Постанова

від 08.05.2024 по справі 369/8845/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року

м. Київ

справа № 369/8845/21

провадження № 61-16646св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації,

відповідачі: Обухівська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Герасимів Юлія Вадимівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Конча-Заспа Делюкс»,

треті особи: Державне підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс», ОСОБА_9 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 травня 2023 року, ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 травня 2023 року у складі судді Дубас Т. В.та постанову Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Конча-Заспа Делюкс» (далі - ТОВ «Нова Конча-Заспа Делюкс»), Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль І. М., приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Герасимів Ю. В., треті особи: Державне підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» (далі - ДП «СЛП «Київоблагроліс»), ОСОБА_9 , про визнання розпорядження недійсним, скасування державної реєстрації, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом їх повернення.

В обґрунтування позову посилався на те, що Київською обласною прокуратурою виявлено порушення вимог земельного та лісового господарства на території Обухівського району Київської області в адміністративних межах Ходосівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

На підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 06 жовтня 2010 року № 4123 «Про передачу у власність земельних ділянок 8-ми громадянам України для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Ходосівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області» вісім громадян отримали право власності на земельні ділянки загальною площею 15,3017 га для ведення особистого селянського господарства, а саме: ОСОБА_1 отримала право власності на земельну ділянку загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 3222487000:03:001:0977, ОСОБА_2 отримала право власності на земельну ділянку загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 3222487000:03:001:0978, ОСОБА_3 отримав право власності на земельну ділянку загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 3222487000:03:001:0979, ОСОБА_7 отримала право власності на земельну ділянку загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 3222487000:03:001:0980, ОСОБА_8 отримав право власності на земельну ділянку загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 3222487000:03:001:0981, ОСОБА_4 отримала право власності на земельну ділянку загальною площею 1,9239 га з кадастровим номером 3222487000:03:001:0982, ОСОБА_6 отримала право власності на земельну ділянку загальною площею 1,6890 га з кадастровим номером 3222487000:03:001:0983, ОСОБА_5 отримала право власності на земельну ділянку загальною площею 1,6888 га з кадастровим номером 3222487000:03:001:0984.

У подальшому право власності на шість земельних ділянок з кадастровими номерами 3222487000:03:001:0977, 3222487000:03:001:0978, 3222487000:03:001:0979, 3222487000:03:001:0980, 3222487000:03:001:0981, 3222487000:03:001:0982 на підставі правочинів перейшло до ТОВ «Нова Конча-Заспа Делюкс».

Відведення у власність вказаних земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства здійснено з грубим порушенням вимог земельного та лісового законодавства.

Так, за інформацією ВО «Укрдержліспроект» (лист від 30 грудня 2020 року № 455) згідно із матеріалами лісовпорядкування 2006 року спірні земельні ділянки відносяться до земель, які перебувають у постійному користуванні Києво-Святошинського ДП «СЛП «Київоблагроліс», квартал 30.

Тобто у спірних правовідносинах неуповноваженим органом державної влади приватним особам для ведення особистого селянського господарства передано в приватну власність земельні ділянки лісогосподарського призначення державної форми власності. При цьому згоди землекористувача отримано не було, з постійного користування ділянки не вилучались, їх цільове призначення не змінювалось.

Разом із тим, в силу положень статті 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), розпорядником земель лісогосподарського призначення державної форми власності за межами населеного пункту без зміни їх цільового призначення є виключно Київська обласної державної адміністрація.

У зв`язку із цим, позивач вважає, що розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 06 жовтня 2010 року № 4123 прийнято в порушення вимог статей 20, 22, 57, 93, 116, 122, 149 ЗК України та статей 16, 17, 18 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), як неуповноваженим органом, з порушенням порядку зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення, у спосіб та для потреб не передбачених законодавством, без попереднього припинення права користування землекористувача.

Оскільки уповноваженим органом державної виконавчої влади рішення про вилучення спірних земель з державного лісового фонду, зміну їх цільового призначення та їх передачу у власність не приймалося, відтак право постійного користувача та дійсного володільця спірних земель, до цього часу у законний спосіб не припинене, право власності спірними землями у відповідача в силу законодавчо встановлених обмежень на оборот земель лісогосподарського призначення не виникло, тому ефективним способом захисту, спрямованим на повернення земельних ділянок, є негаторний позов, який можна заявляти упродовж усього часу тривання порушення прав законного власника відповідних земельних ділянок, та строки позовної давності на який не поширюються.

У державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за відповідними індексними номерами право власності на спірні земельні ділянки зареєстровано за відповідачами.

Як наслідок, власник та постійний користувач спірної земельної ділянки позбавлений можливості користуватись та розпоряджатись нею.

Київською обласною прокуратурою на адресу Київської обласної державної адміністрації направлено лист від 17 травня 2021 року № 15/3-543вих-21 із зазначенням про виявлені прокуратурою порушення вимог законодавства щодо незаконності відведення земель лісового фонду разом із запитом щодо вжитих адміністрацією заходів реагування та усунення цих порушень.

Листом від 02 червня 2021 року Київська обласна державна адміністрація повідомила обласну прокуратуру про те, що нею не вживалися заходи реагування з огляду на відсутність інформації в обласній державній адміністрації про незаконне відчуження спірних земельних ділянок.

Посилаючись на викладені обставини, прокурор просив суд:

- визнати недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 06 жовтня 2010 року № 4123 «Про передачу у власність земельних ділянок 8-ми громадянам України для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Ходосівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області»;

- скасувати рішення державних реєстраторів: приватного нотаріуса Києво-Святошинського нотаріального округу Герасимів Ю. В. від 10 жовтня 2019 року, індексний номер 49109577, яким зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:03:001:0977, площею 2,000 га; приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль І. М. від 11 грудня 2017 року, індексний номер 38656566, яким зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:03:001:0978, площею 2,000 га; приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль І. М. від 11 грудня 2017 року, індексний номер 38656697, яким зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:03:001:0979, площею 2,000 га; приватного нотаріуса Києво-Святошинського нотаріального округу Герасимів Ю. В. від 10 жовтня 2019 року, індексний номер 49111328, яким зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:03:001:0980, площею 2,000 га; приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль І. М. від 11 грудня 2017, індексний номер 38656749, яким зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:03:001:0981, площею 2,000 га; приватного нотаріуса Києво-Святошинського нотаріального округу Герасимів Ю. В. від 10 жовтня 2019 року, індексний номер 49106139, яким зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:03:001:0982, площею 1,9239 га на підставі яких здійснено реєстрацію права власності за ТОВ «Нова Конча-Заспа Делюкс»;

- усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ТОВ «Нова Конча-Заспа Делюкс» земельних ділянок з кадастровим номером 3222487000:03:001:0977 площею 2,000 га, з кадастровим номером 3222487000:03:001:0978 площею 2,000 га, з кадастровим номером 3222487000:03:001:0979 площею 2,000 га, з кадастровим номером 3222487000:03:001:0980 площею 2,000 га, з кадастровим номером 3222487000:03:001:0981 площею 2,000 га, з кадастровим номером 3222487000:03:001:0982 площею 1,9239 га, шляхом повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_6 земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:03:001:0983 площею 1,6890 га, шляхом повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_5 земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:03:001:0984 площею 1,6888 га.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2021 року замінено відповідача Києво-Святошинську районну державну адміністрацію Київської області на правонаступника Обухівську районну державну адміністрацію Київської області.

Короткий зміст оскаржених судових рішень

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 травня 2023 року провадження у справі в частині позовних вимог щодо усунення перешкод у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення, шляхом повернення земельних ділянок на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ТОВ «Нова Конча-Заспа Делюкс», закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Роз`яснено позивачу, що розгляд справи в цій частині вимог повинен відбуватися в порядку господарського судочинства.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спір у цій справі в указаній частині позовних вимог є спором про стверджуване порушення цивільного права та законного інтересу позивача, як власника землі, з боку юридичних осіб, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, встановлення іншого речового права на таке майно, державної реєстрації таких прав. Тому, з огляду на суб`єктний склад сторін, справа в частині вимог до ТОВ «Нова Конча-Заспа Делюкс» про скасування державної реєстрації, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом їх повернення віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 травня 2023 року у задоволенні позову до решти відповідачів відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заступник керівника Київської обласної прокуратури пред`явив, зокрема, вимоги про визнання недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації, правонаступником якої є Обухівська районна державна адміністрація, яку і визначив відповідачем. Таким чином, в частині цих позовних вимог позов фактично пред`явлений державою (в особі заступника керівника Київської обласної прокуратури) до неї самої (в особі Києво-Святошинської районної державної адміністрації, правонаступником якої є Обухівська районна державна адміністрація), що не відповідає положенням частини першої статті 48 ЦПК України, відповідно до якої сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач, які не можуть збігатися. Тому, місцевий суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Обухівської районної державної адміністрації Київської області слід відмовити з наведених підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль І. М. та приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Герасимів Ю. В. про скасування державної реєстрації, суд першої інстанції виходив з того, що зміст і характер спірних правовідносин підтверджують, що спір у позивача виник саме з фізичними особами - набувачами земельних ділянок, а не з приватними нотаріусами, які виконували функції державного реєстратора, тому приватні нотаріуси (державні реєстратори) є неналежними відповідачами у спірних правовідносинах.

Вирішуючи позовні вимоги про усунення перешкод у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом їх повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , місцевий суд виходив з того, що на час звернення до суду з позовом за відповідачами зареєстровано право власності на спірні земельні ділянки, апозовних вимог про витребування спірних земельних ділянок заступник керівника Київської обласної прокуратури не заявив, тому у задоволенні указаних вимог слід відмовити у зв`язку з обранням позивачем неефективного способу захисту прав.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року апеляційні скарги заступника керівника Київської обласної прокуратури залишено без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 травня 2023 року та ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 травня 2023 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішень місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

20 листопада 2023 року заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 травня 2023 року, ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року у цій справі.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржені судові рішення ухвалені судами попередніїх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

20 грудня 2023 року від ТОВ «Нова Конча-Заспа Делюкс» до Верховного Суду надійшов відзив, у якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

07 грудня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Згідно з розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду Олени Грицик від 11 січня 2024 року № 56/0/226-24 про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, у зв`язку із обранням до Великої Палати Верховного Суду судді ОСОБА_10 на підставі службової записки Секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д. справу № 369/8845/21 (провадження № 61-16646св23) призначено судді-доповідачеві: Коротенку Є. В. Судді, які входять до складу колегії: Зайцев А. Ю., Тітов М. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 06 жовтня 2010 року № 4123 «Про передачу у власність земельних ділянок 8-ми громадянам України для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Ходосівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області» згідно з додатком (списком), вісім громадян отримали право власності на земельні ділянки загальною площею 15,3017 га для ведення особистого селянського господарства, а саме:

- ОСОБА_1 отримала право власності на земельну ділянку загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 3222487000:03:001:0977;

- ОСОБА_2 отримала право власності на земельну ділянку загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 3222487000:03:001:0978;

- ОСОБА_3 отримав право власності на земельну ділянку загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 3222487000:03:001:0979;

- ОСОБА_7 отримала право власності на земельну ділянку загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 3222487000:03:001:0980;

- ОСОБА_8 отримав право власності на земельну ділянку загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 3222487000:03:001:0981;

- ОСОБА_4 отримала право власності на земельну ділянку загальною площею 1,9239 га з кадастровим номером 3222487000:03:001:0982;

- ОСОБА_6 отримала право власності на земельну ділянку загальною площею 1,6890 га з кадастровим номером 3222487000:03:001:0983;

- ОСОБА_5 отримала право власності на земельну ділянку загальною площею 1,6888 га з кадастровим номером 3222487000:03:001:0984.

У подальшому право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222487000:03:001:0977, 3222487000:03:001:0978, 3222487000:03:001:0979, 3222487000:03:001:0980, 3222487000:03:001:0981, 3222487000:03:001:0982 перейшло до ТОВ «Нова Конча-Заспа Делюкс», а саме:

- на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:03:001:0977 на підставі акту прийому-передачі майна до статутного капіталу до ТОВ «Нова Конча-Заспа Делюкс», серія та номер: 5383, 5384, підстава внесення запису: рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Києво-Святошинського нотаріального округу Герасимів Ю. В. від 10 жовтня 2019 року, індексний номер 49109577 - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1396725432224;

- на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:03:001:0978 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 6225 від 11 грудня 2017 року, підстава внесення запису: рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль І. М. від 11 грудня 2017 року, індексний номер 38656566 - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1434201832224;

- на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:03:001:0979 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 6229 від 11 грудня 2017 року; підстава внесення запису: рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль І. М. від 11 грудня 2017 року, індексний номер 38656697 - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1434206732224;

- на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:03:001:0980 на підставі акту прийому-передачі майна до статутного капіталу ТОВ «Нова Конча-Заспа Делюкс» серія та номер: 5383, 5384, підстава внесення запису: рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Києво-Святошинського нотаріального округу Герасимів Ю. В. від 10 жовтня 2019 року, індексний номер 49111328 - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 13967029932224;

- на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:03:001:0981 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 6233 від 11 грудня 2017 року, підстава внесення запису: рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль І. М. від 11 грудня 2017 року, індексний номер 38656749 - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1434209832224;

- на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:03:001:0982 на підставі акту прийому-передачі майна до статутного капіталу до ТОВ «Нова Конча-Заспа Делюкс», серія та номер: 5383, 5384, підстава внесення запису: рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Києво-Святошинського нотаріального округу Герасимів Ю. В. від 10 жовтня 2019 року, індексний номер 49106139 - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1396738032224.

ВО «Укрдержліспроект» надано фрагменти з Публічної карти України з нанесеними межами кварталів 30, 31, 32 і межами їх таксаційних виділів Києво-Святошинського ДП «СЛП «Київоблагроліс» відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2006 року та нанесеними межами земельних ділянок згідно з кадастровими номерами за даними Публічної карти України.

Згідно з технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель колективної власності та постійного користування колишнього КСП агрокомбінат «Хотівський» в межах Хотівської, Лісниківської та Ходосівської сільських ради були встановлені межі земельної ділянки, яка перебувала в постійному користуванні СТОВ агрокомбінат «Хотівський» на підставі державного акта серії ІІ-КВ 002924 від 06 грудня 1999 року, № 23 площею 92,6043 та визначений кадастровий номер 322248700:03:001:0751.

Згідно з державним актом на право постійного користування землею серії І-КВ № 001599, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування за № 32, від 01 грудня 1997 року радгоспу Хотівський Ходосівської сільської ради надано у постійне користування для сільськогосподарського виробництва земельну ділянку площею 1 716,3 га в межах згідно з планом землекористування.

Відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2008 року, наданих ДП «СЛП «Київоблагроліс», землі 30 кварталу перебувають в постійному користуванні Києво-Святошинського агролісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають не у повній мірі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо закриття провадження у справі в частині вимог позову до ТОВ «Нова Конча-Заспа Делюкс»

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Положеннями частини другої статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також установленими ним передумовами для звернення до суду.

Згідно з пунктами 1, 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

Тож розмежування компетенції судів з розгляду спорів здійснюється відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи - підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами.

У справі, яка переглядається, предметом позову є, зокрема, вимога заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом повернення їх з незаконного володіння юридичної особи - ТОВ «Нова Конча-Заспа Делюкс».

Тобто учасниками вказаного спору є держава, від імені якої звернулась прокуратура, та юридична особа.

Отже, спір в частині вимог про повернення спірного нерухомого майна з незаконного володіння юридичної особи на користь держави за своїм суб`єктним складом підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, що виключає розгляд справи у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

Наведене відповідає висновкам, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2023 року у справі № 676/7428/19 (провадження № 61-361сво22).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі у вказаній частині вимог позову, оскільки спір в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Щодо вирішення позовних вимог до приватних нотаріусів

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки (стаття 50 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Результат аналізу статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 зробила висновок, що позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права не може бути звернена до нотаріуса, якого позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зазначено, що належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Зміст і характер відносин між учасниками справи, що переглядається, та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують виникнення спору у позивача саме з набувачами земельних ділянок, а не з приватними нотаріусами, які виконували функції державного реєстратора.

При таких обставинах, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль І. М. та приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Герасимів Ю. В. є неналежними відповідачами у цій справі.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог до указаних відповідачів.

Щодо вирішення позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом їх повернення на користь держави з незаконного володіння ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та про визнання недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі

№ 1340/4630/18).

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14)).

Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387 - 388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов). Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Факт володіння нерухомим майном за загальним правилом можна підтвердити, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 90)). Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним) (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 65-67)).

Заволодіння земельними ділянками є неможливим лише в разі, якщо на такі ділянки в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності. Якщо ж закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх використання лише з певною метою, то передання ділянок з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння (зокрема, неправомірного) земельною ділянкою.

З урахуванням наведеного, визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном.

Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника-позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку спору щодо нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі

№ 653/1096/16-ц (пункт 89), від 07 листопада 2018 року у справах

№ 488/5027/14-ц (пункт 95) і № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14 листопада

2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 114, 142), від 28 листопада

2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 67), від 30 червня 2020 року у справі

№ 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146),

від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц, від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 37)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово підкреслювала, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі

№ 488/5027/14-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).

Держава, в інтересах якої прокурор звернувся до суду, не є володільцем спірних земельних ділянок, але як власник має право володіння нею (частина перша статті 317 ЦК України). Тому права держави підлягають захисту шляхом витребування такої ділянки з володіння останнього набувача. Статус володільця у держави може бути відновлений у разі задоволення вимог про витребування на її користь спірних земельних ділянок та внесення до відповідного державного реєстру запису про право власності держави на земельні ділянки.

У разі задоволення вимог про витребування спірних земельних ділянок(а не усунення власнику перешкод у здійснення права власності, як помилково визначив прокурор) на користь власника, земельні ділянки лісового фонду (у разі доведення такого факту) підлягають поверненню у володіння держави.

Установивши, що право власності на спірні земельні ділянки зареєстровано за відповідачами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що заявлений прокурором негаторний позов про повернення спірних земельних ділянок, у контексті зазначених обставин справи, є таким, що не спрямований на ефективне відновлення права держави на спірні земельні ділянки, а відтак обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не є належним.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у частині вирішення вимог про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом їх повернення на користь держави з незаконного володіння указаних відповідачів.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального

і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення без змін оскаржуваних судових рішень в частині вирішення позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом їх повернення на користь держави з незаконного володіння ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , в частині позовних вимог, пред`явлених до приватних нотаріусів, а також в частині висновків щодо закриття провадження у справі щодо вимог до ТОВ «Нова Конча-Заспа Делюкс».

Разом із тим, вирішуючи позов в частині вимог про визнання недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 06 жовтня 2010 року № 4123, суди попередніх інстанцій не врахували, що вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21)).

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначила, що під час розгляду справи, у якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного, не допускається відмова в позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане недійсним.

Фактично оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного повинна бути надана при розгляді відповідного віндикаційного позову, а висновки викладені в мотивувальній частині судового рішення.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

При таких обставинах суди дійшли вірного висновку про відсутність підстав у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 06 жовтня 2010 року № 4123, проте помилились щодо мотивів такої відмови.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного по суті висновку щодо відмови в задоволенні позову в частині вирішення вимог про визнання недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської областівід 06 жовтня 2010 року № 4123, однак з помилкових мотивів, судові рішення в цій частині підлягають зміні з викладенням їх мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 400, 410, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, задовольнити частково.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 травня 2023 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації щодо усунення перешкод у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення, шляхом повернення земельних ділянок на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ТОВ «Нова Конча-Заспа Делюкс», залишити без змін.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року в частині вирішення позовних вимог заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Обухівської районної державної адміністрації Київської області про визнання недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської областівід 06 жовтня 2010 року № 4123 змінити, виклавши мотиви відмови у задоволенні вказаних вимог в редакції цієї постанови.

В іншій частині позовних вимог рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов