Ухвала

від 09.05.2024 по справі 440/17728/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 травня 2024 року

м. Київ

справа № 440/17728/23

адміністративне провадження № К/990/16066/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2024 про повернення апеляційної скарги у справі №440/17728/23 за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт» до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ :

Зі змісту касаційної скарги та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агросвіт» звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якій просило скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 02.11.2023 №6000.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 позов задоволено.

Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Полтавській області звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, яку ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2024 повернуто йому на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України.

25.04.2024 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області, в якій останнє просило скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2024 та направити справи для продовження розгляду до цього ж суду. Водночас, визначаючи підставою касаційного оскарження вказаної ухвали суду апеляційної інстанції пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржник вказав на застосування апеляційним судом положень пункту 1 частини четвертої статті 298 зазначеного Кодексу без урахування висновків щодо них у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 07.09.2023 у справі №320/508/23.

При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.

Зокрема, частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Відповідно до положень частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Цим же пунктом встановлено, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене, зокрема, у частині третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі наводиться обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже зміст вказаних норм свідчить про те, що касаційна скарга повинна містити вказівки на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування, які, на думку скаржника, допущені судом (судами) при прийнятті рішення (рішень), а також аргументи в обґрунтування такої його позиції.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що така не містить вказівок на конкретні норми права, що були неправильно застосовані та/або порушені судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали від 27.03.2024; не містить вмотивованого обґрунтування, в чому саме полягало неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення ним процесуальних норм. Фактично ж доводи касаційної скарги зводяться до цитування окремих витягів із постанови Верховного Суду від 07.09.2023 у справі №320/508/23. В той же час посилання на вказану постанову суду касаційної інстанції вчинені відповідачем без з`ясування дійсного змісту наведених у ній правових висновків, характеру спірних питань, що були винесені на касаційний розгляд у цій іншій справі. Зокрема, як вбачається з тексту постанови від 07.09.2023, Верховний Суд, переглядаючи судові рішення судів попередніх інстанцій у справі №320/508/23, окреслив загальний законодавчо визначений перелік документів, які мають бути подані працівником юридичної особи, державного органу (установи) для підтвердження його повноважень діяти від імені перелічених суб`єктів у судах в порядку самопредставництва, а не розтлумачив як такі сутність поняття й межі інституту самопредставництва.

До того ж слід відзначити, що пункт перший частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України застосовується у випадках оскарження судових рішень, вказаних у частині першій цієї ж статті Кодексу.

Відтак касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області не відповідає вищезазначеним процесуальним вимогам, а тому підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Повернути касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2024 про повернення апеляційної скарги у справі №440/17728/23 за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт» до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування рішення.

2. Надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги учасникам справи, а касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами - скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

СуддяС.С. Пасічник