Рішення

від 07.05.2024 по справі 308/5330/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/5330/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі

головуючого судді - Шумило Н.Б.

за участю секретарів судового засідання Кравчук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління муніципальної варти Ужгородської міської ради, про скасування повідомлення у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Моняк Роман Васильович, звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із адміністративним позовом до Управління муніципальної варти Ужгородської міської ради, в якому просить визнати протиправним та скасувати Повідомлення Серії PPU №2400474 від 31.01.2024 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки, паркування, яке зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП; визнати протиправною та скасувати Постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.

Позов обґрунтовано тим, що 31.01.2024 року інспектором з паркування ОСОБА_2 відносно транспортного засобу Mercedes-Benz null НОМЕР_1 було винесено Повідомлення Серії PPU №2400474 Управління муніципальної варти Ужгородської міської ради (далі Відповідач).

Зміст вищезазначеного Повідомлення Серії PPU №2400474 полягає в тому, що 31.01.2024 року о 10:09:35 год. за адресою м. Ужгород, вул. Олександра Фединця вул. Золтана Баконі особа, яка керувала автомобілем (водій) Mercedes-Benz null НОМЕР_1 порушила правила паркування транспортних засобів, а саме: не здійснила оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування (паркувальний майданчик) порушила ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.

Власником транспортного засобу Mercedes-Benz null НОМЕР_1 , що о 10:09:35 год. 31.01.2024 року був припаркований за адресою: м. Ужгород, вул. Олександра Фединця вул. Золтана Баконі на майданчику для платного паркування (паркувальний майданчик) згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серії НОМЕР_2 є ОСОБА_1 .

Позивач вважає винесене Повідомлення Серії PPU №2400474 про притягнення її до адміністративної відповідальності незаконним та необґрунтованим, оскільки, вона на законних підставах здійснила зупинку у визначеному місці для паркування, із дотриманням ПДР України, та оплатила користування паркувальним майданчиком. Оплата була здійснена 31.01.2024 року о 09:54:18 год. у терміналі №1089526 за адресою: м. Ужгород, вул. Фединця, 2.

Про це Позивач повідомила Відповідача у своїй Заяві, яка була зареєстрована за №27/02-13/вх5 від 08.02.2024 року.

Однак, у відповідь на вищезазначену Заяву Відповідач надіслав листа № Ф-1 від 09.02.2024 року, в якому вказав, що «31.01.2024 року в м. Ужгород по вул. Олександра Фединця, на відведеному майданчику для платного паркування було припарковано автомобіль марки Mercedes-Benz Е-класс з державним номерним знаком НОМЕР_1 . При перевірці оплати вартості послуг за користування майданчиком для платного паркування, інспектором було зафіксовано не сплату вказаного автомобіля. Згідно наданої Вами квитанції, особою, яка здійснювала оплату вартості послуг з користування відведеним майданчиком для платного паркування, було некоректно вказано державний номерний знак транспортного засобу, що і стало наслідком притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.»

Також, виходячи із вищезазначеного листа Відповідача від 09.02.2024 року, а саме зі змісту абзацу «Враховуючи наведене, винесена постанова можу бути оскаржена у порядку, передбаченому ст. 287-289 КУпАП.» Позивачу стало відомо, що Відповідачем додатково до Повідомлення про Серії PPU №2400474 винесено Постанову про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності.

У Повідомленні Серії PPU №2400474 Відповідачем вказано, що Позивач не здійснила саме оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування (паркувальний майданчик), чим порушила ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.

Однак, Позивачем було здійснено оплату за паркування 31.01.2024 року о 09:54:18 год. у терміналі №1089526 за адресою: м. Ужгород, вул. Фединця, 2 у розмірі (сплату здійснювала донька Позивача ОСОБА_3 ):

Позивач також вказує, що платником згідно вищевказаної квитанції під номером 1) є АО2364NH, що повністю збігається з державним номерним знаком транспортного засобу Позивача. Букви на номерному знаку були написані на латині у зв`язку з тим, що на самому терміналі при оплаті за паркувальне місце було вказане застереження про те, що державний номерний знак потрібно вводити англійськими літерами. У зв`язку з цим, літери державного номерного знаку «А», «О», «Н», «Х» були зазначені Позивачем згідно транслітерації як «А», «О», «N», «H». На жодному терміналі нема правил користування терміналом, відсутня транслітерація (переклад букв з української мови на англійську мову) та відсутні контролери (інспектори), до обов`язків яких входить допомога в користуванні терміналом.

Позивач зазначає, що оплата була здійснена 31.01.2024 року о 09:54:18 год, тоді як Повідомлення Серії РРU №2400474 від 31.01.2024 року буле винесено 31.01.2024 року о 10:09:35 год., що підтверджує дійсність такої оплати саме до виенесення інспектором муніципальної варти оскаржуване повідомлення та постанову.

Процесуальні дії по справі:

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.03.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.04.2024 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду, про що повідомлено учасників справи.

24 квітня 2024 року через канцелярію суду представником відповідача подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Зазначає, що однією з вимог прохальної частини позовної заяви, позивач просить визнати протиправним та скасувати Повідомлення Серії PPU №2400474 від 31.01.2024 року. При цьому, повідомлення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю суттю не породжує для позивача жодних прав і обов`язків, а відтак і не створює для останнього права на захист. Повідомлення не є актом індивідуальної дії, оскільки не містить і не повинне містити інформації про особу, якої воно стосується. Таким актом є постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Тому, відповідно до статей 287-288 КУпАП вбачається, що оскарженню підлягає виключно постанова по справі про адміністративне правопорушення, а не повідомлення.

Стосовно вимоги позивача про поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом та визнання протиправною та скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності представник відповідача зазначає, що вважають неповажними обставини пропуску позивачем строків звернення до суду щодо визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення з даним позовом, оскільки позивач відштовхується від дати отримання відповіді на звернення, а не від дати набрання постановою законної сили як це передбачено ст. 289-291 КУпАП. Як слідує з трекінгу №0503699058094 поштового відправлення постанови PPU №2400474 - надісланий ОСОБА_1 (за адресою АДРЕСА_1 ) оскаржувану постанову було надіслано позивачу 12.02.2024 року. З підстав не отримання зазначеного поштового відправлення позивачем, його було повернуто відправнику відповідачу 28.02.2024 року, тобто, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 291 КУпАП постанова набрала законної сили в день повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, а саме 28.02.2024 року, що тягне за собою відповідні законодавчо визначені терміни на її оскарження. Як слідує з позовної заяви її було скеровано до суду лише 22.03.2024 року. Отже, позивачем подано позов поза межами встановленого строку визначеного статтями 289-291 КУпАП. Враховуючи вищевикладене, просить суд визнати неповажними обставини пропуску позивачем строків звернення до суду з даним позовом, залишити адміністративний позов по справі №308/5330/24 без розгляду на підставі частини 3 статті 123 КАС України.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Моняк Р.В. у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. При цьому, 07.05.2024 року представник позивача адвокат Моняк Р.В. подав заяву, згідно якої просить розгляд даної справи проводити без їх участі, позовну заяву підтримують в повному обсязі та просять її задовільнити.

Уповноважений представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

При цьому, в силу вимог ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до положень ч.4 ст.229 КАС України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Щодо клопотання представника відповідача від 24 квітня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду слід зазначити наступне.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 27.03.2024 року позовну заяву було залишено без руху, в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного з поважних причин строку на оскарження постанови відмовлено. При цьому, 05.04.2024 року представником позивача подано заяву, якою усунуті зазначені в ухвалі недоліки.

Позивачем подано заяву з проханням поновити строк на подання позовної заяви у зв`язку з поважністю причин його пропуску. Вказує, що 08.02.2024 року Позивач надіслала Відповідачу Заяву, яка була зареєстрована за №27/02-13/x5 від 08.02.2024 року. Вищезазначена заява була націлена на досудове врегулювання спору, зокрема в ній були викладені обставини, що свідчать про оплату паркувального майданчика 31.01.2024 року о 09:54:18 год. у терміналі №1089526 за адресою: АДРЕСА_2 . 14.03.2024 року Позивачу надійшла від Відповідача відповідь на вищезазначену Заяву №Ф-1 від 09.02.2024 року. Так як про прийняте Відповідачем рішення Позивач дізналася тільки 14.03.2024 року, то десятиденний строк на оскарження Повідомлення Серії PPU №2400474 та постанови закінчується 23.03.2024 року. Також зазначає, що 01.04.2024 року адвокатом Моняк Р.В. було подано адвокатський запит з метою отримання інформації чи було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП за фактом, який викладений у Повідомленні Серії PPU №2400474 Управління муніципальної варти Ужгородської міської ради та з метою отримання копії постанови у випадку притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. У відповідь на вищезазначений адвокатський запит, Управління муніципальної варти Ужгородської міської ради 04.04.2024 року надали копію Постанови PPU №2400474 від 31.01.2024 року. Зазначає, що про наявність Постанови PPU №2400474 від 31.01.2024 року та про її зміст стало відомо тільки 04.04.2024 року. Позивач вважає, що десятиденний строк на оскарження відповідної Постанови бере свій початок з 05.04.2024 року та закінчується 14.04.2024 року.

Відповідно до ч. 2 ст.286КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Згідно ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.04.2024 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду, про що повідомлено учасників справи.

Отже питання про поновлення строків було вирішено при відкритті провадження, встановлено, що причини пропуску звернення до адміністративного суду є поважними та поновлено строк для звернення до суду з даним позовом.

Враховуючи н ведене, клопотання представника відповідача від 24 квітня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду, задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини, встановлені судом:

Судом встановлено, що 31.01.2024 року, інспектором з паркування ОСОБА_2 складено повідомлення Серії PPU №2400474 про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки, паркування, яке зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), згідно якого 31.01.2024 року о 10.:09:35 год. за адресою м. Ужгород, вул. Олександра Фединця вул.. Золтана Баконі особа, яка керувала автомобілем (водій) Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_1 порушила правила паркування транспортних засобів, а саме: не здійснила оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування (паркувальний майданчик) чим порушила ч.1 ст.152-1 КУпАП.

31.01.2024 року інспектором з паркування ОСОБА_2 винесено постанову Серії PPU №2400474 та встановлено, що 31.01.2024 року о 10:09:35 за адресою: м. Ужгород, вул. Олександра Фединця - вул. Золтана Баконі особа, яка керувала автомобілем (водій) Mercedes-Benz д.и.з НОМЕР_1 порушила правила паркування транспортних засобів, а саме: не здійснила оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування (паркувального майданчика), чим порушила ч.1 ст.152-1 КУпАП та визнано винною ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 152-1 КУпАП, та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Згідно квитанції до платіжної інструкції N19753-1089526 4566 4 в терміналі №1089526 за адресою: вулиця Фединця, 2 31.01.2024 року о 09:54:18 здійснено платіж у сумі 25, 00 грн. , платник: АО2364NH, 380953287572.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серії НОМЕР_2 власником транспортного засобу Mercedes-Benz null НОМЕР_1 є ОСОБА_1 .

До позовної заяви також додано заяву ОСОБА_4 №27/02-13/вх.5 від 08.02.2024 року адресовану Начальнику Управління муніципальної варти Ужгородської міської ради, відповідь Управління муніципальної варти Ужгородської міської ради на дану заяву №Ф-1 від 09.02.2024 року, відповідь на адвокатський запит №2/27/02-06 від 04.04.2024 року

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступного висновку.

Застосовані норми права, позиція суду та оцінка доводів:

Частиною 2 статті 2КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, а саме адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією тазаконами України; 2)з використаннямповноваження зметою,з якоюце повноваженнянадано; 3)обґрунтовано,тобто зурахуванням усіхобставин,що маютьзначення дляприйняття рішення(вчиненнядії);4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно;6)розсудливо;7)з дотриманнямпринципу рівностіперед законом,запобігаючи всімформам дискримінації; 8)пропорційно,зокрема здотриманням необхідногобалансу міжбудь-якиминесприятливими наслідкамидля прав,свобод таінтересів особиі цілями,на досягненняяких спрямованеце рішення(дія); 9)з урахуваннямправа особина участьу процесіприйняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим частиною 2 статті 2КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9Конституції України принципу, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 7КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування Повідомлення Серії PPU №2400474 від 31.01.2024 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки, паркування, яке зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 19 КАС України, компетенція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст.288КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення інспектора з паркування про накладення адміністративного стягнення (частини перша,третя та шоста статті 122, частини перша, друга та восьма статті 152-1 цього Кодексу) може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом.

Водночас, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати протиправним та скасувати Повідомлення Серії PPU №2400474 від 31.01.2024 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки, паркування, яке зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.

З повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності Серії PPU №2400474 від 31.01.2024 року вбачається, що 31.01.2024 року о 10.:09:35 год. за адресою м. Ужгород, вул. Олександра Фединця вул. Золтана Баконі особа, яка керувала автомобілем (водій) Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_1 порушила правила паркування транспортних засобів, а саме: не здійснила оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування (паркувальний майданчик) чим порушила ч.1 ст.152-1 КУпАП.

Відповідно до ч.3-7 ст.279-1КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та шостою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі.

При цьому, норма ч. 1ст.14-2КУпАП передбачає, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Отже, повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності є проміжним документом, який інформує водія автомобіля про порушення ПДР, та виноситься поліцейським чи інспектором з паркування за особливих умов - в разі, якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у ч. 1ст. 14-2 КУпАП, на місці вчинення правопорушення.

Наявність вказаного повідомлення не означає наступного автоматичного та беззаперечного винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення, при цьому на момент складання такого повідомлення особа водія зі сторони поліцейського чи інспектора з паркування є невстановленою.

Вказане повідомлення не є актом індивідуальної дії, оскільки не містить і не повинне містити інформації про особу, якої воно стосується. Таким актом є власне постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності, яка в даному випадку не є предметом оскарження через її відсутність.

Окрім цього, зі змісту приписів ст. 14-2, 279-1КУпАП слідує, що обов`язковою умовою розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), є встановлення конкретної особи, яка має нести відповідальність за вчинене правопорушення, і стосовно саме такої конкретної особи виноситься постанова про притягнення до адміністративної відповідальності.

Водночас, відповідно до ст.287-288КУпАП оскарженню підлягає виключно постанова по справі про адміністративне правопорушення, при цьому згадані норми не передбачають можливість оскарження до суду повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності, яке передбачено ст. 279-1 КУпАП.

Відповідно до п. 19 ст.4КАС України індивідуальний акт це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Як слідує з оскаржуваного позивачем акту, останній не може бути застосований до позивача, оскільки не містить щодо нього будь-якої інформації.

Окрім цього, відповідно до п. 6ст.3Закону України№ 1404-VIIIвід 2червня 2016року «Провиконавче провадження» виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню, є постанова органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом, а не повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності.

Додатково суд звертає увагу на те, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Здійснення владних управлінських функцій має тягнути за собою виникнення правовідносин влади і підпорядкування, тобто суб`єкт владних повноважень повинен шляхом вчинення дій або бездіяльності, прийняття певних рішень владно керувати поведінкою позивача, впливати на його майнові та/або особисті немайнові права та обов`язки.

Відповідно до п. 1 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У пункті 53 рішення від 8 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» (заява № 377/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (п. 57 рішення Європейського суду з прав людини від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства»).

Статтею 55Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні та конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до ч. 2 і 3 ст.124Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване ст.55Конституції України та конкретизоване у законодавстві право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Як слідує з матеріалів позовної заяви, предметом оскарження в частині позовних вимог є повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності.

Отже спір не підпадає під визначення публічно-правового спору, наведеного у ст. 19 КАС України, на який поширюється юрисдикція адміністративного суду.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування Повідомлення Серії PPU №2400474 від 31.01.2024 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки, паркування, яке зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправною та скасування Постанови Серії PPU №2400474 від 31.01.2024 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.

Відповідно до ст.9КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст.68Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до статті 14Закону України«Про дорожнійрух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Як встановлено судом, інспектором з паркування ОСОБА_2 розглянувши адміністративні матеріали щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що 31.01.2024 року о 10:09:35 за адресою: м. Ужгород, вул. Олександра Фединця - вул. Золтана Баконі особа, яка керувала автомобілем (водій) Mercedes-Benz д.и.з НОМЕР_1 порушила правила паркування транспортних засобів, а саме: не здійснила оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування (паркувального майданчика), чим порушила ч.1 ст.152-1 КУпАП та визнано винною ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 152-1 КУпАП, та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає обсяг прав та обов`язків водія, є також Правила дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306(далі -ПДР).

Згідно зп. 1.1 Правила дорожнього руху, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР, згідно із п. 1.3 ПДР.

Разом з тим,п. 1.9 ПДР зазначає, що особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В той же час, сам позивач зазначає, що здійснив оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування 31.01.2024 року о 09:54:18 год. у терміналі №1089526 за адресою: м. Ужгород, вул.. Фединця, 2. Оплату здійснила донька позивача ОСОБА_3 .

Згідно з поданою квитанцією до платіжної інструкції N19753-1089526 4566 4 в терміналі №1089526 за адресою: вулиця Фединця, 2 31.01.2024 року о 09:54:18 здійснено платіж у сумі 25, 00 грн., платник: АО2364NH, 380953287572.

Як встановлено в статті 152-1КУпАП порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.

Відповідно до примітки ст.152-1КУпАП під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика).

Суб`єктом правопорушення, передбаченого частинами першою, другою та восьмою цієї статті, є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення (момент паркування), а в разі фіксації зазначеного правопорушення в режимі фотозйомки (відеозапису) - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладання адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-30 цього Кодексу, суб`єктом правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису).

Як передбачено ч.1ст. 219 КУпАП, виконавчі комітети (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів у межах відповідного населеного пункту, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису)

Від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і сьомою статті 122 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування (ч.3статті 219 КУпАП).

Інспектори з паркування мають право накладати адміністративні стягнення на підставі Кодексу України про адміністративні правопорушення. Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), інспектори з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першійстатті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першійстатті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

Мета роботи інспекторів з паркування: зменшення середньої тривалості стоянки автомобіля; звільнення вулиць від хаотичного паркування автомобілів (розвиток паркувального простору); зниження кількості автомобілів в центрі міста; розвиток інфраструктури пішохідних зон і велодоріжок, а також громадського транспорту; профілактична і роз`яснювальна робота з водіями транспортних засобів. Функціональні обов`язки інспекторів з паркування: інспектування вулиць на предмет виявлення порушення правил зупинки, стоянки, у тому числі неоплати вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування; здійснення фіксації порушень правил зупинки, стоянки, паркування, в тому числі несплату послуг паркування у режимі фотозйомки (відеозапису); встановлення особи, відповідальної за порушення правил паркування; розміщення на лобовому склі транспортного засобу повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності; винесення постанови по справам про адміністративні правопорушення за порушення стоянки та зупинки, правил паркування; внесення інформації про адміністративні правопорушення до відповідних реєстрів.

Згідно п.1 статті 247 КУпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Стаття 10 КУпАП визначає, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Статтею 280КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 279-4 цього Кодексу.

Крім цього, ч. 1 ст.251КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно з приписами ч.1 ст.72 та ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1342 затверджені Правила паркування транспортних засобів, які регламентують організацію та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів.

Як визначено Правилами, оператор - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка організовує та провадить діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування, здійснює їх утримання, облаштування та обладнання, надає послуги з користування такими майданчиками, забезпечує відповідно до Податкового кодексу України сплату збору за місця для паркування транспортних засобів.

Згідно з п.6 Правил, контроль за виконанням цих Правил здійснює уповноважений підрозділ Національної поліції у частині забезпечення безпеки дорожнього руху на майданчиках для паркування та посадові особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради у частині контролю за станом благоустрою, інспектори з паркування у частині контролю за дотриманням правил паркування (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування).

Пункт 21 Правил визначає, що на майданчиках для платного паркування у доступному для ознайомлення користувачів місці розміщується інформація про: оператора (найменування, адреса, контактні телефони); вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування, спосіб оплати.

Пункт 29 Правил передбачає, що оплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, здійснюється у безготівковій формі за такими способами: придбання паркувального талона з визначеною тривалістю паркування; за допомогою засобів мобільного зв`язку; через паркувальний автомат або платіжний пристрій з введенням реєстраційного номера транспортного засобу; через автоматичний в`їзний та виїзний термінали. Факт оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування підтверджується відповідним документом із зазначенням в ньому реєстраційного номера транспортного засобу, що розміщується під лобовим склом транспортного засобу, за винятком випадків оплати вартості послуг за допомогою засобів мобільного зв`язку, коли факт такої оплати підтверджується захищеною комп`ютеризованою системою, або випадків паркування на майданчиках, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата (перевірка оплати) здійснюється під час виїзду з такого майданчика. Паркувальні автомати, платіжні пристрої, за допомогою яких здійснюється оплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, на яких запроваджено автоматизовану систему, повинні бути інтегровані в автоматизовану систему та передбачати наявність технічної можливості введення реєстраційного номера транспортного засобу. Сплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування не здійснюється у разі незабезпечення оператором належного функціонування засобів сплати вартості зазначених послуг відповідно до вимог цих Правил щодо обладнання таких майданчиків. Несплата користувачем вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Як встановлено судом, донька позивача ОСОБА_3 здійснила оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування 31.01.2024 року о 09:54:18 год. у терміналі №1089526 за адресою: м. Ужгород, вул. Фединця, 2.

Факт сплати підтверджується квитанцією до платіжної інструкції N19753-1089526 4566 4 в терміналі №1089526 за адресою: вулиця Фединця, 2 31.01.2024 року о 09:54:18 у сумі 25, 00 грн., платник: АО2364NH, 380953287572.

Таким чином, позивач здійснив оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування, що підтверджується відповідною квитанцією , а тому, суд вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбачений ч.1ст.152-1 КУпАП.

Частиною 2 статті 251КУпАП встановлено, що обов`язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Суд, здійснивши перевірку рішення суб`єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (стаття 23 КпАП).

Виходячи із наведеного, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов`язку доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1ст.32Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів:(п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011р., заява №21037/05; заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015р., заява №29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013р.,заява№12167/04).

Виходячи із норм викладених в ст.77КАС України встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.

Згідно зі ст.90КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.6КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Судом враховується положення ст. 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дійчи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст.286 КАС України.

Так, відповідно до ч.3 ст.286КАС України,за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу(посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи,суд дійшов до висновку що вірним способом відновлення порушених прав позивача є скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення Серії PPU №2400474 від 31.01.2024 року, та закриття провадження у справі,що відповідає положенням ч.3 ст.286 КАС України.

Вказаний перелік судових рішень, які може приймати суд першої інстанції у цій категорії справ, є вичерпний та не передбачає права суду першої інстанції визнати постанову протиправною .

Таким чином, проаналізувавши вищенаведені правові норми, суд вважає, що визнання постанови протиправною під час розгляду справи в суді про скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності додаткового вирішення не потребують, оскільки скасування постанови включає в себе і перевірку постанови про притягнення до адміністративної відповідальності на її законність, а відтак позовна вимога про визнання постанови протиправною не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Враховуючи наведене, суд прийшов висновку, що доводи позивача щодо невідповідності оскаржуваної постанови вимогам закону, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі.

Відповідно до положень ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За таких обставин, у зв`язку із частковим задоволенням позову, за рахунок бюджетних асигнувань з Управління муніципальної варти Ужгородської міської ради на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 302,80 грн., що підтверджується квитанцією №8868-0357-2400-4039 від 22.03.2024 року.

На підставі ст. ст.6-14, 25,32,77,205, 241,243 -246,250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.33, ст.ст.247, 251, 258,268,280,283,284 КУпАП, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління муніципальної варти Ужгородської міської ради, про скасування повідомлення у справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити частково.

Скасувати постанову Серії PPU №2400474 від 31.01.2024 року, винесену інспектором з паркування ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ч.1 ст.152-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 500 грн., а справу про адміністративне правопорушення, - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління муніципальної варти Ужгородської міської ради на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 302 (триста дві) грн. 80 коп.

У задоволенні решти позовних вимог,- відмовити

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер невідомий, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управління муніципальної варти Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ 45122445, місцезнаходження: Закарпатська область, м.Ужгород, вул. Небесної Сотні, 4.

Повне рішення суду складено 07.05.2024 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Н.Б. Шумило