Ухвала

від 09.05.2024 по справі 916/1434/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

"09" травня 2024 р.Справа № 916/1434/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М., розглянувши подання (вх.№ 2-791/24 від 08.05.2024) приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В.М., подане у справі №916/1434/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Віннер Будівництво" (вул. Хмельницька, буд.20/21, літ. А, м. Київ, 03115)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаранттрейд" (вул. Базарна, буд. 37, м. Одеса, 65048)

про стягнення 90 000 грн

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Господарського суду Одеської області Бездолі Д.О. перебувала справа №916/1434/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Віннер Будівництво" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаранттрейд" про стягнення 90 000 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.09.2022 позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Віннер Будівництво" було задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаранттрейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Віннер Будівництво" борг в сумі 90 000 грн та судовий збір в сумі 2 481 грн.

18.10.2022 на виконання вказаного рішення суду було видано відповідний наказ.

08.05.2024 до суду надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В.М., в якому останній просить встановити тимчасове обмеження у праві виїзду керівнику боржника - громадянину ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за межі України до виконання зобов`язань згідно з наказом Господарського суду Одеської області від 18.10.2022 № 916/1434/22.

У прохальній частині подання приватний виконавець просить суд розгляд подання провести без участі приватного виконавця.

Подання обґрунтоване тим, що з дати набрання законної сили рішення суду та станом на день звернення до суду з даним поданням боржник не сплатив борг на користь стягувача. Вжитими приватним виконавцем заходами встановлено, що рухомого та нерухомого майна за боржником не зареєстровано; кошти на виявлених рахунках боржника у банківських установах відсутні. На виклики виконавця на прийом боржник (керівник боржника) жодного разу не з`явився.

Станом на час подачі подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівник боржника-юридичної особи вчиняє дії, що ускладнюють виконання рішення: не подав виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, не надавав пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження, неодноразово полишав територію України.

Всі наведені факти, за твердженням виконавця, свідчать про свідоме ухилення керівника боржника від виконання рішення суду.

З урахуванням перебування судді Бездолі Д.О. у відпустці з 30.04.2024 по 15.05.2024, з метою дотримання процесуальних строків, встановлених ст. 337 ГПК України, було проведено повторний автоматичний розподіл вищевказаної заяви, за наслідком якого відповідну заяву (подання) розподілено судді Щавинській Ю.М.

Розглянувши подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В.М. про тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України, суд вказує наступне.

Відповідно до п. 19 ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Згідно до положень ст.337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що стаття 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" передбачає можливість тимчасового обмеження права громадянина України, який має паспорт, на виїзд за кордон, зокрема, у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання таких зобов`язань. Тобто Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань та/або судового рішення, а за ухилення від їх виконання. При цьому, під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, необхідно розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов`язків. Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

При цьому, поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо), і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Суд зауважує, що ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Зважаючи на це, доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного/приватного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Так, на обґрунтування ухилення боржника від виконання судового рішення приватним виконавцем до матеріалів подання про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника надано копії документів виконавчого провадження, а саме: наказ суду від 18.10.2022 №916/1434/22; витяг про підприємство-боржника; постанову про відкриття виконавчого провадження №70295335 та супровідний лист про направлення останньої стягувачу та боржнику з доказами надіслання; відповіді на запити до Державної фіскальної служби України, Міністерства внутрішніх справ України; постанову про арешт коштів боржника разом із супровідним листом про направлення стягувачу та боржнику; інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно; витяг з Державного реєстру речових прав, витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; лист Державної міграційної служби України щодо наявності у ОСОБА_1 паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

При цьому, як встановлено судом, 31.05.2023 приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Притуляк В.М., вже звертався до суду із поданням, в якому просив встановити тимчасове обмеження у праві виїзду керівнику боржника - громадянину ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за межі України до виконання зобов`язань згідно з наказом Господарського суду Одеської області від 18.10.2022 № 916/1434/22.

Ухвалою Господарського суду Одеської області (суддя Бездоля Д.О.) від 01.06.2023, яка набрала законної сили та учасниками справи не оскаржена, у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В.М. за вх. ГСОО № 2-761/23 від 31.05.2023 у справі №916/1434/22 про тимчасове обмеження у праві виїзду керівнику боржника - громадянину ОСОБА_1 за межі України до виконання зобов`язань згідно з наказом Господарського суду Одеської області від 18.10.2022 № 916/1434/22 відмовлено повністю.

Приймаючи відповідне рішення, суд дійшов висновку, що приватним виконавцем не доведено наявності обставин, які б свідчили про необхідність вжиття судом виключного заходу забезпечення виконання судового рішення, оскільки з поданих до суду матеріалів судом не встановлено, що невиконання боржником судового рішення є наслідком саме свідомого ухилення від виконання цього обов`язку, за наявності у боржника можливості виконати зобов`язання у повному обсязі або частково.

Суд встановив, що з поданих приватним виконавцем документів виконавчого провадження вбачається, що у боржника відсутнє рухоме та нерухоме майно, за рахунок якого можливо здійснити виконання судового рішення, в той же час, в матеріалах справи відсутні відомості щодо залишку грошових коштів на рахунках боржника, відповідно судом не встановлено, що у боржника наявні кошти чи інше майно, за рахунок яких він може виконати рішення суду, але свідомо від цього обов`язку ухиляється.

При цьому суд зауважив, що у разі, якщо посадова особа боржника без поважних причин не з`явилася за викликом виконавця, останній має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу. Водночас, доказів звернення державного виконавця до суду щодо застосування до керівника боржника за наказом у справі № 9161434/22 приводу, матеріали подання не містять. Крім цього, виконавець не обґрунтував і не подав доказів, з яких суд може встановити, що саме по собі обмеження керівника боржника у виїзді за кордон будь-яким чином вплине на виконання рішення суду у цій справі.

Відповідно до положень статті 124 Конституції України, які цілком кореспондуються з положеннями ст.18 ГПК України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Суд, дослідивши надані приватним виконавцем до подання від 29.04.2024 документи, зазначає, що жодних додаткових доказів у порівнянні з тими, які були надані виконавцем до подання від 31.05.2023, яке було розглянуто судом, за наслідком чого постановлено ухвалу від 01.06.2023, не надано.

При цьому суд зауважує про відсутність в матеріалах подання доказів виклику приватним виконавцем керівника боржника, а також заходів, вжитих щодо приводу останнього. Відтак, нез`явлення такої особи до приватного виконавця не може бути розцінене судом як доказ ухилення від виконання рішення.

Посилання приватного виконавця на те, що боржник неодноразово полишав територію України, суд також оцінює критично з огляду на відсутність доказів на підтвердження відповідних доводів та з урахуванням того, що лист Державної міграційної служби України виключно підтверджує наявність у ОСОБА_1 паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

Відтак, фактичні обставини справи в сукупності свідчать про те, що приватним виконавцем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту ухилення керівника боржника від виконання боргових зобов`язань підприємства, зокрема: приховування доходів, коштів та майна, на які можна звернути стягнення, незаконного їх відчуження.

Натомість, відсутність у боржника нерухомого та рухомого майна, а також грошових коштів на банківських рахунках, що вбачається із змісту подання та поданих приватним виконавцем документів, не може свідчити про умисне ухилення керівника боржника від виконання рішення суду.

Як вже зазначалось судом, за приписами ст.337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

В той же час відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтю 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16.12.1966 передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст.313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

У справі "Гочев проти Болгарії" від 26.11.2009, Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

Враховуючи вищезазначені обставини справи у їх сукупності, з огляду на недоведення приватним виконавцем обставин навмисного ухилення керівника боржника від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, суд вважає, що в даному конкретному випадку таке обмеження не відповідає всім вказаним критеріям, з огляду на що у задоволенні подання приватного виконавця слід відмовити.

Керуючись ст. 234, 337 Господарського процесуального кодексу України , суд

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В.М. (вх.№ 2-791/24 від 08.05.2024) про тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України, поданого у справі №916/1434/22, відмовити.

Ухвала набирає чинності 09.05.2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя Ю.М. Щавинська