сплати звільнений.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу,суд керується критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Відповідно ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу надано: копію Договору про надання правничої допомоги, укладеного між позивачем та адвокатом Буліч Н.В.,копіюордера на надання правничої допомоги та рахунок - фактура, довідка, згідно з якими адвокатом отримано гонорар за надання послуг 10000 грн. /а.с77-79/.

Суд керується правовим висновкомВерховного Суду, викладеним вПостанові від 11.11.2021 у справі № 922/449/21, згідно з якою, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконання робіт.

Оскільки відповідач заперечень проти суми витрат на професійну (правничу) допомогу або клопотання про зменшення їх розміру не надав, суд не має підстав для зменшення їх розміру згідно з положеннями ст.137 ЦПК України, а тому саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України,суд допускає негайне виконаннярішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,3,5,10,12,19,23,76-81,89,95, 133, 137, 141,258-259,263-265,274,279,352,354, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

Позов ОСОБА_1 до Відокремленого структурного підрозділу «Політехнічний фаховий коледж Криворізького національного університету» про стягнення заробітної плати -задовольнити.

Стягнути зВідокремленого структурного підрозділу «Політехнічний фаховий коледж Криворізького національного університету»на користь ОСОБА_1 заробітну платуна посаді викладача за сумісництвом на курсах підготовки до вступу за період з 22.11.2021 по 30.06.2022 в розмірі 25415 (двадцять п`ять тисяч чотириста п`ятнадцять) грн. 76 коп.

Стягнути зВідокремленого структурного підрозділу «Політехнічний фаховий коледж Криворізького національного університету»на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за роботуна посаді викладача за сумісництвом на курсах підготовки до вступу за період з 22.11.2021 по 30.06.2022 в розмірі 11521 грн. 80 коп.

Стягнути зВідокремленого структурного підрозділу «Політехнічний фаховий коледж Криворізького національного університету»на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути зВідокремленого структурного підрозділу «Політехнічний фаховий коледж Криворізького національного університету»на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач -ОСОБА_1 , адресареєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник позивача - адвокат Буліч Наталя Володимирівна, свідоцтво № 1933 від 15.12.2008, адреса:м. Кривий Ріг, вул. Панаса Мирного, 2.

Відповідач - Відокремлений структурний підрозділ «Політехнічний фаховий коледж Криворізького національного університету», адреса місця знаходження:м. Кривий Ріг, вул. Кармелюка, 33, код ЄДРПОУ 37861079.

Дата складання повного тексту судового рішення 07 травня 2024 року.

Суддя В.В.Мазуренко