Рішення

від 10.05.2024 по справі 489/5243/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 489/5243/23

Номер провадження 2/489/201/24

РІШЕННЯ

Іменем України

10 травня 2024 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,

позивача ОСОБА_1 , її представників: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представників відповідача: Данилюк Н.В., ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Ленінського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» (далі відповідач, КНП ММР «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Миколаївська міська рада (сектор Управління охорони здоров`я) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

встановив

У вересні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 останні 18 років працювала в КНП ММР «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2». За весь час роботи вона сумлінно виконувала покладені на неї обов`язки, удосконалювала свої навички, підвищувала кваліфікацію за всіма напрямками, які були необхідні для функціонування медичного закладу в якому остання працювала. 14.08.2023 позивача було ознайомлено і вручено копію наказу №202-к від 04.08.2023 відповідно до якого ОСОБА_1 - сестру медичну сімейної амбулаторії № НОМЕР_1 звільнено за п.1 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) за скороченням штатної одиниці 11.08.2023. Як вбачається з вище вказаного наказу підставою є наказ директора КНП ММР «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» В. Краснощока від 12.06.2023 №121, про існування якого позивачу стало відомо також 14.08.2023. ОСОБА_1 не могла отримати копію наказу через застосунок "Viber", оскільки використовує кнопковий мобільний телефон, який не має технічної можливості використовувати цей застосунок. Для визначення наявності переваг у працівників, 9 штатних одиниць яких підлягали скороченню, відповідач повинен був ще з 15.03.2023 до 12.06.2023 створити комісію, яка б зробила порівняльний аналіз професійних здібностей цих працівників, та надати результати керівнику відповідача для прийняття рішень. Ніяких доказів створення такої комісії та проведення нею цієї роботи відповідач разом з відзивом не надав. Порівняння штатних розписів відповідача станом на 02.01.2023 та на 01.04.2023, наданих представником відповідача разом з відзивом, свідчить про те, що у Сімейній амбулаторії №5, де працювала ОСОБА_1 , взагалі не відбулося ніякого скорочення чисельності серед сестер медичних. Відповідач також не надав до суду належних та допустимих доказів відсутності у нього вакантних посад для пропозиції їх ОСОБА_1 до моменту їх фактичного вивільнення, обмежившись тільки загальною заявою про їх відсутність у якості аргументації невжиття ним заходів по її працевлаштуванню.

ОСОБА_1 зазначає, що жодних попереджень в установлений законом строк про звільнення не отримувала, також пропозицій щодо переведення на іншу роботу ОСОБА_1 не надходило. Зателефонувавши в оперативному режимі в Управління охорони здоров`я з питанням чи здійснюється звільнення шляхом скорочення медичних працівників сімейних амбулаторій позивачу відповіли, що жодних скорочень не відбувається. Тому, ОСОБА_1 вважає своє звільнення незаконним, як і незаконними вище вказані накази, і вказує на те, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог чинного законодавства. Позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ №202-к від 04.08.2023 директора КНП ММР «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» В. Краснощока про звільнення ОСОБА_1 ; поновити ОСОБА_1 на посаді медичної сестри сімейної амбулаторії №5 КНП ММР «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» з 11.08.2023; стягнути з КНП ММР «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Від представника відповідача надійшов до суду відзив в якому зазначено, що Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану " не містить в собі заборони на звільнення працівника за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Скорочення робітників мало місце у зв`язку із вказівкою Управління охорони здоров`я Миколаївської міської ради. Відповідачем було отримано засобами електронного зв`язку вказівку про необхідність надання пропозицій про скорочення штатної чисельності до 15.03.2023. Тому, відповідачем 17.03.2023 надано зазначені пропозиції. 01.04.2023 було затверджено штатний розпис із врахуванням скорочених одиниць, який погоджено із начальником Управління охорони здоров`я Миколаївської міської ради. Стосовно неповідомлення позивача про скорочення, яке мало місце, то представник відповідача зазначив, що таке повідомлення від 12.06.2023 №125 та копія наказу від 12.06.2023 №121 направлялися засобами електронного зв`язку, оскільки ОСОБА_1 не знаходилася в м. Миколаєві та нею було надано Довідку №5107-5001209971 від 04.04.2022 про взяття на облік її як внутрішньо переміщену особу. Крім того, 10.08.2023 на ім`я керівника надійшов рапорт лікаря ЗПСМ ОСОБА_5 про те, що вона вела амбулаторний прийом з позивачем та ОСОБА_1 виявила повне невміння роботи в медичній інформаційній системі, тобто було засвідчено невиконання останньою своїх посадових обов`язків. Іншу посаду позивачу дійсно не пропонували при звільненні у зв`язку із відсутністю таких посад. В позовній заяві ОСОБА_1 посилається на необхідність запропонувати їй іншу посаду (роботу), однак не називає які саме посади були вакантними, оскільки їй відомо про відсутність таких посад. Представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2 подав до суду пояснення в яких зазначив, що рапорт лікаря ЗПСМ ОСОБА_5 не відповідає вимогам ст.ст. 77-80 ЦПК України. ОСОБА_2 вбачає пряму залежність написання даного рапорту ОСОБА_5 від поради представника відповідача ОСОБА_6 та за сприянням і участю директора ОСОБА_4 , медичного директора ОСОБА_7 . Крім того, вказаний рапорт не містить вхідного внутрішнього номера з присвоєнням реєстраційного індексу, що свідчить про те, що він був написаний заднім числом. В модулі "Сімейний лікар" позивач не мав права доступу і права працювати під логіном, паролем і криптографічним ключем лікаря ОСОБА_5 . До суду не надано роздруковані з підсистеми МІС "Евоміс" "СТАТИСТИКА" докази наявності будь-яких недоліків, не вказано які негативні наслідки були під час роботи позивача з лікарем ОСОБА_5 , як це вплинуло на якість медичного процесу і на надання послуг пацієнтам. Жодних розпоряджень стосовно закріплення ОСОБА_1 за лікарем ОСОБА_5 не видавалось і на ознайомлення позивачу не надавалось. За весь період своєї медичної служби позивач проходив атестацію в спеціальній атестаційній комісії при управлінні охорони здоров`я Миколаївської державної адміністрації з присвоєнням кваліфікаційної категорії (спочатку другої та згодом першої) зі спеціальності "Сестринська справа". Крім того, ОСОБА_1 проходила підвищення кваліфікації. В період роботи позивача з лікарем ОСОБА_5 , ОСОБА_1 всі доручення вказаного лікаря виконувала якісно. Жодних довідок, рапортів чи доповідних записок на ім`я роботодавця ОСОБА_4 стосовно некомпетентності позивача від лікаря ОСОБА_5 на ознайомлення позивачу не надавалось.

Позивач та його представники в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували в повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки до суду не повідомив, заяв та клопотань до суду не надходило.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

З копії трудової книжки серії НОМЕР_2 від 30.11.1990 вбачається, що ОСОБА_1 з 01.01.2019 переведена на посаду сестри медичної сімейної амбулаторії КНП ММР «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2», 11.08.2023 звільнена за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штатних одиниць (наказ №202-к від 04.08.2023).

Відповідно до копії наказу від 12.06.2023 «Про внесення змін до штатного розпису КНП ММР «ЦПМСД №2» зазначено, що з 11.08.2023 ОСОБА_1 , сестру медичну сімейної амбулаторії № НОМЕР_1 , звільнити з займаної посади у зв`язку зі скороченням штатної одиниці.

З копії повідомлення "Про заплановане вивільнення" №125 від 12.06.2023 вбачається, що у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників КНП ММР «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення з посади сестри медичної сімейної амбулаторії №5 на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, яке відбудеться 11.08.2023. Крім того, зазначено, що повідомлення надіслано для ознайомлення електронним зв`язком 13.06.2023.

Згідно з копією наказу №202-к від 04.08.2023 «Про звільнення ОСОБА_1 » наказано звільнити ОСОБА_1 сестру медичну сімейної амбулаторії №5 за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, за скороченням штатної одиниці 11.08.2023, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячної зарплати. ОСОБА_1 14.08.2023 написала, що з наказом не згодна і поставила власний підпис.

З копії рапорту лікаря ЗПСМ сімейної амбулаторії №1 ОСОБА_5 від 10.08.2023 вбачається, що остання вела амбулаторний прийом разом з медичною сестрою ОСОБА_1 з 01.08.2023 по 10.08.2023. При сумісному веденні амбулаторного прийому пацієнтів було виявлено повне невміння роботи медичної сестри ОСОБА_1 в медичній інформаційній системі, недосконале володіння практичними навичками в роботі сестри ЗПСМ.

Представником відповідача до суду надано копії заяв ОСОБА_1 в яких вона неодноразово просила надати відпустку без збереження заробітної плати у зв`язку з введеним воєнним станом в Україні як внутрішньо переміщеній особі та копії витягів з наказів про надання такої відпустки без збереження заробітної плати.

В судовому засіданні були допитані свідки: ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ОСОБА_5 вказала на те, що ОСОБА_1 не володіла обсягом роботи при роботі з сімейним лікарем, зовсім не вміє працювати з комп`ютером, електронними документами. Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зазначили, що ОСОБА_1 попереджали про звільнення у зв`язку зі скороченням штатної одиниці позивача.

Відповідно дост.43Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з п.4 ч.1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38,39), з ініціативи роботодавця (статті 40,41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

В п.1 ч.1 ст.40, ч.2 ст. 40 КЗпП України зазначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадк у змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених упунктах 1,2і6цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно доч.ч.1-3ст.492КЗпП Українипро наступневивільнення працівниківперсонально попереджаютьне пізнішеніж задва місяці. Прививільненні працівниківу випадкахзмін ворганізації виробництваі працівраховується переважнеправо назалишення нароботі,передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи.

Згідно з п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 161/9976/16-ц від 05.12.2018 зазначено, що власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті40, частини третьої статті49-2 КЗпП Українищодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьоїстатті 49-2 КЗпП Українироботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України"Прозапобігання корупції"іншою особою,працівник повиненбути поновленийна попереднійроботі органом,який розглядаєтрудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Представником відповідача надано копію листа "Про надання інформації щодо оптимізації та скорочення штатної чисельності" від 20.04.2023 з якого вбачається, що посаду сестри медичної сімейної амбулаторії №5 повністю скорочено не було. Згідно з штатним розписом Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» з 01.04.2023 кількість штатних одиниць (сестра медичної сімейної амбулаторії №5) становить 7,50.

Представником відповідача не надано до суду доказів того, що ОСОБА_1 притягалася до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання своїх функціональних обов`язків, недосконало володіла практичними навичками в роботі, невміла працювати в медичній інформаційній системі тощо. Тобто, представником відповідача необґрунтовано те, чому саме ОСОБА_1 сестру медичну сімейної амбулаторії №5 звільнено на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штатної одиниці. Тобто, при звільненні позивача у зв`язку із скороченням штатної одиниці за наявності інших тотожних штатних одиниць не було проаналізовано та зафіксовано, хто з працівників має переважне право на залишення на роботі та з яких підстав. Доказів проведення такого аналізу роботодавцем і висновку про наявність у інших медичних сестер сімейної амбулаторії переважного права на залишення на роботі суду не надано.

Суд враховує, що представником відповідача не надано до суду доказів того, що ОСОБА_1 було заздалегідь (за 2 місяці) належним чином попереджено про звільнення (вивільнення) у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (зокрема, у зв`язку зі скороченням штатної одиниці позивача). Надіслання копії наказу у "Вайбері" не є належним попередженням, оскільки з наданого представником відповідача скрін-шоту не можна встановити номер мобільного телефону на який було надіслано та чи дійсно цим номером телефону користується ОСОБА_1 . Також не можна дійти висновку, що позивач з таким попередженням ознайомлена. Позивач не подавала відповідачу заяву про те, що вона просить проводити з нею листування шляхом повідомлень у вайбері за конкретним номером телефону. Також позивач не надала відповіді на надіслане в месенджері "Вайбер" повідомлення. Посилання відповідача на те, що позивач таким же чином направляла копії заяв про надання їй відпустки, не може свідчити про те, що вона постійно користується цим номером і не вказує на належне попередження позивача про звільнення (вивільнення) у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці.

Представником відповідача не надано до суду копії зворотного повідомлення про вручення або копії конверту про неможливість вручення поштової кореспонденції з попередженням про звільнення (вивільнення) у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці.

Крім того,матеріали справине містятьдоказів того,що позивачубуло запропонованоіншу роботув КНПММР «Центрпервинної медико-санітарноїдопомоги №2»або ОСОБА_1 відмовилася від переведення на іншу роботу чи була відсутня можливість перевести позивача з його згоди на іншу роботу в КНП ММР «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2». ОСОБА_1 повинні були запропонувати всі інші вакантні посади (іншу роботу), які з`явилися в КНП ММР «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» протягом періоду з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору і які існували на день звільнення.

Суд враховує, що рапорт лікаря ЗПСМ сімейної амбулаторії №1 ОСОБА_5 про те, що вона вела амбулаторний прийом з позивачем та ОСОБА_1 виявила повне невміння роботи в медичній інформаційній системі, тобто було засвідчено невиконання останньою своїх посадових обов`язків, надійшов після видання наказу про звільнення ОСОБА_1 (наказ №202-к «Про звільнення ОСОБА_1 » видано 04.08.2023, а рапорт надійшов 10.08.2023).

У зв`язку з порушенням відповідачем вимог трудового законодавства, суд приходить до висновку, що необхідно визнати незаконним та скасувати наказ №202-к від 04.08.2023 директора Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» «Про звільнення ОСОБА_1 », а також необхідно поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на посаді медичної сестри сімейної амбулаторії №5 Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2».

З п.п. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 вбачається, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

З наданої відповідачем довідки вбачається, що два останні повні місяці роботи позивача зазначено квітень 2021 та травень 2021 року.

Суд не погоджується з розрахунком наданим позивачем і з застосуванням мінімальної заробітної плати у 13500 грн., тому що така мінімальна заробітна плата для лікарів встановлена у 2023 році, але позивач не відпрацювала у 2023 році два повних місяця.

З Довідки про доходи ОСОБА_1 наданої КНП ММР «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2», вбачається, що у квітні 2021 року (22 робочих дні днів) у ОСОБА_1 була заробітна плата в сумі 7082,35 грн., у травні 2021 року (18 робочих днів) заробітна плата склала 7082,35 грн. Середньоденна заробітна плата складає 354,12 грн. ((7082,35+7082,35)/(22+18).

Кількість днів вимушеного прогулу позивача за період з 11 серпня 2023 року по 10 травня 2024 року включно складає 196 робочих днів (серпень 2023 року - 15 робочих днів, вересень 2023 року - 21 робочий день, жовтень 2023 року - 22 робочих дня, листопад 2023 року - 22 робочих дня, грудень 2023 року - 21 робочий день, січень 2024 року - 23 робочих дня, лютий 2024 року - 21 робочий день, березень 2024 року - 21 робочий день, квітень 2024 року 22 робочих дня, травень 2024 року - 8 робочих днів).

Таким чином, середня заробітна плата позивача за час вимушеного прогулу з 11 серпня 2023 року по 10 травня 2024 року включно складає: 354,12 грн. х 196 робочих днів = 60767,85 грн. (розраховано без вирахування податків і зборів).

Суд приходить до висновку, що у зв`язку з вимушеним прогулом ОСОБА_1 та неотриманням нею заробітної плати без її вини за період з 11 серпня 2023 року по 09 травня 2024 року включно, необхідно стягнути з Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 11 серпня 2023 року по 09 травня 2024 року включно в розмірі 69407,52 грн. (розраховану без вирахування податків і зборів).

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» і позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, тому з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 3220,80 грн. (за 2 позовні вимоги немайнового характеру (про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі) та за 1 позовну вимогу майнового характеру (про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) (1073,60 грн. х 3)).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.2-13, 259, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 202-к від 04.08.2023 директора Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на посаді медичної сестри сімейної амбулаторії №5 Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2».

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату (розраховану без вирахування податків і зборів) за час вимушеного прогулу за період з 11 серпня 2023 року по 09 травня 2024 року включно в розмірі 69407 грн. 52 коп. (шістдесят дев`ять тисяч чотириста сім гривень п`ятдесят дві копійки).

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» на користь держави судовий збір у розмірі 3220 грн. 80 коп. (три тисячі двісті двадцять гривень вісімдесят копійок).

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство Миколаївської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2», код ЄДРПОУ 05483182, адреса: 54028, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 126.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Миколаївська міська рада (сектор Управління охорони здоров`я), код ЄДРПОУ 26565573, адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 10.05.2024.

Суддя В. В. Кокорєв