Постанова

від 09.05.2024 по справі 920/1372/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" травня 2024 р. Справа №920/1372/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Демидової А.М.

Андрієнка В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Аромат", в особі філії "Сумський молочний завод"

на рішення Господарського суду Сумської області від 18.01.2024

у справі №920/1372/23 (суддя Резніченко О.Ю.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Іскра"

до Дочірнього підприємства "Аромат", в особі філії "Сумський молочний завод"

про стягнення 136 788,81 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство "Іскра" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Аромат", в особі філії "Сумський молочний завод" (далі - Підприємство) заборгованості у розмірі 136 788,81 грн, з яких: 134 069,30 грн - основний борг, 1 792,90 грн - інфляційні втрати, 926,61 грн - три проценти річних.

В обґрунтування позовних вимог Товариство посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) від 03.03.2022 №03-22/03, в частині оплати поставленого товару. Крім того, за порушення умов договору позивач нарахував відповідачу 926,61 грн трьох процентів річних та 1 792,90 грн інфляційних втрат.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Сумської області від 18.01.2024 у справі №920/1372/23 позов задоволено.

Стягнуто з Підприємства на користь Товариства 134 069,30 грн основного боргу, 1 792,90 грн інфляційних збитків, 926,61 грн трьох процентів річних, 2 684,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем порушені права позивача та враховуючи доведеність факту основної заборгованості відповідача перед позивачем по договору на загальну суму 134 069,30 грн, заявлена позовна вимога позивача про стягнення з відповідача зазначеної суми є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню. При цьому, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 792,90 грн інфляційних збитків та 926,61 грн трьох процентів річних є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Підприємство звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 18.01.2024 у справі №920/1372/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції, викладені у ньому, хибними та такими, що не відповідають обставинам справи та не мають належного правового підґрунтя.

Так, скаржник зазначає, що оскаржуваний договір та всі витікаючи первинні документи, що нібито свідчать про його фактичне виконання, укладені директором Підприємства з перевищенням повноважень, оскільки під час їх ухвалення був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності відповідача.

Також, апелянт вважає, що позивачем порушено умови договору, оскільки ним не надано належним чином оформлених видаткових накладних, які б підтверджували факт отримання товару, а надані Товариством товарно-транспортні накладні та приймальні квитанції не мають доказової сили.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2024 апеляційну скаргу Підприємства у справі №920/1372/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1372/23. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Підприємства на рішення Господарського суду Сумської області від 18.01.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №920/1372/23.

20.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №920/1372/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 апеляційну скаргу Підприємства на рішення Господарського суду Сумської області від 18.01.2024 у справі №920/1372/23 залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

01.03.2024, через систему "Електронний суд", скаржником подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №920/1372/23. Розгляд апеляційної скарги Підприємства на рішення Господарського суду Сумської області від 18.01.2024 у справі №920/1372/23 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 призначено повторний автоматизований розподілу судової справи №920/1372/23 між суддями, у зв`язку з перебуванням суддів Буравльова С.І. та Шапрана В.В. у відпустці.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2024 справу №920/1372/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Андрієнко В.В., Шевчук С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Аромат", в особі філії "Сумський молочний завод", на рішення Господарського суду Сумської області від 18.01.2024 у справі №920/1372/23 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Андрієнко В.В., Шевчук С.Р.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Підприємства залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 18.01.2024 у справі №920/1372/23 - без змін.

Так, позивач вважає, що рішенням Господарського суду Сумської області від 18.01.2024 у справі №920/1372/23 правильно встановлені обставини справи, а судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Також позивач вказує, що разом із позовної заявою ним було надані всі необхідні докази до суду першої інстанції, які підтверджують фактичну поставку товару та прийняття цього товару відповідачем.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

03.03.2022 між Товариством (продавець) та Підприємством (покупець) укладено договір на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) №03-22/03, за умовами якого продавець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених договором, передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію (сировину молоко коров`яче), що відповідає вимогам ДСТУ №3662:2018, а покупець - прийняти та оплатити такий товар.

Згідно з пунктом 1.4 договору перехід права власності на товар від продавця до покупця здійснюється після повного та фактичного закінчення процедури приймання товару за місцезнаходженням виробничих потужностей (виробництва) покупця, підписання всіх необхідних документів та наявності відмітки покупця про прийом товару на товаротранспортній накладній.

Оплату за товар покупець проводить по договірним цінам, що визначаються у відповідному протоколі погодження ціни, який є невід`ємною частиною договору (пункт 2.1 договору).

За умовами пункту 2.2 договору загальна ціна та товар, поставлений за даним договором, складається по закінченню терміну його дії на підставі первинної бухгалтерської документації.

Відповідно до пункту 2.3 договору покупець сплачує постачальнику за товар протягом 5 банківських днів шляхом безготівкового розрахунку.

На виконання умов договору, позивачем в період з 24.05.2023 до 02.06.2023 відвантажено товару на загальну суму 209 432,48 грн, і відповідач прийняв зазначений товар, що підтверджується спеціалізованими товарними накладними на перевезення молочної сировини, видатковими накладними, податковими накладними, відповідні суми яких відображені у актах звірки взаєморозрахунків за вказаний період, які підписані представниками сторін.

У свою чергу, відповідачем частково сплачено суму основного боргу, проте станом на 27.11.2023 заборгованість останнього складала 134 069,30 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначив, що Підприємство не здійснило в повному обсязі оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем на загальну суму 134 069,30 грн. Крім того, зважаючи на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором, позивачем нараховано 926,61 грн трьох процентів річних та 1 792,90 грн інфляційних втрат.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до пункту 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату його вартості на умовах даного договору.

Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору позивачем поставлений відповідачу товар згідно з видатковими накладними від 24.05.2023 №324 на суму 79 591,24 грн, від 29.05.2023 №347 на суму 40 468,18 грн, від 30.05.2023 №361 на суму 38 957,44 грн, від 31.05.2023 на суму 30 576,12 грн, від 02.06.2023 №379 на суму 19 839,50 грн.

Вказані видаткові накладні підписані представниками сторін без заперечень та зауважень, скріплені печатками підприємств.

Колегія суддів зазначає, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Як встановлено судом, поставки товару були здійснені в період з 24.05.2023 до 02.06.2023, а отже строк оплати на момент розгляду справи настав.

У свою чергу, відповідачем частково сплачено суму основного боргу, у зв`язку з чим заборгованість останнього склала 134 069,30 грн.

Дослідивши зміст умов договору, колегія суддів дійшла висновку, що загальна сума основної заборгованості відповідача за спірними накладними становить 134 069,30 грн, висновки суду першої інстанції з приводу чого є обґрунтованими.

Заперечуючи проти наявності у відповідача заборгованості за договором поставки, скаржник зазначає, що договір поставки та спірні видаткові накладні були підписані зі сторони Підприємства директором Бєлік Л.В. з перевищенням повноважень. На підтвердження цього відповідач посилається на пункт 5.4 Положення про філію "Сумський молочний завод", затверджене ДП "Аромат" 23.11.2003.

Зазначені доводи скаржника відхиляються колегією суддів, враховуючи наступне.

Згідно з частинами 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже відповідач належними, допустимими, достовірними та вірогідними у розумінні статей 76-79 ГПК України доказами має довести суду обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх заперечень проти позову.

Відповідно до частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

При цьому, приписи вказаної статті кореспондуються з частиною 1 статті 181 ГК України, відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.

Колегією суддів встановлено, що від імені Дочірнього підприємства "Аромат", в особі філії "Сумський молочний завод" договір поставки підписано директором філії Бєлік Л.В., підпис скріплено печаткою філії.

Згідно з пунктом 5.4. положення про філію "Сумський молочний завод", затверджене ДП "Аромат" 23.11.2003, директор філії має право укладати угоди, розпоряджатися майном (крім основних засобів), що передане Головним підприємством у користування Філії на суму, що не перевищує 20 000,00 грн, а також лише на підставі письмового дозволу Головного підприємства укладати угоди, розпоряджатися майном (в тому числі основними засобами), що передане Головним підприємством у користування Філії на суму, що перевищує 20 000,00 грн.

Як зазначає скаржник, директор Бєлік Л.В. не отримувала жодних дозволів, які б надавали їй підписувати договір поставки або спірні видаткові накладні, враховуючи, що їх сума перевищує 20 000,00 грн.

Оцінюючи вказані доводи скаржника, колегія суддів, у першу чергу, звертає увагу на те, що виходячи зі змісту положень статей 203, 215 ЦК України відсутність в особи необхідного обсягу цивільної дієздатності на укладення договору може бути підставою для визнання правочину недійсним у судовому порядку.

Відповідачем, однак, не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження того, що спірний договір визнано недійсним у судовому порядку.

У свою чергу, відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, договір поставки, підписаний від імені філії "Сумський молочний завод" Бєлік Л.В., є чинним, враховуючи презумпцію правомірності правочину, а відповідно, на його підставі між сторонами виникли господарські зобов`язання.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відтиск штампів підприємства, наявний, зокрема, на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті товару). Матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів, в розумінні статей 76-79, 91 ГПК України, на підтвердження втрати зазначених штампів, їх підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача.

З огляду на вищезазначені норми чинного законодавства України, видаткові накладні, які підписані обома сторонами та скріплені їх печатками, є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин.

Також, надаючи правову оцінку зазначеним обставинам колегія зазначає, що факт передачі товару підтверджується видатковими накладними, частковою оплатою отриманого товару, актом звірки взаєморозрахунків. Обставини проведення господарських операцій, які відображені в цих первинних бухгалтерських документах відповідачем не спростовані. Докази подані позивачем з найбільшою вірогідністю підтверджують передачу товару.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає вірними висновки місцевого господарського суду, що відповідачем порушені права позивача та враховуючи доведеність факту основної заборгованості відповідача перед позивачем по договору на загальну суму 134 069,30 грн, вимога про стягнення зазначеної суми є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору, позивач просить стягнути з відповідача 1 792,90 грн інфляційних втрат та 926,61 грн трьох процентів річних за період з 07.09.2023 по 27.11.2023.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 до 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Здійснивши перерахунок вищенаведених компенсаційних виплат, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що заявлені позивачем вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 926,61 грн трьох процентів річних та 1 792,90 грн інфляційних втрат.

Заперечень щодо невірності розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат доводи апеляційної скарги не містять.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Сумської області від 18.01.2024 у справі №920/1372/23 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Підприємства задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 18.01.2024 у справі №920/1372/23, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Аромат", в особі філії "Сумський молочний завод" на рішення Господарського суду Сумської області від 18.01.2024 у справі №920/1372/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 18.01.2024 у справі №920/1372/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Дочірнє підприємство "Аромат", в особі філії "Сумський молочний завод".

4. Матеріали справи №920/1372/23 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді А.М. Демидова

В.В. Андрієнко