Рішення

від 09.05.2024 по справі 903/256/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 травня 2024 року Справа № 903/256/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Кормпостач, м. Київ

до відповідача: Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка, с. Губин, Горохівський р-н., Волинська обл.

про стягнення 193 784 грн 63 коп

Суддя Кравчук А.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13.03.2024 через електронний суд надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Кормпостач до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка про стягнення 193 784 грн 63 коп, з яких: 181 544 грн 56 коп основного боргу, 9 970 грн 07 коп пені, 1 272 грн 99 коп інфляційних втрат, 997 грн 01 коп 3% річних та судових витрат по справі.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем взятих на себе згідно договору постачання №КМП-0109/23-01 від 01.09.2023 зобов`язань по оплаті отриманого товару.

Ухвалою суду від 14.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 календарних днів з дня вручення даної ухвали, позивачу - протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву. Попереджено сторін, що у разі не подання у встановлений строк обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, вони мають право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведуть, що пропустили строк з поважних причин. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Відповідач ухвалу суду отримав 14.03.2024 (а.с. 92).

Строк для подання відзиву по 29.03.2024.

29.03.2024 на адресу суду надійшов відзив відповідача, згідно якого позовні вимоги заперечує. Зазначає, що товариство ставить під сумнів всі долучені до позовної заяви копії документів, наполягає на поданні їх оригіналів. У випадку задоволення позовних вимог просить відстрочити стягнення 9 970 грн 07 коп пені, 1 272 грн 99 коп інфляційних втрат, 997 грн 01 коп 3% річних до 31.08.2024 період збору та реалізації боржником ранніх зернових культур, а також ймовірність відсутності блокування пунктів пропуску великогабаритних транспортних засобів на західному кордоні України. Просить врахувати наявність форс-мажорних обставин, які полягали у надмірних опадах та підтопленні посівів кукурудзи ПАСП ім. І.Франка на загальній площі 831,46 га, які підтверджені сертифікатом Волинської ТПП від 08.06.2023. Обставинами, які роблять неможливим виконання рішення суду є максимально утруднена можливість експорту пізніх зернових культур через пункти пропуску габаритного автомобільного транспорту на західній частині кордону держави через блокування польськими «мітингарями» пунктів пропуску.

Позивач відзив відповідача отримав 29.03.2024.

Строк для подання відповіді на відзив по 01.04.2024.

01.04.2024 надійшла відповідь позивача на відзив відповідача, згідно якої позовні вимоги підтримує. Зазначає, що оригінали долучених до позовної заяви доказів є у товариства. Договір постачання №КМП-0109/23-01 був укладений між позивачем та відповідачем 01.09.2023, тобто після закінчення дії форс-мажорних обставин. Блокування пунктів пропуску розпочалися на початку листопада 2023 року, проте відповідач продовжував замовляти та отримувати товар до січня 2024 року. Всі постачання товару відповідач оплатив повністю, крім останньої поставки, яка відбулась 06.01.2024. Несвоєчасні розрахунки відповідача затримують розвиток позивача, що призводить до зменшення прибутку та надходжень до бюджету України у вигляді податків. Заява про відстрочку є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Відповідач відповідь на відзив отримав 30.03.2024.

Строк для подання заперечень по 02.04.2024.

Заперечення відповідача на відповідь на відзив на адресу суду не надходили.

Частиною 1 ст.74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 ГПК України).

У відповідності до ч.1 ст.81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Відповідно до ч.ч. 1-6 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 ГПК України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Аналіз положень зазначених норм господарського процесуального законодавства дає можливість зробити висновок, що клопотання про витребування доказів підлягає задоволенню лише у разі наведення заявником обставин, які можуть підтвердити витребувані докази, або аргументи, які вони можуть спростувати; відсутності у заявника можливості самостійно зібрати докази з наданням ним доказів, які підтверджують вжиття дій для їх отримання; зазначення особи, у якої відповідні докази знаходяться.

Усупереч наведеному, подане відповідачем клопотання про витребування доказів не містить відомостей про заходи, які ним вживалися для отримання цих доказів самостійно; доказів вжиття таких заходів та (або) причин неможливості самостійного отримання цих доказів; також відсутня відмова у їх наданні.

Судом враховано, що позовна заява з долученими до неї документами подані через систему Електронний суд, засвідчені електронним цифровим підписом уповноваженого представника позивача.

Долучені до позовної заяви договір постачання №КМП-0109/23-01, специфікації, накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей, акт звіряння взаєморозрахунків містять підпис директора та відтиск печатки ПОСП ім. Івана Франка, відповідач їх підписання, наявність в нього оригіналів не заперечує.

Відповідач не навів обґрунтувань через які ставить під сумнів усі копії документів, що додані до позовної заяви, не зазначає в чому полягає невідповідність кожної окремої копії оригіналу, проводив оплату товару посилаючись на договір, підписав акт звірки взаєморозрахунків з зазначенням документів на поставку товару та їх оплату, посвідчував отримання товару підписом керівника, скріпленим печаткою товариства, у зв`язку з чим клопотання відповідача про витребування оригіналів долучених позивачем до позовної заяви документів не підлягає задоволенню.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи відсутність заперечень на відповідь на відзив, закінчення строку для їх подання, ст. 248 ГПК України щодо розгляду справи у спрощеному провадженні у розумні строки, призначення справи без повідомлення сторін, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

01.09.2023 між ТОВ Кормпостач (постачальник) та ПП «ПОСП ім. Івана Франка» (покупець) укладено договір постачання №КМП-0109/23-01 (а.с. 13-14).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з договору.

Між сторонами зобов`язання виникли з договору постачання №КМП-0109/23-01 від 01.09.2023.

Згідно умов договору постачальник зобов`язується поставити й передати у власність покупця олію соєву га/або макуху соєву, шрот соєвий, шрот соняшниковий, та/або інші продукти, іменовані надалі - товар, а покупець прийняти й оплатити поставлений товар у порядку та на умовах, визначених даним договором (п. 1.1). Найменування, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість товару буде визначатися сторонами у специфікаціях та/або видаткових накладних (п. 1.2). Кількість товару визначається в специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору, та товарно- супровідних документах на кожну окрему партію товару (2.2). Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах СРТ склад покупця за адресою: Волинська обл., Горохівський р-н, с. Губин Перший відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС-20Ю чи інших умовах, визначених в специфікаціях (п. 3.1). Приймання по кількості (маса брутто/нетто, кількість мішків) проводиться на вагах покупця (у пунктах прийому товару). Підписання покупцем товарно-транспортної накладної без зауважень та розбіжностей свідчить про те, що у покупця відсутні претензії по кількості товару (п. 3.3). Право власності на товар і ризик випадкової загибелі товару переходить від постачальника до покупця після підписання сторонами видаткової накладної (п. 3.8). Ціна по кожному найменуванню і на кожну партію товару вказується у специфікаціях до даного договору та/або в накладних на кожну партію товару. У разі зміни ціни на товар постачальник повідомляє покупця про такі зміни за 10 календарних днів. На оплачений товар (в тому числі частково оплачений) зміна ціни не допускається (п. 4.1). Якщо інше не передбачено умовами специфікації, покупець здійснює оплату за товар у розмірі 100% вартості поставленої партії товару в день отримання товару до його вивантаження (п. 4.6). У випадку порушення строків оплати за поставлений товар покупець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня, від суми боргу за кожний день прострочення оплати (п. 6.2). Даний договір набирає сили з моменту його підписання уповноваженими на те особами й діє до 31 грудня 2023 року. Після підписання даного договору всі попередні переговори вважаються недійсними (п. 9.1). Якщо за один календарний місяць до закінчення строку дії даного договору сторони письмово не повідомлять одна одну про намір його розірвати або змінити, даний договір вважається продовженим (пролонгованим) на тих же умовах на наступний календарний рік (п. 9.2).

Договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.

Сторонами підписано специфікації №1-17 на поставку товару на загальну суму 6 704 040 грн 00 коп. Згідно умов специфікацій покупець здійснює оплату товару у розмірі 100% вартості поставленої партії товару в день отримання товару до його вивантаження. Умови поставки: СРТ (Волинська обл., Горохівський р-н., с. Губин Перший) (а.с. 15-31).

На виконання умов договору позивачем за період 05.09.2023 по 06.01.2024 поставлено, а відповідачем отримано товар без зауважень на загальну суму 6 423 287 грн 16 коп, що підтверджується накладними на відпуск товарно-матеріальних цінностей, підписаними відповідачем (а.с. 32-68).

Позивачем та відповідачем підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.09.2023 по 23.01.2024, яким підтверджено часткове виконання відповідачем зобов`язань по оплаті отриманого товару на загальну суму 6 241 742 грн 60 коп (а.с. 72-73).

Часткова оплата відповідачем отриманого товару також підтверджується банківською випискою позивача по контрагенту ПОСП ім.Івана Франка (а.с. 74-77).

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин першої та другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи вищевикладене, часткову оплату боргу, заявлена позивачем заборгованість відповідача в сумі 181 544 грн 56 коп підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідні положення Господарського кодексу України також передбачають, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання він зобов`язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню). Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання (ст. 230).

За змістом частини 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 6.2 договору ). У випадку порушення строків оплати за поставлений товар покупець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня, від суми боргу за кожний день прострочення оплати.

Суд здійснивши власний розрахунок штрафних санкцій, дійшов висновку, що нараховані позивачем 9 970 грн 07 коп пені, 1 272 грн 99 коп інфляційних втрат, 997 грн 01 коп 3% річних підставні та підлягають до стягнення з відповідача у відповідності до ст.ст. 549, 625 ЦК України, п. 6.2 договору.

У відзиві від 29.03.2024 відповідач просить відстрочити виконання рішення суду в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних до 31.08.2024 - період збору та реалізації боржником ранніх зернових культур, а також ймовірність відсутності блокування пунктів пропуску великогабаритних транспортних засобів на західному кордоні України. Просить врахувати наявність форс-мажорних обставин, які полягали у надмірних опадах та підтопленні посівів кукурудзи ПАСП ім. І.Франка на загальній площі 831,46 га, які підтверджені сертифікатом Волинської ТПП від 08.06.2023. Обставинами, які роблять неможливим виконання рішення суду є максимально утруднена можливість експорту пізніх зернових культур через пункти пропуску габаритного автомобільного транспорту на західній частині кордону держави через блокування польськими «мітингарями» пунктів пропуску.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочення виконання судового рішення; при цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника (постанова Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/8153/17).

Наведені боржником у заяві обставини не свідчать про неможливість виконання ним рішення суду у справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність заявника, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення.

Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 0700-23- 2730 від 08.06.2023, виданий Волинською торгово-промисловою палатою, стосується зобов`язання з поставки кукурудзи в кількості 2000 т за договором поставки № КВ -ВЗ-2-1-2619 від 28.09.2022, укладеним із ТЗОВ Агротехніка, і не стосується предмета спору по даній справі. Сертифікат свідчить про те, що обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) полягали у надмірних опадах та підтопленні посівів ПОСП ім. І. Франка на загальній площі 539,30 га. Період дії форс-мажорних обставин визначено з 16.12.2022 по 30.05.2023.

Договір постачання №КМП-0109/23-01 укладений між ТОВ «Кормпостач» та ПОСП ім. Івана Франка 01.09.2023, тобто після засвідчення форс-мажорних обставин.

Згідно відкритих джерел площа земельного банку ПОСП ім. Франка складає 8470,1558 га.

Таким чином сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №0700-23-2730 від 08.06.2023, виданий Волинською торгово-промисловою палатою, сам по собі не може бути доказом на підтвердження ускладнення виконання рішення або неможливості його виконання.

Посилання на скрутне фінансове становище не приймається судом до уваги, оскільки не підтверджене відповідними доказами.

Судом враховано, що за спірним договором відповідачем сплачено в добровільному порядку вартість товару на загальну суму 6 241 742 грн 60 коп, що спростовує його посилання на скрутний фінансовий стан у зв`язку з утрудненням експорту пізніх зернових культур, що вирощені ПОСП ім. І. Франка, через пункти пропуску габаритного автомобільного транспорту на західній частині кордону держави Україна через блокування польськими мітингарями пунктів пропуску.

З матеріалів справи не вбачається та боржником не надано доказів можливості зарахування коштів на його рахунок (після надання судом відстрочки), розмір таких сум із визначенням конкретних джерел надходження грошових коштів або ж контрагентів.

Будь яка фінансова звітність відповідача, яка свідчила б про скрутне фінансове становище, довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, про відсутність майна у власності тощо до заяви не подані.

Судом враховано, що ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе суб`єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв`язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

Як передбачено ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до п. 1, абз. 4 ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, а у системному розумінні цієї норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом. Присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Враховуючи вищевикладене, відсутність доказів скрутного фінансового становища боржника, пов`язаності його діяльності з експортом товарів, ефективності організації системи виконання рішення у даній справі шляхом надання відстрочення такого виконання, що наведені заявниками доводи є необґрунтованими та не підтвердженими належними та допустимим доказами, не є доказами наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для відстрочки виконання рішення суду, з врахуванням інтересів обох сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду.

Судом також враховано, що відповідач за договором постачання №КМП-0109/23-01 від 01.09.2023 сплатив 6 241 742 грн 60 коп, а відстрочити просить виконання рішення суду на суму 12 240 грн 07 коп (пеня, інфляційні втрати, 3% річних), що становить 0,196% сплаченої суми.

При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028 грн 00 коп відповідно до ст.ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка (с. Губин Перший, Горохівський р-н., Волинська обл., код ЄДРПОУ 03373842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кормпостач" (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 35, оф. 5, м. Київ, код ЄДРПОУ 43685167)

- 181 544 грн 56 коп основного боргу, 9 970 грн 07 коп пені, 1 272 грн 99 коп інфляційних втрат, 997 грн 01 коп 3% річних, 3 028 грн 00 коп витрат по сплаті судового збору, а всього: 196 812 грн 63 коп (сто дев`яносто шість тисяч вісімсот дванадцять грн 63 коп).

4. У задоволенні заяви Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка про відстрочку виконання рішення суду відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяА. М. Кравчук