Постанова

від 15.07.2024 по справі 910/20006/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2024 р. Справа№ 910/20006/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Барсук М.А.

при секретарі судового засідання Гуменюк І.О.,

за участю представників:

від позивача - Качкурова С.В.,

від відповідача - Горобівський І.Г., Анаполєв Г.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "КИЇВ" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.05.2024 у справі №910/20006/23 (суддя Карабань Я.А.) за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Житлово-будівельного кооперативу "КИЇВ" про стягнення 330 738, 64 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "КИЇВ" (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 330 738, 64 грн, з яких: 197 058, 21 грн основний борг, 3 995, 84 грн пеня, 113 561, 11 грн інфляційні втрати та 16 123, 48 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором № 340412 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 18.10.2018.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.05.2024 у справі №910/20006/23 закрито провадження в справі в частині позовних вимог про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "КИЇВ" суми основного боргу за договором на постачання теплової енергії в розмірі 197 058, 21 грн.; у іншій частині позов задоволено частково; стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "КИЇВ" (01135, місто Київ, вулиця Чорновола, будинок 30, ідентифікаційний код 23378132) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації" "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 40538421) 14 211 грн 56 коп. 3% річних, 83 522 грн 78 коп. інфляційних втрат, 503 грн. 57 коп. пені та 2 396 грн 38 коп. судового збору; узадоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності факту порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині оплати отриманих послуг з постачання теплової енергії.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду в частині задоволення позову та прийняти нове, про відмову в його задоволенні.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що суд першої інстанції необґрунтовано не застосував до даних правовідносин положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", згідно яких до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Представники апелянта - відповідача у справі у судовому засіданні надали пояснення, якими підтримали апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню в частині задоволення вимоги про стягнення пені в сумі 503, 57 грн. та зміні в частині визначених до стягнення сум 3 % річних та інфляційних, з наступних підстав.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», позивача визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства «Київенерго».

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам та з 01.05.2018 позивач здійснює постачання теплової енергії.

У відповідності до п. 2.2.1 статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.

18.10.2018 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, було укладено договір № 340412 на постачання теплової енергії (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов`язується виробити та постачати теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а відповідач зобов`язується отримувати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Відповідно до п. 2.2.1 договору постачальник зобов`язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку №1.

Згідно з п. 2.2.2 договору постачальник зобов`язується щомісячно оформляти для споживача:

- величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (облікову картку) та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць);

- рахунок-фактуру, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок;

- акт звіряння розрахунків;

- акт приймання-передавання товарної продукції.

У відповідності до п. 2.3.1 договору споживач зобов`язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку № 2.

Дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - 25 число звітного місяця (п. 4 додатку № 2 до договору).

За умовами п. 5 додатку № 2 до договору споживач, що має будинкові прилади обліку (незалежно від балансової належності приладів обліку теплової енергії), щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в ЦОК за адресою: пр-т Повітрофлотський, 58 - не пізніше 28 числа звітного місяця.

Відповідно до п. 9 додатку № 2 до договору споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в ЦОК за адресою: пр-т Повітрофлотський, 58, оформлений постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно із п. 10 додатку № 2 до договору споживач на розрахунковий рахунок постачальника, відкритий у ТВБВ № 100/020 філії-Головного управління по м. Києві та Київській області АТ «Ощадбанк», щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок постачальника;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком за кожною тарифною групою окремо.

У пункті 3.3 договору сторони погодили, що споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0, 5 % від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2019. Керуючись ст. 631 Цивільного кодексу України, сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018 (п. 4.1, 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору, він вважається проголонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією зі сторін про його припинення.

Спір у даній справі виник, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором з оплати вартості поставленої теплової енергії в період з листопада 2021 року по серпень 2023 року за адресою м. Київ, вул. Чорновола В`ячеслава, буд. 30, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 197 058, 21 грн основного боргу, 3 995, 84 грн пені, 113 561, 11 грн інфляційних втрат та 16 123, 48 грн 3% річних.

Судом першої інстанції встановлено, що після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження в даній справі (29.01.2024) відповідачем у повному обсязі була сплачена сума основного боргу в розмірі 197 058, 21 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 1223 від 07.02.2024 на суму 42 000, 00 грн (а.с. 164), № 1249 від 13.03.2024 на суму 55 000, 00 грн (а.с. 203), № 27 від 18.04.2024 на суму 50 000, 00 грн (а.с. 213), а також реєстром оплат позивача, зокрема, на суму 10 058, 21 за № 1238 від 19.02.2024.

Отже, враховуючи, що предмет спору (стягнення суми основного боргу в розмірі 197 058, 21 грн) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду, суд дійшов висновку про закриття провадження в справі №910/20006/23 в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 197 058, 21 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, тобто в зв`язку з відсутністю предмета спору.

В свою чергу, вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних задоволено частково.

Так, перевіривши розрахунок 3% річних наданий позивачем у розмірі 16 123, 48 грн за загальний період 01.11.2021 по 31.08.2023, суд встановив, що він виконаний невірно, оскільки позивачем невірно визначено строк прострочення, а також не враховано часткові оплати відповідача, при визначені розміру боргу на який здійснюється нарахування, тому судом здійснено власний розрахунок 3 % річних за несвоєчасну сплату спожитих послуг, з урахуванням приписів ст. 253, ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України (щодо того, що перебіг строку починається з наступного дня від настання певної дати/події), при цьому, обмежуючись періодами, визначеними позивачем та задоволено вказано вимогу на суму 14 211, 56 грн.

Також перевіривши розрахунок інфляційних втрат наданий позивачем у розмірі 113 561, 11 грн за загальний період грудня 2021 року по серпень 2023 року, суд встановив, що він виконаний невірно, оскільки позивачем невірно визначено строк прострочення, а також не враховано часткові оплати відповідача, при визначені розміру боргу на який здійснюється нарахування. За розрахунком суду розмір інфляційних втрат за загальний період з 11.12.2021 по 31.08.2023 складає 83 522, 78 грн, а тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат частково задоволенні у визначеному розмірі.

Стосовно вимоги про стягнення 3 995, 84 грн пені за загальний період з 16.02.2023 по 31.08.2023, місцевий господарський суд, задвольнячи її частково виходив з наступного.

Відповідно до прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності з 17.03.2020 визначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже нарахування позивачем пені у період з 16.02.2023 по 30.07.2023 визнано судом першої інстанції необґрунтованим.

В свою чергу, розрахунок пені за загальний період з 31.07.2023 по 31.08.2023 здійснено місцевим господарським судом в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен місяць окремо, обмежуючись періодами та сумами заявленим позивачем та задоволено вказану вимогу на суму 503, 57 грн.

Вказане рішення суду першої інстанції оскаржується відповідачем лише в частині задоволених вимог, а тому виходячи з положень ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором енергопостачання, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі, параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України, а також Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України «Про теплопостачання».

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про теплопостачання» він регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.

Згідно ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

- теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;

- місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про теплопостачання» проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Пунктами 4, 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (надалі - Правила) Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (п. 1 Правил).

Умовами п.п. 4, 14 Правил користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов`язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина 1 статті 9 Закону України «Про теплопостачання»).

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абзац 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання»).

Будинок за адресою м. Київ, вул. Чорновола В`ячеслава, буд. 30, обладнаний будинковим приладом обліку, що підтверджується наданими позивачем щомісячними відомостями обліку споживання теплової енергії (а.с. 60-63, 109 - 118).

На виконання умов договору на постачання теплової енергії позивачем за період з листопада 2021 року по серпень 2023 року було поставлено теплову енергію на загальну суму 1 110 719, 78 грн, на підтвердження чого позивачем надано:

- копію акту про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи в опалювальний період 2021-2022 роки № 21/3701 від 12.07.2021; копію акту про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи в опалювальний період 2022-2023 роки № 00870 від 06.07.2022 (а.с. 102-105);

- копію корінцю наряду на включення опалення № 1297 від 13.11.2021 та відключення опалення № 140 від 24.03.2022; копію корінцю наряду на включення опалення № 304 від 20.10.2022 та відключення опалення № 1755 від 08.04.2023 (а.с. 98-101);

- копії відомостей реєстрації параметрів теплопостачання з 22.10.2021 по 23.11.2021, з 24.11.2021 по 22.12.2021, з 22.01.2022 по 21.02.2022, з 22.02.2022 по 22.03.2022, з 23.03.2022 по 20.04.2022, з 21.04.2022 по 22.05.2022, з 23.05.2022 по 20.06.2022, з 21.06.2022 по 20.07.2022, з 21.07.2022 по 31.07.2022 (а.с. 60-63, 109-118).

Суд зазначає, що питання прийняття облікових карток (табуляграм) в якості доказів у справах про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії, в контексті їх оцінки судами, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15, від 03.09.2020 у справі № 910/17662/19).

Отже, матеріалами справи підтверджено, а відповідачем, в свою чергу, не спростовано, що в період з листопада 2021 року по серпень 2023 року позивач поставив відповідачу теплову енергію за адресою: м. Київ, вул. Чорновола В`ячеслава, буд. 30 (особовий рахунок № 340412) на загальну суму 1 110 719, 78 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п. 10 додатку № 2 до договору споживач на розрахунковий рахунок постачальника, відкритий у ТВБВ № 100/020 філії-Головного управління по м. Києві та Київській області АТ «Ощадбанк», щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок постачальника;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком за кожною тарифною групою окремо.

Отже, відповідач повинен був оплачувати надані позивачем послуги не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, а отже станом на момент розгляду справи відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань за договором з оплати теплової енергії.

Стосовно, задоволених судом першої інстанції вимог про стягнення пені в сумі 503, 57 грн., нарахованої за період з 31.07.2023 по 31.08.2023, 3% річних в сумі 14 211, 56 грн., нарахованих за період з 11.12.2021 по 31.08.2023, а також інфляційних в сумі 83 522, 78 грн, нарахованих за період з з 11.12.2021 по 31.08.2023, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

За змістом ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 (Указ затверджено Законом №2102-ІХ від 24.02.2022) введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" визначено (п.1 у редакції до 30.12.2023), що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі.

Згідно п. 3 ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

За змістом положень статей 2, 6 Закону України "Про кооперацію" кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Згідно Статуту Житлово-будівельного кооперативу "КИЇВ" (п.1.2) він є обслуговуючим кооперативом.

Обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу (ст. 2 Закону України "Про кооперацію").

ЖБК "КИЇВ" є неприбутковою організацією, метою діяльності якої є забезпечення захисту прав його членів.

ЖБК не є фізичною особою чи фізичною особою-підприємцем, а як юридична особа ЖБК не має свого власного споживання.

Теплова енергія постачається у багатоквартирний будинок виключно задля функціонування спільного майна співвласників та для задоволення побутових потреб співвласників будинку, де утворено ЖБК "КИЇВ".

ЖБК має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке товариство згідно з окремим Законом України "Про кооперацію", має статус неприбутковості, та не є суб`єктом господарювання, не використовує теплову енергію для власних потреб.

Слід також зазначити, що з умов укладеного між сторонами договору слідує, що ЖБК оплачує теплову енергію коштами, які надходять від наседення за фактично спожиту теплову енергію (п. 10 додатку № 2 до договору).

Отже, ЖБК в частині споживання теплової енергії на побутові потреби по аналогії закону підпадає під визначення "колективний побутовий споживач".

Відповідач у справі виступає у спірних відносинах з позивачем саме як колективний побутовий споживач (від імені членів кооперативу) та договір укладений для забезпечення та сприяння мешканцями будинку в отриманні житлово-комунальних послуг належної якості та у встановлений строк.

В свою чергу, хоча положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 прямо не забороняють нарахування ЖБК, які є юридичними особами, пені, 3% річних та інфляційних втрат, не зважаючи на ті обставини, що ці неприбуткові організації створені фізичними (населенням) та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства, з метою задоволення потреб членів Кооперативу та їх сімей, вони зобов`язані забезпечувати належне утримання, зокрема, спільного майна та сплачувати комунальні послуги.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що на споживання теплової енергії власниками приміщень у будинку розповсюджується дія постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206.

Роблячи наведений висновок колегія суддів врахувала постанову Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №922/1717/23.

Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 підлягає застосуванню до спірних правовідносин у частині заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних, які нараховані за період, що входить до періоду дії воєнного стану.

В свою чергу, вказана постанова не передбачає підстав для заборони нарахування та стягнення пені, 3% річних та інфляційних, нарахованих до ведення в Україні воєнного стану.

Враховуючи наведене, висновок суду першої інстанції в частині задоволення вимог про стягнення: пені за період з 16.02.2023 по 30.07.2023, 3% річних та інфляційних, нарахованих за період з 24.02.2022 по 31.08.2023, визнається колегією суддів необґрунтованим.

Так, періодом, за який вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних підлягають задоволенню є з 11.12.2021 по 23.02.2022 в сумі 801, 52 грн. та 8 243, 93 грн. відповідно.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню в частині задоволення вимоги про стягнення пені в сумі 503, 57 грн. та зміні в частині визначених до стягнення сум 3 % річних та інфляційних

З урахуванням часткового задоволення вимог позовної заяви та апеляційної скарги судовий збір за їх подання відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "КИЇВ" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.05.2024 у справі №910/20006/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.05.2024 у справі №910/20006/23 скасувати в частині задоволення вимоги про стягнення пені в сумі 503, 57 грн. та змінити в частині визначених до стягнення сум 3 % річних та інфляційних.

3. Викласти пункт 3 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 09.05.2024 у справі №910/20006/23 в наступній редакції:

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «КИЇВ» (01135, місто Київ, вулиця Чорновола, будинок 30, ідентифікаційний код 23378132) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації» «Київтеплоенерго» (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 40538421) 801,52 грн. 3% річних, 8 243, 93 грн. інфляційних втрат, та 220, 47 грн. судового збору.

4. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 09.05.2024 у справі №910/20006/23 - залишити без змін.

5. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації» «Київтеплоенерго» (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 40538421) на користь Житлово-будівельного кооперативу «КИЇВ» (01135, місто Київ, вулиця Чорновола, будинок 30, ідентифікаційний код 23378132) 3 263, 87 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарського суду міста Києва видати відповідні накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 24.07.2024 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Барсук