Ухвала

від 07.05.2024 по справі 308/3056/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/3056/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.05.2024 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі секретаря: ОСОБА_4

розглянувши увідкритому судовомузасіданні матеріаликонтрольного провадженняу кримінальномупровадженні №11-кп/4806/226/24за апеляційноюскаргою обвинуваченого ОСОБА_5 наухвалу Ужгородськогоміськрайонного судуЗакарпатської областівід 10квітня 2024року,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 квітня 2024 року задоволено клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу.

Продовжено щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 309 КК України, дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів починаючи з 10 квітня 2024 року по 07 червня 2024 року включно.

Строк дії ухвали про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою встановлено до 07червня 2024року включно.

На підставі ч.3 ст.183, ч.5 ст.182 КПК України, визначено обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу, достатню для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, у розмірі 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок (50х3028).

Роз`яснено, що обвинувачений ОСОБА_5 або заставодавець мають право в будь який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави на ОСОБА_5 у відповідності до ч.5 ст.194 КПК України покладено наступні обов`язки:

- прибувати до прокурора, суду на їх першу вимогу; - не відлучатися із населеного пункту, а саме: АДРЕСА_1 без дозволу прокурора або суду; - не спілкуватися із свідками, у цьому кримінальному провадженні; - здати на зберігання свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну .

Строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначено до 07 червня 2024 року включно.

Роз`яснено ОСОБА_5 , що в разі невиконання вище перерахованих обов`язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу суду та прийняти нову, якою змінити ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою й застосувати відносно нього більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою.

Від захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_5 та прокурора ОСОБА_8 надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, обвинуваченого та його захисника, неявка яких з урахуванням положень ч.4 ст.405 КПК України не перешкоджає його розгляду.

За приписами до ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Ухвалюючи рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен з`ясувати доцільність продовження застосування запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені ст. 177, 178 КПК України, у їх зі ставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.

Висновок суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , колегія суддів вважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах контрольного провадження доказами та обставинами кримінального провадження.

Так, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 обґрунтовано взяв до уваги тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (позбавлення волі на строк до 8 років); дані про особу обвинуваченого (вік та стан здоров`я, раніше неодноразово судимий, має невиконаний вирок суду); відсутність обставин, які б перешкоджали триманню обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою та необхідністю завершення судового розгляду кримінального провадження

Тому, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про доведення прокурором наявності передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків переховування ОСОБА_5 від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, незаконний вплив на свідків та потерпілого з метою зміни ними показів на його користь, вчинення іншого кримінального правопорушення, які на даний час не відпали та не зменшилися.

Наведені вище обставини, на переконання апеляційного суду, свідчать і про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що інші, більш м`які, запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, будуть недостатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 під час судового провадження та запобігання встановлених ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які ОСОБА_5 не спростовані як у суді першої інстанції, так і в ході розгляду апеляційної скарги. При цьому, обвинуваченим не надано таких доказів, зокрема й даних про особу обвинуваченого, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, не буде ухилятися від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення, і що до нього може бути застосовано більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.

Колегія суддів також вважає, що продовження строку дії запобіжного заходу вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 з урахуванням тяжкості, характеру та конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, є необхідним із метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого, у тому числі й запобігання настанню встановлених ризиків.

З огляду на наведене вище, доводи апеляційної скарги про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 іншого запобіжного заходу, - апеляційний суд відхиляє як безпідставні і необґрунтовані. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд бере до уваги те, що обвинуваченим не надано жодних доказів, які б спростовували встановлені ризики та, відповідно, давали можливість для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`яких запобіжних заходів, у тому числі й домашнього арешту.

Разом із тим, колегія суддів бере до уваги і те, що доказів, які б підтверджували факт наявності в обвинуваченого таких захворювань, що виключають тримання його під вартою, у тому числі й відповідних висновків компетентних посадових осіб, у ході апеляційного розгляду не встановлено й таких обвинуваченим не надано.

Крім того, колегія суддів вважає, що, постановляючи ухвалу про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, суддя, обґрунтовано взяв до уваги і положення ст. ст. 182, 183 КПК України, тяжкість кримінального правопорушення, його специфіку та фактичні обставини кримінального провадження, негативні наслідки для суспільства та держави від кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , дані про особу обвинуваченого, його майновий стан, і обґрунтовано визначив ОСОБА_5 розмір застави у межах передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень, який, на переконання колегії суддів, у разі його внесення, буде достатнім для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків.

Погоджуючись з указаним висновком, апеляційний суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, і, оцінивши в сукупності тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, його майновий та сімейний стан, наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, - апеляційний суд вважає, що встановлений судом обвинуваченому ОСОБА_5 розмір застави - 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, на даному етапі судового провадження є необхідним і достатнім, у разі його внесення, для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги і те, що навіть якщо обвинувачений і не має на меті ухилятися від суду, впливати на свідків чи інших учасників кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчиняти інші кримінальні правопорушення, або порушувати процесуальні обов`язки, однак, обставини, за яких вчинено кримінальне правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, у тому числі й дані про особу обвинуваченого, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При цьому, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не впливають та не спростовують наявність ризиків, описаних в оскаржуваній ухвалі, не свідчать про те, що такі перестали існувати, що в свою чергу унеможливлює зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу із тримання під вартою на інший, більш м`який, запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою.

На інші доводи, які б слугували підставою для скасування ухвали суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , в апеляційній скарзі обвинувачений не посилається.

Тому,на переконанняапеляційного суду,суд першоїінстанції обґрунтованодійшов висновкупро задоволенняклопотання прокурората продовживстрок тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою із урахуванням положень ч. 1 ст. 197 КПК України до 07 червня 2024 року, з визначенням розміру застави.

Узагальнюючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без зміни.

Керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 404, 405, 407, 419,422-1 КПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 квітня 2024 року про продовження запобіжного заходу ОСОБА_5 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді