Рішення

від 09.05.2024 по справі 910/2655/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.05.2024Справа № 910/2655/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН Б-52», м. Київ

про стягнення 622 047,23 грн, -

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН Б-52» про стягнення збитків в сумі 622 047,23 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем не було здійснено реєстрації податкових накладних за договором оренди нерухомого майна від 16.04.2020, внаслідок чого позивача було позбавлено можливості включити суми сплаченого у складі вартості послуг податку на додану вартість до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на загальну суму 622 047,23 грн. Означені обставини, на думку позивача, є достатньою підставою для стягнення збитків з відповідача.

Ухвалою від 11.03.2024 відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників судового процесу.

10.04.2024 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідача стосовно розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 11.04.2024 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН Б-52» про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

08.05.2024 на адресу господарського суду надійшла заява відповідача про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору, в обґрунтування якої Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН Б-52» посилалось на здійснення реєстрації податкових накладних стягнення збитків за не реєстрацію яких є предметом спору у справі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Проте, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні заяви про закриття провадження у справі, оскільки предметом спору у справі є стягнення збитків, а не зобов`язання відповідача здійснити реєстрацію податкових накладних, а отже, підстави вважати таким, що припинив існування предмет спору у справі, відсутні.

З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

16 квітня 2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІН Б - 52» (орендодавець) було укладено договір оренди нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу за реєстровим №1630, об`єкт оренди розташований у м. Києві, вул. Братиславська, буд. 52, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне володіння наступне нерухоме майно: нежитлове приміщення - магазин під літ. «А», група нежитлових приміщень №1а, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул..Братиславська, буд.52, загальною площею 1330,6 кв.м.

Майно було передане в оренду відповідачем позивачу 16.04.2020 р., згідно акту прийому - передачі до договору оренди нерухомого майна від 16.04,2020

Згідно п. 3.1 вищевказаного договору №1630 від 16.04.2020 за отримане в оренду майно орендар щомісячно сплачує орендодавцю орендну плату в наступних розмірах: сума орендної плати в місяць за період, починаючи з першого календарного дня після закінчення пільгового періоду, передбаченого п. 3.7 договору, складає суму 477 160,00 грн. у тому числі ПДВ.

Пунктами 5.1.12 та 5.1.13 договору оренди №1630 від 16.04.2020 передбачено обов`язок відповідача надавати позивачу (шляхом надіслання на електронну адресу Позивача (market-zvit 12@atbmarket.com) за допомогою програмного забезпечення M.E.Doc) податкові накладні та розрахунки коригувань кількісних та вартісних показників до податкових накладних, складені в електронній формі з дотриманням вимог законодавства України (у тому числі з дотриманням вимог щодо реєстрації у порядку, встановленому законодавством України, електронного підпису уповноваженої Відповідачем особи) та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня складення (виписки) Відповідачем кожної податкової накладної.

Договір діє з усіма змінами, що вносилися договорами про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, зокрема щодо розміру орендної плати.

За умовами пункту 9.1 в редакції договору про внесення змін до договору оренди від 31.01.2022, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами І нотаріального посвідчення. Строк Договору складає 12 (дванадцять) років, що обчислюється з моменту передачі Майна орендарю за актом прийому-передачі.

Як вказує позивач, в межах договору №1630 від 16.04.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІН Б - 52» було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» послуги з оренди майна, зокрема, за наступними актами надання послуг, а також оплата орендарем витрат комунальних послуг:

- № 511 від 30 вересня 2022 на суму 300 000,00 грн, в тому числі ПДВ 50 000,00 грн; оплачено платіжною інструкцією № 62544 від 05.10.2022, податкова накладна №60 від 30.09.2022;

- № 523 від 31 жовтня 2022 р. на суму 400 000,00 грн, в тому числі ПДВ 66 666,67 грн., оплачено платіжною інструкцією №325860 від 04.11.2022, податкова накладна №52 від 31.10.2022;

- № 597 від 30 листопада 2022 р. на суму 400 000,00 грн, в тому числі ПДВ 66 666,67 грн.; оплачено платіжною інструкцією № 12220 від 09.12.2022, податкова накладна № 60 від 30.11.2022;

- № 599 від 31 грудня 2022 на суму 397 738,12 грн, в тому числі ПДВ 66 289,69 грн.; оплачено платіжною інструкцією № 316808 від 16.01.2023, податкова накладна 21 від 31.12.2022;

- № 74 від 31 січня 2023 на суму 521 254,95 грн, в тому числі ПДВ 86 875,83 грн; оплачено платіжною інструкцією № 532799 від 10.02.2023, податкова накладна № 21 від 31.01.2023;

- № 75 від 28 лютого 2023 на суму 557 203,57 грн, в тому числі ПДВ 92 867,26 грн.; оплачено платіжною інструкцією № 167489 від 06.03.2023, податкова накладна 21 від 28.02.2023;

- № 182 від 31 березня 2023 на суму 270 000,00 грн, в тому числі ПДВ 45 000,00 грн.; оплачено платіжною інструкцією № 439421 від 05.04.2023, податкова накладна № 61 від 31.03.2023;

- № 253 від 30 квітня 2023 на суму 270 000,00 грн, в тому числі ПДВ 45 000,00 грн.; оплачено платіжною інструкцією № 330808 від 23.05.2023, податкова накладна № 23 від 30.04.2023;

- № 228 від 30 квітня 2023 на суму 23 871,23 грн, в тому числі ПДВ 3 978,54 грн.; оплачено платіжною інструкцією № 485417 від 09.06.2023, податкова накладна № 44 від 30.04.2023;

- № 229 від 30 квітня 2023 на суму 1 117,76 грн, в тому числі ПДВ 186,29 грн.; оплачено платіжною інструкцією № 172043 від 05.05.2023, податкова накладна № 45 від 30.04.2023;

- № 263 від 31 травня 2023 на суму 270 000,00 грн, в тому числі ПДВ 45 000,00 грн; оплачено платіжною інструкцією № 466657 від 07.06.2023, податкова накладна № 23 від 31.05.2023;

- № 309 від 31 травня 2023 на суму 23 871,23 грн, в тому числі ПДВ 3 978,54 грн.; оплачено платіжною інструкцією № 199496 від 09.05.2023, податкова накладна № 44 від 31.05.2023;

- № 310 від 31 травня 2023 на суму 2 094,23 грн, в тому числі ПДВ 349,04 грн.; оплачено платіжною інструкцією № 479272 від 08.06.2023, податкова накладна № 45 від 31.05.2023;

- № 316 від 30 червня 2023 на суму 270 000,00 грн, в тому числі ПДВ 45 000,00 грн.; оплачено платіжною інструкцією № 228400 від 10.07.2023, податкова накладна № 23 від 30.06.2023;

- № 350 від 30 червня 2023 на суму 23 871,23 грн, в тому числі ПДВ 3 978,54 грн.; оплачено платіжною інструкцією № 244094 від 12.07.2023, податкова накладна № 44 від 30.06.2023;

- № 351 від 30 червня 2023 р. на суму 1 260,97 грн, в тому числі ПДВ 210,16 грн.; оплачено платіжною інструкцією № 235667 від 11.07.2023, податкова накладна № 45 від 30.06.2023.

Тобто, за розрахунком позивача, загальна сума податку на додану вартість по вищевказаним актам надання послуг, яка була сплачена у складі вартості оренди та комунальних послуг за вищевказаними платіжними інструкціями, становить 622 047,23 грн.

Відповідач є платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом з Реєстру платників податків на додану вартість № 1926524500331 від 12.07.2019.

Як вказує позивач, відповідач в порушення вимог Податкового кодексу України та п.5.1.12 та 5.1.13 договору за жодною господарською операцією, в рамках виконання договору від 16,04.2020 , склав податкові накладні, але не здійснив їх реєстрацію, також Відповідач не вжив жодних заходів щодо їх розблокування та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджується витягом з Єдиного реєстру податкових накладних № 9619199 від 23.02.2024 та квитанціями про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, в яких зазначено, що реєстрація податкових накладних зупинена.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направляв до податкового органу Заяви про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Про результати розгляду вищевказаних заяв, податковий орган позивача не повідомляв, тому 15.11.2023 р. та 05.01.2024 позивачем було направлено звернення до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі великими платниками податків, з проханням повідомити інформацію щодо результатів документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН Б - 52».

22.01.2024 Східним міжрегіональним управлінням ДПС повідомлено, що за місцем податкового обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН Б - 52», а саме ГУ ДПС у м. Києві направлено запити від 25.09.2023 №3561/7/32-00-04- 03-07 та від 26.10.2023 №3882/7/32-00-04-03-07 за серпень та вересень 2023 з вимогою вжити до платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН Б - 52» заходи, передбачені пп. 78,1,9 п. 78.1 ст. 78 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та, що станом на 22.01.2024 р. від ГУ ДПС у м. Києві відповідь не надходила.

За твердженнями позивача, оскільки реєстрація податкових накладних відповідачем за період з вересня 2022 по лютий 2024 здійснена так і не була, то вказаними умисними діями відповідач спричинив позивачу збитки, так як позивач не зміг включити суми податку на додану вартість за вищевказаними актами наданих послуг та сплачених відповідачу коштів, згідно платіжних доручень, до податкового кредиту за відповідні податкові періоди.

Означені обставини у сукупності і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав.

Стаття 14 Податкового кодексу України визначає, що податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п.п. 14.1.178.); податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді (п.п. 14.1.179); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181).

Відповідно до положень пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/ послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.7 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України 198.1. визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із пунктом 198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положення статті 201 Податкового кодексу України, до яких відсилає пункт 198.6 статті 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов`язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов`язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов`язки учасників податкових відносини, пов`язані зі складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов`язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.

Згідно із частинами першою-третьою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За загальними положеннями статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).

Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: порушення зобов`язання; збитки; причинний зв`язок між порушенням зобов`язання та збитками; вина.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.2 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Одночасно, у ст.76 Господарського процесуального кодексу України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, при зверненні до суду з позовом про відшкодування збитків позивачем повинно бути доведено факт нанесення саме неправомірною діяльністю відповідача певної матеріальної шкоди матеріальної шкоди позивачу та наявність причинно-наслідкового зв`язку між нанесеною шкодою та діяльністю відповідача. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Наразі, оціюючи наведені позивачем підстави позовних вимог, суд вважає за доцільне звернути увагу на таке, щозгідно зі статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факт вчинення відповідачем податкового правопорушення у справі про стягнення збитків може бути підтверджений лише чинними матеріалами податкової перевірки (актом або рішенням) відповідного контролюючого органу, наділеного повноваженнями здійснювати перевірку дотримання податкового законодавства, а подані у справу до позову докази, які підтверджують виконання господарських операцій, докази у вигляді податкових накладних, податкових декларацій, розрахунків коригування, рішення суду про стягнення боргу у зобов`язальних правовідносинах не є належними і допустимими доказами вчинення відповідачем порушення податкового зобов`язання.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 910/20686/20 та від 30.05.2023 по справі №910/1542/22.

Така позиція в цілому також відповідає і правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 911/224/19, коли колегія судів дійшла висновку, що протиправність дій відповідача, яка полягає у порушенні правил складання та реєстрації податкових накладних (коли вони не були подані взагалі) все одно має бути доведена та підтверджена належними та допустимими доказами. Такими доказами є акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, що складається за результатами перевірки (пункт 38 постанови).

Означені докази в матеріалаїх справи відсутні.

Одночасно, як вбачається з долучених відповідачем до матеріалів справи документів, податкові накладні, перелік яких позивачем було наведено у позовній заяві, було зареєстровано відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 07.05.2024. Означені обставини підтверджуються квитанціями про реєстрацію податкових накладних.

Отже, враховуючи наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав вважати наявними всі складові збитків, що вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН Б-52» про стягнення збитків в сумі 622 047,23 грн.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН Б-52» про стягнення збитків в сумі 622 047,23 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.

Повний текст складено 09.05.2024.

Суддя В.В. Князьков