Постанова

від 13.03.2024 по справі 911/2174/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2024 р. Справа№ 911/2174/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Черниш В.Б. (керівник)

Кулініченко Г.В. (ордер серія АІ № 1566415 від 12.03.2024, посвідчення адвоката № 5555/10 від 24.12.2015)

від відповідача-1: Ярмоленко І.Є. (самопредставництво)

від відповідача-2: Снідевич О.С. (ордер серія АА № 1416556 від 12.03.2024, посвідчення адвоката)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського кооперативу "Заповітний"

на рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2023 (повний текст рішення підписано 23.11.2023)

у справі № 911/2174/23 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом Сільськогосподарського кооперативу "Заповітний"

до 1. Української міської ради

2. Фермерського господарства "Агроперспектива-РС"

про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недісйним договорів оренди та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Сільськогосподарський кооператив "Заповітний" звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до відповідача-1 Української міської ради та до відповідача-2 Фермерського господарства "Агроперспектива-РС" про:

- визнання недійсним та скасування рішення двадцять шостої сесії восьмого скликання Української міської ради Обухівського району Київської області від 13.04.2023 № 117 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель на невитребувані земельні ділянки для товарного сільськогосподарського виробництва на території Витачівської сільської ради Обухівського району Київської області та про передачу в користування на умовах оренди Фермерському господарству "Агроперспектива-РС"";

- визнання недійсним з моменту укладення договору оренди землі від 24.04.2023 між Українською міською радою Обухівського району Київської області та Фермерським господарством "Агроперспектива-РС" щодо земельної ділянки площею 1,9477, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровим номером 3223181500:02:002:0178, місце розташування: Київська область, Обухівський район, Витачівська сільська рада, ділянка № 77;

- визнання недійсним з моменту укладення договору оренди землі від 24.04.2023 між Українською міською радою Обухівського району Київської області та Фермерським господарством "Агроперспектива-РС" щодо земельної ділянки площею 1,8472, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровим номером 3223181500:02:002:0180, місце розташування: Київська область, Обухівський район, Витачівська сільська рада, ділянка № 78;

- визнання недійсним з моменту укладення договір оренди землі від 24.04.2023 між Українською міською радою Обухівського району Київської області та Фермерським господарством "Агроперспектива-РС" щодо земельної ділянки площею 1,8912, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровим номером 3223181500:04:001:0151, місце розташування: Київська область, Обухівський район, Витачівська сільська рада, ділянка № 154;

- визнання недійсним з моменту укладення договір оренди землі від 24.04.2023 між Українською міською радою Обухівського району Київської області та Фермерським господарством "Агроперспектива-РС" щодо земельної ділянки площею 1,7252, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровим номером 3223181500:04:001:0152, місце розташування: Київська область, Обухівський район, Витачівська сільська рада, ділянка № 172.

- зобов`язання Українську міську раду Обухівського району Київської області розглянути на черговій сесії заяву Сільськогосподарського кооперативу "Заповіт Ілліча" про передачу в оренду земельних ділянок з кадастровими номерами 3223181500:02:002:0180, 3223181500:02:002:0178, 3223181500:04:001:0151, 3223181500:04:001:0152 (невитребуваних часток (паїв) №77, №78, №154, №172) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами села Витачів Обухівського району Київської області, в межах Витачівського старостинського округу Української міської ради Обухівського району Київської області та укладення договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 3223181500:02:002:0180, 3223181500:02:002:0178, 3223181500:04:001:0151, 3223181500:04:001:0152.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.11.2023 відмовлено у задоволенні позову повністю.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності правових підстав для задоволення позову.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Сільськогосподарський кооператив "Заповітний" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2023 у справі № 911/2174/23 та ухвалити нове рішення у формі постанови про задоволення позовних вимог.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачу, як правонаступнику (Колективного сільськогосподарського підприємства "Заповіт Ілліча") належить право колективної власності на спірні земельні ділянки, на підставі державного акту про право постійного користування земельною ділянкою.

Також, за твердженням позивача, йому належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення загальною площею 75 відсотків від усіх земель масиву, тому на переконання позивача, він має переважне право на отримання спірних земельних ділянок в оренду.

Короткий зміст письмових пояснень відповідача-1 та відзиву відповідача-2 на апеляційну скаргу і узагальнення їх доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідачі-1,-2 наголошують на тому, що на території Української міської територіальної громади не сформовано жодного масиву, та відповідні відомості не внесені до Державного земельного кадастру, а тому у позивача відсутнє переважне право на отримання спірних земельних ділянок в оренду.

Крім того, відповідачі-1,-2 стверджують, що державний акт 1996 року, на який посилається позивач, не є належним доказом підтвердження правових підстав для користування вказаними земельними ділянками позивачем, оскільки в вищезгаданому державному акті вказана інша юридична особа - Колективне сільськогосподарське підприємство "Заповіт Ілліча" та відповідно через відсутність в державному акті кадастрових номерів, межових знаків, виділення таких земельних ділянок в натурі не можливо достеменно встановити чи входять саме оспорювані земельні ділянки до такого масиву.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2023 апеляційну скаргу Сільськогосподарського кооперативу "Заповітний" на рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2023 у справі № 911/2174/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/2174/23.

До суду апеляційної інстанції, від позивача надійшов лист, до якого долучено підтверджуючі документи про направлення копії апеляційної скарги з додатками відповідачам.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 апеляційну скаргу Сільськогосподарського кооперативу "Заповітний" на рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2023 у справі № 911/2174/23 залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

До Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшли додаткові пояснення до справи, до яких долучено докази сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського кооперативу "Заповітний" на рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2023 у справі № 911/2174/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 13.03.2024.

В судове засідання, яке відбулося 13.03.2024, з`явилися представники позивача та відповідачів-1,-2, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Позивач, звертаючись до суду першої інстанції, вказав, що в 1996 році він отримав в колективну власність 1305,2 гектари землі для сільськогосподарського виробництва стверджуючи, що дана обставина підтверджується актом на право колективної власності на землю, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 31.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Витачівської сільської ради Обухівського району Київської області № 52 від 14.07.2000 було виділено групі власників земельних часток(паїв) в натурі єдиним масивом земельні ділянки площею 1071,99 га земель колективної власності.

Після виділення вказаних паїв в натурі позивач продовжив користуватися не витребуваними земельними частками (паями) загальною площею 10,1121 га на території Витачівської сільської ради Обухівського району Київської області, зокрема ділянками №№: 77, 78, 154, 172.

Починаючи з 26.01.2023 позивач звертався до Української міської ради Обухівського району Київської області (відповідача-1) з заявою про надання дозволу на розробку проектної документації з передачі в оренду даних земельних часток (паїв). Також звернення мали місце 01.02.2023 з листом № 5, 08.02.2023 з листом № 7 та 27.03.2023 з листом № 17.

09.02.2023 листом № 538/1-2 відповідач-1 на лист № 7 від 08.02.2023 повідомив позивача, що клопотання від 26.01.2023 буде винесене на розгляд сесії.

Водночас позивач довідався, що 09.02.2023 рішенням відповідача-1 № 41 було надано дозвіл Фермерському господарству "Агроперспектива-РС" (відповідачу-2) на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (невитребуваних часток (паїв) № 77, № 78, № 154, № 172) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами села Витачів Обухівського району Київської області орієнтовною площею 9,00 га.

13.04.2023 рішенням відповідача-1 № 117 було затверджено технічну документацію щодо інвентаризації земель на невитребувані земельні ділянки з кадастровими номерами 3223181500:02:002:0180 площею 1,8472 га, 3223181500:02:002:0178 площею 1,9477 га, 3223181500:04:001:0151 площею 1,8912 га, 3223181500:04:001:0152 площею 1,7252 га, на території Витачівської сільської ради Обухівського району Київської області та передано відповідачу-2 в користування на умовах оренди строком на 7 років.

24.04.2023 між відповідачами-1,-2 були укладені договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 3223181500:02:002:0180 площею 1,8472 га, 3223181500:02:002:0178 площею 1,9477 га, 3223181500:04:001:0151 площею 1,8912 га, 3223181500:04:001:0152 площею 1,7252 га, на території Витачівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Позивач стверджував, що дані рішення відповідача-1 та договори укладені на підставі цих рішень є неправомірними з наступних підстав:

- у 1996 році позивач отримав державний акт на право колективної власності, а відповідно до п. 7 розділу X Земельного кодексу України встановлено, що "юридичні особи, що одержали у власність земельні ділянки у розмірах передбачених раніше діючим законодавством зберігають права на ці ділянки". Враховуючи зазначене кооператив сплатив до всіх рівнів бюджету за 2022 рік 7154,6 млн.грн;

- на час прийняття рішень відповідачем-1 даний державний акт на право колективної власності не скасований та не визнаний недійсним, що свідчить про неправомірність рішень ради, оскільки згідно ст. 140 Земельного кодексу України визначені підстави припинення права власності на земельні ділянки, які відносно колективної власності позивача не застосовувались, що вказує на порушення його прав даною радою;

- відповідно до ч. 4 ст. 37-1 Земельного кодексу України встановлено, що особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право орендувати інші земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані у такому масиві, а у разі якщо інші земельні ділянки перебувають в оренді, - на одержання їх у суборенду, за умови передачі їх власнику (орендарю) у користування (оренда, суборенда) іншої земельної ділянки, розташованої у цьому ж масиві, на такий самий строк та на таких самих умовах, якщо внаслідок черезсмужжя невикористання таких земельних ділянок створює перешкоди у раціональному використанні земельних ділянок, що перебувають у користуванні цієї особи. Право оренди землі набувається в порядку, встановленому Законом України "Про оренду землі". Особою, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, є землекористувач, якому належить право користування (оренда, емфітевзис) земельними ділянками, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, загальною площею не менш як 75 відсотків усіх земель масиву.

Позивач зазначив, що користується частинами масиву земель, де розташовані земельні ділянки за №№: 77, 78, 154, 172, що підтверджується відповідними схемами доданими до позовної заяви та заяв по суті спору і клопотань.

Також позивач наголошував, що відповідач-1 ігноруючи вимоги ст. 37-1 Земельного кодексу України, знаючи про їхні неодноразові звернення, постійне користування земельними ділянками, своєчасну сплату земельного податку, без належного правового обґрунтування прийняв рішення № 41 від 09.02.2023, надав дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (не витребуваних часток (паїв) №№: 77, 78, 154, 172) та надав в оренду спірні земельні ділянки відповідачу-2.

А відтак, на думку позивача, відповідачем-1 порушено право колективної власності позивача на земельні ділянки, якими він користується з 1996 року, а також не враховано те, що позивач є користувачами більше 75 відсотків земельних ділянок в даних масивах.

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.11.2023 відмолено у задоволенні позову повністю.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, відзиву та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Стаття 84 Земельного кодексу України встановлює, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Складовою реформування земельних відносин в Україні, є роздержавлення земель, тобто їх передача із державної та комунальної власності у приватну власність. Землі сільськогосподарського призначення можуть передаватися з державної у приватну власність різними способами, які залежать від організаційно-правової форми сільськогосподарських підприємств, які виступають землекористувачами. Відносини щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій регламентовано, зокрема, статтею 25 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Земельного кодексу Україн при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Приписи щодо паювання земель сільськогосподарського призначення містить, зокрема Указ Президента України від 08.08.1995 № 20/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", пунктом 1 якого визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) регламентовано Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Статтями 1 та 2 вказаного Закону визначено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай); трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

Цим Законом повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) надані сільським, селищним, міським радам та районним державним адміністраціям.

Так, статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Відтак, паювання земель сільськогосподарських підприємств як особливий порядок набуття у приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення є способом приватизації цих ділянок членами таких підприємств, що узгоджується із змістом пункту 8 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

Таким чином, реалізація процедури паювання відповідної частини земель має своїм наслідком припинення права державної та комунальної власності на розпайовані землі, що зумовлює припинення й інших правомочностей щодо земельних ділянок державної та комунальної власності.

Відтак, з огляду на викладене, судова колегія констатує, що нерозподілені (невитребувані) земельні частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, а лише перебувають у розпорядженні відповідних адміністрацій до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Вказаний висновок узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, які було викладено у постанові від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.12.2019 у справі № 917/258/19.

Також, колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що відповідно до правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яку викладено у постанові від 06.02.2018 у справі № 822/712/15 та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2020 у справі № 647/195/18 - надання нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок - часток (паїв) у користування здійснюється без проведення земельних торгів, що передбаченні ст. 124 Земельного кодексу України, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування.

Відтак, судова колегія погоджується з висноками суду першої інстанії про те що вчиняючи дії з передачі в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок - часток (паїв) без проведення земельних торгів відповідач-1 діяв в межах правомочностей наданих чинним законодавством.

Так, відповідно положень ст. 1 Закону України "Про оренду землі" та ст. 93 Земельного Кодексу України оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно положень ст. 1 Закону України "Про землеустрій" масив земель сільськогосподарського призначення - сукупність земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що складаються з сільськогосподарських та необхідних для їх обслуговування несільськогосподарських угідь (земель під польовими дорогами, меліоративними системами, господарськими шляхами, прогонами, лінійними об`єктами, об`єктами інженерної інфраструктури, а також ярами, заболоченими землями, іншими угіддями, що розташовані всередині земельного масиву), мають спільні межі та обмежені природними та/або штучними елементами рельєфу (автомобільними дорогами загального користування, полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, водними об`єктами тощо).

Частиною 4 ст. 37-1 Земельного Кодексу України визначено, що особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право орендувати інші земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані у такому масиві, а у разі якщо інші земельні ділянки перебувають в оренді, - на одержання їх у суборенду, за умови передачі їх власнику (орендарю) у користування (оренда, суборенда) іншої земельної ділянки, розташованої у цьому ж масиві, на такий самий строк та на таких самих умовах, якщо внаслідок через смужжя невикористання таких земельних ділянок створює перешкоди у раціональному використанні земельних ділянок, що перебувають у користуванні цієї особи. Право оренди землі набувається в порядку, встановленому Законом України "Про оренду землі".

Особою, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, є землекористувач, якому належить право користування (оренда, емфітевзис) земельними ділянками, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, загальною площею не менш як 75 відсотків усіх земель масиву.

Частиною 9 ст. 93 Земельного Кодексу унормовано, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Статтею 8-2 Закону України "Про оренду землі" визначено особливості набуття і реалізації права оренди на земельні ділянки, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення.

Так, дана стаття унормовує, що особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право орендувати інші земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані у такому масиві, а у разі якщо інші земельні ділянки перебувають в оренді, - на одержання їх у суборенду, за умови передачі їх власнику (орендарю) у користування (оренда, суборенда) іншої земельної ділянки, розташованої у цьому ж масиві, на такий самий строк та на таких самих умовах, якщо внаслідок черезсмужжя невикористання таких земельних ділянок створює перешкоди у раціональному використанні земельних ділянок, що перебувають у користуванні цієї особи.

Також даною статтею закріплено, що за наявності пропозиції іншої особи щодо укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки, особа (крім особи, яка має переважне право на поновлення договору оренди відповідно до статті 33 цього Закону), якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має переважне право на укладення договору оренди на умовах, не гірших, ніж умови для зазначеної особи. За наявності пропозиції особи, яка має переважне право на поновлення договору оренди відповідно до ст. 33 цього Закону, на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки переважне право, встановлене цією частиною, не застосовується.

Відтак вбачається, що спеціальний закон, до якого відсилає 4 ст. 37-1 Земельного Кодексу України, більш ширше унормовує особливості набуття і реалізації права оренди на земельні ділянки, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення та закріплює за особою, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, переважне право на укладення договору оренди на умовах, не гірших, ніж умови іншої зацікавленої особи.

За цих обставин, з огляду на наведену норму, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач повинен був надати орендодавцю докази того, що він є особою, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, а саме, що він є землекористувачем, якому належить право користування (оренда, емфітевзис) земельними ділянками, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, загальною площею не менш як 75 відсотків усіх земель масиву.

Так само і звертаючись до суду позивач повинен довести перед судом відповідними доказами цю обставину, щоб суд міг констатувати порушення його переважного права на укладення договору оренди.

За листа виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області № 671/3-23 від 22.02.2023 судом першої інстанції встановлено, що 26.01.2023 позивач звертався до відповідача-1 з клопотанням № 823/11-23 про надання дозволу на розробку проектної документації з передачі в оренду даних земельних часток (паїв) на території Витачівського старостинського округу, а саме №№: 77, 78, 154, 172. Самого клопотання від 26.01.2023 № 823/11-23 позивачем до суду не надано.

Також повторні звернення мали місце 01.02.2023 листом № 5, 08.02.2023 з листом № 7 та 27.03.2023 з листом № 17.

09.02.2023 листом № 538/1-2 відповідач-1 на лист № 7 від 08.02.2023 повідомив, що клопотання від 26.01.2023 № 823/11-23 буде розглянуте на черговому засіданні постійної комісії Української міської ради з питань будівництва, транспорту, зв`язку, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища з пропозиціями буде винесене на розгляд сесії Української міської ради.

Водночас, з рішення відповідача-1 від 09.02.2023 вбачається, що відповідач-2, раніше за позивача - 24.01.2023, звернувся з клопотанням № 765/11-23 до відповідача-1 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (не витребуваних часток (паїв)) №№: 77, 78, 154, 172 за межами села Витачів Обухівського району Київської області.

Рішенням відповідача-1 від 09.02.2023 відповідачу-2 було надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (не витребуваних часток (паїв)) №№: 77, 78, 154, 172 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами села Витачів Обухівського району Київської області орієнтовною площею 9.00 га.

Рішенням відповідача-1 від 13.04.2023 затверджено технічну документацію щодо інвентаризації земель на не витребувані земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223181500:02:002:0180 площею 1,8472 га, 3223181500:02:002:0178 площею 1,9477 га, 3223181500:04:001:0151 площею 1,8912 га та 3223181500:04:001:0152 площею 1,7252 га, що розташовані на території Витачівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Даним рішенням також передано відповідачу-2 в користування на умовах оренди строком на 7 років земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223181500:02:002:0180 площею 1,8472 га, 3223181500:02:002:0178 площею 1,9477 га, 3223181500:04:001:0151 площею 1,8912 га та 3223181500:04:001:0152 площею 1,7252 га, що розташовані на території Витачівської сільської ради Обухівського району Київської області, для товарного сільськогосподарського виробництва.

За результатами розгляду на пленарному засіданні 27 сесії Українською міською радою Обухівського району Київської області 8-го скликання, яке відбулось 18.05.2023 питання порядку денного "Про затвердження технічної документації щодо інвентаризації земель на не витребувані земельні ділянки для товарного сільськогосподарського виробництва за межами с. Витачів Обухівського району Київської області та про передачу в користування на умовах оренди Сільськогосподарському кооперативу "Заповіт Ілліча" не підтримано більшістю депутатів від загального складу ради, що підтверджується копією протоколу сесії від 18.05.2023, протоколом поіменного голосування депутатів та листом Виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської від 24.05.2023 № 1908/3-23.

Перевіривши додатки до клопотань позивача, що направлялись останнім до ради, судом встановлено, що до зазначених звернень, аргументованих п. 4 ст. 37-1 Земельного кодексу України, в різний час позивач долучав наступні документи: витяг з протоколу, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, статут, паспорт, ІПН, викопіювання із схеми паювання КСП "Заповіт Ілліча", витяг з інформаційної системи ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом, рішення Витачівської сільської ради № 52 від 14.07.2000, відомості про наявність земельних ділянок.

Судова колегія акцентує увагу на тому, що відповідно до положень ст. 79-1 Земельного Кодексу України формування земельних ділянок здійснюється зокрема і шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом та за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Законом України "Про землеустрій" зокрема ст. 35 визначено, що інвентаризація масиву земель сільськогосподарського призначення проводиться з такими особливостями:

а) підставою для проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення є: для земель державної власності - рішення органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою; в інших випадках - рішення сільської, селищної, міської ради, на території якої знаходиться масив;

б) при проведенні інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення здійснюються заходи щодо:

- внесення до Державного земельного кадастру відомостей про сформовані земельні ділянки, відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру;

- формування невитребуваних (нерозподілених) земельних ділянок;

- формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення під польовими дорогами;

- формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення під полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, які обмежують масив та земельні ділянки, розташовані уздовж масиву;

- виправлення помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру щодо меж земельних ділянок та інших відомостей про земельні ділянки.

Інвентаризація масиву земель сільськогосподарського призначення, не менш як 75 відсотків земель якого належить одній або декільком особам на праві власності або користування, може проводитися за відсутності рішення органів, зазначених у пункті "а" частини четвертої цієї статті.

За результатами проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення відомості про такий масив та про земельні ділянки, розташовані в ньому (у разі їх формування або за відсутності відомостей про них у Державному земельному кадастрі), вносяться до Державного земельного кадастру, про що замовник документації із землеустрою письмово повідомляє власників та користувачів земельних ділянок.

Крім того, відповідно до п. 5-1 пп. 97 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 до Державного земельного кадастру вносяться відомості (зміни до них) про землі в межах територій адміністративно-територіальних одиниць, зазначені у пункті 22 цього порядку, щодо відомостей про масиви земель сільськогосподарського призначення на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Згідно п. 162 Порядку відомості про масиви земель сільськогосподарського призначення надаються у формі витягу з Державного земельного кадастру про землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць.

Також п. 162 Порядку визначає, що інші відомості, окрім відомостей про масиви земель сільськогосподарського призначення та відомостей про обмеження у використанні земельної ділянки з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:

1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру;

2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41;

3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану);

4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що до клопотань позивача, адресованих Українській міській раді, про передачу відповідних земельних ділянок(паїв) в оренду, позивачем не було надано відомості (докази), які визначені пунктами 97, 162 Порядку ведення Державного земельного кадастру про те, що саме ці земельні ділянки входять до складу масиву 75% якого знаходиться у користуванні позивача.

Жодної документації з землеустрою щодо інвентаризації земель, та відомостей у формі визначеній пунктами 97, 162 Порядку ведення Державного земельного кадастру, яка б визначала, що спірні ділянки входять до складу масиву земельних ділянок 75% якого знаходиться у користуванні позивача та про сформованість самого масиву, позивач до суду також не подавав.

Вбачається, що відповідно до державного акту на право колективної власності на землю виданого Обухівською районною Радою народних депутатів Обухівського району Київської області 1996 року, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №31 Колективному сільськогосподарському підприємствау "Заповіт Ілліча" було надано у колективну власність 1305,2 гектари землі згідно з планом.

З наданого позивачем до позову рішення Виконавчого комітету Витачівської сільської ради Обухівського району Київської області № 52 від 14.07.2000 "Про виділення земельної ділянки в натурі єдиним масивом" вбачається, що було розглянуто колективне клопотання власників земельних часток (паїв) про виділення їм земельних ділянок в натурі єдиним масивом із земель колективної власності СВК "Заповіт Ілліча" згідно їх сертифікатів для сільськогосподарського виробництва.

За рішенням Виконавчого комітету Витачівської сільської ради Обухівського району Київської області № 52 від 14.07.2000 було вирішено виділити групі власників земельних часток (паїв) в натурі єдиним масивом земельні ділянки площею 1071,99 га земель колективної власності СВК "Заповіт Ілліча" згідно їх сертифікатів для сільськогосподарського виробництва.

Відомості про межі та місцезнаходження земельних ділянок виділених рішенням Виконавчого комітету Витачівської сільської ради Обухівського району Київської області № 52 від 14.07.2000, а також відомості про територіальне співвідношення(розміщення) цих ділянок по відношенню до спірних ділянок позивачем до суду не надано.

До суду позивачем також не було подано жодних відомостей з Державного земельного кадастру та доказів інвентаризації земель колишнього КСП, які б дали змогу суду встановити обставину знаходження спірних земельних ділянок в межах земельних ділянок наданих КСП "Заповіт Ілліча" згідно з актом на право колективної власності на землю, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 31.

Подані позивачем до суду викопіювання із схеми паювання КСП "Заповіт Ілліча" та копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, стосовно всіх земельних ділянок, що перебувають у нього в користуванні(оренді) не пов`язані жодними ідентифікуючими доказами, які б прив`язали вказані викопіювання та відомості викладені у витягах до місцевості та конкретного розташування як спірних земельних ділянок так і земельних ділянок зображених на викопіюваннях та земельних ділянок вказаних у витягах, позаяк з викопіювань вбачається, що останні складені головою позивача СК "Заповіт Ілліча" Валерієм Чернишом самостійно.

Так само, судова колегія додатково звертає увагу на поданий позивачем лист-відповідь Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області № 29-10-0.331-6828/2-23 від 26.07.2023 на адвокатський запит.

В даному листі зазначено, що відомості про земельну ділянку, що передана у колективну власність КСП "Заповіт Ілліча" у Державному земельному кадастрі відсутні, у зв`язку з чим перевірити перетин меж КСП "Заповіт Ілліча" з межами спірних земельних ділянок немає можливості.

Таким чином, наведена обставина додатково підтверджує факт відсутності доказів того, що спірні земельні ділянки межують або перетинаються з земельними ділянками, які перебувають у користуванні позивача, а відтак і факт відсутності доказів, що останні входять у визначений п. 4 ст. 37-1 Земельного кодексу України масив земельних ділянок входять або накладаються на земельні ділянки визначені в акті на право колективної власності на землю, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 31.

Підсумовуючи викладе, судова колегія дійшла висновку про те, що позивач належним чином не довів наявність свого порушеного права, оскільки не надав належних доказів у розумінні законодавства, що регулює земельні правовідносини, з яких суд міг би достеменно встановити як факт знаходження спірних земельних ділянок в межах земельних ділянок наданих КСП "Заповіт Ілліча" згідно з актом на право колективної власності на землю, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 31 так і факт знаходження спірних земельних ділянок у межах масиву земельних ділянок в розумінні ст. 1 Закону України "Про землеустрій" та п. 4 ст. 37-1 Земельного кодексу України або факт надання позивачем до відповідача-1 визначених законодавством доказів існування такого масиву та перебування спірних земельних ділянок у його межах.

Інші доводи, наведені позивачем у апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним і матеріалами справи.

В свою чергу, викладені відповідачем-1 у відзиві та відповідачем-2 у письмових поясненнях на апеляційну скаргу твердження є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

Отже, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Таким чином, за результатами апеляційного перегляду, судовою колегією не встановлено неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час винесення оскаржуваного рішення і підстав для його зміни чи скасування, за мотивів наведених у апеляційній скарзі, колегія суддів теж не вбачає, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм процесуального права та матеріального права.

Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги, таких підстав колегією суддів також не встановлено.

Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського кооперативу "Заповітний" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2023 у справі № 911/2174/23 - без змін.

Матеріали справи № 911/2174/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 08.05.2024.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська