Рішення

від 09.05.2024 по справі 910/20006/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.05.2024Справа № 910/20006/23За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

до Житлово-будівельного кооперативу «КИЇВ»

про стягнення 330 738, 64 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради «Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «КИЇВ» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 330 738, 64 грн, з яких: 197 058, 21 грн основний борг, 3 995, 84 грн пеня, 113 561, 11 грн інфляційні втрати та 16 123, 48 грн 3% річних.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 11, 253, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193, 232 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором № 340412 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 18.10.2018.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 за № 01.3-16/196/24 призначено повторний автоматичний розподіл заяви, в зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Яковенко А.В., в результаті якого позовну заяву 11.01.2024 передано на розгляд судді Карабань Я.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

22.01.2024 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/20006/23, справу визнано малозначною та її розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

15.02.2024 від відповідача надійшов відзив на позов у якому останній заперечує щодо задоволення позову, зокрема, вказує, що ним частково вже сплачено борг у сумі 82 000, 00 грн, а також визнає суму основного боргу в розмірі 115 058, 21 грн. Також у відзиві відповідач вважає, що з урахуванням предмету договору на постачання теплової енергії в гарячій воді, між сторонами виникли правовідносини в сфері житлово-комунальних послуг, а тому в позивача не було підстав на період дії карантину нараховувати пеню, інфляційні втрати та 3 % річних відповідачу. Вказує, що позивачем неправильно здійснено розрахунок пені, інфляційних втрат та 3 % річних за період з листопада 2021 року по квітень 2022 року і суми заборгованості мають бути зменшеними, з урахуванням коефіцієнтів коригування, що діяли у відповідному місяці на суму 61 341, 72 грн.

Крім того, відповідач заперечує проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та просить суд здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження, з посилання на те, що наявні суперечності в справі стосовно нарахування заявлених до стягнення сум, а тому необхідно отримати особисті пояснення відповідача. В разі відмови суду в здійсненні розгляду справи в порядку загального позовного провадження просить суд здійснювати розгляд справи з викликом сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 залишено без задоволення клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з підстав зазначених в ухвалі.

19.02.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив у якій останній заперечує проти доводів відповідача. Крім того, просить закрити провадження в справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 82 000, 00 грн, у зв`язку з оплатою останнім вказаної суми.

28.02.2024 від представника позивача надійшла заява про закриття провадження в справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 92 058, 21 грн, в зв`язку з оплатою ним вказаної суми.

15.03.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження в справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 147 058, 21 грн, в зв`язку з оплатою останнім вказаної суми.

29.03.2024 від представника позивача надійшла заява про закриття провадження в справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 147 058, 21 грн, в зв`язку з оплатою останнім вказаної суми.

18.04.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження в справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в загальному розмірі 197 058, 21 грн, в зв`язку з оплатою ним вказаної суми.

30.04.2024 від представника позивача надійшла заява про закриття провадження в справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в загальному розмірі 197 058, 21 грн, в зв`язку з оплатою останнім вказаної суми.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», позивача визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства «Київенерго».

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам та з 01.05.2018 позивач здійснює постачання теплової енергії.

У відповідності до п. 2.2.1 статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.

18.10.2018 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, було укладено договір № 340412 на постачання теплової енергії (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов`язується виробити та постачати теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а відповідач зобов`язується отримувати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Відповідно до п. 2.2.1 договору постачальник зобов`язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку №1.

Згідно з п. 2.2.2 договору постачальник зобов`язується щомісячно оформляти для споживача:

- величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (облікову картку) та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць);

- рахунок-фактуру, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок;

- акт звіряння розрахунків;

- акт приймання-передавання товарної продукції.

У відповідності до п. 2.3.1 договору споживач зобов`язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку № 2.

Дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - 25 число звітного місяця (п. 4 додатку № 2 до договору).

За умовами п. 5 додатку № 2 до договору споживач, що має будинкові прилади обліку (незалежно від балансової належності приладів обліку теплової енергії), щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в ЦОК за адресою: пр-т Повітрофлотський, 58 - не пізніше 28 числа звітного місяця.

Відповідно до п. 9 додатку № 2 до договору споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в ЦОК за адресою: пр-т Повітрофлотський, 58, оформлений постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно із п. 10 додатку № 2 до договору споживач на розрахунковий рахунок постачальника, відкритий у ТВБВ № 100/020 філії-Головного управління по м. Києві та Київській області АТ «Ощадбанк», щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок постачальника;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком за кожною тарифною групою окремо.

У пункті 3.3 договору сторони погодили, що споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0, 5 % від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2019. Керуючись ст. 631 Цивільного кодексу України, сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018 (п. 4.1, 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору, він вважається проголонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією зі сторін про його припинення.

Доказів заявлення однією зі сторін про припинення дії договору матеріали справи не містять, отже, договір на момент виникнення спірних правовідносин був діючим, що також не заперечується сторонами справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач належним чином не виконав свої грошові зобов`язання за договором, внаслідок чого, за період з листопада 2021 року по серпень 2023 року у відповідача утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію в гарячій воді в розмірі 197 058, 21 грн, що підтверджується актами про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи; актом прийняття теплового вузла обліку; корінцями нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон, відомостями споживання теплової енергії.

Спір у даній справі виник, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором з оплати вартості поставленої теплової енергії в період з листопада 2021 року по серпень 2023 року за адресою м. Київ, вул. Чорновола В`ячеслава, буд. 30, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 197 058, 21 грн основного боргу, 3 995, 84 грн пені, 113 561, 11 грн інфляційних втрат та 16 123, 48 грн 3% річних.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором енергопостачання, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі, параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України, а також Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України «Про теплопостачання».

Згідно із ст. 2 Закону України «Про теплопостачання» він регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.

Згідно ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

- теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;

- місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про теплопостачання» проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Пунктами 4, 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (надалі - Правила) Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (п. 1 Правил).

Умовами п.п. 4, 14 Правил користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов`язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина 1 статті 9 Закону України «Про теплопостачання»).

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абзац 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання»).

Будинок за адресою м. Київ, вул. Чорновола В`ячеслава, буд. 30, обладнаний будинковим приладом обліку, що підтверджується наданими позивачем щомісячними відомостями обліку споживання теплової енергії (а.с. 60-63, 109 - 118).

На виконання умов договору на постачання теплової енергії позивачем за період з листопада 2021 року по серпень 2023 року було поставлено теплову енергію на загальну суму 1 110 719, 78 грн, на підтвердження чого позивачем надано:

- копію акту про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи в опалювальний період 2021-2022 роки № 21/3701 від 12.07.2021; копію акту про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи в опалювальний період 2022-2023 роки № 00870 від 06.07.2022 (а.с. 102-105);

- копію корінцю наряду на включення опалення № 1297 від 13.11.2021 та відключення опалення № 140 від 24.03.2022; копію корінцю наряду на включення опалення № 304 від 20.10.2022 та відключення опалення № 1755 від 08.04.2023 (а.с. 98-101);

- копії відомостей реєстрації параметрів теплопостачання з 22.10.2021 по 23.11.2021, з 24.11.2021 по 22.12.2021, з 22.01.2022 по 21.02.2022, з 22.02.2022 по 22.03.2022, з 23.03.2022 по 20.04.2022, з 21.04.2022 по 22.05.2022, з 23.05.2022 по 20.06.2022, з 21.06.2022 по 20.07.2022, з 21.07.2022 по 31.07.2022 (а.с. 60-63, 109-118).

Суд зазначає, що питання прийняття облікових карток (табуляграм) в якості доказів у справах про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії, в контексті їх оцінки судами, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15, від 03.09.2020 у справі № 910/17662/19).

Отже, матеріалами справи підтверджено, а відповідачем, в свою чергу, не спростовано, що в період з листопада 2021 року по серпень 2023 року позивач поставив відповідачу теплову енергію за адресою: м. Київ, вул. Чорновола В`ячеслава, буд. 30 (особовий рахунок № 340412) на загальну суму 1 110 719, 78 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п. 10 додатку № 2 до договору споживач на розрахунковий рахунок постачальника, відкритий у ТВБВ № 100/020 філії-Головного управління по м. Києві та Київській області АТ «Ощадбанк», щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок постачальника;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком за кожною тарифною групою окремо.

Отже, відповідач повинен був оплачувати надані позивачем послуги не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, а отже станом на момент розгляду справи відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань за договором з оплати теплової енергії.

Одночасно з цим, приписами статті 251 Цивільного кодексу України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

З урахуванням викладеного вище, у відповідності до приписів ст. 253, 254 Цивільного кодексу України та п. 10 додатку № 2 до договору відповідач повинен був сплачувати позивачу плату за надані послуги протягом спірного періоду наступним чином:

- за листопад 2021 року до 10.12.2021 включно;

- за грудень 2021 року до 10.01.2022 включно;

- за січень 2022 року до 10.02.2022 включно;

- за лютий 2022 року до 10.03.2022 включно;

- за березень 2022 року до 11.04.2022 включно;

- за квітень 2022 року до 10.05.2022 включно;

- за травень 2022 року до 10.06.2022 включно;

- за червень 2022 року до 11.07.2022 включно;

- за липень 2022 року до 10.08.2022 включно;

- за серпень 2022 року до 12.09.2022 включно;

- за листопад 2022 року до 12.12.2022 включно;

- за грудень 2022 року до 10.01.2023 включно;

- за січень 2023 року до 10.02.2023 включно;

- за лютий 2023 року до 10.03.2023 включно;

- за березень 2023 року до 10.04.2023 включно;

- за квітень 2023 року до 10.05.2023 включно.

У свою чергу, як убачається з довідки позивача про стан рахунків за період з листопада 2021 року по серпень 2023 року по договору № 340412, відповідачем було частково сплачено суму боргу за загальний період з 02.11.2021 по 16.08.2023 в розмірі 913 661, 57 грн.

Несплаченими залишилися послуги в сумі 197 058, 21 грн (1 110 719, 78 грн (нараховано позивачем за спожиту теплову енергію) - 913 661, 57 (спачено відповідачем).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Разом з тим, судом встановлено, що після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження в даній справі (29.01.2024) відповідачем у повному обсязі була сплачена сума основного боргу в розмірі 197 058, 21 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 1223 від 07.02.2024 на суму 42 000, 00 грн (а.с. 164), № 1249 від 13.03.2024 на суму 55 000, 00 грн (а.с. 203), № 27 від 18.04.2024 на суму 50 000, 00 грн (а.с. 213), а також реєстром оплат позивача, зокрема, на суму 10 058, 21 за № 1238 від 19.02.2024 (а.с. 194-195).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Отже, враховуючи, що предмет спору (стягнення суми основного боргу в розмірі 197 058, 21 грн) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду, суд дійшов висновку про закриття провадження в справі № 910/20006/23 в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 197 058, 21 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, тобто в зв`язку з відсутністю предмета спору.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 113 561, 11 грн та 16 123, 48 грн 3% річних, нарахованих за загальний період 01.11.2021 по 31.08.2023.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання в вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Якщо останній день строку для оплати припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то в силу частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ № 1078 від 17.07.2003.

Перевіривши розрахунок 3% річних наданий позивачем у розмірі 16 123, 48 грн за загальний період 01.11.2021 по 31.08.2023, суд встановив, що він виконаний невірно, оскільки позивачем невірно визначено строк прострочення, а також не враховано часткові оплати відповідача, при визначені розміру боргу на який здійснюється нарахування, тому судом здійснено власний розрахунок 3 % річних за несвоєчасну сплату спожитих послуг, з урахуванням приписів ст. 253, ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України (щодо того, що перебіг строку починається з наступного дня від настання певної дати/події), при цьому, обмежуючись періодами, визначеними позивачем, наступним чином:

Місяць, рікСума боргу (грн)Сплачено (грн)Період нарахування 3 % річних та інфляційних втрат3 % річних (грн)Листопад 2021 року157 764, 083 000, 00 (06.12.2021)11.12.2021 - 16.12.202177, 80 149 764, 088 000, 00 (17.12.2021)17.12.2021 - 19.12.202136, 93 132 764, 0817 000, 00 (20.12.2021)20.12.2021 - 23.12.202143, 65 97 764, 0835 000, 00 (24.12.2021)24.12.2021 - 29.12.202148, 21 37 115, 5560 648, 53 (30.12.2021)30.12.2021 - 10.01.202236, 61Грудень 2021 року 215 406, 25 11.01.2022 - 13.01.202253, 11 203 406, 2512 000, 00 (14.01.2022)14.01.2022 - 18.01.202283, 59 161 406, 2542 000, 00 (19.01.2022)19.01.2022 - 20.01.202226, 53 149 406, 2512 000, 00 (21.01.2022)21.01.2022 - 26.01.202273, 68 96 608, 2152 798, 04 (27.01.2022)27.01.20227, 94 55 999, 9940 608, 22 (28.01.2022)28.01.2022 - 03.02.202232, 22 39 999, 9916 000, 00 (04.02.2022)04.02.2022 - 06.02.20229, 86 19 999, 9920 000, 00 (07.02.2022)07.02.2022 - 08.02.20223, 29 11 999, 998 000, 00 (09.02.2022)09.02.2022 - 10.02.20221, 97Січень 2022 року281 084, 1912 000, 00 (11.02.2022)11.02.2022 - 13.02.202269, 31 263 465, 4417 618, 75 (14.02.2022)14.02.2022 - 17.02.202286, 62 238 465, 4425 000, 00 (18.02.2022)18.02.2022 - 20.02.202258, 80 208 465, 4430 000, 00 (21.02.2022)21.02.2022 - 28.02.2022137, 07 198 465, 4410 000, 00 (01.03.2022)01.03.2022 - 04.03.202265, 25 178 465, 4420 000, 00 (05.03.2022)05.03.2022 - 06.03.202229, 34 140 465, 4438 000, 00 (07.03.2022)07.03.202211, 55 123 365, 4417 100, 00 (08.03.2022)08.03.2022 - 10.03.202230, 42Лютий 2022 року535 419, 96 11.03.2022 - 13.03.2022132, 02 527 419, 968 000, 00 (14.03.2022) 14.03.202243, 35 515 319, 9612 100, 00 (15.03.2022)15.03.2022 - 17.03.2022127, 07 505 819, 969 500, 00 (18.03.2022)18.03.2022 - 22.03.2022207, 87 499 319, 966 500, 00 (23.03.2022)23.03.2022 - 24.03.202282, 08 493 819, 965 500, 00 (25.03.2022)25.03.2022 - 30.03.2022243, 53 478 319, 9615 500, 00 (31.03.2022)31.03.2022 - 05.04.2022 235, 88 461 319, 9617 000, 00 (06.04.2022)06.04.2022 - 10.04.2022189, 58 450 319, 9611 000, 00 (11.04.2022)11.04.202237, 01Березень 2022 року512 089, 01 12.04.2022 - 14.04.2022126, 27 496 589, 0115 500, 00 (15.04.2022)15.04.2022 - 21.04.2022285, 71 483 089, 0113 500, 00 (22.04.2022) 22.04.2022 - 25.04.2022158, 82 473 589, 019 500, 00 (26.04.2022)26.04.2022 - 28.04.2022116, 78 445 589, 0128 000, 00 (29.04.2022)29.04.2022 - 01.05.2022109, 87 430 589, 0115 000, 00 (02.05.2022)02.05.2022 - 04.05.2022106, 17 427 789, 012 800, 00 (05.05.2022)05.05.2022 - 08.05.2022140, 64 419 289, 018 500, 00 (09.05.2022)09.05.2022 - 10.05.202268, 92Квітень 2022 року449 015, 81 11.05.2022 - 15.05.2022184, 53 434 015, 8115 000, 00 (16.05.2022)16.05.2022 - 22.05.2022249, 71 427 515, 816 500, 00 (23.05.2022)23.05.2022 - 26.05.2022140, 55 412 515, 8115 000, 00 (27.05.2022)27.05.2022 - 02.06.2022237, 34 402 515, 8110 000, 00 (03.06.2022)03.06.2022 - 09.06.2022231, 58 392 515, 8110 000, 00 (10.06.2022)10.06.202232, 26Травень 2022 року396 476, 19 11.06.2022 - 16.06.2022195, 52 387 180, 519 295, 68 (17.06.2022)17.06.2022 - 23.06.2022222, 76 379 180, 518 000, 00 (24.06.2022)24.06.2022 - 29.06.2022186, 99 376 180, 513 000, 00 (30.06.2022)30.06.2022 - 11.07.2022371, 03Червень 2022 року379 894, 9513 000, 00 (12.07.2022)12.07.2022 - 19.07.2022249, 79 368 894, 9511 000, 00 (20.07.2022)20.07.2022 - 21.07.202260, 64 364 180, 514 714, 44 (22.07.2022)22.07.2022 - 25.07.2022119, 73 360 280, 513 900, 00 (26.07.2022)26.07.2022 - 28.07.202288, 84 352 880, 517 400, 00 (29.07.2022)29.07.2022 - 04.08.2022 203, 03 346 780, 516 100, 00 (05.08.2022)05.08.2022 - 09.08.2022142, 51 336 880, 519 900, 00 (10.08.2022)10.08.202227, 69Липень 2022 року343 685, 90 11.08.2022 28, 25 330 185, 9013 500, 00 (12.08.2022)12.08.2022 - 18.08.2022189, 97 321 180, 519 005, 39 (19.08.2022)19.08.2022 - 28.08.2022263, 98 310 180, 5111 000, 00 (29.08.2022)29.08.2022 - 01.09.2022101, 98 306 180, 514 000, 00 (02.09.2022)02.09.2022 - 12.09.2022276, 82Серпень 2022 року312 718, 87 13.09.2022 - 18.09.2022154, 22 302 218, 8710 500, 00 (19.09.2022)19.09.2022 - 28.09.2022248, 40 296 018, 876 200, 00 (29.09.2022)29.09.2022 - 13.10.2022364, 95 289 218, 876 800, 00 (14.10.2022)14.10.2022 - 27.10.2022332, 80 282 218, 877 000, 00 (28.10.2022)28.10.2022 - 28.11.2022742, 27 277 206, 635 012, 24 (29.11.2022)29.11.2022 - 12.12.2022318, 98Листопад 2022 року278 748, 55 13.12.2022 - 10.01.2023664, 41Грудень 2022 року210 962, 37 11.01.2023 - 10.02.2023537, 52Січень 2023 року217 356, 96 11.02.2023 - 10.03.2023500, 22Лютий 2023 року223 061, 64 11.03.2023 - 06.04.2023495, 01 218 061, 645 000, 00 (07.04.2023)07.04.2023 - 10.04.202371, 69Березень 2023 року223 937, 23 11.04.2023 - 10.05.2023552, 17Квітень 2023 року225 211, 27 11.05.2023 - 02.07.2023981, 06 219 886, 215 325, 06 (03.07.2023)03.07.202318, 07 209 570, 4410 315, 77 (04.07.2023)04.07.2023 - 23.07.2023344, 50 205 570, 444 000, 00 (24.07.2023)24.07.2023 - 07.08.2023253, 44 200 570, 445 000, 00 (08.08.2023)08.08.2023 - 15.08.2023131, 88 197 058, 213 512, 23 (16.08.2023)16.08.2023 - 31.08.2023259, 15Всього: 14 211, 56Отже, за розрахунком суду розмір 3 % річних за загальний період з 11.12.2021 по 31.08.2023 складає 14 211, 56 грн, а тому позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.

Також перевіривши розрахунок інфляційних втрат наданий позивачем у розмірі 113 561, 11 грн за загальний період грудня 2021 року по серпень 2023 року, суд встановив, що він виконаний невірно, оскільки позивачем невірно визначено строк прострочення, а також не враховано часткові оплати відповідача, при визначені розміру боргу на який здійснюється нарахування. За розрахунком суду розмір інфляційних втрат за загальний період з 11.12.2021 по 31.08.2023 складає 83 522, 78 грн, а тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.

Стосовно доводів відповідача щодо неможливості застосування стягнення сум 3% річних та інфляційних та із посиланням на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-ІХ (надалі - Закон України № 530-ІХ), вказує про відсутність підстав для будь-яких нарахувань, в тому числі інфляційних та процентів річних, за житлово-комунальні послуги на період дії карантину, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону України № 530-ІХ, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Отже, суд звертає увагу відповідача, що вказаним Законом встановлено заборону щодо нарахування штрафних санкцій, якими відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України є неустойка, штраф та пеня, однак не встановлено заборони на нарахування та стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

З урахуванням зазначеного заперечення відповідача щодо нарахування та стягнення інфляційних втрат та 3% річних відхиляються судом як безпідставні.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 3 995, 84 грн пені за загальний період з 16.02.2023 по 31.08.2023.

У пункті 3.3 договору сторони погодили, що споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0, 5 % від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

В той же час, як вже зазначалось судом вище, відповідно до прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності з 17.03.2020 визначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже нарахування позивачем пені у період з 16.02.2023 по 30.07.2023 є необґрунтованим.

Крім цього, відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 907/65/18 та від 20.01.2022 у справі № 910/20734/20).

У зв`язку з чим судом здійснено власний розрахунок пені за загальний період з 31.07.2023 по 31.08.2023, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен місяць окремо, обмежуючись періодами та сумами заявленим позивачем, а саме:

Місяць, рікСума боргу (грн)Період нарахування пеніПеня (грн)Січень 2023 року6 394, 5931.07.20237, 71Лютий 2023 року5 704, 6831.07.2023 - 31.08.2023220, 06Березень 2023 року5 875, 59 226, 65Квітень 2023 року1 274, 05 49, 15Всього: 503, 57Отже, за розрахунком суду розмір пені за загальний період з 31.07.2023 по 31.08.2023 складає 503, 57 грн, а тому позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Підсумовуючи наведене, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення більш вірогідних доказів, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 14 211, 56 грн 3% річних, 83 522, 78 грн інфляційних втрат та 503, 57 грн пені.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також враховуючи, що судом закривається провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 197 058, 21 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору в цій частині позивач має право на повернення судового збору в розмірі 2 277, 08 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З урахуванням наведених приписів Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про судовий збір», у разі закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору, сплачений за подання даного позову судовий збір підлягає поверненню позивачу.

Позивачем клопотання про повернення з Державного бюджету сплаченої суми судового збору за подання цього позову не заявлялось, а тому в суду наразі відсутні підстави для повернення позивачу сплаченої суми судового збору.

Суд роз`яснює позивачу, що він не позбавлений можливості звернутись до суду із відповідним клопотанням у порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження в справі в частині позовних вимог про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «КИЇВ» суми основного боргу за договором на постачання теплової енергії в розмірі 197 058, 21 грн.

2. У іншій частині позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «КИЇВ» (01135, місто Київ, вулиця Чорновола, будинок 30, ідентифікаційний код 23378132) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації» «Київтеплоенерго» (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 40538421) 14 211 (чотирнадцять тисяч двісті одинадцять) грн 56 коп. 3% річних, 83 522 (вісімдесят дві тисячі п`ятсот двадцять дві) грн 78 коп. інфляційних втрат, 503 (п`ятсот три) грн. 57 коп. пені та 2 396 (дві тисячі триста дев`яносто шість) грн 38 коп. судового збору.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А. Карабань