Рішення

від 29.01.2024 по справі 761/22180/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/22180/21

Провадження № 2/761/720/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року рокуШевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Сіромашенко Н.В.,

при секретарі Дем`янчук С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про припинення зобов`язань за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року позивач звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про припинення зобов`язань за кредитним договором №SMEF00/031/2008 від 24.04.2008.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 24.04.2008 між ЗАТ «ОТП Банк» та нею укладено кредитний договір №CM-SMEF00/031/2008, відповідно до якого їй надано кредит в розмірі 100 000,00 Євро до 24.04.2023.

24.04.2008 в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № РМ-SMEF00/031/2008, відповідно до якого в іпотеку передано земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до п. 4.4. договору іпотеки вартість предмета іпотеки встановлюється за згодою сторін та становить 1 792 824,00 грн, що за курсом становить 355 014,65 доларів США.

АТ «ОТП Банк» відступив право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «ОТП Факторинг Україна», яке в подальшому за договором факторингу №1-10-19 від 31.10.2019 відступило право вимоги за цим договором ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», тому кредитором з правом вимоги за договором кредиту №CM-SMEF00/031/2008 від 24.04.2008 є ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

У центральному відділі ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) знаходиться виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 боргу за вищевказаним кредитним договором на користь ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

04.12.2019 між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, за яким право іпотекодержателя перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

20.11.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аспро» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого право власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 2611093001:16:008:0078 та яка була забезпеченням виконання зобов`язань за вказаним вище кредитним договором перейшло АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аспро».

Відповідно до відомостей державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстрація переходу права власності відбулась 20.11.2020.

Таким чином, кредитор ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» отримав задоволення свої вимог за рахунок предмета іпотеки в повному обсязі.

Однак позивачу стало відомо, що кошти на погашення заборгованості за кредитним договором до виконавчої служби не надходили, а відповідач на запит позивача щодо стану заборгованості інформації також не надав.

Таким чином, підтвердження припинення зобов`язань за кредитним договором №CM-SMEF00/031/2008 від 24.04.2008 відсутнє.

Відповідач здійснив позасудове урегулювання та отримав виконаннязобов`язання за кредитним договором №CM-SMEF00/031/2008 шляхом укладення договору купівлі-продажу, а тому подальші вимоги відповідача за вказаним кредитним договором до позивача про погашення боргу є недійсними.

Тому просить суд застосувати ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» як спеціальний нормативний акт та визнати зобов`язання позивача перед відповідачем за кредитним договором №CM-SMEF00/031/2008 припиненими.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2021 вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.

Ухвалою суду від 22.06.2021 відкрито провадження у справі та справа призначена до розгляду в спрощеному порядку з викликом сторін.

В судовому засідання представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову та пояснив, що звернення стягнення на предмет іпотеки не відбулось. Є рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 18.07.2023 у справі за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "АСПРО", Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яке набрало законної сили, яким витребувано у Закритого недиверсифікованого венчурного корпоративного інвестиційного фонду "АСПРО", Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» земельну ділянку, площею 1, 6951 га, кадастровий номер 2611093001160080078, розташовану в АДРЕСА_1, з чужого незаконного володіння у власність ОСОБА_3 ; скасовано рішення приватного нотаріуса Пономарьової Дар`ї Володимирівни, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ щодо державної реєстрації 24.04.2008 в Державному реєстрі іпотек обтяження об`єкта нерухомого майна іпотекою, номер запису про іпотеку 39331668 та скасовано в Державному реєстрі іпотек запис про державну реєстрацію обтяження об`єкта нерухомого майна іпотекою, номер запису про іпотеку 39331668, внесеного до реєстру 24.04.2008 15:49:47 державним реєстратором: приватним нотаріусом ПономарьовоюДар`єю Володимирівною, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ.

Також вказаним рішенням встановлено, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» відчужила АТ "АСПРО" земельну ділянку, площею 1, 6951 га, а не земельну ділянку площею 0, 1867, яка була предметом іпотеки.

Судовим розглядом встановлено, що земельна ділянка позивачки ОСОБА_3 не передавалася в іпотеку, предметом іпотеки за Договором іпотеки є саме земельна ділянка, площею 0,1867 кв м, розташована в АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_2 та якій помилкового було присвоєно той же кадастровий номер, що і земельній ділянці ОСОБА_3 ..

ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ«ДОВІРА ТАГАРАНТІЯ» немогло набутиправа вимогиза Договором іпотеки №РМ-SMEF/0031/2008від 24.04.2008,на земельнуділянку,площею 1,6951га,яка належитьпозивачці ОСОБА_3 і відповідноне малоправа відчужуватиземельну ділянку,площею 1, 6951 га АТ "АСПРО".

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 21.01.2022 №246 (далі Лист Держгеокадастру) за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 1, 6951 га, розташовану в АДРЕСА_1, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №830052, виданого 14.12.2006, кадастровий номер 2611093001:16:008:0078. За ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0, 1867 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 2611093001:16:008:0078, який набув її відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.04.2007, зареєстрованого за №771- Д ВЕК №365396 у ОСОБА_4 , яка була власницею цієї земельної ділянки на підставі Державного акту серії ЯД №863048, виданого 06.04.2007.

У Листі Держгеокадастру зазначається, що при оформленні державних актів на право власності на вказані вище земельні ділянки було допущено помилку, а саме: дубляж кадастрового номера земельної ділянки 2611093001:16:008:0078. Відомості про земельну ділянку площею 1, 6951 га в АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2611093001:16:008:0078, власником якої є ОСОБА_3 , до системи Державного земельного кадастру були перенесені до 2013 року в автоматизованому порядку адміністратором системи. Відомості про земельну ділянку площею 0, 1867 га за адресою АДРЕСА_1 , власником якої був ОСОБА_2 перенесені не були.

Таким чином, встановлено, що земельній ділянці ОСОБА_3 , площа якої 1, 6951 га, присвоєно кадастровий номер 2611093001:16:008:0078 раніше, ніж земельній ділянці, площею 0,1867, яка була передана ОСОБА_2 в іпотеку. Відтак, помилково було присвоєно кадастровий номер саме останній земельній ділянці, яка і є предметом іпотеки.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, об`єктивно оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.04.2008 між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №CM-SMEF00/031/2008, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит в розмірі 100 000,00 Євро, строком до 24.04.2023 на споживчі цілі.

24.04.2008 в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №CM-SMEF00/031/2008, між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № РМ-SMEF00/031/2008, відповідно до якого в іпотеку передано земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 3.1 іпотечного договору, опис предмета іпотеки: предметом іпотеки є земельна ділянка площею 0,1867 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №835387, складеного та зареєстрованого Яремчанським міським відділом земельних ресурсів в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 02 жовтня номер земельної ділянки 7124983000:02:001:0070.

Відповідно до п. 3.2 іпотечного договору, склад предмета іпотеки: предмет іпотеки складається з земельної ділянка загальною площею 0,1867 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських споруд. Кадастровий номер земельної ділянки - 2611093001:16:008:0078.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.05.2012 задоволено позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, яким солідарно стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість по кредитному договору №CM-SMEF00/031/2008 від 24.04.2008 в сумі 97222,20 Євро, що еквівалентно 1010137,69 грн, 14254,78 Євро, що еквівалентно 148107,02 грн заборгованості по нарахованим та не сплаченим відсоткам, 50692,34 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 600 штрафу за прострочення боргових зобов`язань, судовий збір в розмірі 1700,00 грн, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн, всього 1 211 357,05 грн.

04.12.2019 ТОВ «ОТП Факторинг» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» уклали договір про відступлення права вимоги, зокрема, за договором іпотеки № РМ-SMEF00/031/2008.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.10.2020 замінено сторону виконавчого провадження, а саме стягувача по справі № 2-749-2011 з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» з виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.05.2012.

20.11.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аспро», діючи відповідно до ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого право власності на земельну ділянку площею 1,6951 га, кадастровий номер 2611093001:16:008:0078, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, перейшло АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аспро». Право на продаж вказаного нерухомого майна будь-якій особі належить іпотекодержателю згідно договору іпотеки, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 № РМ-SMEF00/031/2008 та договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 04.12.2019, реєстровий номер 3340, укладений міжТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

Звертаючись до суду з цим позовом позивач послалась на те, що вимоги кредитодавця задоволені за рахунок продажу предмета іпотеки, а тому її зобов`язання за кредитним договором є припиненими.

Разом з цим, судом встановлено, що рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 18.07.2023 у справі № 354/1199/21 за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "АСПРО", Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яке набрало законної сили, задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 частково та витребувано у Закритого недиверсифікованого венчурного корпоративного інвестиційного фонду "АСПРО", Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» земельну ділянку, площею 1, 6951 га, кадастровий номер 2611093001160080078, розташовану в АДРЕСА_1, з чужого незаконного володіння у власність ОСОБА_3 ; скасовано рішення приватного нотаріуса Пономарьової Дар`ї Володимирівни, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ щодо державної реєстрації 24.04.2008 в Державному реєстрі іпотек обтяження об`єкта нерухомого майна іпотекою, номер запису про іпотеку 39331668 та скасовано в Державному реєстрі іпотек запис про державну реєстрацію обтяження об`єкта нерухомого майна іпотекою, номер запису про іпотеку 39331668, внесеного до реєстру 24.04.2008 15:49:47 державним реєстратором: приватним нотаріусом Пономарьовою Дар`єю Володимирівною, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ.

Вказаним рішенням встановлено, шо Рішенням четвертої сесії V демократичного скликання Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 22 вересня 2006 року №29-4/2006 ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку площею 1, 6951 га для обслуговування особистого селянського господарства на участку Село.

14.12.2006 на підставі вказаного Рішення ОСОБА_3 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку Серії ЯД №830052, який зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010629800236.

Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 2611093001:16:008:0078.

З 2006 року, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 2611093001:16:008:0078, площею 1, 6951 га, з цільовим призначенням для обслуговування особистого селянського господарства, яка розташована у АДРЕСА_1.

12.03.2021 з оголошення на інтернет-сайті «ОЛХ» ОСОБА_3 дізналася про продаж належної їй земельної ділянки, у зв`язку з цим звернулася до Відділення поліції №1 (м. Яремче) Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області.

12.04.2021 відомості по даному факту внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань №12021096110000012 за частиною четвертою статті 358 КК України.

З інформації наявної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 18.07.2023, власником спірної земельної ділянки є Акціонерне товариство Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "АСПРО".

Судом встановлено, що предметом іпотеки за Договором іпотеки № РМ-SMEF00/031/2008 є земельна ділянка з тим же кадастровим номером, що і земельна ділянка ОСОБА_3 , однак із іншою площею та місцем розташування.

Так, площа земельної ділянки ОСОБА_3 1, 6951 га, тоді як площа земельної ділянки ОСОБА_2 0, 1867 га, яка передана останнім в іпотеку за вказаним вище Договором іпотеки.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 21.01.2022 №246 (далі Лист Держгеокадастру) за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 1, 6951 га, розташовану в АДРЕСА_1, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №830052, виданого 14.12.2006, кадастровий номер 2611093001:16:008:0078. За ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0, 1867 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 2611093001:16:008:0078, який набув її відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.04.2007, зареєстрованого за №771- Д ВЕК №365396 у ОСОБА_4 , яка була власницею цієї земельної ділянки на підставі Державного акту серії ЯД №863048, виданого 06.04.2007.

У Листі Держгеокадастру зазначається, що при оформленні державних актів на право власності на вказані вище земельні ділянки було допущено помилку, а саме: дубляж кадастрового номера земельної ділянки 2611093001:16:008:0078. Відомості про земельну ділянку площею 1, 6951 га в АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2611093001:16:008:0078, власником якої є ОСОБА_3 , до системи Державного земельного кадастру були перенесені до 2013 року в автоматизованому порядку адміністратором системи. Відомості про земельну ділянку площею 0, 1867 га за адресою АДРЕСА_1 , власником якої був ОСОБА_2 перенесені не були.

Таким чином, встановлено, що земельній ділянці ОСОБА_3 , площа якої 1, 6951 га, присвоєно кадастровий номер 2611093001:16:008:0078 раніше, ніж земельній ділянці, площею 0,1867, яка була передана ОСОБА_2 в іпотеку. Відтак, помилково було присвоєно кадастровий номер саме останній земельній ділянці, яка і є предметом іпотеки.

Помилка булу допущена не лише відносно кадастрового номера земельної ділянки, яка передана в іпотеку, а і в розмірі земельної ділянки.

ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» відчужила АТ "АСПРО" земельну ділянку, площею 1, 6951 га, а не земельну ділянку площею 0, 1867, яка була предметом іпотеки.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Основні критерії належності виконання містяться у ст. 526 ЦКУ, відповідно до якої належно виконаним буде вважатися зобов`язання, яке виконано відповідно до умов договору, вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Належне виконання також включає в себе виконання зобов`язання належними сторонами, в обумовлені строки, в погодженому або визначеному місці тощо.

Неналежно проведене виконання не припиняє зобов`язання, а лише тягне за собою покладення на боржника нових обов`язків, які становлять міри цивільно-правової відповідальності (відшкодування збитків, стягнення неустойки тощо).

Крім цього, дана стаття визначає, що під виконанням зобов`язань слід розуміти здійснення кредитором і боржником дій щодо реалізації прав та обов`язків, що випливають із зобов`язання. Сутність належного виконання розкривається ст. 526 ЦК. За своїм характером це поняття включає належних кредитора і боржника, належні час, предмет, місце і спосіб виконання.

Суд звертає увагу, на те, що закон встановлює, що припинення зобов`язання спричиняє не будь-яке, а лише належне його виконання. Тому зі статті випливає, що неналежне виконання не припиняє зобов`язання. У цих випадках воно або доповнюється зобов`язанням відшкодувати збитки і (чи) сплатити неустойку та ін. зобов`язаннями, які виникають внаслідок порушення зобов`язання ( Глава 51 ЦК). Зобов`язання виникають між їх учасниками з метою задоволення певних потреб. Саме тому особливе значення мають загальні засади виконання цивільних зобов`язань, які набувають форми їхніх принципів. Для учасників зобов`язальних правовідносин завжди важливим є те, що реалізовано основну мету зобов`язання. Але саме досягнення цієї мети пов`язується не тільки з виконанням певних дій, а й з необхідністю відповідати іншим «якісним» показникам, які загалом можна об`єднати поняттям належного виконання. Загальні правила щодо предмета виконання, змісту, способу виконання у ЦК закріплені в главі 48 ЦК.

Відповідно до ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.(ст.576 ЦК України)

Згідно з ст.585 ЦК України право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення, крім випадків, установлених законом.

Якщо предмет застави відповідно до договору або закону повинен перебувати у володінні заставодержателя, право застави виникає в момент передання йому предмета застави. Якщо таке передання було здійснене до укладення договору застави, право застави виникає з моменту його укладення.

Відповідно до ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно дост. 591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

На підставі ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про іпотеку» іпотека вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» (у редакції чинній на момент укладення договору іпотеки) передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За змістом положень ч.ч. 1 3 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» (у редакції чинній на момент укладення договору іпотеки), сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону

Разом з цим, згідно договору іпотеки №РМ-SMEF00/031/2008 від 24.04.2008 є земельна ділянка площею 0,1867 га за адресою: ур. «Діл», с. Яблуниця, Яремчанської міської ради, Івано-Франківської област, що також встановлено і в рішенні Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 18.07.2023 у справі № 354/1199/21.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, земельна ділянка, яка була відчужена згідно договору купівлі-продажу від 20.11.2020 укладеним між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аспро», не є земельною ділянкою - предметом іпотеки, згідно договору іпотеки №РМ-SMEF00/031/2008 від 24.04.2008.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, Верховний Суд 23.10.2019 прийняв постанову у справі № 917/1307/18, якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, виходячи з матеріалів справи, судом не встановлено жодних належних та допустимих доказів того, що відповідачем було реалізовано предмет іпотеки в позасудовому порядку, стороною позивача такі обставини не доведені та судом під час розгляду справи не встановлені, а тому вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 1-4, 19, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про припинення зобов`язань за кредитним договором відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Сіромашенко Н.В.