Постанова

від 09.05.2024 по справі 910/10081/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" травня 2024 р. Справа №910/10081/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Андрієнка В.В.

Шевчук С.Р.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2024

у справі №910/10081/23 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шеіл"

про стягнення 6 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - Військова частина) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шеіл" (далі - ТОВ "Шеіл") про стягнення пені у розмірі 6 000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Військова частина посилається на порушення ТОВ "Шеіл" умов договору від 08.04.2022 №120/В33-2022, в частині прострочення поставки товару, у зв`язку з чим позивач, на підставі пункту 7.3 договору, здійснив нарахування пені у сумі 6 000,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2024 у справі №910/10081/23 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що умовами договору не було узгоджено строки здійснення поставки товару відповідачем, вказані строки повинні бути визначені позивачем у поданій ним заявці на поставку товару, яка не була надіслана позивачем на адресу відповідача відповідно до умов договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Військова частина звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2024 у справі №910/10081/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим.

Так, скаржник вказує, що при ухваленні рішення від 21.01.2024 суд першої інстанції, всупереч вимогам статті 237 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) невірно вирішив наступні питання, а саме: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати на їх підтвердження.

Також, апелянт зазначає, що місцевий господарський суд, на час ухвалення рішення у господарській справі, не застосував стандарт "балансу вірогідностей" та вирішував, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2023 апеляційну скаргу Військової частини у справі №910/10081/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10081/23. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Військової частини на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/10081/23.

15.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/10081/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 апеляційну скаргу Військової частини на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2024 у справі №910/10081/23 залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

05.03.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Військової частини про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/10081/23. Розгляд апеляційної скарги Військової частини на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2024 у справі №910/10081/23 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 призначено повторний автоматизований розподілу судової справи №910/10081/23 між суддями, у зв`язку з перебуванням суддів Буравльова С.І. та Шапрана В.В. у відпустці.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2024 справу №910/10081/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Андрієнко В.В., Шевчук С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Військової частини на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2024 у справі №910/10081/23 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Андрієнко В.В., Шевчук С.Р.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відповідач, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2024 у справі №910/10081/23.

Так, відповідач у відзиві зазначає, що доводи позовної заяви та апеляційної скарги не відповідають дійсним обставинам справи, твердження щодо наявності підстав для застосування штрафних санкцій до відповідача є необґрунтованими, безпідставними та непідтвердженими належними та допустимими доказами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

08.04.2022 між Військовою частиною (замовник) та ТОВ "Шеіл" (учасник) укладено договір №120/В33-2022, за умовами якого учасник зобов`язується поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Згідно з пунктом 1.2 договору найменування, номенклатура, асортимент та кількість товару зазначена в додатку №1 до цього договору, Код ДК 021:2015:15130000-8 - М`ясопродукти (ковбаса варена).

Ціна договору складає 9 000 000,00 грн, з ПДВ (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки за товар, що поставляється, замовником проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 30 календарних днів або до 10 календарних днів, у випадку поставки продовольчого товару вітчизняного виробництва, з дати прийняття товару на склад замовника, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб учасника та замовника на відповідній видатковій накладній.

За умовами пункту 5.1 договору, дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, сканкопія якої надсилається замовником з його офіційної електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну пошту учасника ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказану у розділі 13 цього договору. Учасник зобов`язаний засобами телефонного зв`язку підтвердити замовнику (його уповноваженій особі ) отримання заявки. У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару, інша необхідна інформація для поставки товару. У випадку корегування інформації яка зазначена в заявці, замовник має право здійснити таке корегування засобами зв`язку, з обов`язковим письмовим підтвердженням в подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається не дійсним.

Згідно з пунктом 6.2 договору передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті відвантаження за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А, м. Львів, м. Одеса, м. Дніпро та інші міста згідно із заявками замовника.

Пунктом 7.3 договору встановлено, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів чи не надання товарно-супровідних документів у термін, визначений у пункті 5.7 договору, замовник залишає за собою право на одностороннє розірвання цього договору.

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до завершення воєнного стану, оголошеного указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в України" та продовженого указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін, у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", але не довше ніж до 31.12.2022 (пункт 11.1 договору).

Як стверджує позивач, ним надано представнику відповідача заявку від 28.04.2022 про необхідність поставки товару в загальній кількості 20000 кг у строк до 06.05.2022.

Проте, ТОВ "Шеіл" порушено строк поставки товару у кількості 20000 кг на суму 3 000 000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною від 08.04.2022 №34. На переконання позивача, наведений товар мав бути поставлений до 06.05.2022.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на неналежне виконанням відповідачем умов договору від 08.04.2022 №120/В33-2022, в частині порушення строку поставки товарів, з огляду на що, просить суд стягнути з відповідача 6 000,00 грн, пені на підставі пункту 7.3 договору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до пункту 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до позовної заяви долучено заявку від 28.04.2022 до договору від 08.04.2022 №120/ВЗЗ-2022. Проте вказана заявка не була надіслана на електронну пошту позивача - sheill608@ukr.net. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не надано доказів надсилання на електронну пошту позивача - sheill608@ukr.net заявки від 28.04.2022, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем не було порушено строків поставки товару, оскільки відповідний перебіг строку не розпочинався.

Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне додатково підкреслити, що з матеріалів справи вбачається повне виконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару за договором від 08.04.2022 №120/ВЗЗ-2022 та, одночасно з цим, зауважує, що видаткову накладну позивачем підписано без будь-яких зауважень.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2024 у справі №910/10081/23 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Військової частини задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2024 у справі №910/10081/23, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2024 у справі №910/10081/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2024 у справі №910/10081/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України.

4. Матеріали справи №910/10081/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.В. Андрієнко

С.Р. Шевчук