Постанова

від 28.10.2024 по справі 911/328/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2024 р. Справа№ 911/328/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Алданової С.О.

Ткаченка Б.О.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»

на рішення Господарського суду Київської області від 09.05.2024

у справі № 911/328/24 (суддя Подоляк Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»

до 1 Державного пожежно-рятувального загону головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області

про стягнення 9567,62 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до 1 Державного пожежно-рятувального загону головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області (далі - відповідач) про стягнення 9 567,62 грн., з яких 6 128,82 грн. інфляційних втрат, 1 127,79 грн. 3% річних, 2 311,01 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений ним природний газ, як постачальником «останньої надії» у листопаді 2021 року.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.05.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» задоволено частково.

Стягнуто з 1 Державного пожежно-рятувального загону головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» 2 240,76 грн інфляційних втрат, 781,14 грн 3% річних, 765,11 грн витрат зі сплати судового збору.

У решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до 1 Державного пожежно-рятувального загону головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області про стягнення 3888,06 грн. інфляційних втрат, 346,65 грн. 3% річних, 2311,01 грн. пені відмовлено.

Своє рішення суд мотивував тим, що позивачем невірно визначено початок прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання. Початком прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання із здійснення розрахунку за отриманий природний газ є 10.08.2022, однак, нарахування пені на прострочений платіж здійснено позивачем за період з 01.01.2022 по 30.06.2022, хоча розрахунок пені мав бути здійснений з дня прострочення виконання грошового зобов`язання, тобто з 10.08.2022, тому здійснений позивачем розрахунок пені за період з 01.01.2022 по 09.08.2022, знаходиться поза межами правомірного періоду нарахування пені, у зв`язку з чим, було відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми пені за період з 01.01.2022 по 09.08.2022 в розмірі 2311,01 грн. з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.

Також суд зазначив, що відповідач порушив строки виконання зобов`язання щодо здійснення розрахунку за отриманий природний газ у встановлений позивачем строк, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 240,76 грн. інфляційних втрат, 781,14 грн. грн. 3% річних, є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті заявлених до стягнення сум інфляційних втрат в розмірі 3 888,06 грн., 3% річних в розмірі 346,65 грн., пені в розмірі 2 311,01 грн суд відмовив.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим судом рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 09.05.2024 в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а саме в частині стягнення з 1 Державного пожежно-рятувального загону головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області 2 311.01 грн. пені, 3 888,06 грн. інфляційних втрат, 346,65 грн 3 % річних, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Також апелянт просить стягнути з 1 Державного пожежно-рятувального загону головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області понесені судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а також неповно з`ясовано всіх обставин, що мають значення для справи.

Також скаржник звертає увагу суду на те, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов помилкового та необґрунтованого висновку про обізнаність відповідача про зобов`язання сплатити за спожитий природний газ лише з моменту отримання ним вимоги.

Крім того, апелянт звертає увагу, що типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не містить взаємозв`язок оплати за спожитий природний газ від отримання відповідачем вимоги, враховуючи ту обставину, що законодавством не передбачено обов`язковості досудового врегулювання для даних договірних відносин, а оплата має бути здійснена до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, а саме за поставлений природний газ у листопаді 2021 року розрахунок мав бути здійснений до кінця грудня 2021 року.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

04.06.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд відмовити в задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 09.05.2024 у справі №911/328/24 залишити без змін.

Відповідач зазначає, що 17.11.2021 між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» був укладений договір № 09-1186/21-БО-Т на закупівлю газу природного для опалення пожежних частин упродовж з 17 листопада 2021 року до 31 грудня 2022 року, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Також відповідач звертає увагу на те, що, оскільки кошти на оплату природного газу з 17 листопада 2021 по 31 грудня 2022 року були закріплені у договорі № 09-1186/21-БО-Т від 17.11.2021, тому не маючи змоги оплатити природний газ постачальнику «останньої надії» - ТОВ «ГК «Нафтогаз Україна» зазначив, що для оплати природного газу по-перше необхідно пакет документів для реєстрації договірних відносин у казначейській службі, а по - друге необхідно виділити кошти на оплату. Сторони погодилися урегулювати дане питання у 2023 році без претензій про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних. У процесі проведеної роботи для врегулювання питання щодо підписання пакету документів та оплати для погашення боргу між сторонами у справі та визначення точної суми заборгованості в розмірі 19 084,13 грн., ТОВ «ГК «Нафтогаз Україна» не виставляв інших фінансових зобов`язань у вигляді пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Київської області від 09.05.2024 у справі №911/328/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Алданова С.О., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Київської області від 09.05.2024 у справі №911/328/24 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/328/24.

29.05.2024 на виконання вимог ухвали від 28.05.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/328/24.

З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №911/328/24 розглядалась протягом розумного строку.

Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача в межах викладених скаржником доводів та вимог не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» відповідно до постанови НКРЕКП від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України та відповідно до розпорядження КМУ від 22.07.2020 № 917-р ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 25.10.2021 № 1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 809 і від 9 грудня 2020 року № 1236», яка, зокрема, зобов`язує АТ «Магістральні газопроводи України», ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», операторам газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Відповідач є бюджетною установою та у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником, спожитий відповідачем об`єм природного газу у листопаді 2021 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

На підтвердження включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» позивачем надано суду: лист оператора ГТС від 30.10.2023 № ТОВВИХ-23-15364; інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» (форма № 10); інформацію щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56XS00012CK6E00L в реєстрі споживачів постачальників та щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS00012CK6E00L в т.ч у період з 01.11.2021 по 19.11.2021.

З вказаних документів вбачається, що відповідач спожив із ресурсу постачальника «останньої надії» природний газ у листопаді 2021 році (17.11.2021, 18.11.2021, 19.11.2021) в обсязі 1,13596 куб.м.

Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015, договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених п. 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Через встановлення факту споживання природного газу із ресурсу постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи, позивач посилається на обставини укладення між сторонами у справі на виконання п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015, Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - договір), відповідно до умов якого, позивач - постачальник зобов`язується постачати природний газ відповідачу - споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Згідно з п. 3.3 договору період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Пунктом 4.1 договору визначено, що постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.

Об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.3 договору постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Пунктом 4.4 договору визначено, що споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Пунктом 6.2 договору, зокрема, передбачено, що постачальник зобов`язується: обчислювати і виставляти рахунки споживачу за поставлений природний газ відповідно до вимог та у порядку, передбачених Правилами постачання та цим договором; протягом десяти робочих днів після початку постачання поінформувати споживача про здійснення постачання природного газу постачальником (із зазначенням дня початку постачання та діючої ціни на момент початку постачання) шляхом направлення письмового повідомлення на поштову адресу споживача.

Згідно з п. 11.5 договору усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача. У разі отримання постачальником від споживача заяви про бажання використовувати у взаємовідносинах електронний документообіг усі документи і повідомлення за цим договором також можуть бути складені відповідно до законодавства про електронний документообіг та використання електронних документів. У такому разі такі документи і повідомлення мають юридичну силу оригіналу документа.

Цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником (п. 11.1 договору).

Умови зазначеного договору на постачальника покладено обов`язок надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу у спосіб надіслання поштою. Іншого способу сторонами договору не обумовленою. Також постачальник зобов`язаний проінформувати споживача протягом 10 днів після початку постачання про здійснення постачання природного газу постачальником та діючої ціни на момент початку постачання саме засобами поштового зв`язку (за замовчуванням).

За твердженнями позивача, ним 17.11.2021 на адресу відповідача був надісланий зазначений вище договір на підтвердження чого позивач надав суду список згрупованих відправлень № 17.11.2021р-юр та фіскальний чек «Укрпошти» від 17.11.2021.

На виконання умов Типового договору позивачем поставлено відповідачу природний газ в листопаді 2021 року (17.11.2021, 18.11.2021, 19.11.2021) в обсязі 1,13596 куб.м. на суму 19 084,13 грн.

За твердженнями позивача, ним на адресу відповідача був надісланий акт № 17621 приймання-передачі природного газу в обсязі 1,13596 куб.м. на суму 19 084,13 грн., рахунок на оплату (природного газу) за листопад № 30451 на суму19 084,13 грн. На підтвердження чого позивач надав суду список згрупованих відправлень № 11.01.2022 та фіскальний чек «Укрпошти» від 13.01.2022. Позивач стверджує, що вказану кореспонденцію він також направив відповідачу електронним шляхом, який сторони не погоджували умовами договору.

Відповідно до положень п. 4.3 договору постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, тобто до 10.12.2021, оскільки споживання природного газу було в листопаді 2021 року, а положеннями п. 4.4 договору визначено, що споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

В порушення вказаних положень договору, а саме п. 4.3 договору, надіслання зазначеного вище рахунку в обумовлений сторонами спосіб - за замовчуванням поштою, позивач здійснив лише 13.01.2022 (фіскальний чек «Укрпошти» від 13.01.2022), про що позивач сам зазначає у відповіді на відзив.

Здійснивши відправлення рахунка з порушення строків, встановлених договором, позивач не вказав строк, як у самому рахунку чи іншому направленому відповідачу документі, в який підлягає оплаті такий рахунок.

Зазначене виключило можливість здійснити відповідачем розрахунок за поставлений газ у визначений договором строк, позаяк, оплата за поставлений газ здійснюється до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу саме на підставі рахунку, який постачальник зобов`язаний надати споживачу не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

У даному випадку позивач такий обов`язок у строк визначений договором не виконав та надіслав відповідачу рахунок зі сплати поставленого газу в листопаді 2021 лише 13.01.2022, що унеможливило сплатити зазначену поставку газу за таким рахунком у строк визначений договором - до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, тобто до кінця грудня 2021.

Посилання позивача на те, що рахунок за листопад № 30451 направлявся відповідачу також електронним шляхом судом першої інстанції не було прийнято до уваги при вирішенні даного спору та відхиляється з огляду на те, що позивач не надав суду доказів погодження сторонами використовувати у взаємовідносинах електронний документообіг, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що зазначене надіслання рахунку електронним шляхом зроблено належним чином у спосіб, визначений умовами договору.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 26.07.2022 № 119/4.3-10053-2022 про сплату заборгованості за спожитий газ у листопаді 2021 року у розмірі 19084,13 грн до 09.08.2022.

На підтвердження надіслання вказаної вимоги позивач надав суду список згрупованих відправлень від 27.07.2022, фіскальний чек «Укрпошта» від 27.07.2022 та опис вкладення у цінний лист від 27.07.2022.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що отримав вказану вимогу 04.08.2022.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням умов договору, судом першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що відповідач був обізнаний про свої зобов`язання щодо здійснення розрахунку за спожитий природний газ в листопаді 2021 року (17.11.2021, 18.11.2021, 19.11.2021) в обсязі 1,13596 куб.м. на суму 19084,13 грн. лише з отриманням ним вимоги позивача 04.08.2022. Доказів протилежного суду не доведено.

У матеріалах справи міститься договір постачання природного газу від 17.11.2021, укладений між відповідачем та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», відповідно до умов якого, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» - постачальник зобов`язався поставити відповідачу - споживачу природний газ з 17 листопада 2021 року - 31 грудня 2022 року, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Відповідач, за наявності у спірному періоді діючого договору постачання природного газу з іншим постачальником, правомірно з причин, що не залежали від нього, не мав можливості приступити до виконання грошового зобов`язання у спірних правовідносинах раніше, а ніж, коли він був обізнаний про свої зобов`язання перед позивачем, тобто до отримання ним 04.08.2022 вимоги.

Таким чином, у відповідача виник обов`язок перед позивачем із здійснення розрахунку за отриманий природний газ у листопаді 2021 року з дня отримання вимоги позивача, в якій останній визначив строк оплати за отриманий відповідачем природний газ до 09.08.2022.

Позивач вказує, що відповідач оплатив заборгованість за отриманий природний газ у листопаді 2021 року в розмірі 19084,13 грн. - 21.12.2023.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо оплати спожитого природного газу, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просив суд стягнути з відповідача пеню, інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов`язання.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 5 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно загальних положень про купівлю-продаж (ст. 662-663, 689, 691-692 Цивільного кодексу України) продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором та у встановлений договором строк. В свою чергу, покупець зобов`язаний прийняти товар та оплатити його за ціною, встановленою в договорі та в обумовлений строк.

Закон України "Про ринок природного газу" визначає, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (ст. 1).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Правилами постачання природного газу врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС). Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

Згідно з п. 3 Розділу І Правил постачання природного газу постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначені розділом VI цих Правил.

Відповідно до п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії".

Постачальник "останньої надії" зобов`язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", яка має відповідати типовому договору, роз`яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.

Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником "останньої надії", передбаченого цим розділом та Законом України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником "останньої надії", до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.

Постачальник "останньої надії" має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника "останньої надії". Постачальник "останньої надії" зобов`язаний оприлюднювати на своєму веб-сайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об`єкта; кінцевий строк постачання природного газу.

Отже, до спірного договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» застосовуються положення Цивільного кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що згідно із розрахунком позивача інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов`язання у розмірі 19084,13 грн. за період прострочення з 01.01.2022 по 30.11.2023 складають 6128,82 грн. та 3% річних з простроченої суми грошового зобов`язання у розмірі 19 084,13 грн. за період прострочення з 01.01.2022 по 20.12.2023 складають 1 127,79 грн.

Згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем невірно визначено початок прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання.

Здійснити розрахунок за отриманий відповідачем природний газ відповідач повинен був до 09.08.2022, однак належних та допустимих доказів того, що у відповідача виник обов`язок та настав строк, передбачений п. 4.4 договору зі здійснення розрахунку за отриманий відповідачем природний газ до 09.08.2022, матеріали справи не містять.

З огляду на зазначене, початком прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання із здійснення розрахунку за отриманий природний газ є 10.08.2022.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за період прострочення з 10.08.2022 по 30.11.2023, який зроблений судом першої інстанції, колегія суддів вважає його арифметично правильним та таким, що підлягає стягненню у розмірі 2240,76 грн. В решті заявленої до стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 3 888,06 грн судом правильно відмовлено, з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком 3% річних, який зроблений судом першої інстанції, до стягнення підлягає сума у розмірі 781,14 грн за період прострочення з 10.08.2022 по 20.12.2023. В решті заявленої до стягнення суми 3% річних у розмірі 346,65 грн судом правильно відмовлено, з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.

Також позивач на підставі п. 4.5 Типового договору просить стягнути з відповідача за прострочення оплати вартості поставленого природного газу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача за загальний період прострочення з 01.01.2022 по 30.06.2022 складає 2 311,01 грн.

Пунктом 4.5 Типового договору передбачено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Під час дослідження матеріалів справи встановлено, що позивачем невірно визначено початок прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання. Початком прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання із здійснення розрахунку за отриманий природний газ є 10.08.2022. Даний факт було встановлено і судом першої інстанції.

Оскільки нарахування пені на прострочений платіж здійснено позивачем за період з 01.01.2022 по 30.06.2022, а розрахунок пені мав бути здійснених з дня прострочення виконання грошового зобов`язання, тобто з 10.08.2022, то здійснений позивачем розрахунок пені за період з 01.01.2022 по 09.08.2022, знаходиться поза межами правомірного періоду нарахування пені, судом було відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми пені за період з 01.01.2022 по 09.08.2022 в розмірі 2311,01 грн. з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.

З такою позицією суду першої інстанції щодо розрахунків нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені погоджується і суд апеляційної інстанції.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято відповідно до вимог матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Київської області від 09.05.2024 у справі №911/328/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Київської області від 09.05.2024 у справі №911/328/24 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови у задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Київської області від 09.05.2024 у справі №911/328/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 09.05.2024 у справі №911/328/24 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».

4. Матеріали справи №911/328/24 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню у касаційному порядку крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді С.О. Алданова

Б.О. Ткаченко