Постанова

від 09.05.2024 по справі 914/3028/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" травня 2024 р. Справа №914/3028/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддівВ.М. Гриців

І.Б. Малех,

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Городоцької міської ради Львівської області за № 410/03-24 від 26.02.2024 року (вх. № 01-05/651/24 від 05.03.2024 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 29.01.2024 року (суддя Р.В. Крупник; повний текст рішення складено 08.02.2024 року)

у справі № 914/3028/23

за позовом: міської ради Львівської області (надалі Городоцька міська рада)

до відповідача: Приватного підприємства Лісова перлина (надалі ПП Лісова перлина)

про стягнення 101829,27 грн. безпідставно збережених коштів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

10.10.2023 року Городоцька міська рада звернулась до ПП Лісова перлина про стягнення 101829,27 грн. безпідставно збережених коштів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що земельна ділянка площею 0,3 га з кадастровим номером 4620980800:25:000:0004, яка знаходиться за адресою: Львівська обл., с. Воля-Бартатівська, вул. Львівська, буд. 39, перебуває у комунальній власності Городоцької міської ради Львівської області та є сформованою 08.03.2018. На вказаній земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна, а саме нежитлова будівля (готельно-відпочинковий комплекс) загальною площею 1173,2 кв.м., який належить відповідачу на праві власності з 2015 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.01.2024 року у справі №914/3028/23 в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції встановив, що Кооператив Затишок у встановленому законом порядку набув право постійного користування спірною земельною ділянкою і це право в порядку правонаступництва перейшло до відповідача, відтак воно зберігається за останнім, незалежно від того, що відомості про нього не внесено до Державного реєстру (оскільки чинне земельне законодавство не передбачає такої підстави припинення права постійного користування), а також зберігається за ним до моменту завершення процедури оформлення права оренди на цю земельну ділянку чи отримання її у власність.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Зазначає, що приватне підприємство «Оксана» засноване на майні і основних засобах кооперативу «Затишок», в який входить кафе «Затишок» в селі Бартатів, а не селі Воля-Бартатівська. Також вказує на те, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 0,3 га з кадастровим номером 4620980800:25:000:0004 розташована в селі Воля-Бартатівська. Звертає увагу суду на те, що відповідачем не надано жодних доказів про те, що кафе «Затишок» було придорожнім кафе. Позивач заявляє про те, що жодними матеріалами справи не підтверджена та обставина, що до відповідача в порядку правонаступництва перейшло право постійного користування земельною ділянкою. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу безпідставною, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Зокрема, зазначає, що в силу розташування земельної ділянки з кадастровим номером 4620980800:25:000:0004 поза межами населених пунктів і відсутності чіткої адміністративної межі між двома сусідніми селами одного із районів Львівської області, тому щодо такого об`єкта нерухомості вказувалися різні адреси роташування. Згідно технічної документації та супровідних документів земельна ділянка розташована в селі Воля-Бартатівська, що визнається і самим позивачем у його позовній заяві. На виконання вимог тогочасного цивільного законодавства був здійснений перехід прав та обов`язків від кооператву «Затишок» до малого приватного підприємства «Оксана». Також зазначає, що реєстрація права користування земельною ділянкою, яке було набуто до моменту набрання чинності нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» мала бути здійснена лише у випадку вчинення будь-якого правочину із такою земельною ділянкою або шляхом подання відповідної заяви, при цьому факт неподання такої заяви жодним чином не позбавляє володільця земельної ділянки відповідного права. Просить рішення господарського суду Львівської області від 29.01.2024 року у справі № 914/3028/23 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Апеляційне провадження у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2024 року головуючим-суддею (суддею-доповідачем) у справі №914/3028/23 визначено суддю О.В. Зварич, суддів: В.М. Гриців, І.Б. Малех.

Згідно з ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 року, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою у справі №914/3028/23 та ухвалено здійснити перегляд рішення господарського суду Львівської області від 29.01.2024 року у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З`ясовуючи обставини стосовно ознайомлення позивача та відповідача з порядком розгляду даної справи, суд встановив таке.

11.03.2024 року ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 року доставлено до електронних кабінетів позивача та відповідача в системі «Електронний суд», що підтверджується довідкою відповідального працівника суду.

На час винесення даної постанови від сторін у справі не надходило жодних заяв чи клопотань щодо порядку розгляду апеляційної скарги Городоцької міської ради на судове рішення у справі №914/3028/23, яке є предметом оскарження.

Обставини справи

Як видно із наявних у справі копій документів, у 1989 році Кооперативу «Затишок» видано Державний акт на право користування землею Б № 040216.

Відповідно до вказаного акту за Кооперативом (землекористувачем) закріплюється безстрокове і безплатне користування земельну ділянку площею 0,3 га в межах згідно з плано землекористування яка знаходиться на території Львівського лісгоспу Городоцького району УРСР, для будівництва придорожнього кафе.

Як вбачається зі змісту Угоди про утворення і діяльність приватого малого підприємства «Оксана», яка посвідчена державним нотаріусом 19.11.1991 року та зареєстрована у реєстрі за №3146, у 1991 році на майні та основних засобах Кооперативу Затишок було утворено Приватне мале підприємство «Оксана» (надалі МП Оксана),

Аналогічне положення відображене у пункті 3 Статуту МП Оксана, який є невід`ємною частиною вказаної вище Угоди та був зареєстрований 27.11.1991 року.

Згідно пункту 1.1. Статуту, зареєстрованого виконкомом Городоцької районної ради народних депутатів розпорядженням № 285 від 10.05.1995 року, засноване товариство з обмеженою відповідальністю «Оксана» (надалі ТзОВ «Оксана»).

У відповідності до пункту 3.1 вказаного Статуту товариство створено внаслідок перетворення МП «Оксана» в товариство з обмеженою відповідальністю. Товариство являється правонаступником малого приватного підприємства, несе відповідальність по його зобов`язаннях, набуває його права згідно акту по ліквідаційному балансу.

Згідно пункту 1.1. Статуту, зареєстрованого Городоцькою райдержадміністрацією Львівською області від 14.03.2002 року № 737, створено Приватне підприємство «Лісова перлина» (далі ПП «Лісова Перлина») шляхом перереєстрації ТзОВ «Оксана».

В абзаці 2 пункту 1.1. вказаного Статуту зазначено, що ПП «Лісова Перлина» є правонаступником всіх прав та обов`язків ТзОВ «Оксана».

Як вбачається з інформаційної довідки 347962361 від 26.09.2023 року Приватне підприємство «Лісова перлина» на праві приватної власності належить нежитлова будівля загальної площею 43,7 кв.м за адресою: Львівська обл., Городоцький р-н, с. Воля-Бартатівська, вул. Львівська, буд. 39.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0001989292023 від 26.09.2023 року земельна ділянка площею 0,3 га, кадастровий номер 4620980800:25:000:0004, розташована за адресою: Львівська обл., Городоцький р-н, с. Воля-Бартатівська, вул. Львівська, буд. 39.

Також відповідно до вказаного Витягу земельна ділянка належить до державної форми власності, а сама земельна ділянка розташована за межами населеного пункту.

Як вбачається з Витягу № НВ-4600634782023 від 17.08.2023 року нормативна грошова оцінка згаданої земельної ділянки становить 565718,14 грн

19.09.2023 року представниками Городоцької міської ради проведено комісійне обстеження земельної ділянки площею 0,3 га з кадастровим номером 4620980800:25:000:0004, про що складено відповідний акт. Під час проведення обстеження встановлено, що ділянка розташована по вул. Львівська, 39 за межами с. Воля-Бартатівська Бартатівського старостинського округу Городоцької міської ради та використовується ПП Лісова перлина для обслуговування належного їй готельно-відпочинкового комплексу за відсутності правових підстав та без сплати будь-яких платежів за її використання.

Вказане стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційних скарг

Із прийняттям 28.06.1996 Конституції України визначено один із фундаментальних принципів конституційного ладу держави, а саме гарантування права власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Законом України від 05.02.2004 № 1457-IV "Про розмежування земель державної та комунальної власності" (втратив чинність 01.01.2013, підстава - Закон № 5245-VI) було визначено правові засади розмежування земель державної та комунальної власності і повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання земельних відносин з метою створення умов для реалізації ними конституційних прав власності на землю, забезпечення національного суверенітету, розвитку матеріально-фінансової бази місцевого самоврядування.

У статті 5 цього Закону було наголошено, що суб`єктом права власності на землі державної власності є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади. Суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Водночас, при розмежуванні земель державної та комунальної власності до земель комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст передаються: усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності; земельні ділянки за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти комунальної власності; землі запасу, які раніше були передані територіальним громадам сіл, селищ, міст відповідно до законодавства України; земельні ділянки, на яких розміщені об`єкти нерухомого майна, що є спільною власністю територіальної громади та держави (стаття 7 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності").

Із 01.01.2013 набув чинності Закон № 5245-VI, за змістом пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

У державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу, а також земель, які відповідно до закону віднесені до комунальної власності (пункт 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI).

Відповідно до статті 7 Земельного кодексу України (Кодекс втратив чинність з 01.01.2002 року на підставі Кодексу № 2768-III) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям; громадським об`єднанням; релігійним організаціям; промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям; організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу для потреб оборони; для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам; житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам; спільним підприємствам,міжнародним об`єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам.

За змістом частини 2 статті 83 Земельного кодексу України (тут і далі в редакції Кодексу № 2768-ІІІ) у комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Згідно з частиною 1, 2 статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

В розглядуваній справі колегією суддів встановлено, що згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0001989292023 від 26.09.2023 року земельна ділянка площею 0,3 га, кадастровий номер 4620980800:25:000:0004, яка розташована за межеми населеного пункту за адресою: Львівська обл., Городоцький р-н, с.Воля-Бартатівська, вул. Львівська, буд. 39, належить до земель державної власності.

Правовідносини щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави регулюються положеннями глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Проаналізувавши вищеописані норми права та обставини справи № 914/3028/23, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що Городоцька міська рада не є належним позивачем у цій справі, так як земельна ділянка за адресою: Львівська обл., Городоцький р-н, с. Воля-Бартатівська, вул. Львівська, буд. 39 розташована за межами населеного пункту та належить до земель державної власності, а не комунальної.

Правом на звернення до суду з позовними вимогами про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без належних правових підстав наділений власник такої земельної ділянки.

В матеріалах справи відсутні докази про передання Городоцькій міській раді вказаної земельної ділянки у власність відповідно до закону.

З урахуванням вищенаведених обставин справи зазначена земельна ділянка не належить Городоцькій міській раді, а відтак її права не можуть бути порушені діями відповідача.

Із вимогою про захист прав щодо вказаної земельної ділянки може звернутись до суду уповноважений державний орган у випадку, якщо вважатиме порушеними права держави як власника спірної земельної ділянки.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського проесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у Постанові від 13.07.2022 року у справі 916/3307/16 дійшов наступних висновків:

«Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові».

Враховуючи відсутність порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до господарського суду у цій справі, колегія суддів приходить до висновку про відмову у позові позивачу, але з інших мотивів, ніж це зазначено в оскарженому рішенні суду першої інстанції.

За приписами частин 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржене рішення суду першої інстанції змінити в мотивувальній частині та викласти в редакції цієї постанови; у решті залишити без змін.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст.ст. 8, 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Городоцької міської ради Львівської області за № 410/03-24 від 26.02.2024 року (вх. № 01-05/651/24 від 05.03.2024 року) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Львівської області від 29.01.2024 року у справі №914/3028/23 змінити в частині мотивів відмови у позові та викласти в редакції цієї постанови, у решті без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційних скарг покласти на апелянта

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

СуддяВ.М. Гриців

СуддяІ.Б. Малех