Рішення
від 08.05.2024 по справі 761/4720/24
ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/4720/24

Провадження № 2/761/5532/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Романишена І.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс Груп», ОСОБА_2 , про стягнення майнової шкоди та страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс Груп» (далі по тексту - відповідач 1), ОСОБА_2 ( далі по тексту - відповідач 2) про стягнення майнової шкоди та страхового відшкодування, в якій просить суд стягнути з відповідача 1 на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 40 166,42 грн., 3% річних у розмірі 314,00 грн., пені у розмірі 3 241,89 грн. та інфляційного збільшення боргу у розмірі 483,40 грн.; стягнути із відповідача 2 на користь ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 97 709,67 грн., 3% річних у розмірі 296,00 грн., інфляційного збільшення боргу у розмірі 1967,01 грн.; стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на проведення судової експертизи у розмірі 5 000,00 грн. стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 21 000,00 грн. та судовий збір у розмірі - 1 448,78 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 10.09.2023 о 13 год 55 хв на а/д М-06 Київ-Чоп 374 км + 152м, сталася дорожньо-транспортна пригода, водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом «SkodaOctavia A-7», д.н. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості та не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого допустив зіткнення з транспортним засобом «Hyundai I30», д.н. НОМЕР_2 , що рухався в попутному напрямку, водієм якого був ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки. Своїми діями ОСОБА_3 порушив п.2.3 «б», 12.1, 13.1 ПДР.

Внаслідок вищевказаної ДТП, транспортний засіб «Hyundai I30», д.н. НОМЕР_3 , що належить позивачу, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , отримав значні механічні пошкодження. Згідно постанови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 29.09.2023 у справі про адміністративні правопорушення №559/3243/23, яка набрала законної сили 10.10.2023, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Станом на 10.09.2023 цивільно-правова відповідальність водіїв автомобіля «Skoda Octavia A-7», д.н. НОМЕР_1 була застрахована полісом обов?язкового страхування № 210998565 в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Брокбізнес". 13.12.2023 змінилась назва Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" на Акціонерне товариство "Страхова компанія "ББС Іншуранс", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

11.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «Брокбізнес» із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку за договором ОСЦПВВНТЗ. 12.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «Брокбізнес» із заявою щодо напрямку виплати та/або доплати страхового відшкодування.

27.10.2023 ПрАТ «СК «Брокбізнес» сплатило на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 60 593,31 грн., з призначенням платежу: «Безготівкове зарахування. 565 пот ОСОБА_1 ІН НОМЕР_5 , СКР №1234971000, без ПДВ. На замовлення ОСОБА_1 було проведено висновок експерта за результатами проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 088/23 від 08.11.2023 (далі - висновок судового експерта №088/23 від 08.11.2023), відповідно до якого: вартість відновлювального ремонту автомобіля HYUNDAI 130 д.н. НОМЕР_3 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка сталась 10.09.2023, станом на дату проведення дослідження становить 233 365,72 грн. з ПДВ; вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля HYUNDAI I30 д.н. НОМЕР_3 , в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, яка сталась 10.09.2023 року, станом на дату проведення дослідження становить 119 208,07 грн. з ПДВ. Відповідно до ремонтної калькуляції № 088/23 від 08.11.2023 (додаток № 4 до висновку судового експерта №088/23 від 08.11.2023), передбачені наступні складові відновлювального ремонту транспортного засобу «Hyundai I30», д.н. НОМЕР_3 з ПДВ: 40 300,00 грн. загальна сума вартості робіт, 18 584,15 грн. загальна сума матеріалів, 174 481,57 грн. загальна сума запчастин, разом 233 365,72 грн. Відповідно, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу HYUNDAI 130 д.н. НОМЕР_3 без ПДВ складає 198 469,40 грн: 40 300,00 грн. загальна сума вартості робіт + 18 584,15 грн. загальна сума матеріалів + (174 481,57 грн. загальна сума запчастин - 20 %, що дорівнює 139 585,25 грн.) Коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу «Hyundai I30», д.н. НОМЕР_6 згідно висновку експерта № 088/23 від 08.11.2023 становить 0,70. Таким чином, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Hyundai 130», д.н. НОМЕР_7 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без урахування ПДВ складає 100 759,73 грн.: 40 300,00 грн. загальна сума вартості робіт + 18 584,15 грн. загальна сума матеріалів + 139 585,25 * (1-0,70) загальна сума запчастин без ПДВ та з урахуванням зносу. Тому, сума зобов?язання, що має бути доплачена Акціонерним товариством "Страхова компанія "ББС ІНШУРАНС" складає:

100 759,73 грн. - 60 593,31 грн. = 40 166,42 грн., де 100 759,73 грн. - вартість відновлювального ремонту транспортного засобу HYUNDAI 130 д.н. НОМЕР_3 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без урахування ПДВ; 60 593,31 грн. - сплачена сума страхового відшкодування. Сума зобов`язання, що має бути сплачена ОСОБА_2 в порядку ст. ст. 22, 1166, 1187, 1188, 1194 ЦК України складає 97 709,67 грн. (198 469,40 - 100 759,73), де: 198469,40 грн. - вартість відновлювального ремонту транспортного засобу HYUNDAI 130 д.н. НОМЕР_8 без ПДВ та без урахування коефіцієнту фізичного зносу згідно висновку судового експерта № 088/23 від 08.11.2023; 100759,73 грн. - вартість відновлювального ремонту транспортного засобу HYUNDAI 130 д.н. НОМЕР_3 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (матеріального збитку) без ПДВ згідно висновку судового експерта № 088/23 від 08.11.2023. Окрім того, щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат позивач вказував, що 12.09.2023 він звернувся до ПрАТ «СК «Брокбізнес» із заявою щодо напрямку виплати та/або доплати страхового відшкодування. 27.10.2023 ПрАТ «СК «Брокбізнес» сплатило на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 60 593,31 грн. 22.11.2023 ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «Брокбізнес» із претензією про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, на суму 40 166,42 грн., яка отримана страховою компанією 28.11.2023, та залишена без відповіді та задоволення. Таким чином, позивач вважає, що на його користь з відповідача 1 має бути стягнуто від простроченої суми 40166, 42 грн за період з 28.10.2023 року по 31.01.2024 року, 3 % річних - 314,00 грн., пені - 3241, 89 грн., інфляційне збільшення боргу в розмірі 483,40 грн. ОСОБА_4 не відшкодував позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в розмірі 97709,67 грн, тому на переконання позивача з відповідача 2 підлягає до стягнення з 29.09.2023 по 31.01.2024, 3% річних - 296,00 грн. та інфляційного збільшення боргу - 1967,01 грн. Окрім того, позивач просив стягнути з відповідачів судові витрати, витрати на експертне дослідження та на професійну правничу допомогу.

Ухвалою від 23.02.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст. 274 ЦПК України.

14.03.2024 року до суду надійшов відзив на позов від представника відповідача 1, відповідно до якого останній заперечує проти позову, та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог з огляду на те, що страховиком було відшкодовано позивачу суму страхового відшкодування та у відповідача 1 відсутні будь-які зобов`язання перед позивачем. Вказує, що відповідно до постанови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 29.09.2023 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП. На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована Страхова компанія «Брокбізнес» згідно полісу №ЕР 210998565. 11 вересня 2023 року позивач звернувся до Страхова компанія «Брокбізнес» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду. 18 вересня 2023 пошкоджений транспортний «Hyundaі 130», реєстраційний номер НОМЕР_3 був оглянутий оцінювачем, про що було складено акт огляду. Відповідно до звіту № 144613 від 23 вересня 2023 року про оцінку вартості матеріального збитку, матеріальний збиток завданий власнику транспортного засобу «Hyundaі 130», реєстраційний номер НОМЕР_3 внаслідок пошкодження під час ДТП становить 185 593, 31 грн. (сто вісімдесят п?ять тисяч п?ятсот дев?яносто три гривні 31 коп.), ринкова вартість на момент ДТП 185 593, 31 грн. (сто вісімдесят п?ять тисяч п?ятсот дев?яносто три гривні 31 коп.), а вартість відновлювального ремонту складає 274 351, 10 грн. (двісті сімдесят чотири тисячі триста п`ятдесят одна гривня 10 коп.). Відповідно до довідки № 144613 від 11.10.2023 року ринкова вартість транспортного засобу «Hyunday I30», реєстраційний номер НОМЕР_3 після пошкодження складає 125 000, 00 грн. (сто двадцять п`ять тисяч гривень 00 коп.) 26 жовтня 2023 року на підставі звіту 144613 від 11.10.2023 року про визначення вартості матеріального збитку, матеріальний збиток завданий власнику транспортного засобу (засобу «Hyundaі I30», реєстраційний номер НОМЕР_3 , було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт №111169/1 та здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 60 593, 31 грн. (шістдесят тисяч п?ятсот дев?яносто три гривні 31 коп.). Відповідно до п. 30.2. ст. 30 Закону ОСЦП0ВВНТЗ, якшо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди. Враховуючи вищевказане, розрахунок страхового відшкодування здійснюється наступним чином: 185 593, 31 грн. - 125 000, 00 грн. = 60 593, 31 грн. Таким чином, СТРАХОВОЮ КОМПАНІЄЮ "ББС ІНШУРАНС", було здійснено виплату страхового відшкодування на користь позивача в сумі 60 593, 31 грн. (шістдесят тисяч п?ятсот дев?яносто три гривні 31 коп.), що підтверджується позивачем. Одночасно, представник відповідача 1 заперечує проти прийняття до уваги висновку експерта, наданого позивачем, оскільки у позивача не виникло право на проведення власного автотоварознавчого дослідження, так як представник страховика оглянув пошкоджений транспортний засіб позивача у визначений законом строк та вчинив усі передбачені законом дії після отримання повідомлення про настання страхового випадку. Проте, позивач не врахував як зазначені вище положення Закону, так і те, що страховиком дотримано вимоги спеціального Закону в частині процедури визначення розміру збитку та строку виплати страхового відшкодування, і, діючи усупереч п. 34.3. ст. 34 Закону самостійно обрав експерта для визначення розміру шкоди, не маючи на це правових підстав. Таким чином, представник відповідача 1 просив відмовити у задоволенні позову. Окрім того, вказував на необгрунтованість стягнення витрат на експертне дослідження та правову допомогу.

Відповідач 2 правом подачі відзиву не скористався.

01.04.2024 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до змісту якої останній наполягав на задоволенні позовних вимог вказуючи на те, що позивач вважає, що звіт №144613 про оцінку вартості матеріального збитку від 23.09.2023, на підставі якого визначено ринкову вартість транспортного засобу HYUNDAI 130 д.н. НОМЕР_2 , вартість відновлювального ремонту та вартість матеріального збитку, було складено з грубим порушенням норм законодавства, зокрема з порушенням вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. При розрахунку ринкової вартості КТЗ інформацію не було узято з жодного джерела визначеного у Переліку рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп?ютерних баз даних з програмним забезпеченням. Також оцінювачем в якості мотивування не використання при розрахунках інформації з рекомендованого джерела «Бюлетень автотоварознавця», зазначено недійсні відомості, адже до звіту не додані будь які додатки (витяги, викопіювання) які б підтверджували використану при розрахунках ринкову ціну ідентичного транспортного засобу. Відсутність використання даних з Періодичного довідника "Бюлетень автотоварознавця" є суттєвим порушенням Методики. Також позивач вказував на обгрунтованість стягнення з відповідачів судових витрат в заявленому в позовній заяві розмірі.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування(пункт 9.1 статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором (пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Щодо вимоги позову до відповідача-1, судом встановлено наступне.

10.09.2023 о 13 год 55 хв на а/д М-06 Київ-Чоп 374 км + 152м, сталася дорожньо-транспортна пригода, водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом «SkodaOctavia A-7», д.н. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості та не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого допустив зіткнення з транспортним засобом «Hyundai I30», д.н. НОМЕР_2 , що рухався в попутному напрямку, водієм якого був ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки. Своїми діями ОСОБА_3 порушив п.2.3 «б», 12.1, 13.1 ПДР.

Постановою Дубенського міськрайонного суду м. Києва від 29.09.2023 року по справі про адміністративне правопорушення № 559/3243/23, відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент ДТП цивільно правова відповідальність водіїв автомобіля «Skoda Octavia A-7», д.н. НОМЕР_1 була застрахована полісом обов?язкового страхування № НОМЕР_9 в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Брокбізнес", страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну - 160 000 грн., розмір франшизи - 0.

11 вересня 2023 року позивач звернувся до Страхової компанії «Брокбізнес» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.

Згідно з вимогами статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна.

Приписами статті 5 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що суб`єктом оціночної діяльності є: суб`єкти господарювання зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

10 вересня 2003 року постановою Кабінету Міністрів України № 1440 затверджено Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», який є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Пунктами 50-55 вказаного Національного стандарту № 1, зокрема, визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.

28 жовтня 2004 року постановою Кабінету Міністрів України № 1442 затверджено Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», який є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Приписами частини шостої статті 9 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні визначено, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Таким чином, оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 та з урахуванням Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади.

Так, згідно з пунктом 50 Національного стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна (незважаючи на вибір оцінювачем методичного підходу його оцінки) передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки.

Відповідно до вимог пункту 51 Національного стандарту № 1, незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Разом із цим, вимогами пункту 56 Національного стандарту № 1 визначено, що звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість, а також додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби інші інформаційні джерела, які роз`яснюють і підтверджують припущення та розрахунки.

Отже, виходячи з наведених норм, незважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний), підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього.

Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 211/2171/15, від 01 жовтня 2020 року у справі № 2-2394/10, від 15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17, від 07 квітня 2021 року у справі № 753/3055/18.

18 вересня 2023 пошкоджений транспортний «Hyundaі 130», реєстраційний номер НОМЕР_3 був оглянутий оцінювачем, про що було складено акт огляду.

Відповідно до звіту № 144613 від 23 вересня 2023 року про оцінку вартості матеріального збитку, який виконаний ФОП « ОСОБА_5 » матеріальний збиток завданий власнику транспортного засобу «Hyundaі 130», реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок пошкодження під час ДТП становить 185 593, 31 грн. (сто вісімдесят п?ять тисяч п?ятсот дев?яносто три гривні 31 коп.), ринкова вартість на момент ДТП 185 593, 31 грн. (сто вісімдесят п?ять тисяч п?ятсот дев?яносто три гривні 31 коп.), а вартість відновлювального ремонту складає 274 351, 10 грн. (двісті сімдесят чотири тисячі триста п`ятдесят одна гривня 10 коп.).

Відповідно до довідки № 144613 від 11.10.2023 року ринкова вартість транспортного засобу «Hyundaі I30», реєстраційний номер НОМЕР_3 після пошкодження складає 125 000, 00 грн. (сто двадцять п`ять тисяч гривень 00 коп.)

26 жовтня 2023 року на підставі звіту № 144613 від 11.10.2023 року про визначення вартості матеріального збитку, матеріальний збиток завданий власнику транспортного засобу (засобу «Hyundaі I30», реєстраційний номер НОМЕР_3 , було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт №111169/1 та здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 60 593, 31 грн. (шістдесят тисяч п?ятсот дев?яносто три гривні 31 коп.)

Пунктом 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну потерпілого, належить, зокрема, шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.1 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.2 статті 30Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Обґрунтовуючи позовні вимоги до відповідачів, позивач вказував на те, що після отримання суми страхового відшкодування, він, не погоджуючись із сумою виплати самостійно замовив експертне дослідження для встановлення розміру завданої йому пошкодженням автомобіля шкоди.

Так, згідно з висновком експерта № 088/23 за результатами проведення експертного транспортно- товарознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 08.11.2023 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля HYUNDAI 130 д.н. НОМЕР_3 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка сталась 10.09.2023, станом на дату проведення дослідження становить 233 365,72 грн. з ПДВ; вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля HYUNDAI I30 д.н. НОМЕР_3 , в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, яка сталась 10.09.2023 року, станом на дату проведення дослідження становить 119 208,07 грн. з ПДВ.

Відповідно до ремонтної калькуляції № 088/23 від 08.11.2023 (додаток № 4 до висновку судового експерта №088/23 від 08.11.2023), передбачені наступні складові відновлювального ремонту транспортного засобу «Hyundai I30», д.н. НОМЕР_3 з ПДВ: 40 300,00 грн. загальна сума вартості робіт, 18 584,15 грн. загальна сума матеріалів, 174 481,57 грн. загальна сума запчастин, разом 233 365,72 грн. Відповідно, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу HYUNDAI 130 д.н. НОМЕР_3 без ПДВ складає 198 469, 40 грн: 40 300,00 грн. загальна сума вартості робіт + 18 584,15 грн. загальна сума матеріалів + (174 481,57 грн. загальна сума запчастин - 20 %, що дорівнює 139 585,25 грн.).

Коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу «Hyundai I30», д.н. НОМЕР_6 , згідно висновку експерта № 088/23 від 08.11.2023 становить 0,70. Таким чином, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Hyundai 130», д.н. НОМЕР_7 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без урахування ПДВ складає 100 759,73 грн.: 40 300,00 грн. загальна сума вартості робіт + 18 584,15 грн. загальна сума матеріалів + 139 585,25 * (1-0,70) загальна сума запчастин без ПДВ та з урахуванням зносу.

Обґрунтовуючи заперечення проти позову, представник відповідача 1 вказав на те, що витрати на відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу перевищують його вартість до дорожньо-транспортної пригоди, ремонт такого транспортного засобу є економічно необґрунтованим, а тому в силу п. 30.1. ст. 30 Закону транспортний засіб було визнано фізично знищеним, у зв`язку з чим позивачу було виплачено 60 593, 31 грн., що становить різницю між вартістю транспортного засобу до та після дтп.

Пунктами 34.1 - 34.3. ст. 34 Закону передбачено, що страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Як вбачається, з наданих учасниками справи письмових доказів, відповідачем 1 були виконані вимоги ст. 34 Закону щодо направлення представника страховика для огляду пошкодженого транспортного засобу та обрання експерта для визначення розміру шкоди та виплачено страхове відшкодування позивачу на підставі експертизи, проведеної на замовлення страховика.

В силу норм Закону страхових відшкодовує оцінену шкоду, страховиком було визначено розмір страхового відшкодування - 60 593, 31 грн., на підставі оцінки розміру шкоди, проведеної експертом на замовлення страховика, який хоча і не перевищує ліміту відповідальності, проте визначений відповідно до Закону та умов договору страхування.

Одночасно суд не приймає до уваги висновок експерта № 088/23 за результатами проведення експертного транспортно- товарознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 08.11.2023 року, який було замовлено позивачем після сплати йому страховиком страхового відшкодування, оскільки його проведення безпідставне з урахуванням виконання страховиком обов`язку щодо визначення розміру збитків.

При цьому, у відповіді на відзив представник позивача вказував на те, що звіт №144613 про оцінку вартості матеріального збитку від 23.09.2023, на підставі якого визначено ринкову вартість транспортного засобу HYUNDAI 130 д.н. НОМЕР_2 , вартість відновлювального ремонту та вартість матеріального збитку, було складено з грубим порушенням норм законодавства, зокрема з порушенням вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. При розрахунку ринкової вартості КТЗ інформацію не було узято з жодного джерела визначеного у Переліку рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп?ютерних баз даних з програмним забезпеченням. Також оцінювачем в якості мотивування не використання при розрахунках інформації з рекомендованого джерела «Бюлетень автотоварознавця», зазначено недійсні відомості, адже до звіту не додані будь які додатки (витяги, викопіювання) які б підтверджували використану при розрахунках ринкову ціну ідентичного транспортного засобу. Відсутність використання даних з Періодичного довідника "Бюлетень автотоварознавця" є суттєвим порушенням Методики. Водночас, суд зауважує, що позивач не скористався правом рецензування звіту, отриманого на замовлення страховика та отримав власний висновок не шляхом рецензування звіту на підтвердження розміру завданої шкоди або з дотриманням вимог п. 34.2, п. 34.3 ст. 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а тому суд вважає, що такий висновок не доводить розміру завданого позивачу матеріального збитку.

Принагідно зауважити, що в ході розгляду справи, сторонами не було заявлено клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи, враховуючи подані сторонами звіт та висновок експерта, які містять різну оцінку завданого матеріального збитку.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 недоплаченого страхового відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 40166,42 грн., задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що відповідачем 1 було виплачене позивачу страхове відшкодування, суд не вбачає підстав для задоволення похідних від основної вимоги вимог щодо стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц зробила висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 (провадження № 14-95цс20) підтвердила вищезазначений висновок, вказавши, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника. Іншої норми, яка визначала б особливості відповідальності осіб, що застрахували свою цивільну відповідальність, у главі 82 ЦК України немає. Тому частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у справі №205/7747/18, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі №147/66/17).

Тобто, якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.10.2020року у справі №755/7666/19,а також у постановах від 21.12.2022 справа № 369/13458/20; від 09.11.2022 справа № 366/2985/19; від 09.11.2022 справа № 497/470/2021 та інших.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Частина 3 ст.12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч.ч.1-4 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст.81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст.89 ЦПК України).

Для деліктних відносин є характерним застосування презумпції вини заподіювача шкоди, проте усі інші умови застосування такого виду цивільно-правової відповідальності підлягають доведенню у повному обсязі позивачем.

Аналогічні правові висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) (пункт 81): «Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18)».

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона; таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Здійснюючи правосуддя, ЄСПЛ керується, у тому числі, принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу», враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що в даному випадку, страховиком було виплачено позивачу суму страхового відшкодування у відповідності до п. 30.2 ст. 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при цьому, позивачем не доведено розміру збитків, які він просив стягнути з відповідача 2 та те, що вказаний розмір перевищував ліміт відповідальності страховика.

Задоволення вимог про відшкодування збитків з винуватця ДТП, який є застрахованою особою, виходячи з вартості автомобіля до ДТП, без врахування залишкової вартості пошкодженого транспортного засобу після ДТП та з урахуванням того, що транспортний засіб залишається у власності та вільному розпорядженні позивача, а також, що розмір страхової виплати не перевищує ліміт відповідальності страховика, не можна визнати обґрунтованим, а покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах ліміту відповідальності страховика на відповідача, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог до відповідача 2. Похідні вимоги щодо стягнення з відповідача 2 пені, 3% річних та інфляційних втрат також не підлягаю задоволенню.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що даний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд застосовує п.2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якого судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс Груп», ОСОБА_2 , про стягнення майнової шкоди та страхового відшкодування, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників судового розгляду:

ОСОБА_1 : рнокпп НОМЕР_10 , АДРЕСА_1 ;

Акціонерне товариство «Страхова компанія ББС ІНШУРАНС», код ЄДРПОУ 20344871, 04050, м. Київ, вул. Білоруська, 3;

ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 08.05.2024р.

СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА

СудШевченківський районний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення08.05.2024
Оприлюднено14.05.2024
Номер документу118928384
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них

Судовий реєстр по справі —761/4720/24

Постанова від 13.11.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Слюсар Тетяна Андріївна

Ухвала від 08.07.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Слюсар Тетяна Андріївна

Ухвала від 08.07.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Слюсар Тетяна Андріївна

Ухвала від 06.06.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Слюсар Тетяна Андріївна

Рішення від 08.05.2024

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Романишена І. П.

Ухвала від 23.02.2024

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Романишена І. П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні