Ухвала

від 08.05.2024 по справі 709/531/24

ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 709/531/24

1-кп/709/76/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2024 року селище Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши клопотання потерпілої ОСОБА_3 про забезпечення позову у кримінальному провадженні № 12023250370001248, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 жовтня 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

в с т а н о в и в:

У провадженні Чорнобаївського районного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 01 квітня 2024 року призначено відкрите підготовче судове засідання.

Потерпілою ОСОБА_3 подано цивільний позов до ОСОБА_4 , третя особа Чорнобаївський відділ Золотоніської окружної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, який ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 квітня 2024 року прийнято до провадження.

06 травня 2024 року потерпілою подано до суду клопотання про забезпечення позову, а саме накладення арешту на земельну діялнку, що належить на праві приватної власності обвинуваченому ОСОБА_4 .

Нормами ч. 2 ст. 172 КПК України визначено, що клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Вивчивши клопотання, дослідивши матеріали справи, суд, оцінивши в сукупності всі обставини, дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог, передбачених ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Як передбачено ст. 170 КПК, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном для забезпечення цивільного позову. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема: збереження речових доказів; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову, в тому числі, накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, заборона вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Згідно роз`яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року ««Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п. п. 6, 7 Постанови Пленуму ВСУ № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, особам які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При цьому, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Таким чином, виходячи з предмету спору та суб`єктивного складу сторін, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 149, ч. 3 ст. 150 ЦПК України, з`ясувавши обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову та співмірність із заявленими позивачем вимогами, суд дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява повинна містити інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Як вбачається з матеріалів справи потерпілою ОСОБА_3 подано цивільний позов до ОСОБА_4 , в якому вона просить стягнути з останнього на її користь моральну шкоду в розмірі 500000 гривень.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта вбачається, що обвинуваченому ОСОБА_4 на праві власності належить земельна ділянка площею 3,1076 га кадастровий номер 7125183400:02:000:0285.

Суд вважає, що оскільки потерпілою заявлений цивільний позов та між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у разі відчуження належного обвинуваченому майна, з метою забезпечення відшкодування моральної шкоди в разі задоволення позову є підстави забезпечити позов шляхом заборони відчужувати зазначеного майна обвинуваченого.

Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Суд звертає увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Таким чином, з урахуванням підстав та змісту позову, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересам сторін, суд дійшов висновку про вжиття заходів забезпечення позову саме шляхом заборони відчуження земельної ділянки, а тому клопотання потерпілої ОСОБА_3 про забезпеченняпозовуслід задовольнити частково.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 170, 369-372 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Клопотання потерпілої ОСОБА_3 про забезпеченняпозову- задовольнити частково.

Забезпечити позов шляхом заборони відчужувати земельну ділянку площею

3,1076 га, кадастровий номер 7125183400:02:000:0285, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2037172571251, що належить на праві власності ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Ухвала набирає законної сили негайно та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.

Суддя ОСОБА_1