Постанова

від 02.05.2024 по справі 533/835/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 533/835/23 Номер провадження 22-ц/814/2015/24Головуючий у 1-й інстанції Оксенюк М.М. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді:Абрамова П.С.,

Суддів:Пікуля В.П., Одринської Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 25 січня 2024 року

у справізапозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини

УСТАНОВИВ:

коротко змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаною позовною заявою, відповідно до якої прохала суд визначити їй додатковий строк в місяць для подання заяви про прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_3 .

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина на спадкове майно, а саме на: земельну ділянку, площею 4,3197 га, кадастровий номер 5322084800:00:001:0440, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Рибалківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області. За життя мати склала заповіт від 01.11.2012, яким заповіла їй вказану земельну ділянку. Ще одним спадкоємцем за законом є її брат (син померлої) - ОСОБА_2 .

В межах шестимісячного строку для прийняття спадщини вона не змогла звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а звернулась тільки 07.08.2023, із пропуском строку в один місць.

07.08.2023 приватним нотаріусом було винесено вмотивовану постанову про відмову їй у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку із пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини, що і стало підставою звернення до суду із вказаним позовом.

Поважність причини пропуску встановленого законом строку для подачі заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 обґрунтовувала свої станом здоров`я, зокрема, вона має ряд діагнозів, які впливають на роботу головного мозку та сприйняття часу (дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст. змішаного генезу, МПМК в басейні правої СМА (від 04.09.2020) з минущим лівобічним геміапарезом, сенсорними порушеннями; тривожно-фобічний розгляд). Після смерті матері хвороби загострилися, вона проходила лікування в медичному центрі сімейного здоров`я ПП «Медіасервіс» з діагноз «Аномалія Арнольда-Киари 1». Вказувала, що значно ускладнилась хода, у зв`язку із чим вона викликала швидку.

Таким чином, прохала суд зважити на незначний строк пропуску заяви на спадщину та наявність заповіту, складеного на її ім`я.

Рішенням Козельщинського районногосуду Полтавськоїобласті від25січня 2024року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 3400,00 грн.

коротко змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

Із вказаним рішенням не погодилась позивач ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі прохала скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити, вирішити питання розподілу судових витрат.

Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, вказувала на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Суд необґрунтовано відхилив обставини наявності у неї психоневрологічних захворювань та загострення стану здоров`я на фоні смерті матері, що вплинули на її можливість своєчасно звернутись до нотаріуса.

Також, вказувала, що суд не застосував постанову Верховного Суду у справі № 681/203/17-ц від 17.10.2018 та не врахував незначний пропуск строку на прийняття спадщини.

Вирішуючи питання про надання додаткового строку для прийняття спадщини прохала суд враховувати принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи;

У відзиві на апеляційну скаргу (а.с. 13 15 т. 2), що надійшов до апеляційного суду 25.03.2024 за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» (відзив сформований у підсистемі 23.03.2024), копію якого надіслано позивачці рекомендованим листом з описом вкладеного 01.04.2024, про що надано докази, відповідач ОСОБА_2 прохав апеляційну ОСОБА_4 скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Вказував, що він незаперечував протифакту того, що позивачка як до смерті матері, та к і після, у тому числі у період строку для прийняття спадщини (з 12.12.2022 по 12.06.2023) мала певні захворювання неврологічного характеру, однак позивач не надала доказів щодо такого ступеню тяжкості захворювання, що об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до нотаріуса. Позивач покази свідків жодними чином не заперечувала, змінювала свої власні пояснення у зв`язку із допитом свідків; догляд за матір`ю не здійснювала.

Щодо встановлених судомпершої інстанціїта неоспоренихобставин,а такожобставин,встановлених судомапеляційної інстанції,і визначенихвідповідно доних правовідносин;доводів,з якимисуд апеляційноїінстанції погодивсяабо непогодився звисновками судупершої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

Місцевим судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 14.12.2022 складено актовий запис №654 та видано свідоцтво про смерть (а.с. 13).

01.11.2012 спадкодавець за життя склала заповіт, який посвідчений секретарем Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області та зареєстрований в реєстрі за № 140, відповідно до якого заповіла земельний пай розміром 4,5 га, який знаходиться на території Рибалківської сільської ради, позивачці ОСОБА_1 (а.с. 16).

З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) вбачається, що ОСОБА_3 склала заповіт, номер у Спадковому реєстрі 53751700, який є чинним (а.с. 56-59).

З Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі вбачається, що приватним нотаріусом Мушинським О.Ю. була заведена спадкова справа № 35/2023 після смерті ОСОБА_3 (а.с. 55).

Зі спадкової справи № 35/2023, заведеної після смерті ОСОБА_3 , вбачається, що у строки встановлені чинним законодавством спадщину прийняв лише відповідач ОСОБА_2 (а.с. 48).

З постанови приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Мушинського О.Ю. від 07.08.2023 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, вбачається, що 07.06.2023 за заявою ОСОБА_2 заведена спадкова справа № 35/2023 на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 . Позивачці ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з тим, що вона пропустила строк для прийняття спадщини, а також спадкоємцем не подано оригінали документів про належність спадкодавцю земельного паю площею 4,5 га (а.с. 70-71).

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що позивач не довела поважності причин пропуску строку на прийняття спадщини, зокрема за станом здоров`я. Судом установлено, що 12.06.2019, 26.09.2019, 05.09.2020 по 10.09.2020, 10.12.2022, 13.12.2023, 21.12.2022, 22.12.2022, 26.12.2022, 23.03.2023, 19.07.2023 та 22.07.2023 позивач дійсно зверталася за отриманням медичної допомоги до лікарів та лікувальних закладів з приводу лікування та проведення обстежень, але при цьому в жодній медичній документації не зазначено, що позивач перебувала на стаціонарному лікуванні в лікувальному закладі, та в період часу для прийняття спадщини після померлого спадкодавця була обмежена звернутися до нотаріуса з приводу прийняття спадщини, тобто обмежена у здатності своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також обмежена у здатності своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки і виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Окрім цього, допитаний в судовому засіданні в якості свідка рідний син позивачки ОСОБА_5 не підтвердив доводи позивачки щодо її хворобливого стану здоров`я та надав покази, що проживає разом з позивачем в м. Горішні Плавні. Починаючи з 2021 року мати за станом здоров`я втратила роботу, оскільки мала високий тиск, фобії та головні болі. У травні місці 2023 року мати була присутня на його дні народженні, але у зв`язку раптовим погіршенням її стану здоров`я, скориставшись послугами таксі, поїхала додому. З весни 2023 року по липень 2023 рік проживав разом зі співмешканкою окремо від матері за іншою адресою. В цей час матір проживала разом зі співмешканцем до його мобілізації в ЗСУ.

Щодо незначного пропуску строку для прийняття спадщини місцевий суд зазначив, що шестимісячний строк подання позивачем заяви про бажання прийняття спадщини після смерті спадкодавця сплив 12.06.2023, позивач звернулася із заявою до нотаріальної контори лише через 1 місяць 26 днів. Незначний строк пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини не є підставою для поновлення строку.

Окрім цього, місцевий суд не вбачає недобросовісної поведінки нотаріуса в частині неповідомлення ОСОБА_1 , як спадкоємиці за заповітом, про відкриття спадщини, оскільки заповіт не був секретним і матеріали спадкової справи на час її відкриття не містили даних щодо місце проживання або роботи позивача.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтями1216,1218 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно достатті 1269 ЦК Україниспадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина першастатті 1270 ЦК України).

Відповідно до ч. 3ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Норми частини третьоїстатті 1272 ЦК Українипро надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо:1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємціві місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

При цьому суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правилачастини третьої статті 1272 ЦК Україниможуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі№ 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.

Правозастосовна практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є усталеною.

Однак, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд маєвраховувати,що такіпричини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Відповідно достатей 12,81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихцим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надаєоцінку якзібраним усправі доказамв цілому,так ікожному доказу(групіоднотипних доказів),який міститьсяу справі,мотивує відхиленняабо врахуваннякожного доказу(групидоказів). (ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України)

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість,у цивільнихсправах законне вимагаєтакого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим судом, шестимісячний строк на прийняття спадщини після смерті 12.12.2022 ОСОБА_3 становив до 12.06.2023 включно.

Сторони у справі, як діти спадкодавця, є єдиними спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 .

Спадкова справа щодо майна померлої була відкрита за заявою ОСОБА_2 , поданою до нотаріуса 07.06.2023, тобто за три дні до спливу строку вступу у спадщину.

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса 07.08.2023, тобто з пропуском строку в 1 місяць та 23 дня. (а.с. 48)

За життя спадкодавець склала на ім`я ОСОБА_1 заповіт від 01.11.2012.

Матеріали спадкової справи дійсно не містять відомостей про повідомлення нотаріусом Донець С.І. про відкриття спадкової справи та роз`яснення права подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

ОСОБА_1 проживала в іншому населеному пункті, відмінному від місця відкриття спадщини, тобто не проживала на день смерті із спадкодавцем.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, ОСОБА_1 зазначала, що пропуску строку на прийняття спадщини є незначним, та що в цей період вона мала такого типу захворювання, які загострилися на фоні смерті матері, що позбавило її можливості вчасно подати заяву про прийняття спадщини.

Законодавство України не містить визначення поняття незначного строку пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, однак, у відповідності до судової практики пропуск строку до двох місяців визнається незначним строком пропуску (постанова ВерховногоСуду від16серпня 2023року усправі №758/13293/18,від 12жовтня 2021року усправі №953/8112/20), однак сам по собі факт того, що пропущений строк для прийняття спадщини є незначним, без доведення поважності причини його пропуску, не може бути підставою для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

Місцевий суд не встановив поважності причин пропуску позивачкою строку на прийняття спадщини, однак апеляційний суд з такими висновками місцевого суду не погоджується.

Позивачка зазначила та відповідач не заперечував той факт, що вона мала і має ряд хронічних хвороб психоневрологічного характеру, які у спірний період загострилися, що підтверджується медичною документацією, зокрема, загострення хвороби мало місце як до смерті матері: 10.12.2022, 13.12.2022, 21.12.2022, так і після смерті матері: 26.12.2022, 23.03.2023, та після спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини: 19.07.2023 та 22.07.2023. (а.с. 18, 20, 76)

Консультативним висновком психоневролога від 23.03.2023 у позивачки встановлено діагноз «тривожно-фобічний розлад» та призначено лікування терміномна 2-3тижні. (а.с. 18). Тривожно-фобічні розлади являють собоюгрупу психічних розладів, основною ознакою яких є наявність тривоги в сукупності з фобією (страхом) до певної ситуації, місцевості або події.

Зазначеним обставинам та доказам на їх підтвердження місцевий суд належної оцінки не надав та дійшов помилкового висновку про відсутність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для спадкоємця своєчасно подати заяву на прийняття спадщини.

Єдиним доказом, на який послався місцевий суд, є покази свідка ОСОБА_5 (сина позивачки), який пояснив, що дійсно у матері був ряд захворювань у зв`язку з якими вона у 2021 році втратила роботу, вказував, що з весни 2023 року він з матір`ю не проживав, а в травні 2023 року у нього на день народженні матері стало погано.

Однак цими показами не спростовано факт загострення хронічних хвороб у позивачки, які мали місце під час строку прийняття спадщини та тривалості часу, необхідного для лікування позивачки.

Заперечення відповідача у справі, що зазначені обставини не є об`єктивними причинами пропуску строку на прийняття спадщини, самі по собі не є доказами у справі, які спростовують доводи позивача у справі щодо поважності причин пропуску строку на прийняття спадщини.

В ході судового розгляду справи доводи позивача про те, що загострення хронічних хвороб, які мали місце в період строку на прийняття спадщини є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на своєчасне прийняття спадщини, належними доказами спростовано не було.

Доводи апеляційної скарги в зазначеній частині знайшли своє підтвердження.

Апеляційний суд вважає, що загострення хронічних хвороб («тривожно-фобічний розлад», який потребував значного часу лікування) у позивачки, які мали місце в період строку на прийняття спадщини, та незначний строк (до двох місяців) пропуску нею такого строку є поважними причинами та підставою для встановлення їй судом додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

висновки за результатом розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Згідно зп.2ч.1ст.374ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції зарезультатами розглядуапеляційної скаргимає право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладені висновки апеляційного суду, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Щодо розподілу судового збору.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчим комітетом Полтавської міської ради було сплачено судовий збір за апеляційне оскарження судового рішення в розмірі 1 609,50 грн,

Оскільки за результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та задоволення позову, судові витрати позивачки зі сплати судового збору у справі підлягають компенсації за рахунок відповідача, а саме: 1 073,60 грн за подачу позову до суду та 1611,40 грн за подачу апеляційної скарги, що сумарно становить: 2684 грн.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 25 січня 2024 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк в один місяць для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2684 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 08 травня 2024 року.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді В.П Пікуль

Т.В. Одринська