Постанова

від 08.05.2024 по справі 580/7185/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/7185/23 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Сорочка Є.О., Коротких А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства "Виробничо-житлове ремонтно-експлуатаційне управління" Звенигородської міської ради на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства "Виробничо-житлове ремонтно-експлуатаційне управління" Звенигородської міської ради до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, третя особа - Звенигородська міська рада, виконавчий комітет Звенигородської міської ради про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство "Виробничо-житлове ремонтно-експлуатаційне управління" Звенигородської міської ради звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Звенигородська міська рада, виконавчий комітет Звенигородської міської ради, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 6345/23-00-07-03-01 від 21.11.2022.

Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 22 січня 2024 року у задоволенні позову відмовив у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що так як перевірка проводилася за період з 01.01.2017 по 12.09.2022 відповідно 1095 днів сплинуло 12.09.2019, а тому штраф за період з 01.01.2017 по 11.09.2019 застосовано поза межами строків давності. Також апелянт зазначив, що судом не надано оцінки тому, що податковим органом проводилися щомісячно камеральні перевірки декларації з податку на додану вартість протягом 2017-2022 років і жодного факту несвоєчасної реєстрації податкової накладної не було встановлено. Також апелянт вказав, що жоден з контрагентів не зазнав і не міг зазнати шкоди через не включення сум ПДВ до податкового кредиту з причин не зареєстрованої податкової накладної, оскільки накладні призначалися виключно для кінцевого споживача-населення, а всі суми податку на додану вартість задекларовані в декларації та сплачені до бюджету. На переконання апелянта штраф за порушення строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН має суто технічний характер, накладення податковою службою штрафу з урахуванням рішень Європейського суду з прав людини не є пропорційним державним втручанням у право позивача на мирне володіння майном.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу від 12.09.2022 № 1318-п службові особи відповідача здійснили документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 до 12.09.2022.

Результати перевірки оформленні Актом від 28.09.2022 № 4708/23-00-07-03-01/03356789, у висновках якого зазначено про порушення позивачем, зокрема, вимог п. 187.10 ст. 187, п. 201.10 ст. 201 ПК України, а саме не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні з податком на додану вартість в сумі 2 323 907,35 грн.

На підставі висновків Акту перевірки відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення від 21.11.2022 № 6345/23-00-07-03-01, яким на підставі п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України застосовав до позивача штраф у сумі 1 103 579,12 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із позовом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно пп. «б» п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 187.10. ст. 187 ПК України платники податку, які постачають теплову енергію, природний газ (крім скрапленого), надають послуги з транспортування та/або розподілу природного газу, водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом.

За п.п.14.1.266 п.14.1 ст.14. ПК України касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов`язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Відповідно до п. 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, особа, яка надає послуги з вивезення та утилізації твердого побутового та грубого сміття, повинна визначати свої зобов`язання за касовим методом, тобто на дату зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу), а тому і податкові накладні повинен за приписами п. 201.1 статті 201 ПК України складати на ту ж дату.

Винятки вже з цього правила визначені п. 44 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, відповідно до якого тимчасово, до 1 січня 2022 року, платники податку, які здійснюють постачання (у тому числі оптове), передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом.

Отже, ПК України право на складання зведених податкових накладних надано лише тим платникам податків, що визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом, які зазначені в п. 44 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, тобто які здійснюють постачання (у тому числі оптове), передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

В даному випадку позивач надавав послуги з вивезення та утилізації твердого побутового та грубого сміття, які не включені до цього переліку, а тому позивач не має права на складання зведених податкових накладних.

Судом встановлено, що позивачем у період з 30.01.2017 до 28.12.2019 складено (у останній день кожного місяця) та зареєстровано зведені податкові накладні з податком на додану вартість в сумі 2 323 907,35 грн на суми щоденних надходжень виручки за надані житлово-комунальні послуги та послуг по збиранню, захороненню твердих побутових відходів від неплатників ПДВ.

Згідно відомостей по бухгалтерському рахунку Дт 311 «Поточні рахунки в національній валюті» на розрахунковий рахунок позивача щоденно надходили суми виручки за надані житлово-комунальні послуги та послуги по збиранню, захороненню ТПВ від неплатників ПДВ у сумі 13 943 443,97 грн, у тому числі ПДВ 2 323 907,35 грн.

Проте, позивачем не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні за кожним фактом отримання коштів за надані послуги, чим порушено ст. 201 ПК України.

Згідно п. 120-1.2. ст. 120 ПК України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу), що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем правомірно застосовано до позивача штраф у розмірі 1 103 579,12 грн, що становить 50% суми ПДВ, за операціями надання послуг з вивезення та утилізації твердих побутових відходів за період 2017-2019 роки (2 323 907,35 грн).

Судом першої інстанції правильно не взято до уваги доводи позивача про те, що податкові накладні на надання послуг з вивезення та утилізації твердих побутових відходів не надаються побутовим споживачам-неплатникам податків, а тому не відбувається впливу на податковий облік, оскільки пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначений безумовний обов`язок платника податків зареєструвати в ЄРПН податкові накладні, у т.ч. ті, які не надаються покупцю.

Щодо доводів апелянта про те, що спірний штраф застосований поза межами строків давності застосування штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов`язаних з декларуванням податкових зобов`язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.

Водночас, відповідно до Закону України від 13 травня 2020 року № 591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 29.05.2020, п. 52 прим. 2 підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України викладено в новій редакції, згідно з яким у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст. 102 ПК України.

Пунктом 69 підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Згідно п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім:

- дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків;

- строків проведення камеральних перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення за результатами камеральних перевірок, нарахування пені;

- строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, додаткових документів та пояснень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення, адміністративного арешту майна за результатами фактичних перевірок.

Аналіз наведеного свідчить про те, що у період з 18 березня 2020 року до часу прийняття оскаржуваного рішення перебіг строків давності, визначених ст. 102 ПК України був зупинений, а тому доводи апелянта в цій частині є необгрунтованими.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Колегія суддів враховуючи встановлені обставини, які підтверджені відповідними доказами, вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість позовних вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Виробничо-житлове ремонтно-експлуатаційне управління" Звенигородської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Є.О. Сорочко

А.Ю. Коротких