Рішення

від 09.05.2024 по справі 380/3178/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 травня 2024 рокусправа № 380/3178/24Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (місцезнаходження: просп. Чорновола, 4, м. Львів, 79019; ЄДРПОУ: 39769942), в якій просить:

- визнати протиправною відмову (бездіяльність) Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, виражену у листі від 05.12.2023 №ПІ-154/1-238/0/63-23 щодо надання ОСОБА_1 публічної інформації, зазначеної у пунктах 1.3-1.7 його запиту від 23.11.2023;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надати ОСОБА_1 публічну інформацію, про яку він просив у запиті про надання публічної інформації від 23.11.2023, а саме:

чи звертались державні кадастрові реєстратори до Львівської міської ради чи її виконавчих органів з метою отримання витягів із містобудівної документації м. Львова для зміни/встановлення цільового призначення наступних земельних ділянок, зазначених у запиті ОСОБА_1 від 23.11.2023 про надання публічної інформації: 4610137500:07:004:0032, 4610137500:07:005:0590, 4610137500:07:005:0604, 4610137500:07:005:0611, 4610137500:07:005:0614, 4610137500:07:005:0615, 4610137500:07:005:0616, 4610137500:07:005:0617, 461013750 4610137500:07:005:0589, 4610137500:07:005:0592, 4610137500:07:005:0610, 4610137500:07:005:0600, 4610137500:07:005:0581, 4610137500:07:005:0580, 4610137500:07:005:0510, 4610137500:07:005:0582, 4610137500:10:005:0235, 4610137500:07:005:0579, 4610137500:07:005:0503, 4610137500:07:005:0577, 4610137500:07:005:0602, 4610137500:07:005:0599, 4610137500:07:005:0605, 4610137500:07:005:0553, 4610137500:07:005:0551, 4610137500:07:005:0593, а також 4610137500:07:005:0618, 4610137500:05:004:0549, 4610137500:05:004:0544, 4610137500:05:004:0519, 4610137500:05:004:0507, 4610137500:05:004:0514, 4610137500:05:004:0513, 4610137500:07:005:0585, 4610137500:07:005:0619, 4610137500:07:005:0373;

надати належним чином засвідчені копії документів (заяв землевласників/ землекористувачів, витягів із містобудівної документації тощо), на підставі яких державні кадастрові реєстратори здійснили дії щодо встановлення/зміни цільового призначення земельних ділянок, кадастрові номери яких зазначені у запиті ОСОБА_1 від 23.11.2023 про надання публічної інформації;

повідомити реквізити дій державних кадастрових реєстраторів, за якими встановлено/змінено цільове призначення земельних ділянок, зазначених у запиті ОСОБА_1 від 23.11.2023 про надання публічної інформації, зокрема, але не виключно: дата, номер відповідної дії/запису, прізвище, ім`я, по-батькові, посада, місце роботи державного кадастрового реєстратора, кадастровий номер земельної ділянки, щодо якої внесено такі зміни та інші відомості, які згідно із законодавством ідентифікують відповідну реєстраційну дію/запис щодо внесення до Державного земельного кадастру інформації про встановлення/зміну цільового призначення земельних ділянок;

надати інформацію, чи подавали юридичні особи ТОВ «ЛІНТЕР-ПЛАСТ» (код ЄДРПОУ 40377729), ТОВ «МОНОЛЕНД» (код ЄДРПОУ 45022129), ТОВ «ЛЕОТРЕНД» (код ЄДРПОУ 40688301), ТОВ «ПОРТЕРРА ГРУП» (код ЄДРПОУ 45010134), ТОВ «АРКТОС-ЛЕНД» (код ЄДРПОУ 45055311), ТОВ «АУРУМ ТАУЕР» (код ЄДРПОУ 44769389), ТОВ «Мистецько-виставкова галерея «Простір», остання назва - ТОВ «ФЛО Львів» (код ЄДРПОУ 41935298), ОК «СТ «ПІДГОЛОСКО» (код ЄДРПОУ 39526292) чи його члени до державних кадастрових реєстраторів заяви про встановлення/зміну цільового призначення належних їм земельних ділянок (на праві власності чи користування), та у разі позитивної відповіді на це питання - надати належним чином засвідчені копії відповідних заяв з додатками, а також реквізити відповідних реєстраційних дій чи рішень державних кадастрових реєстраторів, прийнятих за результатами розгляду таких заяв, та копії документів, які підтверджують наведені обставини.

Обґрунтовуючи позові вимоги посилається на те, що з метою захисту публічних інтересів щодо законності відведення земельних ділянок у мікрорайоні «Під Голоском», ОСОБА_1 надіслав до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області запит про надання публічної інформації щодо ряду земельних ділянок, у якому просив, серед всього іншого вищезазначеного, надати інформацію стосовно документів, на підставі яких змінено цільове призначення земельних ділянок.

У відповідь на запит позивача, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надіслало лист від 05.12.2023 №ПІ-154/1-238/0/63-23, відповідно до якого повідомлено, що відомості про функціональні зони на території м. Львова до Державного земельного кадастру не внесені (тобто, надано відповідь на пункти 1.1 та 1.2. запиту). Стосовно інших пунктів запиту відмовлено у наданні публічної інформації та засвідчених копій документів, оскільки: згідно пункту 1 частини 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; запитувані копії документів містять персональні дані фізичних осіб та в розумінні ст. 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» є конфіденційною інформацією, а відтак є інформацією з обмеженим доступом. При цьому, не надано жодних пояснень, по яких пунктах запиту відповідач не володіє інформацією взагалі, на його думку, а по яких запитано копії документів, якими відповідач володіє, однак вони є інформацією з обмеженим доступом. Жодних зауважень стосовно дотримання вимог до форми та змісту запиту відповідачем не надано, у зв`язку із чим вважає, що вони були повністю дотримані ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 вважає, що йому протиправно відмовлено у наданні публічної інформації, запитаної у пунктах з 1.3 по 1.7 запиту від 23.11.2023, а тому просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді від 04.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що твердження позивача щодо ненадання відповідей на запит щодо отримання публічної інформації є безпідставними, неправомірними та спростовується наступним. В результаті розгляду запиту позивачу було надано відповідь, що відомості про функціональні зони на території м. Львова до Державного земельного кадастру не внесені (тобто, надано відповідь на пункти 1.1 та 1.2 запиту).

Щодо інших пунктів запиту, вказує, що як вбачається з вищезазначених норм, до повноважень державного кадастрового реєстратора не належить витребування витягів із містобудівної документації. Повідомляє, що відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо: земельних ділянок, якими розпоряджаються органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу. Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту. Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області не володіє інформацією, щодо якої зроблені запити, і не зобов`язане володіти нею в розрізі її відображення та документування.

Окрім цього, зазначає, що запитувані позивачем копії документів містять персональні дані фізичних осіб та в розумінні ст. 21 Закону України «Про інформацію» є конфіденційною інформацією. Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» конфіденційна інформація є інформацією з обмеженим доступом.

З урахуванням вищенаведеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

08.04.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідач маніпулює нормами законодавства, зазначаючи про те, що відповідно до ст. 20 ЗК України рішення про зміну цільового призначення землі приймає щодо земельних ділянок, якими розпоряджаються органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу. Однак, відповідач не звернув увагу, що позивач запитував інформацію по земельним ділянкам, що належать або належали особам на праві приватної власності, відповідно органи державної влади та місцевого самоврядування не здійснюють розпорядження цими ділянками. Натомість, відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 20 ЗК України віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо: земельних ділянок приватної власності - їх власниками.

По-друге, відповідно до абзаців 5-8 п. 23 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок, розташованих у межах функціональних зон, визначених генеральними планами населених пунктів, планами зонування (щодо земельних ділянок у межах населених пунктів), детальними планами територій (щодо земельних ділянок за межами населених пунктів), затвердженими до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель», або протягом двох років з дня його опублікування (якщо розроблення відповідного генерального плану населеного пункту, плану зонування, детального плану територій розпочалося до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель») може здійснюватися їх власниками (у визначених законом випадках - користувачами) без розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з дотриманням вимог частини п`ятої статті 20 цього Кодексу:

у разі якщо відомості про функціональну зону, в межах якої розташована земельна ділянка, внесені до Державного земельного кадастру;

до внесення до Державного земельного кадастру відомостей про функціональні зони - на підставі витягу з містобудівної документації. Форма витягу повинна містити відомості про функціональну зону та всі обмеження у використанні земель (у тому числі у сфері забудови), зазначені у містобудівній документації, та затверджується Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації.

У такому разі державний кадастровий реєстратор, до якого надійшла заява власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки про зміну її цільового призначення, не пізніше наступного робочого дня після надходження заяви направляє до відповідного органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, до повноважень якого належить затвердження відповідної містобудівної документації, запит щодо надання витягу з містобудівної документації із зазначенням функціональної зони, в межах якої розташована земельна ділянка. Орган місцевого самоврядування протягом двох робочих днів з дня надходження запиту зобов`язаний надати державному кадастровому реєстратору відповідний витяг з містобудівної документації. Витяг з містобудівної документації може бути отриманий заявником самостійно відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». У такому разі витяг з містобудівної документації додається до заяви про внесення до Державного земельного кадастру відомостей про зміну цільового призначення земельної ділянки.

Таким чином, наведеними положеннями законодавства спростовуються твердження відповідача про те, що: державні кадастрові реєстратори не уповноважені надсилати запити щодо надання витягу із містобудівної документації; що рішення про зміну цільового призначення земельних ділянок приватної форми власності відбувається за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, а не за заявою відповідного власника чи землекористувача.

При цьому зауважує, що ОСОБА_1 звертався із подібними запитами з приводу вказаних земельних ділянок до Львівської міської ради, однак у відповідь повідомлено інформацію, що Львівська міська рада таких рішень не приймала. Копія листа Львівської міської ради №2401-вих-109856 від 07.09.2023 надається.

Стосовно доводів відповідача про те, що запитувані копії документів містять конфіденційну інформацію зауважує, що подібні аргументи спростовують власну позицію відповідача про те, що він взагалі не володіє інформацією, відносно якої подано запит.

По-друге, такі аргументи не спростовують доводів позову про те, що за наявності конфіденційної інформації, документи могли б бути надані у тій частині, яка не містить конфіденційної інформації, у тому числі, шляхом штрихування відповідних рядків, слів, фраз тощо за допомогою чорнил. У якості прикладу, позивач додав до матеріалів позову копії документів, які надані відповідачем у відповідь на інший запит. Вказані документи також містять персональні дані окремих осіб, однак це не стало перешкодою для відповідача у наданні інформації. Наведене свідчить про суперечливу поведінку відповідача, який у аналогічних ситуаціях поводить себе по-різному щодо надання відповіді на запит про публічну інформацію.

23.04.2024 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких вказує, що як вбачається, із запиту позивача, суть останнього зводиться до надання інформації щодо 41-ї земельної ділянки (п.п. 3,5,6), а це в свою чергу передбачає здійснення змістовного аналізу та аналітичної обробки та перенесення такої інформації на новий матеріальний носій.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у випадку коли розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством володіти інформацією, щодо якої зроблено запит. Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області не володіє інформацією, щодо якої зроблені запити, і не зобов`язане володіти нею в розрізі її відображення та документування.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 .

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 19.05.2015 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.

23.11.2023 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області зі запитом про надання публічної інформації, у якому просив надати наступну інформацію:

1.1 Чи вносилася Львівською міською радою чи її виконавчими органами інформація до Державного земельного кадастру про функціональне призначення території міськрайону «Під Голоском» Шевченківського району м. Львова, визначене затвердженою містобудівною документацією м. Львова?

1.2. У разі, якщо інформація, зазначена у п. 1.1 цього запиту, внесена до Державного земельного кадастру прошу повідомити дату внесення такої інформації та надати належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують цю обставину.

1.3. Чи зверталися державні кадастрові реєстратори до Львівської міської ради чи її виконавчих органів з метою отримання витягів із містобудівної документації м. Львова для зміни/встановлення цільового призначення наступних земельних ділянок:

4610137500:07:004:0032, 4610137500:07:005:0590, 4610137500:07:005:0604, 4610137500:07:005:0611, 4610137500:07:005:0614, 4610137500:07:005:0615, 4610137500:07:005:0616, 4610137500:07:005:0617, 4610137500:07:005:0613, 4610137500:07:005:0612, 4610137500:07:005:0588, 4610137500:07:005:0587, 4610137500:07:005:0491, 4610137500:07:005:0589, 4610137500:07:005:0592, 4610137500:07:005:0610, 4610137500:07:005:0600, 4610137500:07:005:0581, 4610137500:07:005:0580, 4610137500:07:005:0510, 4610137500:07:005:0582, 4610137500:10:005:0235, 4610137500:07:005:0579, 4610137500:07:005:0503, 4610137500:07:005:0577, 4610137500:07:005:0602, 4610137500:07:005:0599, 4610137500:07:005:0605, 4610137500:07:005:0553, 4610137500:07:005:0551, 4610137500:07:005:0593, 4610137500:07:005:0618, 4610137500:05:004:0549, 4610137500:05:004:0544, 4610137500:05:004:0519, 4610137500:05:004:0507, 4610137500:05:004:0514, 4610137500:05:004:0513, 4610137500:07:005:0585, 4610137500:07:005:0619, 4610137500:07:005:0373.

1.4. Надати належним чином засвідчені копії документів (заяв землевласників/землекористувачів, витягів із містобудівної документації тощо), на підставі яких державні кадастрові реєстратори здійснили дії щодо державної реєстрації встановлення/зміни цільового призначення земельних ділянок, зазначених у п. 1.2. прохальної частини цього запиту.

1.5. Повідомити реквізити реєстраційних дій державних кадастрових реєстраторів, за якими встановлено/змінено цільове призначення земельних ділянок, зазначених у п. 1.2. прохальної частини запиту, зокрема, але не виключно: дати, номер відповідної реєстраційної дії/запису, прізвище, ім`я, по-батькові, посада, місце роботи державного кадастрового реєстратора, кадастровий номер земельної ділянки, щодо якої внесено такі зміни та інші відомості, які згідно із законодавством ідентифікують відповідну реєстраційну дію/запис щодо внесення до Державного земельного кадастру інформації про встановлення/зміну цільового призначення земельних ділянок.

1.6. Чи подавали юридичні особи ТОВ «ЛІНТЕР-ПЛАСТ», ТОВ «МОНОЛЕНД», ТОВ «ЛЕОТРЕНД», ТОВ «ПОРТЕРРА ГРУП», ТОВ «АРКТОС-ЛЕНД», ТОВ «АУРУМ ТАУЕР», ТОВ «Мистецько-виставкова галерея «Простір», ТОВ «ФЛО Львів», ОК «СТ «ПІДГОЛОСКО» чи його члени до державних кадастрових реєстраторів про встановлення/зміну цільового призначення належних їм земельних ділянок.

1.7. У разі позитивної відповіді на питання у п. 1.6. цього запиту надати належним чином засвідчені копії відповідних заяв з додатками, а також реквізити відповідних реєстраційних дій чи рішень державних кадастрових реєстраторів, прийнятих за результатом розгляду таких заяв, та копії документів, які підтверджують наведені обставини.

У відповідь на запит позивача, листом від 05.12.2023 №ПІ-154/1-238/0/63-23 відповідач повідомив, що відомості про функціональні зони на території м. Львова до Державного земельного кадастру не внесені (тобто надано відповідь на п.п. 1.1-1.2 запиту). Однак, щодо пунктів 1.3-1.7 запиту відповідач повідомив, що Головне управління Держгеокадастру у Львівській області не володіє інформацією, щодо якої зроблені запити, і не зобов?язане володіти нею в розрізі її відображення та документування. Запитувані копії документів містять персональні дані фізичних осіб та в розумінні статті 21 Закону України «Про інформацію» є конфіденційною інформацією. Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» конфіденційна інформація є інформацією з обмеженим доступом. Зазначив, що листи Головного управління Держгеокадастру у Львівській області не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер, не встановлюють правових норм і дійсні до моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, що змінюють відповідні правовідносини.

Не погодившись із такою відповіддю відповідача та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації врегульовані Законом України «Про інформацію» від 02.10.1992 року № 2657-ХІI.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року №2939-VI.

Відповідно до статті 1 Закону «Про доступ до публічної інформації» - публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону «Про доступ до публічної інформації» визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до статті 5 Закону «Про доступ до публічної інформації» одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Згідно зі статтею 12 цього Закону, суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Таким чином, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона має бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), затвердженого постановою КМ України від 14.01.2015 №15 (далі Положення №15) Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Згідно з пп. 1 п. 3 Положення №15 основними завданнями Держгеокадастру є, серед всього іншого, реалізація державної політики у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до підпунктів 45, 47-49 пункту 4 цього ж Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань:

здійснює ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку;

здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні;

веде поземельні книги та видає витяги із Державного земельного кадастру про земельні ділянки;

забезпечує користування відомостями Державного земельного кадастру, організовує роботи з підготовки та підвищення кваліфікації державних кадастрових реєстраторів.

За змістом ст. 1 Закон України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 №3613-VI державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 вищевказаного Закону відомості Державного земельного кадастру є відкритими та загальнодоступними, крім випадків, передбачених цим Законом, та надаються у формі:

витягів з Державного земельного кадастру;

довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території);

викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану);

копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Згідно з п. 8 Положення №15 Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до п. п. 1, 3 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 21.05.2021 №248 Головне управління Держгеокадастру у Львівській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Завданням Головного управління Держгеокадастру у Львівській області є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Львівської області.

Таким чином, відповідач є територіальним органом Держгеокадастру та в межах території Львівської області наділений тією ж компетенцією, визначеною у Положенні Держгеокадастру.

Відповідно, відповідач є суб`єктом владних повноважень та розпорядником публічної інформації, що створюється у процесі здійснення владних повноважень у межах компетенції Держгеокадастру, тому повинен володіти запитуваною позивачем інформацією.

Щодо аргументів представника відповідача про те, що до повноважень державного кадастрового реєстратора не належить витребування витягів із містобудівної документації, суд зазначає наступне.

Так, стосовно запитань, наведених у пунктах 1.1-1.2 запиту позивача від 23.11.2023, відповідач листом від 05.12.2023 повідомив, що відомості про функціональні зони на території м. Львова до Державного земельного кадастру не внесені.

За змістом п. 1.3 запиту позивача від 23.11.2023, останній просив Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повідомити чи звертались державні кадастрові реєстратори до Львівської міської ради чи її виконавчих органів з метою отримання витягів із містобудівної документації м. Львова для зміни/встановлення цільового призначення наступних земельних ділянок: 4610137500:07:004:0032, 4610137500:07:005:0590, 4610137500:07:005:0604, 4610137500:07:005:0611, 4610137500:07:005:0614, 4610137500:07:005:0615, 4610137500:07:005:0616, 4610137500:07:005:0617, 4610137500:07:005:0613, 4610137500:07:005:0612, 4610137500:07:005:0588, 4610137500:07:005:0587, 4610137500:07:005:0491, 4610137500:07:005:0589, 4610137500:07:005:0592, 4610137500:07:005:0610, 4610137500:07:005:0600, 4610137500:07:005:0581, 4610137500:07:005:0580, 4610137500:07:005:0510, 4610137500:07:005:0582, 4610137500:10:005:0235, 4610137500:07:005:0579, 4610137500:07:005:0503, 4610137500:07:005:0577, 4610137500:07:005:0602, 4610137500:07:005:0599, 4610137500:07:005:0605, 4610137500:07:005:0553, 4610137500:07:005:0551, 4610137500:07:005:0593, 4610137500:07:005:0618, 4610137500:05:004:0549, 4610137500:05:004:0544, 4610137500:05:004:0519, 4610137500:05:004:0507, 4610137500:05:004:0514, 4610137500:05:004:0513, 4610137500:07:005:0585, 4610137500:07:005:0619, 4610137500:07:005:0373.

Відповідно до абзаців 6-9 п. 23 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок, розташованих у межах функціональних зон, визначених генеральними планами населених пунктів, планами зонування (щодо земельних ділянок у межах населених пунктів), детальними планами територій (щодо земельних ділянок за межами населених пунктів), затвердженими до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель», або протягом двох років з дня його опублікування (якщо розроблення відповідного генерального плану населеного пункту, плану зонування, детального плану територій розпочалося до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель») може здійснюватися їх власниками (у визначених законом випадках - користувачами) без розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з дотриманням вимог частини п`ятої статті 20 цього Кодексу:

у разі якщо відомості про функціональну зону, в межах якої розташована земельна ділянка, внесені до Державного земельного кадастру;

до внесення до Державного земельного кадастру відомостей про функціональні зони - на підставі витягу з містобудівної документації. Форма витягу повинна містити відомості про функціональну зону та всі обмеження у використанні земель (у тому числі у сфері забудови), зазначені у містобудівній документації, та затверджується Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації. У такому разі державний кадастровий реєстратор, до якого надійшла заява власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки про зміну її цільового призначення, не пізніше наступного робочого дня після надходження заяви направляє до відповідного органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, до повноважень якого належить затвердження відповідної містобудівної документації, запит щодо надання витягу з містобудівної документації із зазначенням функціональної зони, в межах якої розташована земельна ділянка. Орган місцевого самоврядування протягом двох робочих днів з дня надходження запиту зобов`язаний надати державному кадастровому реєстратору відповідний витяг з містобудівної документації. Витяг з містобудівної документації може бути отриманий заявником самостійно відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». У такому разі витяг з містобудівної документації додається до заяви про внесення до Державного земельного кадастру відомостей про зміну цільового призначення земельної ділянки.

Наведеними вище положеннями законодавства в такому випадку надано право державному кадастровому реєстратору, до якого надійшла заява власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки про зміну її цільового призначення, не пізніше наступного робочого дня після надходження заяви направляти до відповідного органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, до повноважень якого належить затвердження відповідної містобудівної документації, запит щодо надання витягу з містобудівної документації із зазначенням функціональної зони, в межах якої розташована земельна ділянка.

Таким чином, наведеним вище спростовується те, що до повноважень державного кадастрового реєстратора не належить витребування витягів із містобудівної документації.

Суд також зауважує, що згідно з вимогами частини 3 статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача, чого в даному випадку не було зроблено відповідачем.

Відповідно до Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів, що її ратифіковано із заявами Законом України «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів» від 20 травня 2020 року №631-IX (далі - Конвенція РЄ), Україна взяла на себе відповідальність із виконання зобов`язань щодо забезпечення гарантій права кожному, без дискримінації за будь-якою ознакою, на доступ, зокрема до публічної інформації, за вимогою, до офіційних документів, що знаходяться в розпорядженні державних органів (частина перша статті 2).

Приписи статті 5 Конвенції РЄ передбачають опрацювання запитів про доступ до офіційних документів. Зокрема згідно із частиною другою цієї статті запит про доступ до офіційного документу розглядається будь-яким державним органом, в розпорядженні якого знаходиться документ. Якщо державний орган не має у розпорядженні запитуваного офіційного документу або якщо він не уповноважений опрацьовувати цей запит, він повинен, коли це можливо, спрямувати запит чи заявника до компетентного державного органу.

Таким чином, в першу чергу, державний орган повинен розглянути запит, якщо ця інформація у нього є.

Пояснювальний звіт до Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів від 18 червня 2009 року деталізує вказане у пункті 47, у пункті 2 якого зазначено, що запит на доступ до офіційного документа має розглядатися будь-яким державним органом, який має відповідний документ. Це означає, зокрема, що документ, який було створено в декількох примірниках, що перебувають у розпорядженні різних органів, може бути запитано в будь-якого такого органу. Якщо державний орган не має документа або якщо він не уповноважений розглядати запит, цей орган згідно з пунктом 2 має за можливості передати запит до компетентного державного органу.

Відповідно до вимог частини 1 статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

При цьому, підстави для відмови у наданні інформації на відповідний запит є вичерпними.

Частиною 2 статті 22 Закону № 2939-VI передбачено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою у наданні інформації.

За змістом ч. 1 ст. 6 Закону № 2939-VI інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Згідно з ст. 7 Закону № 2939-VI конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Верховний Суд у постанові від 05.04.2023 у справі № 420/27593/21 вказав, що можливість віднесення інформації до конфіденційної, таємної чи службової не слід розуміти як єдину достатню підставу для обмеження доступу до конкретної інформації, що містить ознаки будь-якого із названих видів інформації.

Запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини другої статі 6 Закону № 2939-VI.

Ці вимоги називають «трискладовим тестом», який повинна пройти публічна інформація для визначення її відкритою чи обмеженою. За умови додержання сукупності всіх трьох підстав може бути обмежено доступ до інформації (постанова пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації»).

Таким чином, передумовою для встановлення відкритості чи обмеження інформації є застосовування до такої інформації «трискладового тесту».

Суд звертає увагу на те, що положення частини другої статті 6 Закону № 2939-VI передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що статтею 1 цього Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженою лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі «трискладового тесту». Отже, тягар доведення того, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації.

Таким чином, відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник в листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.

Приписи статті 3 Закону №2939-VI встановлюють гарантії права на доступ до публічної інформації, серед яких це право гарантується зокрема максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації (пункт 3 вказаної статті).

З точки зору принципу максимального спрощення процедури отримання інформації, не можна покладати на громадянина тягар доведення того, чи є відповідний державний орган розпорядником запитуваної інформації.

Згідно з частиною першою статті 5 Конвенції РЄ державний орган сприяє заявнику, наскільки це практично можливо, ідентифікувати запитуваний офіційний документ.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції РЄ визначено форми доступу до офіційних документів: «У разі надання доступу до офіційного документу заявник має право обрати чи ознайомитися з оригіналом або копією, чи отримати копію цього документу в будь-якій доступній формі або форматі за своїм вибором, якщо тільки висловлене побажання не є невиправданим».

Отже, у спірних правовідносинах, що склались, розпорядник повинен не лише допомогти запитувачу ідентифікувати запитувану інформацію, а й активно співпрацювати з ним, тобто проявити очевидну готовність надати потрібну допомогу (в аспекті порушеного питання). Оскільки розпорядник інформації зайняв пасивну позицію, такі дії (бездіяльність) слід кваліфікувати як такі, що не відповідають принципам статті 2 КАС України, зокрема, принципам добросовісності (пункт 5 частини другої) і розсудливості (пункт 6 частини другої).

Вказане також підтверджується і правовою позицією, відповідно до якої Верховний Суд у постанові від 06 березня 2019 року в справі №813/3059/16, посилаючись на вказані принципи, які містяться в статті 2 КАС України, задовольнив позов про надання публічної інформації на запит.

Дослідивши відповідь Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 05.12.2023 на інформаційний запит позивача, суд дійшов висновку, що така є необґрунтованою, без повідомлення яка саме запитувана інформація відсутня у відповідача та які саме документи наявні, однак містять інформацію з обмеженим доступом та в силу чого (якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини).

Вбачається невідповідність і у твердженнях представника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, оскільки у відповіді на запит однією з підстав для відмови в наданні запитуваної позивачем інформації було те, що відповідач не володіє такою, тоді як у запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача вже зазначає, що суть запиту зводиться до надання інформації щодо 41-ї земельної ділянки (п.п. 3,5,6), а це в свою чергу передбачає здійснення змістовного аналізу та аналітичної обробки та перенесення такої інформації на новий матеріальний носій.

Отже, відповідачем не надано жодних належних доказів наявності підстав для відмови у наданні інформації на відповідний запит, що передбачено положеннями частини першої статті 22 Закону № 2939-VI, зокрема, що інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Також, як вже зазначалось раніше, у випадку, якщо відповідач вважає, що запитувана позивачем інформація знаходиться у розпорядженні іншого суб`єкта, то він зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить висновку про необхідність визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо неналежного розгляду запиту ОСОБА_1 про надання публічної інформації від 23.11.2023.

При цьому, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту його порушеного права, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути запит ОСОБА_1 про надання публічної інформації від 23.11.2023 та надати вичерпну і обґрунтовану відповідь, з врахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

Разом з тим, враховуючи встановлений судом факт неналежного розгляду запиту позивача та відсутності обґрунтованої відповіді відповідача із наданням оцінки або запитуваної інформації по кожному із заявлених позивачем в запиті пунктів, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної вимоги в частині зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Львівській області надати ОСОБА_1 публічну інформацію, про яку він просив у запиті про надання публічної інформації від 23.11.2023 належить відмовити, оскільки така є передчасною.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Щодо відшкодування судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4)дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до частини п`ятої статті 242 КАС України враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові 21.01.2021 №280/2635/20, відповідно до якого КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Зазначені норми (статті 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

Згідно з висновком, сформованим Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

На обґрунтування вимог про стягнення правничої допомоги представником позивача долучено: договір про надання правничої допомоги №22/01-2024/1 від 22.01.2024, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1546449, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ХС №000154, рахунок №1 від 05.04.2024 на суму 5000,00 грн., рахунок №1 від 11.02.2024 на суму 10000,00 грн., платіжні інструкції №255733867 від 11.02.2024 на суму на суму 10000,00 грн., №266457566 від 09.04.2024 на суму 5000,00 грн., акт приймання-передачі від 09.04.2024 до договору про надання правничої допомоги №22/01-2024/1 від 22.01.2024 та детальний опис робіт (наданих послуг) від 09.04.2024.

Оцінюючи подані документи, якими представник позивача обґрунтовує фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, складність справи, обсяг доказів, клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правової допомоги, суд приходить до висновку, що дана справа є справою незначної складності та сума зазначена в договорі та рахунку на оплату, є неспівмірною із часом, який може бути витрачено адвокатом на виконання відповідних послуг.

Також, судом враховано відомості Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що приведені у адміністративному позові позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України, тому наявні підстави для часткового стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовуються позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо неналежного розгляду запиту ОСОБА_1 про надання публічної інформації від 23.11.2023.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (місцезнаходження: просп. Чорновола, 4, м. Львів, 79019; ЄДРПОУ: 39769942) повторно розглянути запит ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про надання публічної інформації від 23.11.2023 та надати вичерпну і обґрунтовану відповідь, з врахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (місцезнаходження: просп. Чорновола, 4, м. Львів, 79019; ЄДРПОУ: 39769942) сплачений судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (місцезнаходження: просп. Чорновола, 4, м. Львів, 79019; ЄДРПОУ: 39769942) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяБратичак Уляна Володимирівна