Рішення

від 09.05.2024 по справі 911/328/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032,тел.(044)235-95-51,е-mail:inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" травня 2024 р. м. Київ Справа № 911/328/24

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»до 1 Державного пожежно-рятувального загону головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській областіпро стягнення 9567,62 грн. без повідомлення (виклику) сторін

суть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі позивач) до 1 Державного пожежно-рятувального загону головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області (далі відповідач) про стягнення 9567,62 грн., з яких 6128,82 грн. інфляційних втрат, 1127,79 грн. 3% річних, 2311,01 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо здійснення своєчасно оплати за поставлений йому позивачем як постачальником «останньої надії» у листопаді 2021 року природній газ.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.02.2024 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачу строк до 05.03.2024 для подачі відзиву на позовну заяву та інші документи, що підтверджують заперечення проти позову. Встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив до 19.03.2024 та встановлено відповідачу строк до 02.04.2024 для подачі заперечення на відповідь на відзив. Запропоновано відповідачу надати суду у строк встановлений для подання відзиву докази щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений йому позивачем як постачальником «останньої надії» у листопаді 2021 року природній газ; контррозрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, 3% річних та пені.

У встановлений судом строк відповідач через систему «Електронний суд» подав суду відзив на позовну заяву від 21.02.2024 (вх. № суду 1827/24 від 21.02.2024), в якому відповідач не погоджується з позовом та вважає його безпідставним.

У встановлений судом строк позивач подав суду відповідь на відзив від 26.02.2024 (вх. № суду 1952/24 від 26.02.2024), в якій наводить власні спростування на доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» відповідно до постанови НКРЕКП від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України та відповідно до розпорядження КМУ від 22.07.2020 № 917-р ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 25.10.2021 № 1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236», яка, зокрема, зобов`язує АТ «Магістральні газопроводи України», ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», операторам газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Відповідач є бюджетною установою та у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником, спожитий відповідачем об`єм природного газу у листопаді 2021 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

На підтвердження включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» позивачем надано суду: лист оператора ГТС від 30.10.2023 № ТОВВИХ-23-15364, інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» (форма № 10), інформацію щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56XS00012CK6E00L в реєстрі споживачів постачальників та щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS00012CK6E00L в т.ч у період з 01.11.2021 по 19.11.2021,

З вказаних документів вбачається, що відповідач спожив із ресурсу постачальника «останньої надії» природний газ у листопаді 2021 році (17.11.2021, 18.11.2021, 19.11.2021) в обсязі 1,13596 куб.м.

Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015, договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених п. 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Через встановлення факту споживання природного газу із ресурсу постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи, позивач посилається на обставини укладення між сторонами у справі на виконання п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - договір), відповідно до умов якого, позивач постачальник зобов`язується постачати природний газ відповідачу споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Згідно з п. 3.3 договору період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Пунктом 4.1 договору визначено, що постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.

Об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.3 договору постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Пунктом 4.4 договору визначено, що споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Пунктом 6.2 договору, зокрема, передбачено, що постачальник зобов`язується: обчислювати і виставляти рахунки споживачу за поставлений природний газ відповідно до вимог та у порядку, передбачених Правилами постачання та цим договором; протягом десяти робочих днів після початку постачання поінформувати споживача про здійснення постачання природного газу постачальником (із зазначенням дня початку постачання та діючої ціни на момент початку постачання) шляхом направлення письмового повідомлення на поштову адресу споживача.

Згідно з п. 11.5 договору усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача. У разі отримання постачальником від споживача заяви про бажання використовувати у взаємовідносинах електронний документообіг усі документи і повідомлення за цим договором також можуть бути складені відповідно до законодавства про електронний документообіг та використання електронних документів. У такому разі такі документи і повідомлення мають юридичну силу оригіналу документа.

Цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником (п. 11.1 договору).

Умови зазначеного договору на постачальника покладено обов`язок надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу у спосіб надіслання поштою. Іншого способу сторонами договору не обумовленою. Також постачальник зобов`язаний проінформувати споживача протягом 10 днів після початку постачання про здійснення постачання природного газу постачальником та діючої ціни на момент початку постачання саме засобами поштового зв`язку (за замовчуванням).

За твердженнями позивача, ним 17.11.2021 на адресу відповідача був надісланий зазначений вище договір, в підтвердження чого позивач надав суду списком згрупованих відправлень № 17.11.2021р-юр та фіскальний чек «Укрпошти» від 17.11.2021.

На виконання умов Типового договору позивачем поставлено відповідачу природний газ в листопаді 2021 року (17.11.2021, 18.11.2021, 19.11.2021) в обсязі 1,13596 куб.м. на суму 19084,13 грн.

За твердженнями позивача, ним на адресу відповідача був надісланий акт № 17621 приймання-передачі природного газу в обсязі 1,13596 куб.м. на суму 19084,13 грн., рахунок на оплату (природного газу) за листопад № 30451 на суму 19084,13 грн. в підтвердження чого позивач надав суду список згрупованих відправлень № 11.01.2022 та фіскальний чек «Укрпошти» від 13.01.2022. Позивач стверджує, що вказану кореспонденцію він також направив відповідачу електронним шляхом, якій сторони не погоджували умовами договору.

Суд звертає увагу на те, що у відповідності до положень п. 4.3 договору постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, тобто до 10.12.2021, оскільки споживання природного газу було в листопаді 2021 року, а положеннями п. 4.4 договору визначено, що споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

В порушення вказаних положень договору, а саме п. 4.3 договору, надіслання зазначено вище рахунка в обумовлений сторонами спосіб за замовчуванням поштою, позаяк заяви про бажання використовувати у взаємовідносинах інший спосіб документообігу на адресу споживача постачальник позивач здійснив лише 13.01.2022 (фіскальний чек «Укрпошти» від 13.01.2022), про що позивач сам зазначає у відповіді на відзив.

Здійснивши відправлення рахунка з порушення строків встановлених договором, позивач не вказав строк, як у самому рахунку чи іншому направленому відповідачу документі, в який підлягає оплаті такий рахунок.

Зазначене виключило можливість здійснити відповідачем розрахунок за поставлений газ у визначений договором строк, позаяк, оплата за поставлений газ здійснюється до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу саме на підставі рахунку, який постачальник зобов`язаний надати споживачу не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

В даному випадку позивач такий обов`язок у строк визначений договором не виконав та надіслав відповідачу рахунок зі сплати поставленого газу в листопаді 2021 лише 13.01.2022, що унеможливило сплатити зазначену поставку газу за таким рахунком у строк визначений договором - до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, тобто до кінця грудня 2021.

Посилання позивача на, те що рахунок за листопад № 30451 направлявся відповідачу також електронним шляхом не приймається судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляється з огляду на те, що позивач не надав суду доказів погодження сторонами використовувати у взаємовідносинах електронний документообіг, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що зазначене надіслання рахунку електронним шляхом зроблено належним чином у спосіб, визначений умовами договору.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 26.07.2022 № 119/4.3-10053-2022 про сплату заборгованості за спожитий газ у листопаді 2021 року у розмірі 19084,13 грн. до 09.08.2022. На підтвердження надіслання вказаної вимоги позивач надає суду список згрупованих відправлень від 27.07.2022, фіскальний чек «Укрпошта» від 27.07.2022 та опис вкладення у цінний лист від 27.07.2022.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що отримав вказану вимогу 04.08.2022.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням умов договору, судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів, встановлено, що відповідач був обізнаний про свої зобов`язання щодо здійснення розрахунку за спожити природний газ в листопаді 2021 року (17.11.2021, 18.11.2021, 19.11.2021) в обсязі 1,13596 куб.м. на суму 19084,13 грн. лише з отриманням ним вимоги позивача 04.08.2022. Доказів протилежного суду не доведено.

В матеріалах справи міститься договір постачання природного газу від 17.11.2021, укладений між відповідачем та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», відповідно до умов якого, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» - постачальник зобов`язався поставити відповідачу споживачу природний газ з 17 листопада 2021 року 31 грудня 2022 рок, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Відповідач, за наявності у спірному періоді діючого договору постачання природного газу з іншим постачальником, правомірно з причин, що не залежали від нього, не мав можливості приступити до виконання грошового зобов`язання у спірних правовідносинах раніше, а ніж коли він був обізнаний про свої зобов`язання перед позивачем, тобто до отримання ним 04.04.2022 вимоги.

Таким чином, у відповідача виник обов`язок перед позивачем із здійснення розрахунку за отриманий природний газ у листопаді 2021 року з дня отримання вимоги позивача, в якій останній визначив строк оплати за отриманий відповідачем природний газ до 09.08.2022.

Позивач вказує, що відповідач оплатив заборгованість за отриманий природний газ у листопаді 2021 року в розмірі 19084,13 грн. 21.12.2023.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо оплати спожитого природного газу, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов`язання у розмірі 19084,13 грн. за період прострочення з 01.01.2022 по 30.11.2023 складають 6128,82 грн. та 3% річних з простроченої суми грошового зобов`язання у розмірі 19084,13 грн. за період прострочення з 01.01.2022 по 20.12.2023 складають 1127,79 грн.

Згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Судом встановлено, що позивачем невірно визначено початок прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання.

Здійснити розрахунок за отриманий відповідачем природний газ відповідач повинен був до 09.08.2022. Належних та допустимих доказів того, що у відповідача виник обов`язок та настав строк передбачений п. 4.4 договору зі здійснення розрахунку за отриманий відповідачем природний газ до 09.08.2022, матеріали справи не містять.

З огляду на зазначене, початком прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання із здійснення розрахунку за отриманий природний газ є 10.08.2022.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом, з урахуванням вірного визначення початку прострочення виконання грошового зобов`язання та заявленого позивачем періоду нарахування інфляційних втрат стягненню підлягають інфляційні втрати за період прострочення з 10.08.2022 по 30.11.2023 в розмірі 2240,76 грн. В решті заявленої до стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 3888,06 грн. суд відмовляє, з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом, з урахуванням вірного визначення початку прострочення виконання грошового зобов`язання та заявленого позивачем періоду нарахування 3% річних стягненню підлягають 3% річних за період прострочення з 10.08.2022 по 20.12.2023 в розмірі 781,14 грн. В решті заявленої до стягнення суми 3% річних в розмірі 346,65 грн. суд відмовляє, з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.

Також позивач на підставі п. 4.5 типового договору просить стягнути з відповідача за прострочення оплати вартості поставленого природного газу, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача за загальний період прострочення з 01.01.2022 по 30.06.2022 складає 2311,01 грн.

Пунктом 4.5 типового договору передбачено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як встановлено судом, позивачем невірно визначено початок прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання. Початком прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання із здійснення розрахунку за отриманий природний газ є 10.08.2022.

Оскільки нарахування пені на прострочений платіж здійснено позивачем за період з 01.01.2022 по 30.06.2022, а розрахунок пені мав бути здійснених з дня прострочення виконання грошового зобов`язання, тобто з 10.08.2022, то здійснений позивачем розрахунок пені за період з 01.01.2022 по 09.08.2022, знаходиться поза межами правомірного періоду нарахування пені, у зв`язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми пені за період з 01.01.2022 по 09.08.2022 в розмірі 2311,01 грн. з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на те, що ним 17.11.2021 був укладений договір № 09-1186/21-БО-Т з Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на закупівлю газу природного для опалення пожежних частин упродовж з 17 листопада 2021 року 31 грудня 2022 року, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору, та кошти були замовлені саме на цей договір. Відповідач вказує, що провівши телефонні переговори з представником ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» вияснилося, що договір № 09-1186/21-БО-Т був зареєстрований від 17.11.2021 року по 31.12.2022 року, але зазначив, що включення споживача 1 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Київській області на платформі оператора ГТС могло бути терміном в 3 дні через перенавантаження системи підключення і переходу бюджетних підприємств установ організацій на постачальника ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.10.202р. № 1234-р. Отже, 1 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Київській області звертає увагу на те, що оскільки кошти на оплату природного газу з 17 листопада 2021 по 31 грудня 2022 року були закріплені у договорі № 09-1186/21-БО-Т від 17.11.2021, тому не маючи змоги оплатити природний газ постачальнику «останньої надії» - ТОВ «ГК «Нафтогаз Україна» відповідач зазначив, що для оплати природного газу по-перше необхідно пакет документів для реєстрації договірних відносин у казначейській службі, а по друге необхідно виділити кошти на оплату. Сторони погодилися урегулювати дане питання у 2023 році без претензій про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних. В процесі проведеної роботи для врегулювання питання щодо підписання пакету документів та оплати для погашення боргу між сторонами у справі та визначення точної суми заборгованості в розмірі 19084,13 грн., ТОВ «ГК «Нафтогаз Україна» не виставляв інших фінансових зобов`язань у вигляді пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних

Вказані посилання відповідача не приймається судом до уваги та відхиляється з огляду на те, що суду не надано доказ, який підтверджує вказані посилання, зокрема, укладену між сторонами у справі угоду про врегулювання питання без претензій про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних. Вказані посилання відповідача не є підставою для відмови в позові, не обмежує право позивача на звернення до суду з даним позовом та не спростовує доведені правомірні вимоги позивача у даній справі.

Посилання відповідача на те, що він є бюджетною організацією та фінансується за рахунок бюджетних коштів, а також те, що кошти на оплату природного газу з 17 листопада 2021 по 31 грудня 2022 року були йому виділені та закріпленні за договором № 09-1186/21-БО-Т від 17.11.2021, а тому він не мав змоги оплатити поставлений йому природний газ постачальником «останньої надії» - ТОВ «ГК «Нафтогаз Україна» не приймаються судом до уваги при вирішені даного спору та відхиляться з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Положеннями ст. 617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання.

Аналіз вказаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

За таких обставин, відсутність можливості виконання відповідачем своїх договірних зобов`язання щодо здійснення розрахунку з оплати поставленого позивачем природного газу з зазначених ним обставин не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення договірного зобов`язання та відмови в задоволенні доведених позовних вимог.

Подібний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 28 січня 2019 року у справі № 917/611/18.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання зобов`язання щодо здійснення розрахунку за отриманий природний газ у встановлений позивачем строк, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2240,76 грн. інфляційних втрат, 781,14 грн. грн. 3% річних, є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті заявлених до стягнення сум інфляційних втрат в розмірі 3888,06 грн., 3% річних в розмірі 346,65 грн., пені в розмірі 2311,01 грн. суд відмовляє, з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 1291 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, 232-233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до 1 Державного пожежно-рятувального загону головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області про стягнення 9567,62 грн., з яких 6128,82 грн. інфляційних втрат, 1127,79 грн. 3% річних, 2311,01 грн. пені задовольнити частково.

2. Стягнути з 1 Державного пожежно-рятувального загону головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області (вул. Фастівська, 21А, м. Біла Церква, Київська обл., 09100, ідентифікаційний код 38452230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 40121452) 2240 (дві тисячі двісті сорок) грн. 76 коп. інфляційних втрат, 781 (сімсот вісімдесят одну) грн. 14 коп. 3% річних, 765 (сімсот шістдесят п`ять) грн. 11 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до 1 Державного пожежно-рятувального загону головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області про стягнення 3888,06 грн. інфляційних втрат, 346,65 грн. 3% річних, 2311,01 грн. пені відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 09.05.2024.

Суддя Ю.В. Подоляк