Постанова

від 17.04.2024 по справі 910/4928/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2024 р. Справа№ 910/4928/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Діденко І.Г. (посвідчення адвоката № КВ 6154 від 08.09.2021)

Васильєва Д.О. (посвідчення адвоката № 21/2005 від 26.03.2019)

від відповідача: Поліщук М.В. (самопредставництво)

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерн"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 (повний текст рішення складено 30.01.2024)

у справі № 910/4928/23 (суддя Алєєва І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерн"

до Київської міської ради

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання укладеним договору про поновлення договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерн" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання укладеним договору про поновлення договору оренди земельної ділянки.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності правових підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерн" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 у справі № 910/4928/23 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач, з дотриманням вимог законодавства та умов договору щодо його поновлення, своєчасно та належним чином звернувся до відповідача з повідомленням про намір продовжити дію договору оренди земельної ділянки, проте відповідач вже понад 2 роки не приймає відповідне рішення про поновлення договору оренди.

Узагальнений виклад позицій інших учасників по справі

Відповідач та третя особа не скористалися своїм правом подати письмові відзиви на апеляційну скаргу. Неподання письмових відзивів не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2024, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерн" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 у справі № 910/4928/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4928/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерн" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 у справі № 910/4928/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 17.04.2024.

В судове засідання, яке відбулося 17.04.2024, з`явилися представники позивача та відповідача, які підтримали свою правову позицію щодо апеляційої скарги.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що явка представника третьої особи в судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представника третьої особи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

14.04.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерн" (орендарем, позивачем) та Київською міською радою (орендодавцем, відповідачем) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений державним нотаріусом першої київської нотаріальної контори Петровою Т.М., зареєстрований у реєстрі за № 17-1988 (надалі - договір), за умовами п. 1.1 якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 16.03.2006 № 339/3430 за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

Пунктом 2.1 договору визначено, що об`єктом оренди відповідно до цього договору, є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Б. Хмельницького, 53-а у Шевченківському районі м. Києва; розмір - 0,0275; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування готельного комплексу; кадастровий номер - 8000000000:88:196:0118.

Відповідно до витягу з технічної документації № Ю-37935/2006 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 11.04.2006 № 296 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 099 419, 81 грн (п. 2.2 договору).

Згідно з п. 3.1 договору останній укладений на 15 років.

Пунктом 11.7 договору передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Факт передачі відповідачем земельної ділянки в оренду позивачу підтверджується підписаним обома сторонами актом приймання-передачі від 15.08.2006.

Як стверджує позивач, 28.09.2020 останній звернувся до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки від 13.04.2006 № 17-1988, на новий термін.

07.12.2020 позивачем отримано лист від відповідача за № 05716-22532 від 02.12.2020, в якому зазначено, що звернення позивача 28.09.2020 про поновлення договору оренди земельної ділянки, є передчасним та буде розглянуто у строк визначений ст. 33 Закону України "Про оренду землі", тому, як термін оренди за договором оренди земельної ділянки спливає 15.08.2021.

29.03.2021 на виконання рекомендацій, зазначених в листі відповідача від 02.12.2020, позивач повторно звернувся до відповідача із листом - повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки.

24.05.2021 позивач отримав лист від відповідача за № 05716-10442 від 19.05.2021, в якому зазначено, що на розгляді Департаменту вже перебуває аналогічний лист-повідомлення позивача від 28.09.2020, який сформовано у кадастрову справу за номером 749137050.

26.07.2021 позивач письмово звернувся до Голови постійної комісії Київської міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин із проханням надати інформацію щодо стану розгляду кадастрової справи за номером 749137050.

05.08.2021 позивачем отримано відповідь від постійної комісії Київської міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин, в якому вказано, що до відповідача не надходили матеріали кадастрової справи за номером 749137050, але у разі надходження, їх буде розглянуто у встановленому порядку.

Не погоджуючись з вищевказаними діями відповідача, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом та зазначив що такі дії відповідача порушують права позивача на отримання переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлені Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності 05.12.2019, внесені зміни до Закону України "Про оренду землі", зокрема доповнено розділ IX "Перехідні положення" абзацами третім і четвертим такого змісту:

"Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

Враховуючи те, що договір укладений 13.04.2006, до спірних правовідносин положення статті 126-1 Земельного кодексу України не застосовуються, а поновлення договору слід здійснювати на умовах, визначених цим договором, за правилами, чинними на момент його укладення.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 906/400/21 та від 16.03.2023 у справі № 910/194/22.

За змістом положень ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі", в редакції, яка діяла станом на 13.04.2006 (дата укладення договору), передбачено, що:

- після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору (ч. 1);

- у разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін (ч. 2);

- у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням (ч. 3).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1 та 4 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до положень земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно із ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Зі змісту ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент укладення договору) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради.

Таким чином, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття сесією відповідного рішення.

Відповідно до правил, які були чинними на момент укладення договору оренди, та встановлені у ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (станом на 13.04.2006), після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Отже, виходячи з того, що діючим законодавством станом на 2006 рік не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Подібні правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 904/1671/21, від 09.11.2021 у справі № 910/4790/20, від 26.10.2021 у справі № 910/5710/19.

Територіальна громада міста Києва як власник спірного об`єкта - земельної ділянки делегує відповідачу повноваження щодо здійснення права власності від її імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Воля територіальної громади як власника може виражатися лише у таких рішеннях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади, та оформлюються у формі рішень відповідної ради.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем рішення про поновлення спірного договору оренди не приймалося, а відтак, оскільки волевиявлення відповідача шляхом прийняття рішення щодо поновлення договору оренди на тих самих умовах відсутнє, то за наявності письмового повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди поновлення спірного договору оренди землі не відбулось.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій справі у повному обсязі.

Посилання позивача на те, що він є власником нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці, а саме будівлі готельного комплексу за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 53, яка є наземною будівлею і яку неможливо перемістити в іше місце, а тому саме позивач має переважне право на поновлення договору оренди спірної земельної ділянки, вказаних вище висновків не спростовують, адже викладені позивачем доводи не можуть вплинути на законодавчо встановлену процедуру поновлення договорів оренди землі.

Інші доводи викладені у апеляційній скарзі свого підтвердження не знайшли, окільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки згідно зі вказаними вище положеннями чинного законодавства реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки пов`язувалася з наявністю відповідного рішення Київської міської ради.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерн" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 у справі № 910/4928/23 - без змін.

Матеріали справи № 910/4928/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 08.05.2024.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська