Постанова

від 29.04.2024 по справі 914/2679/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2024 р. Справа №914/2679/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіГалушко Н.А.

суддівЖеліка М.Б.Орищин Г.В.

без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-логістичний центр», с.Зарічне Жидачівського району Львівської області б/н від 21.12.2023 (вх.ЗАГС №01-05/207/24 від 16/01/2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 28.11.2023 (повний текст складено 04.12.2023, суддя Яворський Б.)

у справі № 914/2679/23

за позовом: 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Одеській області, м.Білгород-Дністровський Одеської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-логістичний центр», с.Зарічне Жидачівського району Львівської області,

про стягнення надмірно сплачених коштів у розмірі 19'668,00 грн,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог та оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-логістичний центр» про стягнення 19'668,00 грн безпідставно набутих коштів, які надмірно сплачені за договором №46 від 24.06.2022.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що придбавши автомобільні шини для потреб рятувального загону зайво сплатив на користь відповідача у складі вартості придбаного товару податок на додану вартість. Сума ПДВ була включена у ціну товару без урахування положень постанови КМУ №178 від 02.03.2022 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану».

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.11.2023 у справі №914/2679/23 позовні вимоги задоволено повністю; стягнено з ТОВ «Транспортно-логістичний центр», с.Зарічне Жидачівського району Львівської області на користь 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області 19'668,00 грн сплаченого ПДВ та 2'684,00 грн судового збору.

Рішення суду обгрунтовано тим, що набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Оскільки відповідач отримав від рятувального загону суму податку на додану вартість у розмірі 19'668,00 грн у складі ціни товару, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, тому дана сума коштів підлягає поверненню на підставі ст.1212 ЦК України, адже договір між сторонами укладено 24.06.2022, тобто після прийняття постанови КМУ №178 від 02.03.2022 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» з визначеною у ньому ставкою податку у розмірі 20%. Твердження відповідача щодо відсутності чіткого переліку товарів, які оподатковуються за нульовою ставкою, не знайшли свого правового обґрунтування та спростовані вищенаведеними положеннями.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу..

ТОВ «Транспортно-логістичний центр» подано апеляційну скаргу б/н від 21.12.2023 (вх.ЗАГС №01-05/207/24 від 16/01/2024), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 28.11.2023 у справі №914/2679/23 та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є не законним та таким, що порушує процесуальні та матеріальні права відповідача.

Скаржник зазначає, що, виходячи з умов договору № 46 від 22.06.2022, такі були узгоджені двома сторонами та зауважень з жодного боку не виникало. При отриманні оплати за товар відповідачем було складено податкову накладну №137 від 27.06.2022 на загальну суму 118 008, 00 грн (в т.ч. ПДВ - 19 668,00 грн), що зареєстровано в ЄРПН №9118245314. Податкове зобов`язання з ПДВ включено до декларації з ПДВ за червень 2022 р., та відповідно сплачено до бюджету у складі ПДВ за червень 2022 р. згідно платіжної інструкції від 27.07.2022 №145.

Скаржник стверджує, що 05.07.2023, тобто більше, як через рік після підписання договору, позивачем на адресу відповідача надіслана претензія з посиланням на постанову КМУ №178 від 02.03.2022 з вимогою повернути безпідставно сплачені бюджетні кошти на оплату ПДВ.,

На думку скаржника, судом першої інстанції не враховано, що позивачем не було доведено, які саме норми чинного законодавства порушені в укладеному між сторонами договорі № 46 від 22.06.2022, як і не було доведено з боку позивача чому саме ним був підписаний із постачальником (відповідачем) договір №46 від 24.06.2022 на умовах, які їм не підходили, а також не було доведено позивачем чому саме такі умови були запропоновані замовником (позивачем) для підписання постачальнику (відповідачу) оскільки саме позивач надіслав текст свого варіанту договору для підписання відповідачу. Отже, позивач погодив ціну договору, а відтак підстав для звернення до суду у нього бути не повинно. Позивач звертався із позовною заявою про визнання недійсними договорів в частині включення до ціни договорів податку на додану вартість, однак в резолютивній частині позовних вимог просить стягнути надмірно сплачені кошти. Господарський суд Львівської області у рішенні від 28.11.2023 задоволив позовні вимоги повністю та зобов`язав стягнути кошти з відповідача, однак в рішенні жодним чином не відображено норму, згідно якої договір №46 від 24.06.2022 або якась його частина чи окремий пункт визнано не чинним, протизаконним чи таким, що порушує права сторони у договорі.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції не визнав договір чи якусь його частину недійсною, однак застосував наслідки недійсності шляхом стягнення коштів, які в межах укладеного договору у частині ПДВ були сплачені з боку відповідача (скаржника) до державного бюджету.

2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління ДСНС України в Одеській області у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що відповідач в особі TOB «Транспортно-логістичний центр» набув кошти за рахунок позивача в особі 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права. Невиконання підприємством вимог діючого законодавства щодо повернення безпідставно отриманих коштів, зокрема, податок на додану вартість, ставить під загрозу виконання завдань за призначенням, покладених на органи та підрозділи ДСНС України.

Позивач вважає, що незаконне витрачання коштів Державної служби з надзвичайних ситуацій тягне за собою дефіцит бюджету ДСНС, що породжує соціальну напругу у суспільстві і може сприяти невиконанню державою своїх функцій у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки.

На думку позивача, враховуючи звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання відповідачем в особі TOB «Транспортно-логістичний центр» позивачу в особі 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області товару за договором № 46 від 22.06.2022, можна зробити висновок, що неповернення відповідачем позивачеві суми, перерахованої поза межами договірних платежів (суми податку на додану вартість, яка не підлягала сплаті за встановлених обставин), мало наслідком збагачення відповідача на загальну суму у розмірі 19'668,00 грн, тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом. Оскільки відповідач отримав від 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області суму податку на додану вартість у розмірі 19'668,00 грн у складі ціни товару, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, дана сума коштів підлягає поверненню на підставі ст.1212 ЦК України, адже договір між сторонами укладено 24.06.2022, тобто після прийняття постанови КМУ №178 від 02.03.2022 «Про деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану».

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2023 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Галушко Н.А., суддів Орищин Г.В. та Желіка М.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 апеляційну скаргу ТОВ «Транспортно-логістичний центр», б/н від 21.12.2023 (вх.ЗАГС №01-05/207/24 від 16/01/2024) залишено без руху, апелянта зобов`язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: надати (надіслати) на адресу Західного апеляційного господарського суду оригінал апеляційної скарги, оригінал платіжного документа про сплату судового збору.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду Львівської області від 28.11.2023 у справі № 914/2679/23, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Транспортно-логістичний центр» б/н від 21.12.2023 (вх.ЗАГС №01-05/207/24 від 16/01/2024), апеляційну скаргу вирішено розглядати без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи.

24.06.2022 2 державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління ДСНС України в Одеській області (замовник) та ТОВ «Транспортно-логістичний центр» (постачальник) укладено договір №46 з додатком (специфікацією), за умовами якого постачальник зобов`язується у термін, встановлений даним договором, передати у власність покупця шини 395/85/R20 ВКТ, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором. Код купівлі згідно ДК 021:2015:34350000-5-Шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності.

Відповідно до п.1.2 договору ціна за одиницю товару, загальна кількість, асортимент товару визначається у рахунках на оплату постачальника або специфікаціях, що є невід`ємними частинами даного договору.

Згідно з п.3.1 договору ціна договору становить 118'008,00 грн, в т.ч. ПДВ 19'668,00 грн.

Ціна договору може бути зменшена або збільшена за взаємною згодою сторін (п. 3.2 договору).

За умовою п.5.1 договору датою поставки товару є дата підписання накладної замовником. Приймання товару здійснюється замовником при наявності супровідних документів: накладна (п.5.3 договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Даний договір діє в межах періоду дії воєнного стану (п.9.1 та п.9.2 договору).

24.06.2022 сторони підписали специфікацію №1 (додаток №1 до договору №46 від 24.06.2022), якою погодили найменування товару, що поставляється, кількість та ціну за одиницю товару, а також загальну суму з ПДВ - 118'008,00 грн, в т. ч. ПДВ 20% - 19'668,00 грн.

На виконання умов укладеного договору 24.06.2022 відповідачем на підставі накладної №737 передано у власність позивача товар на загальну суму 118'008,00 грн, у т.ч. 19'668,00 грн ПДВ. Накладна підписана та скріплена печатками обох сторін. Вартість поставленого товару оплачено рятувальним загоном 27.06.2022, що підтверджується платіжним дорученням №335 (а.с. 19).

05.07.2023 позивачем на адресу відповідача, з посиланням на постанову КМУ №178 від 02.03.2022, скеровувалася претензія з вимогою про повернення безпідставно сплачених бюджетних коштів на оплату ПДВ. 10.07.2023 відповідач направив відповідь на претензію, у якій вимогу заперечив, зазначивши, що порушення товариством законодавства відсутні, ПДВ сплачено до бюджету.

Позивач стверджує, що нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Податкового Кодексу та Постанови КМУ №178 від 02.03.2022, застосовується як до операцій з постачання пального, так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту, при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб`єктів, що визначені Постановою №178.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до відповідача, у якому просить стягнути з відповідача 19'668,00 грн безпідставно набутих коштів, які надмірно сплачені за договором №46 від 24.06.2022.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Висновки суду апеляційної інстанції.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 ЦК України).

Згідно з ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).

Положеннями статей 6, 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Так, за приписами ч.ч.1, 3 ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 ГК України).

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Податок на додану вартість, визначений в п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).

Як зазначалось вище, між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору №46 від 24.06.2022 з додатком (специфікацією). За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору 24.06.2022 позивачу було поставлено товар (автомобільні шини) на суму 118'008,00 грн із врахуванням 19'668,00 грн ПДВ до ціни товару.

Отже, сторони на договірних засадах передбачили формування ціни за договором. Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку (подібний за змістом правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20 та від 03.12.2021 по справі №910/12764/20).

02.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану», якою, з метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, визначено категорії установ, операції з постачання яким товарів для заправки (дозаправки) або будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами) для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Так, відповідно до пунктів 1, 2 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 02.2022. У постанові Кабінету Міністрів України № 178 зазначено, що її прийняття обумовлене виконанням мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні".

02.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".

Відповідно до п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 178 до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

У постанові Кабінету Міністрів України № 178 зазначено, що її прийняття обумовлене виконанням мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні".

Постанова Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 містить посилання на підпункт "г" п.п. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.п. "г" п.п. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Відтак, ПК України чітко передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством,

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що договір між сторонами укладено 24.06.2022, тобто після прийняття постанови КМУ №178 від 02.03.2022 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» з визначеною у ньому ставкою податку у розмірі 20%.

Згідно з наданою індивідуальною податковою консультацією Державної податкової служби України від 06.06.2022 №697/ІПК/99-00-21-03-02-05, нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу та Постанови №178, застосовується як до операцій з постачання пального, так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту, при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб`єктів, що визначені Постановою №178.

При цьому норми Кодексу не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування установленої діючим законодавством ставки податку є обов`язковим, а не правом платника податку.

Також ДПС зазначила, що застосування нульової ставки ПДВ до операцій з постачання товарів не залежить від факту формування чи не формування постачальниками податкового кредиту за операціями з придбання товарів чи сировини для виготовлення товарів, які надалі постачаються за нульовою ставкою податку.

Тобто, незалежно від того, був сформований постачальником чи ні податковий кредит за операціями з придбання пального (товар для заправки), так і за операціями з придбання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами), операції з подальшого постачання таких товарів для визначених Постановою №178 категорій суб`єктів оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість. При цьому, оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість за правилами, встановленими пунктом 198.5 ст. 198 розділу V Кодексу, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість, не здійснюється.

Суд враховує, що виходячи з приписів ст. 217 ЦК України законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області і територій уповноважений державою на реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідацій надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру на відповідній території; здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту, за діяльністю аварійно-рятувальних служб на відповідній території. Пожежно-рятувальний загін фінансується за рахунок коштів державного бюджету, тому до операцій з постачання товару (автомобільних шин) для забезпечення транспорту рятувального загону застосовується нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до пункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Податкового Кодексу та Постанови КМУ № 178 від 02.03.2022.

Оскільки не тільки постановою КМУ № 178 від 02.03.2022 визначено нульову ставку податку на додану вартість для операцій з заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту, але й це передбачено підпунктом "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, то включення до ціни договору ПДВ у розмірі 20%, враховуючи, що замовником товару за договором виступає 2 державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління ДСНС України в Одеській області, суперечить постанові КМУ №178 від 02.03.2022, яка прийнята відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, задовільняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки відповідач отримав від рятувального загону суму податку на додану вартість у розмірі 19'668,00 грн у складі ціни товару, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, тому дана сума коштів підлягає поверненню на підставі ст.1212 ЦК України, адже договір між сторонами укладено 24.06.2022, тобто після прийняття постанови КМУ №178 від 02.03.2022 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» з визначеною у ньому ставкою податку у розмірі 20%.

Щодо наведеного судова колегія зазначає таке.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Як вбачається із матеріалів справи, 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління ДСНС України в Одеській області звернувся з позовом до ТОВ «Транспортно-логістичний центр» про визнання недійсними договорів в частині включення до ціни договорів податку на додану вартість, однак в прохальній частині позову позивач просить лише стягнути з ТОВ «Транспортно- логістичний центр» безпідставно набуті кошти, які надмірно сплачені за договором, як податок па додану вартість в розмірі 19 668,00 грн, шляхом зарахування їх на розрахункові рахунки позивача, вимога про визнання недійсним договору в частині включення в ціну товару суми ПДВ позивачем не заявлена.

Як зазначалось вище, позов заявлено виходячи з умов договору № 46 від 22.06.2022, які були узгоджені двома сторонами без зауважень. При отриманні оплати за товар відповідачем було складено податкову накладну №137 від 27.06.2022 на загальну суму 118 008, 00 грн (в т.ч. ПДВ - 19 668,00 грн), що зареєстровано в ЄРПН №9118245314. Податкове зобов`язання з ПДВ включено до декларації з ПДВ за червень 2022 р., та відповідно сплачено до бюджету у складі ПДВ за червень 2022 р. згідно платіжної інструкції від 27.07.2022 №145.

Положеннями статей 6, 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з п.1.2 договору сторони узгодили, що ціна за одиницю товару, загальна кількість, асортимент товару визначається у рахунках на оплату постачальника або специфікаціях, що є невід`ємними частинами даного договору.

Згідно з п.3.1 договору ціна договору становить 118'008,00 грн, в т.ч. ПДВ 19'668,00 грн.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним пункту 3.1 договору №46 від 22.06.2022 у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, отже, сторони договору узгодили ціну договору.

Відтак, судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів у розмірі 19'668,00 грн на підставі ст.1212 ЦК України.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції, що набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 ЦК України є передчасним.

За таких обставин посилання суду першої інстанції на правову позицію, викладену у постанові від 14.11.2023 у справі №910/2416/23 Верховного Суду є некоректним з огляду на те, що у справі №910/2416/23 позов заявлено заступником керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та Військової частини Державної прикордонної служби України до ТОВ «Західна сировинна компанія» про визнання недійсним договору в частині та стягнення 2 833 012,61 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2023 позов задоволено та визнано недійсним пункт 3.1 договору №9-22 від 14.03.2022 з відповідними змінами в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість 20%, укладеного між Військовою частиною Державної прикордонної служби України та ТОВ "Західна Сировинна Компанія". Стягнуто з ТОВ "Західна Сировинна Компанія" на користь Військової частини Державної прикордонної служби України сплачений ПДВ у розмірі 2 360 879, 40 грн, 3% річних у розмірі 53 944, 48 грн, інфляційні втрати у розмірі 418 188, 73 грн.

Однак, у даній справі пункт 3.1 договору №46 від 22.06.2022 у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість недійсним не визнавався.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судова колегія, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого суду, правильності застосування норм матеріального права дійшла висновків, що рішення суду слід скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

З огляду на те, що суд задовольняє апеляційну скаргу, судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 282, 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-логістичний центр», с.Зарічне Жидачівського району Львівської області б/н від 21.12.2023 (вх.ЗАГС №01-05/207/24 від 16/01/2024) задоволити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 28.11.2023 у справі №914/2679/23 скасувати. В позові відмовити.

Стягнути з 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (67700, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Незалежності, будинок 33г; ідентифікаційний код 38342152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-логістичний центр», с.Зарічне Жидачівського району Львівської області (81795, Львівська область, Жидачівський район, с.Зарічне, вулиця Першотравнева, 29; ідентифікаційний код 37828712) 4 026,00грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Головуючий суддяГалушко Н.А.

СуддяЖелік М.Б.

СуддяОрищин Г.В.