Постанова

від 09.05.2024 по справі 560/19341/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/19341/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

09 травня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІВАС" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІВАС" до Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

у листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МІВАС" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 04.10.2023 № ПШ 030464.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) №385 не визначає такого поняття як реєстраційні листки режимів праці та відпочинку, і не передбачає наявності такого документу у водія. Не містить такого документу (в переліку документів, необхідних для виконання внутрішніх пасажирських перевезень, зокрема) і Закону України "Про автомобільний транспорт". Вважає, що всі необхідні документи для регулярних перевезень пасажирів по маршруту Рівне - Славута водій ОСОБА_1 надав для перевірки інспектору, в тому числі і тахокарти за ті дні, коли водій керував транспортним засобом (11.08,2023, 12.08.2023, 15,08,2023, 16,08.2023, 19.08.2023, 20,08,2023, 23.08.2023, 24,08,2023, 27.08.2023, 28.08.2023, 31.08.2023, 01,09,2023, 04.09.2023, 05.09.2023). Щодо бланку підтвердження діяльності, то згідно з пунктом 6.4 Положення про робочий час і час відпочинку заповнення цього бланку є правом перевізника, а не його обов`язком.

Вказує, що у постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу від 04.10.2023 № ПШ 030464 не зазначений зміст порушення, яке слугувало підставою для накладення на позивача адміністративно-господарського штрафу, у зв`язку з чим неможливо встановити, за яке конкретне порушення застосований штраф. Відтак, оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 04.10.2023 № ПШ 030464 не відповідає вимогам до індивідуальних актів. Просить задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтуванні апеляційної скарги апелянт послалися на недотримання судом першої інстанції норм матеріального права, що на їх думку призвело до неправильного вирішення питання.

Серед іншого зазначає, що всі необхідні документи для регулярних перевезень пасажирів по маршруту "Рівне Славута водієм Сірук Ю.А. були надані для перевірки інспектору, в тому числі і тахокарти за ті дні, коли водій керував транспортним засобом (11.08.2023, 12.08.2023, 15.08.2023, 16.08.2023, 19.08.2023, 20.08.2023, 23.08.2023, 24.08.2023, 27.08.2023, 28.08.2023, 31.08.2023, 01.09.2023, 04.09.2023, 05.09.2023). Підтвердженням цього є сам акт проведення перевірки № АР 021274 від 06.09.2023, зі змісту якого не вбачається, що хоч один із вище перелічених документів були відсутні. Щодо бланку підтвердження діяльності, то згідно пункту 6.4 Положення про робочий час і час відпочинку заповнення цього бланку є правом перевізника, а не його обов`язком

08 квітня 2024 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від представника Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті. У поданому відзиві представник зазначає, що долучені до матеріалів адміністративного позову документи не надавались на момент складання актів про проведення перевірки. Відсутність необхідних документів (в даному випадку щоденні реєстраційні листи (тахограма) обліку режимів праці та відпочинку водія ОСОБА_1 за 10.08.2023, 13.08.2023, 14,08.2023, 17.08.2023, 18.08.2023, 21.08.2023, 22.08.2023, 25.08.2023, 26.08.2023, 29.08.2023, 30.08.2023, 02.09.2023 або бланк підтвердження діяльності водія визначених положеннями Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-ІІІ та Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) № 1567. Під час проведення перевірки водій транспортного засобу надав посвідчення водія, паспорт маршруту, витяг з дозволу, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу за змістом якого ТОВ "МІВАС" є автомобільним перевізником. З метою перевірки режиму праці та відпочинку водіїв, які керують транспортними засобами обладнаним тахографами, посадові особи здійснюють аналіз інформації щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а саме: із заповнених тахокарт у кількості, що передбачена ЄУТР або бланку підтвердження діяльності. У разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом - картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа.

Вважає аргументи заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржуваний акт індивідуальної дії є таким, що прийнятий у відповідності до вимог чинного законодавства.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "МІВАС" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 10.12.2008. Основним видом діяльності позивача є пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення.

06.09.2023 року відділом державного нагляду (контролю) у Рівненській області проведена перевірка додержання позивачем законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів вантажів автомобільним транспортом. До перевірки водій надав посвідчення водія, паспорт маршруту, витяг з дозволу, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. В акті від 06.09.2023 №АР 021274, складеному за результатами перевірки, відповідач зафіксував порушення позивачем статей 34, 39 Закону № 2344-ІІІ, підпунктів 6.1, 6.4 наказу Мінтрансзв`язку від 07.06.2010 №340, пункту 3.3 наказу Мінтрансзв`язку від 24.06.2010 №385, регулярні перевезення пасажирів по маршруту Рівне-Славута виконувалось автобусом, який обладнаний діючим та повіреним аналоговим тахографом, у водія відсутні відсутні щоденні реєстраційнілистки режимів праці та відпочинку за 10.08.2023, 13.08.2023, 14,08.2023, 17.08.2023, 18.08.2023, 21.08.2023, 22.08.2023, 25.08.2023, 26.08.2023, 29.08.2023, 30.08.2023, 02.09.2023 або бланк підтвердження діяльності водія. Водій від пояснень та підпису акту перевірки відмовився.

На підставі акту перевірки від 06.09.2023 №АР 021274 відповідач прийняв постанову від 04.10.2023 № ПШ 030464 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн. за порушення вимог статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Вважаючи постанову від 06.09.2023 №АР 021274 протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необґрунтованості позовних вимог та відсутності правових підстав для їх задоволення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон України №2344-ІІІ).

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Положеннями частини 12 статті 6 Закону № 2344-III регламентовано, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (пункт 4 Порядку № 1567).

Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: зокрема, наявність визначених статтею 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Статтею 48 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, до переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів визначених статтею 48 Закону № 2344-III віднесені також інші документи, що передбачені законодавством.

За приписами статті 49 Закону України № 2344-III водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 № 385 затверджена Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі-Інструкція №385).

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції № 385 транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів.

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

За визначенням пункту 1.4 Інструкції №385 тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР (994_016).

Згідно з пунктом 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.06.2010 № 340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 № 811/18106, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Статтею 53 Закону № 2344-III передбачено, що водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Так, водій транспортного засобу, обладнаного аналоговим тахографом, зобов`язаний: використовувати, своєчасно встановлювати, змінювати і заповнювати тахокарти та забезпечувати їх належне зберігання; мати при собі заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР; зберігати записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Водночас, з матеріалів справи встановлено, що під час перевірки у водія ОСОБА_1 були відсутні належним чином заповнені щоденні реєстраційні листи обліку робочого часу за 10.08.2023, 13.08.2023, 14,08.2023, 17.08.2023, 18.08.2023, 21.08.2023, 22.08.2023, 25.08.2023, 26.08.2023, 29.08.2023, 30.08.2023, 02.09.2023, бланки підтвердження діяльності водія, які відповідно до статті 48 Закону № 2344-III, пункту 6.1 Положення №340 та пункту 3.3. Інструкції №385 повинен мати водій.

Згідно з положеннями абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, за відсутності документів, зокрема, належним чином заповнених щоденних реєстраційних листів обліку робочого часу (тахокарт) та бланків до водіїв, які здійснюють перевезення пасажирів, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Надані позивачем до позовної заяви копії тахокарт за ті дні, коли водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом (11.08.2023, 12.08.2023, 15.08.2023, 16.08.2023, 19.08.2023, 20.08.2023, 23.08.2023, 24.08.2023, 27.08.2023, 28.08.2023, 31.08.2023, 01.09.2023, 04.09.2023, 05.09.2023), які не надавались під час перевірки жодним чином не спростовують суті виявленого порушення.

Непред`явлення вказаних вище документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статті 60 Закону № 2344-III.

Враховуючи те, що водій не надав під час проведення перевірки належним чином заповнені щоденні реєстраційні листи обліку робочого часу - тахокарти, відповідач виніс постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №826/2239/16.

Щодо доводів про те, що товариство не є суб`єктом вчинення відповідного правопорушення, а належним суб`єктом такого правопорушення є саме водій вказаного транспортного засобу - ОСОБА_1 , то колегія суддів не бере їх до уваги, з огляду на те, що положеннями частини 1 статті 60 Закону № 2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто, положеннями Закону № 2344-III встановлено, що відповідальність за порушення, зокрема, статті 48 цього Закону, несе автомобільний перевізник, а не водій, як помилково вважає позивач.

Колегія суддів також відхиляє посилання апелянта на пункт 1.4 Положення № 340, яким передбачено, що дія Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема, під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій, в обгрунтування відсутності у водія під час воєнного стану обов`язку мати при собі індивідуальну контрольну книжку у зв`язку з таким.

За змістом частини 1 статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до частин 2 і 3 статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" у разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону. Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, підлягає негайному оголошенню через медіа або оприлюдненню в інший спосіб.

В той же час, за визначенням пункту 24 статті 2 Кодексу цивільного захисту України надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності;

Згідно з пунктом 3.1 Національного класифікатору ДК 019:2010 "Класифікатор надзвичайних ситуацій", затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 року N 457, надзвичайна ситуація - порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території чи об`єкті на ній або на водному об`єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, зокрема епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею, що призвело (може призвести) до виникнення великої кількості постраждалих, загрози життю та здоров`ю людей, їх загибелі, значних матеріальних утрат, а також до неможливості проживання населення на території чи об`єкті, ведення там господарської діяльності.

Положеннями пункту 25 статті 2 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що небезпечна подія - подія, у тому числі катастрофа, аварія, пожежа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, епіфітотія, яка за своїми наслідками становить загрозу життю або здоров`ю населення чи призводить до завдання матеріальних збитків;

Таким чином, поняття режиму воєнного стану, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях Указом Президента України, затвердженим Верховною Радою України, не є тотожним поняттю надзвичайної ситуації, яка виникає внаслідок небезпечної подій, перелік яких наведений у пункті 25 статті 2 Кодексу цивільного захисту Україниє вичерпним. При цьому надзвичайна або небезпечна ситуація відповідає таким ознакам: 1) характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення; 2) є наслідком катастрофи, аварії, пожежі, стихійного лиха, епідемії, епізоотії, епіфітотії, застосування засобів ураження або іншою небезпечною подією; 3) призвела або може призвести до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності.

Позивач не надав докази на підтвердження того, що ситуація, яка склалася під час перевезення пасажирів 06.09.2023 (у день проведення рейдової перевірки), чи в інші дні протягом робочої зміни водія автобуса та 28 днів з дня її закінчення, відповідала зазначеним вище ознакам надзвичайної або небезпечної ситуації.

Згідно з положеннями абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III відповідальність до перевізника настає саме за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, а не за порушення правил регулювання робочого часу, часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядку його обліку, що врегульовано Положенням № 340.

Крім того, позивач не надав докази того, що наявність воєнного стану в країні вплинуло на виконання зобов`язання щодо надання посадовій особі всіх необхідних документів та наявність причинно-наслідкового зв`язку між обставиною і неможливістю виконання цього зобов`язання.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач правомірно прийняв постанову від 04.10.2023 № ПШ 030464 про застосування до позивача штрафу за порушеннявимог статті 39 Закону № 2344-ІІІ.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року відповідає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІВАС" залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.