Ухвала

від 29.04.2024 по справі 759/19398/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання - ОСОБА_4

за участю:

представника власника майна - ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2023 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури Київської області ОСОБА_7 про арешт майна та накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 220484100:03:006:0034, 3220484100:03:006:0048, 3220484100:03:006:0042, 3220484100:03:006:0032, 3220484100:03:006:0037, 3220484100:03:006:0043, 3220484100:03:006:0046, 3220484100:03:006:0047, 3220484100:03:006:0041, 3220484100:03:006:0040, 3220484100:03:006:0038, 3220484100:03:006:0036, 3220484100:03:006:0045, 3220484100:03:006:0033, які на праві власності належать ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , та перебувають в оренді у ТОВ "ПРИБОЙ", ЄДРПОУ 23586221, з метою збереження речового доказу з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування ними.

Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, власник майна ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2023 року, постановити нову ухвалу якою, відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги, вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та постановлена з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

Як зазначає апелянт, вона є добросовісним набувачем земельних ділянок, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Вказані земельні ділянки були придбані в кінці 2020 року на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу земельних ділянок, не визнавались судом недійсними та не оспорювались.

Крім того, апелянт стверджує, що всі арештовані земельні ділянки попередньо передавались у власність первинних власників шляхом безоплатної приватизації із земель державної власності, а не комунальної власності, як про це стверджує прокурор у своєму клопотанні про арешт майна, що підтверджується наказами Головного управління Держгеокадастру у Київській області. Відтак, розпорядником земельних ділянок на момент їх передачі у власність первинних власників був орган державної влади - Головне управління Держгеокадастру у Київські області, а не орган місцевого самоврядування - Маловільшанська ОТГ щодо посадових осіб якої здійснюється досудове розслідування у даному кримінальному провадженні.

Окрім цього, на думку автора апеляційної скарги, слідчим суддею залишено поза увагою, що прокурором, під час розгляду клопотання, не було доведено наявність будь-яких ризиків приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування або передачі вказаних земельних ділянок.

Враховуючи, що оскаржувана ухвала була постановлена без виклику та участі власника майна, а копія судового рішення була отримана лише 23.11.2023, то строк на апеляційне оскарження, в розумінні вимог ст. 395 КПК України, не пропущено.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апелянтом не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2023 року з огляду на положення абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а її апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з ухвали слідчого судді та наданих матеріалів справи, СУ ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42023110000000295 від 07.09.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

Постановою слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_8 від 22.09.2023 вказане в клопотанні майно визнано у кримінальному провадженні № 42023110000000295 від 07.09.2023 речовим доказом.

06.10.2023 прокурор відділу Київської обласної прокуратури Київської області ОСОБА_7 звернулась до слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, земельні ділянки з кадастровими номерами 220484100:03:006:0034, 3220484100:03:006:0048, 3220484100:03:006:0042, 3220484100:03:006:0032, 3220484100:03:006:0037, 3220484100:03:006:0043, 3220484100:03:006:0046, 3220484100:03:006:0047, 3220484100:03:006:0041, 3220484100:03:006:0040, 3220484100:03:006:0038, 3220484100:03:006:0036, 3220484100:03:006:0045, 3220484100:03:006:0033, які на праві власності належать ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , та перебувають в оренді у ТОВ "ПРИБОЙ", ЄДРПОУ 23586221, з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування ними, посилаючись на наявність правової підстави, передбаченої ч. 3 ст. 170 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2023 року клопотання прокурора задоволено.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Приймаючи рішення, слідчий суддя дотримався зазначених вимог закону.

Так, задовольняючи клопотання сторони обвинувачення про арешт вказаного вище майна - земельні ділянки з кадастровими номерами 220484100:03:006:0034, 3220484100:03:006:0048, 3220484100:03:006:0042, 3220484100:03:006:0032, 3220484100:03:006:0037, 3220484100:03:006:0043, 3220484100:03:006:0046, 3220484100:03:006:0047, 3220484100:03:006:0041, 3220484100:03:006:0040, 3220484100:03:006:0038, 3220484100:03:006:0036, 3220484100:03:006:0045, 3220484100:03:006:0033, які на праві власності належать ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , та перебувають в оренді у ТОВ "ПРИБОЙ", ЄДРПОУ 23586221, слідчий суддя прийшов до правильного висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на це майно, оскільки воно у кримінальному провадженні №42023110000000295 від 07.09.2023, відповідає критеріям, вказаним у ст. 98 КПК України.

З урахуванням цього слідчий суддя встановив належну мету, передбачену ч. 2 ст. 170 КПК України та відповідну їй правову підставу, визначену ч. 3 ст. 170 КПК України, для накладення арешту на зазначене нерухоме майно, так як це майно у встановленому законом порядку обґрунтовано визнано органом досудового розслідування речовим доказом у кримінальному провадженні.

Крім того, із матеріалів провадження вбачається, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна, оскільки невжиття заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна може призвести до його відчуження, а слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на нерухоме майноземельні ділянки з кадастровими номерами 220484100:03:006:0034, 3220484100:03:006:0048, 3220484100:03:006:0042, 3220484100:03:006:0032, 3220484100:03:006:0037, 3220484100:03:006:0043, 3220484100:03:006:0046, 3220484100:03:006:0047, 3220484100:03:006:0041, 3220484100:03:006:0040, 3220484100:03:006:0038, 3220484100:03:006:0036, 3220484100:03:006:0045, 3220484100:03:006:0033, які на праві власності належать ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , та перебувають в оренді у ТОВ "ПРИБОЙ", ЄДРПОУ 23586221, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішення розумність і співрозмірність права власності завданням кримінального провадження.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вказане вище майно, діяв у спосіб та у межах чинного законодавства, арешт застосував на засадах розумності і співмірності.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із застосованою слідчим суддею забороноюкористування цим майна, виходячи з наступного.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Згідно з положеннями ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування майном може бути застосована лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Виходячи зі змісту ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання про арешт майна, слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. При цьому в ухвалі зазначається заборона обмеження користування майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.

В цьому випадку арешт накладається з метою забезпечення збереження речових доказів. Вищевикладене свідчить, що на теперішньому етапі досудового розслідування потреби досудового розслідування не можуть виправдовувати таке втручання у права та інтереси власників майна як позбавлення права користуватись майном. Для досягнення завдань такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна з вказаної підстави достатнім буде позбавлення права лише розпоряджатись цим майном, оскільки заборона користування цим майном буде надмірно обмежувати конституційні права власника цього майна.

У зв`язку з наведеним колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга власника майна ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді, у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, скасуванню, як незаконна в частині визначеної заборони користування майном, з постановленням судом апеляційної інстанції нової ухвали про часткове задоволення клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури Київської області ОСОБА_7 про арешт майна та накладення арешту на майно - земельні ділянки з кадастровими номерами 220484100:03:006:0034, 3220484100:03:006:0048, 3220484100:03:006:0042, 3220484100:03:006:0032, 3220484100:03:006:0037, 3220484100:03:006:0043, 3220484100:03:006:0046, 3220484100:03:006:0047, 3220484100:03:006:0041, 3220484100:03:006:0040, 3220484100:03:006:0038, 3220484100:03:006:0036, 3220484100:03:006:0045, 3220484100:03:006:0033, які на праві власності належать ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , та перебувають в оренді у ТОВ "ПРИБОЙ", ЄДРПОУ 23586221, з позбавленням права на відчуження та, розпорядження цим майном, без заборони права користування ним.

Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури Київської області ОСОБА_7 про арешт майна та накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 220484100:03:006:0034, 3220484100:03:006:0048, 3220484100:03:006:0042, 3220484100:03:006:0032, 3220484100:03:006:0037, 3220484100:03:006:0043, 3220484100:03:006:0046, 3220484100:03:006:0047, 3220484100:03:006:0041, 3220484100:03:006:0040, 3220484100:03:006:0038, 3220484100:03:006:0036, 3220484100:03:006:0045, 3220484100:03:006:0033, які на праві власності належать ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , та перебувають в оренді у ТОВ "ПРИБОЙ", ЄДРПОУ 23586221, з метою збереження речового доказу з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування ними, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури Київської області ОСОБА_7 про арешт майна, - задовольнити частково.

Накласти арешт на майно - земельні ділянки з кадастровими номерами 220484100:03:006:0034, 3220484100:03:006:0048, 3220484100:03:006:0042, 3220484100:03:006:0032, 3220484100:03:006:0037, 3220484100:03:006:0043, 3220484100:03:006:0046, 3220484100:03:006:0047, 3220484100:03:006:0041, 3220484100:03:006:0040, 3220484100:03:006:0038, 3220484100:03:006:0036, 3220484100:03:006:0045, 3220484100:03:006:0033, які на праві власності належать ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , та перебувають в оренді у ТОВ "ПРИБОЙ", ЄДРПОУ 23586221, із забороною його відчуження та розпорядження, без заборони права користування цим майном.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання - ОСОБА_4

за участю:

представника власника майна - ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2023 року,-

В с т а н о в и л а:

Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури Київської області ОСОБА_7 про арешт майна та накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 220484100:03:006:0034, 3220484100:03:006:0048, 3220484100:03:006:0042, 3220484100:03:006:0032, 3220484100:03:006:0037, 3220484100:03:006:0043, 3220484100:03:006:0046, 3220484100:03:006:0047, 3220484100:03:006:0041, 3220484100:03:006:0040, 3220484100:03:006:0038, 3220484100:03:006:0036, 3220484100:03:006:0045, 3220484100:03:006:0033, які на праві власності належать ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , та перебувають в оренді у ТОВ "ПРИБОЙ", ЄДРПОУ 23586221, з метою збереження речового доказу з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування ними, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури Київської області ОСОБА_7 про арешт майна, - задовольнити частково.

Накласти арешт на майно - земельні ділянки з кадастровими номерами 220484100:03:006:0034, 3220484100:03:006:0048, 3220484100:03:006:0042, 3220484100:03:006:0032, 3220484100:03:006:0037, 3220484100:03:006:0043, 3220484100:03:006:0046, 3220484100:03:006:0047, 3220484100:03:006:0041, 3220484100:03:006:0040, 3220484100:03:006:0038, 3220484100:03:006:0036, 3220484100:03:006:0045, 3220484100:03:006:0033, які на праві власності належать ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , та перебувають в оренді у ТОВ "ПРИБОЙ", ЄДРПОУ 23586221, із забороною його відчуження та розпорядження, без заборони права користування цим майном.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали буде оголошено 30 квітня 2024 року о 16 год. 40 хв.

СУДДІ:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/557/2024 Категорія ст. 170 КПК України

Унікальний № 761/17736/22

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_9

Доповідач: ОСОБА_1