Рішення

від 09.05.2024 по справі 2-919/10

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 2-919/10

Провадження № 2-зз/591/9/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 травня 2024 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі :

головуючого - судді Шелєхової Г.В.

за участю секретаря судового засідання Сухонос Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ставить питання про скасування арешту з його майна. Зазначає, що будь-яка заборгованість в нього відсутня. Однак, оскільки виконавче провадження закінчене, то виконавча служба відмовила в знятті арешту. Вважає, що його право порушене.

В судове засідання сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 26 березня 2024 року призначено справу до судового розгляду на 8 квітня 2024 року.

8 квітня 2024 року відкладено розгляд справи до 9 травня 2024 року у зв`язку з наданням головуючому судді 1 день відпочинку.

Суд, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 14 травня 2009 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування майнової шкоди 19588 грн. 52 грн. та судові витрати по справі в сумі 1070 грн. 30 коп.

27 травня 2009 року на виконання рішення суду виданий виконавчий лист.

Як вбачається з листа Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми №56061 від 22.03.2024 року, на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа 2-279 від 27.05.2009 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 20658,82 грн. 15 лютого 2010 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника. 28.11.2011 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Станом на 21.03.2024 року боржником не надано відомостей про сплату боргу за виконавчим провадженням. (а.с.10).

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 28 серпня 2009 року рішення першої інстанції скасоване, справу направлено на новий розгляд.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 3 серпня 2010 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 440грн. 00 коп.в рахунок відшкодування майнової шкоди, 51 грн. 00 коп. повернення судового збору,30 грн. 00 коп. повернення ІТЗ та на користь держави достягнути 90 грн. 00 коп. ІТЗ. В іншійчастині позовувідмовлено за необґрунтованістю.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 16 вересня 2010 року рішення суду першої інстанції змінено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 440грн. 00 коп.в рахунок відшкодування майнової шкоди. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

5 жовтня 2010 року на виконання рішення суду було видано виконавчий лист (т.1 а.с.237).

Як вбачається з копії квитанції №993-17333913/Т від 14 грудня 2010 року, ОСОБА_1 сплатив на рахунок виконавчої служби суму в розмірі 585,19 грн. (а.с.9).

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Таким чином необхідність в арешті майна відсутня.

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

В силу положень ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі статтею 321ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За таких обставин, враховуючи відсутність виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту, суд приходить до висновку, що не зняття арешту зі спірного майна є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

За наявності арешту (обтяження) порушується право приватної власності, внаслідок чого позивач позбавлений можливості оформити спадщину на спірну кімнату. Вказана обставина порушує права позивача, а тому позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» , суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Зняти арешт з майна боржника ОСОБА_1 , накладений згідно постанови про арешт майна боржника по ВП №13495377 від 10.06.2009 року з примусового виконання виконавчого листа №2-279 виданого 27.05.2009 року Зарічним районним судом м. Суми про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Стягувач (позивач): ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повне рішення виготовлене 9 травня 2024 року.

Суддя Г.В. Шелєхова