Постанова

від 29.05.2024 по справі 440/17728/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 р. Справа № 440/17728/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Катунова В.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2024, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/17728/23

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 задоволено позовну заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування рішення.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладеної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 02.11.2023 №6000.

Стягнуто на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області судові витрати, що пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 684 грн.

27.02.2024 засобами системи "Електронний суд" до Полтавського окружного адміністративного суду від адвоката Турчанінова В.І. надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, які пов`язані з понесеними позивачем витратами на отримання послуг з професійної правничої допомоги у сумі 34 000 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 відмовлено у задоволенні заяви адвоката Турчанінова В.І. про ухвалення додаткового судового рішення у справі №440/17728/23.

Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення суд першої інстанції виходив з того, що ані позивач, ані його представник не надали суду квитанції, платіжні доручення чи інші документи, які підтверджують факт сплати позивачем суми гонорару адвокату.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, представником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права, апелянт просив її скасувати та ухвалити рішення, яким задовольнити заяву представника позивача про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 34 000 рн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що право на відшкодування витрат на правову допомогу поширюється як на вже оплачені послуги, так і на ті, які підлягають оплаті в майбутньому. Посилався на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28.07.2023 у справі №280/1987/20, від 26.06.2019 у справі № 813/481/18, від 16.04.2020 у справі № 727/4597/19, від 29.10.2020 у справі № 686/5064/20, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Відповідач правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до ст.311 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За приписами ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 19.09.2019 у справі № 826/8890/18.

Також системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 року у справі №569/17904/17.

Обов`язковою умовою для врахування судом таких доказів є їх подання до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Колегія суддів зазначає, що на обгрунтування розміру витрат на правничу допомогу у сумі 34000 грн представник позивача до позову додав: копію договору про надання правової допомоги б/н від 01.06.2023 (а.с. 144), яким сторони узгодили, що оплата наданих послуг проводиться за домовленістю сторін. Крім цього, клієнт оплачує всі витрати, пов`язані з виконанням цього Договору: транспортні витрати, витрати на відрядження, оплата роботи фахівців, друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та телефонних розмов в інтересах Клієнта.

Згідно з додатковою угодою №2 від 27.02.2024 до Договору про надання правової допомоги від 01.06.2023 (а.с. 145) сторони домовилися, що вартість послуг адвоката за договором складає 34 000 грн.

Відповідно до розрахунку наданих адвокатом послуг адвокат виконав наступні послуги:

- вивчення наданих матеріалів та заслуховування пояснень клієнта: витрачений час - 4 год, вартість - 8000 грн;

- аналіз нормативного матеріалу, коментарів, пошук та вивчення судової практики в аналогічних справах: витрачений час - 4 год, вартість - 8000 грн;

- надання консультації та роз`яснень щодо скасування рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податків: витрачений час - 1 год, вартість - 2000 грн;

- підготовка та подання позовної заяви про скасування штрафу: витрачений час - 4 год, вартість - 8000 грн;

- підготовка та подання відповіді на відзив: витрачений час - 3 год, вартість - 6000 грн;

- складання заяви про винесення додаткового рішення по справі: витрачений час - 1 год, вартість - 2000 грн.

При цьому сторони домовилися, що повна вартість отриманих послуг за Договором буде сплачена клієнтом протягом 30 календарних днів після набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до акту прийняття послуг із надання правової (правничої) допомоги від 27.02.2024 адвокатом виконано послуги на суму 34000 грн (а.с. 145).

Відмовляючи у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано належного доказу понесених витрат на професійну правову допомогу на суму 34000 грн, а саме: не надано доказів на підтвердження оплати послуг адвоката.

Надаючи оцінку правильності висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що питання застосування частини сьомої статті 139 КАС України щодо доведеності розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу неодноразово було предметом дослідження у Верховному Суді.

Так, у постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року (справа №686/5064/20), від 05 березня 2021 року (справа №200/10801/19-а), від 16 березня 2021 року (справа №520/12065/19), постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року (справа № 922/445/19), сформовано правовий висновок про те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Таке правозастосування випливає з нової процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу, імплементованої у КАС України з 15 грудня 2017 року, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки належить сплатити.

Наведений підхід щодо визнання фактично здійсненими витрат за відсутності факту оплати вбачається також із практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, у рішенні по справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07) ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені, зазначивши наступне: «...хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Отже, представник заявника має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (див. вищезазначене рішення у справі «Савін проти України» (Savin v. Ukraine), п. 97)».

Такий підхід щодо застосування положення ч.7 ст.139 КАС України у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за умови погодження сторонами при укладанні договору про надання правничої допомоги оплати таких витрат у майбутньому, застосовано Верховним Судом у постанові від 28 липня 2023 року у справі №280/1987/20.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати вказаних послуг, не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства та вищенаведеними висновками Верховного Суду.

Згідно з п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 18.10.2023 у справі № 1740/2143/18, від 06.12.2023 у справі № 140/763/22.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд враховує критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, у розумінні наведених положень КАС України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо вона вважає, що не було дотримано вимоги стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказаний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц, Верховного Суду від 23.04.2021 у справі № 521/15516/19, від 21.06.2022 у справі № 826/11302/18, від 12.07.2023 у справі № 340/9016/21.

Відповідач, у запереченнях на заяву, зазначав про не співмірність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу з предметом позову та складністю справи та просив їх зменшити.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу і пропорційності їх складності правовому супроводу справи, колегія суддів вважає, що заявлений розмір витрат на правову допомогу в сумі 34 000 грн є не співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що справа даної категорії відповідно до предмету спору є справою незначної складності, розгляд якої здійснювався в суді першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у ній матеріалами.

Також, колегія суддів враховує, що з аналогічного предмету спору в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено численні судові рішення судів різних інстанцій, що спрощувало роботу адвоката при підготовці відзиву на апеляційну скаргу.

Ураховуючи викладене, а також фактичний обсяг виконаної роботи та її незначну складність, колегія судів вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача в розмірі 10 000 грн. Указаний розмір витрат зумовлений об`єктивною тривалістю часу, яку мав витратити адвокат під час складання позовної заяви, відповіді на відзив та заяви про ухвалення додаткового рішення, якістю та обсягом підготовлених матеріалів, а також складністю питань, які були предметом розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що з урахуванням принципу співмірності обсягу наданих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, складністю справи, а також заяви відповідача, відшкодуванню на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" - задовольнити частково.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 по справі № 440/17728/23 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою заяву адвоката Турчанінова В.І. про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (36014, м. Полтава, вул. Європейська, 4, код ЄДРПОУ 44057192) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" (37606, Полтавська область, м. Миргород, вул. Київська, буд. 42-а, кімната 4, ЄДРПОУ 31707522) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Курило Судді В.В. Катунов А.О. Бегунц